Реферат

Податок на рекламу

ПЛАН

1. Вступ

2. Проект Закону „Про місцеві податки і збори”

3. Особливості стягнення

4.Види місцевих податків і зборів

5. Положення про податок на рекламу

6. Особливості стягнення у різних містах України

7. Використана література

ВСТУП

Податок з реклами (Advertising Tax) – місцевий непрямий податок, що
стягується з вартості послуг за встановлення та розміщення оголошень і
повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою
засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів,
рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях,
магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р.
реклама — це спеціальна інформація щодо осіб або продукції, яка
поширюється у будь-якій формі або будь-яким способом з метою прямого або
опосередкованого отримання прибутку.

ПРОЕКТ ЗАКОНУ «ПРО МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ»

Нині підготовлено проект Закону «Про місцеві податки і збори», що
передбачає внесення певних змін до їх складу і методики визначення.
Загальну їх кількість зменшено до 14. Проте в проекті названого закону
передбачено запровадження нових зборів:

• за надання в користування земельних ділянок для будівництва об’єктів
виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та
гаражів у населених пунктах;

• за право розміщення офісів суб’єктів підприємницької діяльності у
центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають
історико-архітектурну цінність;

• за здійснення міжнародного туризму.

ОСОБЛИВОСТІ СТЯГНЕННЯ

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які
виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму
оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб’єкти господарювання відносять на
собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього
прибутку.

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають
порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку,
встановленого статтею 15 Закону України «Про систему оподаткування» і
статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і
збори» та в межах установлених Декретом граничних розмірів ставок, крім
збору на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право
запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі
місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії
платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Платники зобов’язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до
вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і
тільки після набрання чинності цього рішення.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого
самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими
вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін
місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів
зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з
чинним законодавством.

Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори
на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше
не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати
місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування
покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними
податковими інспекціями.

ВИДИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ

Місцеві податки та збори визначені Декретом Кабінету Міністрів України
«Про місцеві податки й збори» від 20.05.1993 року № 56-93 із змінами та
доповненнями, який також встановлює граничні розміри та порядок
обчислення місцевих податків та зборів.

До місцевих податків і зборів належать:

1. Збір за паркування автомобілів;

2. Ринковий збір;

3. Збір за видачу ордера на квартиру;

4. Збір з власників собак;

5. Курортний збір;

6. Збір за участь у бігах на іподромі;

7. Збір за виграш на бігах;

8. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9. Податок з реклами;

10. Збір за право використання місцевої символіки;

11. Збір за право проведення кіно- і телезйомок;

12. Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей;

13. Комунальний податок;

14. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

15. Податок з продажу імпортних товарів.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОДАТОК НА РЕКЛАМУ

1. Загальні положення

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які
передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової
інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших
технічних засобів, майна та одягу, на вулицях, майданах, будинках,
транспорті та в інших місцях.

2. Об’єкт податку з реклами

Вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

3. Платники податку

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Юридичні
особи — платники податку з реклами суми сплаченого податку відносять на
собівартість продукції (робіт, послуг).

4. Порядок нарахування і сплати податку з реклами

Податок з реклами встановлюється в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг
за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка вартості послуг за
встановлення та розміщення реклами протягом від двох днів до одного
місяця. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за
встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами перераховується на
рахунок міського бюджету по коду 16010100 класифікації доходів бюджетної
класифікації рекламодавцями протягом п’ятнадцяти днів після отримання
від замовника коштів за розміщення реклами.

4. Відповідальність платників і контроль податкових органів

Відповідальність за правильність нарахування, повноту і своєчасність
перерахування податку в бюджет несуть рекламодавці. За несвоєчасне та
неповне перерахування податку до бюджету вони несуть відповідальність
відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Контроль за повнотою, правильністю та своєчасним перерахуванням податку
до бюджету здійснює державна податкова інспекція у містах згідно з
чинним законодавством.

ОСОБЛИВОСТІ СТЯГНЕННЯ У ДЕЯКИХ МІСТАХ УКРАЇНИ

Відповідно до рішення Київської міської ради «Про введення податку з
реклами в м. Києві» від 17 травня 1994 р. № 9Б та Положення (додаток до
рішення № 9Б) об’єктом обкладання податком з реклами є вартість робіт та
послуг з виготовлення та розповсюдження реклами. Зазначений податок
отримується рекламними агентствами при розрахунках з рекламодавцями та
при оформленні розрахункових документів включається до них окремим
рядком. У Положенні про рекламу визначено, що рекламні агентства — це
юридичні та фізичні особи, які виготовляють рекламу за заявками
рекламодавців або розміщують зазначену рекламу на рекламних носіях.

У Положенні про податок з реклами, затвердженому рішенням Київської
міської ради народних депутатів від 17.05.94 № 9б «Про введення податку
з реклами у м. Києві»:

а) пункт 6.9 розділу VI викласти в такій редакції:

«6.9. Перерахування коштів податку з реклами проводиться протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для
подання розрахунку сплати податку»;

б) пункт 6.11 викласти в такій редакції:

«6.11. Розрахунок сплати податку з реклами подається Державній
податковій інспекції з відповідного району за місцем реєстрації платника
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного місяця».

Рекламодавці (підприємства або фізичні особи) сплачують податок з
реклами під час оплати послуг з рекламування продукції, які надають
сторонні організації. Якщо такі послуги отримуються (приймаються)
безоплатно, то об’єкта оподаткування немає. Ключовою думкою листа є не
лише те, що наявність реклами у розумінні Закону про рекламу — ще не
тягне зобов’язання зі сплати податку. ДПА не роз’яснила, що слід
розуміти під «встановленням та розміщенням» реклами, але чітко вказала,
які операції до них не належать:

— виготовлення реклами (рекламної продукції);

— самостійне розповсюдження реклами.

ДПА у м. Києві вважає, що чинне законодавство не вимагає сплати податку
при самостійному виготовленні та розповсюдженні реклами, а також із
вартості її виготовлення (яка сплачується підрядчикам).

Рішенням Одеської міської ради від 04.02.04 за №2231-ХХІV була змінена
редакція «Положення про податок з реклами», яка була оприлюднена в
газеті «Думська площа» від 05.03.04р. № 9, і з цієї дати набрала
чинності. Відповідно до цього Положення Бюро естетики міського
середовища та зовнішньої реклами не включено до переліку органів —
рекламорозповсюджувачів, на які покладено обов’язок стягувати податок на
рекламу з рекламодавців (одночасно з проведенням розрахунків за надані
послуги) та надавати розрахунки з податку до відповідних податкових
органів. Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 3 Типових правил
розміщення зовнішньої реклами , затверджених Постановою КМУ від
29.12.2003 №2067 та пункту 3 «Правил розміщення зовнішньої реклами в м.
Одесі», затверджених рішенням Одеського міськвиконкому від 18.06.2004р.
№326 зовнішня реклама розповсюджується на підставі Дозволів, які дають
право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк. Видачу Дозволів
здійснює Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами. Таким
чином, кожне підприємство, в разі самостійного розміщення зовнішньої
реклами на рекламоносіях, повинне самостійно сплачувати податок на
рекламу до бюджету міста, а також надавати розрахунок податку до
податкових органів.

Рішенням Кіровоградської міської Ради від 23 грудня 2003 року № 608 „Про
затвердження Положення про розміри, порядок сплати та перерахування
місцевих податків і зборів” втановлено, що перерахування сум податку
проводиться протягом 30 днів кожного місяця.

Згідно зі ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки
і збори» від 20 травня 1993 року виконком міської Ради народних
депутатів вирішив:

1. Ввести у м. Кривому Розі податок з реклами.

2. Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та
розміщення реклами.

3. Визначити, що податок з реклами сплачується юридичними особами та
громадянами з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають
інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації,
преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних
засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках,
транспорті та в інших місцях.

4. Організація роботи по стягненню податку з реклами покласти на
управління житлово-комунального господарства, відділ транспорту і
зв’язку виконкому міськради, відомчих власників будівель, споруд,
транспорту, телерадіокомпаній, редакції газет та інші періодичні видання
міста, суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги по
встановленню реклами.

5. Встановити ставку податку з реклами в розмірі 0,1 відсоток вартості
послуг за розміщення реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на
тривалий час. В разі безкоштовного надання послуг сплачується 0,1
відсотка їх собівартості.

6. Податок з реклами сплачується під час сплати послуг за встановлення
та розміщення реклами і перераховується юридичними особами, які надають
ці послуги, до місцевих бюджетів в день стягнення з платника.

7. За прострочку сплати податку нараховується пеня в розмірі 0,3
відсотки несплаченої суми за кожний день прострочки.

8. Контроль за повнотою та своєчасністю сплати податку з реклами
покласти на державні податкові інспекції.

9. Рішення набирає чинності з 1 серпня 1993 року з послідуючим
затвердженням на черговій сесії міської Ради народних депутатів.

10. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника голови
виконкому Колотіліна В.Н.

За даними міжрайонних державних податкових інспекцій міста було
обраховано обсяги надходжень до міського бюджету від сплати
рекламорозповсюджувачами податку з реклами за 2002, 2003 та 10 місяців
2004 року:

2002 2003 2004

план факт план факт план план 10 міс. факт

27,4 тис.грн. 29,3 тис.грн. 30,0 тис.грн. 32,7 тис.грн. 34 тис.грн. 28,4
тис.грн. 48,9 тис.грн.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №
1251-ХП із змінами та доповненнями.

2. Закон України від 21.12.00 р. № 2181 — III «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами»

3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки й збори» від
20.05.1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями.

4. „Фінансове право” О.П. Орлюк, HYPERLINK
«http://ebk.net.ua/Book/FPravo/index.htm»
http://ebk.net.ua/Book/FPravo/index.htm

5. «Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі», затверджені
рішенням Одеського міськвиконкому від 18.06.2004р. №326

6. Рішення виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних
депутатів від 14.07.93 № 316(1) «Про встановлення податку з реклами»,
затвердженого сесією міської ради народних депутатів від 08.02.94 № 32
«Про місцеві податки і збори»

7. Рішення Кіровоградської міської Ради від 23 грудня 2003 року № 608
„Про затвердження Положення про розміри, порядок сплати та перерахування
місцевих податків і зборів”

8. Лист ДПА у м. Києві від 25.07.2005 р. №693/10/15-508 «Про розгляд
листа»

Похожие записи