РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

Законодавча база рекламної діяльності

в Україні

Закон «Про рекламу» регулює правові відносини, які виникають у процесі
створення та розповсюдження реклами. Дія цього закону не поширюється на
правовідносини, зв’язані з інформацією про соціальні події, діяльність
політичних партій, релігійних і громадських організацій, призначеної для
їхньої підтримки.

Якщо міжнародними зобов’язаннями України встановлено інші правила, ніж
ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються
правила за міжнародними зобов’язаннями.

Закон визначає такі поняття в галузі рекламної діяльності:

• реклама — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка
розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого
або опосередкованого одержання зиску;

• особа — будь-яка фізична чи юридична особа;

• продукція — товари, робота, послуги, цінні папери;

• рекламодавець — особа, яка є замовником реклами для її виробництва та
(або) розповсюдження;

• виробник реклами — особа, яка повністю або частково здійснює
виробництво реклами;

• розповсюджувач реклами — особа, яка здійснює розповсюдження реклами
будь-якими засобами;

• споживач реклами — будь-яка особа або група осіб, на яких спрямована
реклама;

• рекламні засоби — засоби, що використовуються для доведення реклами до
споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб;

• спонсор — особа, яка з метою популяризації свого імені (назви),
торгової марки матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання
зиску.

Основними принципами діяльності в галузі реклами є дотримання всіма
суб’єктами рекламної діяльності законності, точності, достовірності
реклами, використання державної та інших мов відповідно до законодавства
України, використання форм і засобів, які не завдають споживачеві
моральної, фізичної чи психічної шкоди. Реклама має бути чітко
відокремлена від іншої інформації так, щоб її (незалежно від форм чи
засобів розповсюдження) можна було ідентифікувати як рекламу. Реклама на
телебаченні і радіо має бути чітко відокремлена від інших програм за
допомогою аудіо-, відеозасобів або коментарів ведучих. Будь-який
інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано
звертає увагу споживачів на конкретну марку (модель, артикул) продукції
чи на її виробника для формування інтересу до продукції та сприяння її
реалізації, а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє
та розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою й підлягає всім
рекламним правилам.

Законом заборонено недобросовісну рекламу, тобто рекламу, що містить
неточні або недостовірні дані, двозначності, перебільшення,
замовчування, порушення вимог, передбачених законодавством України, яка
заводить або може завести в оману споживачів, завдати шкоди окремим
особам чи державі. Не вважається недобросовісною реклама, що
використовує психологічні засоби та спеціальні ефекти з метою привернути
увагу, викликати доброзичливий сміх чи інші позитивні емоції.

Закон забороняє:

1. Поширювати відомості про продукцію, виробництво або реалізація якої
заборонені законодавством України.

2. Удаватися до дискримінаційних тверджень за ознаками походження,
соціального й майнового стану, расової та національної належності,
статі, освіти, мови, віросповідання, характеру занять, місця проживання
та інших обставин. Забороняється також дискредитувати продукцію інших
фірм (осіб).

3. Подавати відомості або закликати до дій, які суперечать чинному
законодавству, завдають чи можуть завдати шкоди довкіллю, здоров’ю або
життю людей, а також спонукають до нехтування засобами безпеки.

4. Використовувати засоби й технології, які безпосередньо впливають на
підсвідомість споживача.

5. Удаватися до тверджень, образливих для осіб, які не користуються
продукцією, що рекламується.

6. Використовувати або імітувати зображення Державного герба, Державного
прапора та звучання Державного гімну України, зображення державних
символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви
державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством.

7. Рекламувати продукцію, що підлягає обов’язковій сертифікації, або
продукцію, виробництво чи реалізація котрої потребують спеціального
дозволу (ліцензії), за відсутності таких.

8. Уміщувати зображення будь-якої фізичної особи або використовувати її
ім’я без її згоди.

9. Імітувати (копіювати чи наслідувати) художнє вирішення, текст,
зображення, музичні чи звукові ефекти, що використовуються в рекламі
іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про
авторське право та суміжні права.

10. Використовувати безплатні номери телефонів міліції, швидкої медичної
допомоги, пожежної охорони та інших аналогічних служб для реклами.

11. Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами
рекламного часу не мають права спеціально демонструвати товари чи
продукцію або характеризувати їхні споживчі якості як прямо, так і
опосередковано (за допомогою одягу, оформлення телестудії, зображення
тощо). Телерадіопрацівникам забороняється маскувати рекламу під
інформацію, зокрема називати реквізити виробника продукції чи послуг
(адресу, контактний телефон, рахунок), повідомляти комерційні ознаки
товару чи послуг.

12. Розміщувати зовнішню рекламу методом фарбування, наклеювання на
поверхнях елементів вуличного обладнання, будівель та споруд, якщо інше
не передбачене угодою з їхніми власниками; на пішохідних доріжках, алеях
зі знищенням зелених насаджень; розміщувати зовнішню рекламу в
приміщеннях органів влади, дошкільних закладів освіти, середніх
загальноосвітніх шкіл та спеціальних загальноосвітніх закладів (це
правило не поширюється на соціальну рекламну інформацію); у (на)
будівлях та спорудах, що мають історико-культурну цінність.

13. Розповсюджувати рекламу через радіотрансляційні або інші звукові
мережі оповіщення пасажирів у транспортних засобах громадського
користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах, аеропортах
(за винятком соціальної рекламної інформації).

14. Призупиняти для показу реклами демонстрацію художніх та
документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де
здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайд-фільмів.

15. Реклама не повинна містити описів або зображень неповнолітніх у
небезпечних ситуаціях чи за обставин, що в разі їхньої імітації можуть
завдати шкоди неповнолітньому або іншим особам, а також інформації, яка
сприяє легковажному ставленню неповнолітніх до небезпечних для здоров’я
та життя ситуацій. Забороняється реклама з використанням зображень
неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену
тільки для дорослих чи заборонену для придбання (споживання)
неповнолітніми, а також реклама, орієнтована на легковір’я чи брак
досвіду в неповнолітніх, реклама з використанням зображень справжньої
або іграшкової зброї, звуковою імітацією стрілянини тощо.

Закон України «Про рекламу» в третьому розділі розглядає особливості
рекламування деяких видів продукції, таких як лікарські засоби, тютюнові
вироби, алкогольні напої, зброя, а також рекламування послуг, зв’язаних
із залученням коштів населення, цінних паперів, а також порядок
рекламування зниження цін на продукцію (розпродаж), рекламування тих
видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу.

Так, реклама лікарських засобів для дітей і неповнолітніх здійснюється
тільки з дозволу Міністерства охорони здоров’я України;

забороняється реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів із
використанням гіпнозу та інших методів психічного та біоенергетичного
впливу без дозволу того самого міністерства; забороняється вміщувати в
рекламі відомості, які можуть справляти враження, що при використанні
рекламованих ліків медична консультація з фахівцями не є обов’язковою, а
лікувальний ефект абсолютно гарантовано; забороняється також
рекламування ліків під виглядом продуктів харчування, косметичних або
інших широко використовуваних продуктів.

Реклама тютюнових виробів має давати інформацію про вміст шкідливих для
здоров’я речовин та їхню кількість, і в будь-яких випадках реклама
тютюнових виробів та алкогольних напоїв має обов’язково супроводжуватись
попередженням про шкоду тютюнокуріння та вживання алкоголю. Крім того,
згідно з чинним законодавством реклама тютюнових виробів та алкогольних
напоїв:

1) забороняється на телебаченні та на радіо;

2) забороняється на упаковках будь-якої продукції та в друкованих
виданнях, що призначені для осіб, яким не виповнилося 18 років, а також
у розрахованих на названих осіб частинах інших друкованих видань;

3) забороняється на перших та останніх сторінках газет, на обкладинках
журналів та інших періодичних видань;

4) не може зображувати осіб, популярних серед молоді до 18 років;

5) забороняється залучення до такої реклами фотомоделей, яким не
виповнилося 25 років;

6) не може містити зображення процесу куріння або іншого споживання
тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

7) не може містити прямих або опосередкованих тверджень, що куріння чи
вживання алкоголю є важливим фактором досягнення життєвого успіху;

8) не може заохочувати до надмірного вживання алкогольних напоїв чи
куріння або негативно розцінювати факт відмови від вживання тютюнових
виробів та алкогольних напоїв;

9) не може зображувати медичних працівників або людей, які мають вигляд
таких;

10) забороняється будь-яке безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових
виробів та алкогольних напоїв; спонсорування будь-яких заходів,
призначених для осіб до 18 років, якщо при цьому використовується назва
або зображення тютюнових виробів чи алкогольних напоїв; розповсюдження
чи продаж товарів (футболок, головних уборів, продуктів харчування тощо)
з використанням назви та товарного знака тютюнових виробів і алкогольних
напоїв особам, які не досягли 18-річного віку.

Згідно із законом «Про рекламу» порядок рекламування бойової зброї,
озброєнь і військової техніки, а також зброї, яка відповідно до
законодавства України може перебувати у власності фізичних осіб,
встановлюється Кабінетом Міністрів України, а реклама зброї здійснюється
тільки в спеціалізованих виданнях, а також безпосередньо в приміщеннях
торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на
відповідних виставках (заходах).

У рекламі послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, продажем
цінних паперів, забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів,
а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених не
менше, ніж за один рік.

Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) повинна містити
відомості про місце, дати початку та закінчення розпродажу, а також
відсоткове співвідношення знижки до попередньої ціни товару.

Крім того, законом обумовлені такі норми та правила рекламування в
Україні:

• рекламодавець зобов’язаний на вимогу виробника або розповсюджувача
реклами дати документальні підтвердження достовірності інформації;

• рекламування послуг, пов’язаних із залученням коштів населення
(банківських, страхових тощо) та продажем цінних паперів або
рекламуванням осіб, які здійснюють таку діяльність, можливе лише за
наявності в таких осіб відповідної ліцензії чи іншого дозволу; така
реклама обов’язково має подавати найменування органу, який видав
ліцензію або спеціальний дозвіл, та її (його) номер (крім випадків, коли
рекламуються тільки логотип фірми чи назва юридичної особи);

• особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність з виробництва і
розповсюдження соціальної рекламної інформації, у тому числі й за
рахунок власних коштів, користуються пільгами, передбаченими
законодавством для благодійної діяльності; розповсюджувачі реклами,
діяльність яких повністю або частково фінансується з державного бюджету,
зобов’язані розміщувати соціальну рекламну інформацію державних органів
безкоштовно в обсязі не менше 5 % ефірного часу (друкованої площі),
наданого для реклами;

• час рекламного мовлення не може перевищувати 9 хвилин на кожну годину
мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності (не
поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення);

• забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій
Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
трансляцію офіційних державних заходів і церемоній, виступи Президента
України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови
Конституційного Суду України, народних депутатів, членів уряду України.
Трансляція концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю понад 45
хвилин може бути призупинена для реклами лише один раз за кожний повний
45-хвилинний проміжок часу. Не можуть бути переривані також кіно- та
телефільми. Реклама розміщується або перед їхнім початком, або після
закінчення. Телепередачі тривалістю понад 10 хвилин не можуть суміщатися
з рекламною інформацією без погодження із власником авторського права на
конкретну передачу. Забороняється реклама в передачах, розрахованих на
дитячу (до 14 років) аудиторію;

• реклама за допомогою телексного та факсимільного зв’язку за
відсутності спеціального запиту одержувача забороняється, крім
одноразового розсилання реклами обсягом не більше однієї друкованої
сторінки на одну адресу в часовому інтервалі з 21 години до 7 години за
місцевим часом;

• реклама послуги, що надається з використанням місцевого, міжміського
або міжнародного телефонного зв’язку, при розповсюдженні її в рекламних
засобах має містити точну інформацію про платний чи безплатний характер
послуги, її зміст, вікові та інші обмеження, встановлені чинним
законодавством і виробником послуги стосовно кола її споживачів,
вартість однієї хвилини користування послугою у відповідному регіоні. Ця
інформація має бути надрукована шрифтом, розмір (кегль) якого не менший
за половину кегля шрифту, що ним набрано номер телефону, котрий
використовується для надання рекламної послуги;

• реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв не може розміщуватися
ближче ніж за 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів,
середніх загальноосвітніх шкіл та інших закладів освіти, в яких
навчаються діти віком до 18 років;

• рекламодавці тютюнових виробів та алкогольних напоїв зобов’язані
направити на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкоди
куріння та вживання алкоголю не менше п’яти відсотків коштів, витрачених
на розповсюдження ними в межах України реклами тютюнових виробів та
(або) алкогольних напоїв;

• реклама тих видів підприємницької діяльності, які відповідно до
законодавства України потребують спеціального дозволу, повинна містити
посилання на номер ліцензії і найменування органу, що її видав.

Відповідальність за порушення Закону України «Про рекламу» настає, коли:

• розповсюджується реклама, заборонена чинним законодавством;

• порушений порядок виготовлення та розповсюдження реклами;

• недотримані вимоги законодавства щодо змісту й достовірності реклами.

Закон України «Про рекламу» передбачає штрафування суб’єктів
підприємницької діяльності:

• за розповсюдження реклами на продукцію, виробництво чи реалізація якої
заборонені законодавством України, — у розмірі п’ятикратної вартості
розповсюдження такої реклами;

• розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавством, — у розмірі
чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;

• порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами — у розмірі
чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;

• недотримання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами
— у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдження такої реклами;

• публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється добровільно
або за рішенням суду за рахунок винної особи. Спростування здійснюється
через той самий рекламний засіб із використанням того самого простору,
часу, місця і в тому самому порядку, в якому здійснювалась
недобросовісна реклама.

Частково рекламування регулюється також Законом України «Про захист від
недобросовісної конкуренції», прийнятим Верховною Радою України 7 червня
1996 p. Розділ 2 цього Закону «Неправомірне використання ділової
репутації господарського суб’єкта (підприємця)» містить статті, що
стосуються реклами, зокрема ст. 4 «Неправомірне використання чужих
позначень, рекламних матеріалів, упаковки», ст.5 «Неправомірне
використання товару іншого виробника», ст.6 «Копіювання зовнішнього
вигляду виробу», ст.7 «Порівняльна реклама».

Так, ст.4 визначає, що неправомірним є використання без дозволу
вповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування або
товарних знаків, а також запозичення оформлення упаковки товарів, назв
літературних, художніх творів чи періодичних видань, назв місць
походження товарів, у тому випадку, коли це може призвести до плутанини
стосовно діяльності іншого суб’єкта господарювання (підприємця), що має
пріоритет на їх використання. Проте використання у фірмовому
найменуванні власного імені фізичної особи не вважається неправомірним,
коли до власного імені додається будь-який пояснюючий елемент, що
запобігає такій плутанині.

Ст.5 визначає поняття неправомірного використання товару іншого
виробника, тобто введення в господарський обіг під власною маркою
(назвою) товару іншого виробника зі зміною чи зняттям марки (назви)
цього виробника без дозволу вповноваженої на те особи.

У ст.6 розглядається поняття про копіювання зовнішнього вигляду виробу,
тобто про відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта
господарювання (підприємця) і введення його у господарський обіг без
однозначної вказівки на виробника оригіналу й виробника копії. Але не
визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його
частин, якщо таке копіювання зумовлено суто функціональним застосуванням
виробу. Дія цієї статті не поширюється на об’єкти інтелектуальної
власності, що підлягають спеціальній охороні.

Ст.7 дає визначення порівняльної реклами, тобто такої, що містить
порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта
господарювання (підприємця). Така реклама взагалі забороняється, але не
визнається неправомірним порівняння, якщо наведені відомості про товари,
роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними,
об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

Розділ 6 закону визначає правові засади захисту від недобросовісної
конкуренції:

• справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним
комітетом України та його територіальними відділеннями (ст.27);

• особи, права яких порушені діями, кваліфікованими цим законом як
недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців із дня, коли
вони дізналися або могли дізнатися про порушення, звернутися до
Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із
заявою про захист своїх прав (ст.28).

Розглянувши справу, Антимонопольний комітет України, його територіальні
відділення видають розпорядження про:

а) заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення
(відповідачу), вчиняти певні дії;

б) накладення арешту на майно або кошти, що належать відповідачу.

Розпорядження можна оскаржити в суді чи арбітражному суді у
п’ятнадцятиденний строк із дня одержання відповідачем його копії.

У разі визнання судом (арбітражним судом) відсутності в діях відповідача
фактів правопорушення він має право на відшкодування збитків, завданих
йому неправомірним рішенням Антимонопольного комітету (його відділень) у
порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст.29).

Похожие записи