HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

Аналіз казок Дж.Р.Кіплінга ПЛАН

Вступ

1. Огляд казок Кіплінга

2. Аналіз циклу казок-оповідань про Мауглі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Джозеф Редьярд Кіплінг, англійський поет, прозаїк і новеліст. Письменник
відомий як представник «літератури дії» — складової частини
неоромантизму, культу, що проголосив домінанту мужнього оптимізму,
життєлюбного світовідчування й енергійні пошуки самостійних рішень.

Перші свої книжки — збірку пародій на поетів-вікторіанців «Відлуння»,
поетичну збірку «Департаментські пісеньки» та книжку оповідань «Прості
історії з гір» — Кіплінг надрукував ще в Індії.

У 1887 році Шилінга перевели у більшу газету «Піонер» в Алаха-баді, де
він продовжує писати. В 1889 році після звільнення з газети письменник
залишив Індію і вирушив до Лондона. Дорогою він відвідав Рангун,
Сінгапур, Гонконг і Японію, проїхав через Америку від узбережжя до
узбережжя.

У жовтні 1889 р. письменник приїхав до Лондона, де він уже встиг стати
відомим і навіть здобути, репутацію літературного спадкоємця Чарльза
Діккенса. Його збірки для серії «Бібліотека Індійської залізниці» були
перевидані в Англії в 1890 p., і критика прийняла їх із захопленням.

До опублікованої в 1892 році поетичної збірки «Пісні казарми» увійшли
дві найвідоміші Кіплінгові поезії — «Гунга Дін» і «Ман-далей». У
Вермонті письменник створив «Безліч вигадок» (1893), двотомник оповідань
і віршів — «Книга джунглів» (1894) та «Друга книга джунглів» (1895), а
також поетичну збірку «Сім морів» (1896). Опублікована в 1897 р. повість
«Відважні мореплавці» присвячена рибалкам Нової Англії.

Після початку англо-бурської війни в 1899 р. Кіплінг провів кілька
місяців у південній Африці, редагуючи армійську газету й виконуючи
обов’язки політичного та військового консультанта. У 1902 р. письменник
купив заміський будинок у графстві Суссекс, де залишився до кінця життя.
В тому самому році він написав «Ось такі казки» та інші дитячі тори.
Збірка дитячих оповідань із історії давньої Англії виходить у 1906 р. У
ці роки Кіплінг веде також активну політичну діяльність, виступає на
підтримку консерваторів, пише про загрозу війни з Німеччиною.

У 1907 р. Кіплінг здобув Нобелівську премію з літератури «за
спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і визначний талант
оповідача». На той час він написав тринадцять томів оповідань, чотири
романи, три книги оповідань для дітей, кілька збірок дорожніх нотаток,
нарисів, газетних статей і сотні поезій. У 1907 р. він був удостоєний
також почесних ступенів Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького й
Даремського університетів; крім того, він одержав нагороди від
університетів Парижа, Страсбурга, Афін і Торонто.

В 1917 Кіплінг випускає «Різноманітні істоти» — збірку віршів та
оповідань. У 1926 та 1932 роках виходять іще дві збірки оповідань.

Помер письменник у Лондоні в 1936 р.

Казки займають провідне місце у творчій спадкині Р.Кіплінга.

1. Огляд казок Кіплінга

Найвідоміші твори Кіплінга — це дитячі казки, що склали два томи («Книга
Джунглів», 1894-1895; «Казки просто так», 1902). Вони ґрунтуються на
багатому індійському фольклорі, так само важливу роль у них відіграє
фантазія автора. Кіплінг наділяє звірів людськими рисами, езоповою мовою
оповідає про те, як існують люди у світі джунглів. Казки сповнені
екзотичних екстремальних ситуацій, тримають у постійній напрузі.

«Книги джунглів» створені за мозаїчним принципом. Вони складаються з
п’ятнадцяти фрагментів, із яких лише вісім пов’язані з історією Мауглі,
але й ті не розташовані в логічній послідовності, а чергуються з
оповіданнями про Білого Котика та маленького мангуста Ріккі-Тіккі-Таві,
а також іншими історіями. Ці фрагменти є самостійними, але утворюють
єдиний художній світ.

Основні персонажі збірки — хлопчик Мауглі, ватажок вовчої зграї Акело,
ведмідь Балу, пантера Багіра, мудрий пітон Каа, жорстокий і самотній
тигр Шер-Хан, його незмінний супутник, підступний і лицемірний шакал
Табакі, слон Хатхі, сміливий мангуст Ріккі-Тіккі-Таві, його вороги —
кобри Наг і Нагана, наполегливий і допитливий

Білий Котик, який шукав найкращий острів для своїх родичів. Як бачимо,
більшість із цих персонажів — тварини.

У «Книгах джунглів» автор поєднав поезію і прозу. Ідея кожного фрагмента
подана у формі поетичного епіграфа, а прозовий текст розкриває її. А в
завершальному вірші ідея підноситься до міфологічного символу.

Джунглі у Кіплінга постають як світ боротьби за існування, протистояння
двох інстинктів — творення та руйнування, життя і смерті. Світ джунглів
складається з підпорядкованих одна одній спільнот: родина, зграя, народ.
Зграя завжди має свого ватажка, який забезпечує порядок, а порядок є
умовою життя. Суспільство без ватажка (як Бандар-Логи) прямує до
самознищення. Закон джунглів дозволяє полювання як убивство заради
життя, але забороняє вбивство заради розваги. Отже, у «Книгах джунглів»
висловлюється ідея заперечення хаосу й утвердження життя.

«Книга Джунглів» чимось подібна до байки, казки та міфу. Проте таки цей
твір не належить до жодного з цих жанрів. У байці в образах звірів
замальовуються люди, а в «Книзі Джунглів» звірі, хоч і розмовляють, усе
одно лишаються звірами. У казках завдяки диву сюжет рухається від
нещастя до щастя. А в «Книзі Джунглів» щастя та нещастя закономірно
чергуються. Оповідь побудована швидше на законах природи, аніж казки.

У книзі Кіплінга під незвичайним кутом зору показані реальні закони
природи. Уся книга підпорядкована правильному ритму: порушення закону —
поновлення закону. Якщо тигр Шер-Хан зазіхає на один із найважливіших
законів джунглів — не полювати на людину, він має бути покараний, і
невдовзі його перемагає людське дитинча Мауглі. Якщо сірі мавпи
порушують заборону (їм. не можна втручатися у справи джунглів), то як
покарання їм з’являється Страх — величезний пітон Каа. У «Книзі
джунглів» цей епізод розкривається в оповіданні «Полювання Каа», в якому
Бандар-Логи викрадають Мауглі, помітивши його схожість із мавпами.

Якщо люди переходять межу у відносинах із джунглями, вони зазнають
наступу джунглів. Якщо беззаконні дикі собаки вриваються в джунглі,
знищуючи все на своєму шляху, то вони самі мають бути знищені.

В останньому оповіданні книги має бути відновлено закон, порушений у
першому. З’ясовується неможливість для людини жити у джунглях. Оспівуючи
природне життя, автор усе ж таки стверджує перевагу людини як володаря
природи.

2. Аналіз циклу казок-оповідань про Мауглі

«Книги Джунглів» Р.Кіплінга побудовані за мозаїчним принципом. Вони
складаються з 15 фрагментів, з історією Мауглі пов’язані вісім. Поряд з
оповіданнями про Мауглі вміщені історії про Білого Котика, оповідання
про Пуран Багата, котрий є героєм багатьох пенджабських легенд і
шанується як святий. Ці фрагменти — самостійні історії, але вони
поєднані в цілісний художній світ.

У «Книгах Джунглів» автор поєднав поезію і прозу: кожен фрагмент він
подає в поетичному оформленні, ідея кожного фрагмента заявлена у
вірші-епіграфі.

В оповіданнях про Мауглі Кіплінг поставив проблему співвідношення
культурного й природного. Джунглі Кіплінга — це світ безперервної
боротьби за існування, де перемагає найсильніший.

Автор змальовує перед читачем світ природи як світ інстинкту, котрий
існує у двох протилежних іпостасях: інстинкт творення та інстинкт
руйнування, як життя і смерть. Вони складно переплетені й взаємодіють у
природі. Інстинкт життя народжує Закон джунглів, що регламентує порядок.
Все у світі джунглів глибоко підкорене ієрархічному порядку: всі повинні
жити у сім’ї, зграї тощо. Зграя завжди має вожака, влада котрого
безсумнівна, вона забезпечує порядок і надає можливість виживати.

Кіплінг змальовує приклад суспільства без вожака, як живуть Бандер-Логи
— це анархія, через те вони такі страшні й свавільні, здатні на вчинки,
котрі йдуть всупереч Законам джунглів, ведуть, на думку автора, до
самознищення. Саме з Бандер-Логами, до котрих ми не відчуваємо ніяких
симпатій, змагаються найближчі друзі Мауглі за його життя, ризикуючи
своїм. Закон джунглів дозволяє полювання — вбивство заради життя, але
забороняє вбивство заради втіхи. І найсуворіша кара чекає того, хто
вбиває під час сухого замирення. Закон джунглів стоїть на боці захисту
життя під час загрози вимирання. Дикі Собаки із Декана порушують Закон,
це загрожує самознищенням.

Крізь «Книги Джунглів» червоною ниткою проходить ідея заперечення хаосу,
а отже — ствердження життя. За Кіплінгом інстинкт повинен спрямовуватися
розумом. Носієм його є людина, а тому природі потрібна людина. І
цивілізацію не слід протиставляти природі. Цим поєднуючим началом між
природою і цивілізацією є Мауглі, вихований джунглями, він стає
володарем джунглів. Мауглі поєднав у собі розум та інстинкт — у цьому
віра Кіплінга в рятівну силу Закону джунглів».

Мауглі, незвичайний, сміливий, сильний духом хлопчик, ріс і виховувався
разом із вовченятами. Батько Вовк навчав його доти, аж доки кожен звук в
Джунглях не став для нього зрозумілим. Багіра вчила його стрибати по
деревах. Спочатку Мауглі лазив не краще за лінивця, але потім навчився
стрибати між гілками дерев так само сміливо як і мавпи. Коли він підріс
і порозумнішав, багіра пояснила йому, що він ніколи не повинен чіпати
людської худоби, бо сам був прийнятий до зграї ціною життя бика.

Хлопець дотримувався кожного слова Закону Джунглів. Серед вовків він
почував себе своїм. Усі в Джунглях, усвідомлювали те, що Мауглі виріс
разом з ними, отримав гарне виховання від Балу та Багіри; Матір Вовчиця
і Батько Вовк вважають його своїм сином, але все-таки сприймають його як
людину. Недарма ж його погляду не може витримати ніхто зі звірів. Люди
мешканці селища вважають його чаклуном, називають вовком, вовчим
виродком, чортякою з джунглів тощо.

J Ae

gd)~z

й в жодному з них. Так, істота, яка не може бути цілком своєю в обох
світах, — Мауглі. Цікава історія його імені. Слово «Мауглі», як і його
переклад жабеня, Кіплінг вигадав, бо вони не існують в жодній з мов.

Можливо, за аналогією: як жаба живе у двох стихіях, так і хлопчик може
жити серед звірів і людей.

У Мауглі поєдналися найкращі риси неоромантичного героя: доброта,
справедливість, честь, благородство, сила характеру. Саме це й допомогло
Жабеняті перетворитись на Володаря Джунглів.

Ставлення звірів до Мауглі особливе. Мати Вовчиця сприймає його як сина,
її вовченята як брата, і це зрозуміло: вони родина. Так само тепло
ставиться до нього і чорний звір мудрий, сильний і підступний пантера
Багіра. Вона відрізняється від інших мешканців Джунглів надзвичайною
незалежністю, можливо, тому, що народилася в неволі. «- Я народилася в
князівських клітках в Удейпурі…»[3,с.18]. Багіра багато знає про
людину. Слід від нашийника постійне нагадування про життя серед людей,
до яких вона, переважно, ставиться зневажливо «- Людина голий коричневий
землекоп, безволосий і беззубий пожирач землі!»[3,с.58], але вона любить
Мауглі «- Це вперше зроду Багіра билась не на життя, а на
смерть»[3,с.43]. Багіра шляхетна «- Убивати голе дитинча просто ганьба»
[3,с.14], кожне її слово сповнене досвідом і мудрістю «- Червона Квітка
товариш, сильніший за саму Багіру чи Балу або тих із зграї, хто любить
Мауглі»[3,с.19].

Вовки і вчителі Мауглі є його друзями: вони оберігають його від
смертельних тек життя, навчають його мистецтва мисливства, навчають
головного Закона Джунглів:

«Ми однієї крові — ти і я». Через це «люденя» знаходить спільну мову з
могутнім Хатхі і коршаком Чілі, навіть з холоднокровним і самітнім Каа.
Отже, це вірні друзі, що багато років піклуються про дитинча ворожої і
небезпечної породи. Завдяки їм Мауглі виріс здоровим, розумним і дужим.
Про друзів важко говорити, їх тільки любиш, а любові не висловити
словами.

Проте у неоромантичному творі добро та зло, чорне та біле різко
розмежавано, — звідси гострота конфлікту, гротеск. Тож у Мауглі є й
вороги. Насамперед, це Шер-Хан, через якого людське дитинча опинилося у
вовків. Все життя тигр-людожер намагався розправитися з вовчим
вихованцем. Ця ворожнеча скінчилася лише зі смертю хижака, яку йому
заподіяв розумний і обережний Мауглі.

Поруч із Шер-Ханом завжди був шакал Табакі, який стежив за
людиною-вовком і завжди сповіщав свого пана про місцезнаходження Мауглі.
Його називали Лизоблюдом, підкреслюючи тим самим його підлість і
лицемірство. І хоча Табакі ніхто не сприймав як небезпечного
супротивника, його боялися, бо саме шакали розносять по Джунглях сказ.
До того ж він здатний зрадницьки напасти на дитину чи дорослого у
найскрутніший для них час. І все ж ненависть із презирством, яку
відчувають усі «джунгляни» до поганця, який не соромиться прислуговувати
кровожерцю за крихти з його столу, скінчилася зі смертю Шер-Хана.
Мауглі: «- Я не боюся Шер-Хана, але Табакі дуже хитрий»[3,с.76].

У Джунглях, окремо від Зграї жив вовк-відступник Вонтола. Його серце
заполонило прагнення помсти, коли дхолі вбили його подругу і трьох
вовченят. Він був безстрашний бився сам-на-сам зі зграєю рудих собак;
надзвичайно витривалий не звертав увагу на своє каліцтво та рани,
отримані в бою; наполегливий сплатив Кривавий Борг, убивши ватажка
дхолів. Коли ж дхолі прийшли в Джунглі, Мауглі, — мислитель, аналітик,
переконав зграю, що потрібно битися. Адже він не хотів втратити
найближчих йому друзів-вихователів, він любив їх і був їм вдячний за
виховання, тож відчував своїм обов язком вберегти їх від смерті.

Мауглі прийняв план битви, який запропонував Каа (мудрий пітон, надійний
і вірний друг. У зображенні Каа відчувається відлуння індійських
народних легенд, які використав Кіплінг підчас написання твору),
виявивши при цьому поступливість і розважливість; зумів спровокувати
ватажка дхолів на лють, що затьмарила йому розум. Хлопець був кмітливий
і спокійний спав на дереві, коли його стерегли собаки. Його спритність
(стрибки по деревах, швидкий біг через печеру, стрибок у воду) врятувала
йому життя. Мауглі був сильним і зібраним у бою, безжальним до ворогів,
але в його серці були також братерська любов до Акели, Вонтоли і
визнання їхнього подвигу.

Для Кіплінга, письменника неоромантика, було важливим показати Мауглі,
як героя — мислителя, думаючого, аналітика, який перемагає обставини не
силою м язів, а могутністю інтелекту (він все таки Людина).

Головний закон Джунглів заборона вбивати людину. Автор наголошує на
тому, що підстави для цього закону і пояснення його звірам не
збігаються. Така заборона доцільна, бо «вбивство людини рано чи пізно
викличе прибуття білих людей з рушницями верхи на слонах і кількох
сотень темношкірих людей з барабанами, ракетами і смолоскипами. І тоді
кожен у Джунглях зазнає лиха». Звірі ж вважають, що людина це найслабша
і найменш захищена істота, і тому чіпати її не личить мисливцеві. Вони
кажуть також, що той хто їсть людину, шолудивіє і в нього випадають
зуби. Так вони наголошують на своїй силі, але водночас спотворюють
реальність. Бо людина захищена своїм розумом, духовністю, врешті і
рушницями, і навіть Мауглі має ніж, з яким ніколи не розлучається.

Читач є свідком того, як в постійній боротьбі з небезпеками формується
сильний характер Мауглі. Людське дитинча, яке спочатку потребувало
захисту й заступництва, виростає в сміливу, чесну, справедливу, шляхетну
Людину гідний приклад для наслідування.

Для Мауглі світ людей постає зовсім іншим, ніж світ Джунглів. Він
бачить, що тут є підлість, зрада, жорстокість, насильство. Люди часто
вбивають звірів і птахів зовсім не тому, що голодні, а просто заради
забави. Іноді вони навіть вбивають одне одного. Розум, здоровий глузд
часто відсутні в людському суспільстві. Так як Мауглі виріс в атмосфері
відданої, щирої любові, благородності, тому все це він також намагався
знайти у людей. Проте він не побачив цих законів у суспільстві людей,
котрі перш за все бажають наживатися. Тому Мауглі пішов геть і з цього
дня почав полювати в Джунглях зі своїми чотирма братами. Йому не
хотілося ані бачити, ані чути людину. Мауглі, котрого звірі признали
«вищим авторитетом» Джунглів, мучиться в докорах сумління від
самотності, від освідомлення своєї винятковості. Але він не залишився
назавжди самотнім. Минуло чимало років, він знову відчув себе людиною.

Висновки

Особливістю неоромантизму Кіплінга є олюднення тварин. Це необхідна
умова існування жанру, яка йде ще від фольклору. Літературна
анімалістична фантазія додає до цього одухотворення єдину можливість
показати зсередини світ героя. І в Кіплінга це менш за все казкова риса;
у цілому казкові витоки, всупереч поширеній думці, в його «Джунглях»
майже відсутні. Згідно з концепцією, яка склалася ще за його життя,
казка це оповідь про чарівний світ, у якому торжествує мораль добра.
Цілком очевидно, що таких казок Кіплінг не писав, а безмежно поширювати
межі жанру було б неісторично.

В описі звірів Кіплінгу вдалося досягти такої живої виразності, якої не
знає, можливо, жодне з людських облич, зображених у його книгах. У
незліченній множині Кіплінгових персонажів люди розрізняються іменами та
двома трьома біографічними штрихами, але одразу запам ятовуються Мати
Вовчиця і Батько Вовк, ведмідь Балу і безстрашна чорна пантера Багіра.
Звірі зберігають у Кіплінга достовірність свого тваринного вигляду, і,
разом з цим, кожному з них надана жива, одухотворена характерність і
кожен переконливо поводиться відповідно з нею.

Твір побудовано на гострій, напруженій інтризі, яка містить у собі
елементи таємниці, фантастики, надприроднього, що є невід ємним для
неороматизму.

Неоромантик Кіплінг заперечував прозу «обивательського» життя. Він
оспівував мужність, подвиг, романтику пригод, обиравши тлом для своїх
сюжетів екзотичну країн — Індію. Його неоромантичний герой, Мауглі
непересічна сильна особистість, наділена рисами «надлюдини», вигнанець,
що протистоїть суспільній більшості (як звірям так і людям), шукач
романтики та пригод.

Кіплінг навантажив жанр пригодницького неоромантизму дуже серйозними
соціологічними проблемами: питаннями про закон, його походження і роль,
про конфлікт, який є основою суспільства, про спрямованість виховання.
Нічого схожого не було у перших творців цього жанру в Англії , ніхто з
них не задумав створити модель соціального світу.

Незвична фантастика, чарівні картини природи, яскрава романтика подвигів
мужньої людини все це присутнє в оповіданнях про Мауглі.

Список використаної літератури

1. Зарубежная литература ХХ века. Пособие для студентов филол. фак. пед.
ин-тов. Под ред. проф. З.Т.Гражданской. Изд. 2-е, испр. и доп. М.,
«Просвещение», 1977. 752с.

2. Зарубежная литература ХХ века (1871-1917):Учебник для студентов
филол.фак.пед.ин-тов / Под ред.В.Н.Богословского, З.Т.
Гражданской.-М.:Просвещение,1979.-351с.

3. Киплинг Р. Маугли. /Пер. с англ. В.Й. Прокопчука и др. Рис. С.К.
Артюшенко. / К., Веселка, 1979. 272с.

4. Киплинг Р. Рассказы; Стихотворения: Пер. с анг. / Сост.,вступ. Ст.,
примеч. А. Долинина. Л.: Худож.лит., 1989.-368 с. илл.

5. Перемышлев Е. «Каменьщик был и король я…» // Киплинг Р.Книга
Джунглей. Стихотворения и баллады.-М.: Олимп;ООО «Изд-во АСТ-ЛТД»,1998.
— 550с.

6. Рокаш О.М. На межі століть. Анг. л-ра кн. ХІХ поч. ХХст. Навч.
Посібник для студентів вищих навч. закладів:У 2т. Кам янець-Подільський:
Оіюм,2005.- т.1-732с.

7. Стріха М.Кіплінг справжній і вигаданий / Пер. і упор. М.Стріха.- К.:
Факт,2003.С.-456.

8. Храповицкая Г.Н. и др. Заруб. лит. ХХ века, 1871-1917: Хрестоматия.
Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов. по спец. №1201 «Рус. яз. И
лит.» / сост. Г.Н. Храповицкая, М.Б. Ладыгин, В.А. Луков; под ред. Н.П.
Михальской, Б.П. Пуришева. М.: Просвещение, 1981.- 638с.

9. Чередник Л.А. Вивчення зарубіжної літератури // Веста: Видавництво
«Ранок», 2005.-128с.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 14

Похожие записи