Реферат на тему:

Класифікація реклами

Сучасна реклама має чітку наукову базу. Вона озброєна науковими
засобами, виробленими психологією та соціологією.

Засоби рекламного бізнесу вкладаються в систему точної наукової
класифікації. Нею охоплено всі складові рекламного процесу:

рекламодавців, споживачів, об’єкти реклами, рекламні засоби та носії,
соціальні та виробничо-економічні умови комерційної діяльності, а також
саму рекламу.

У класифікації реклами розрізняють два поняття: реклама як процес (тоді
краще її визначати терміном «рекламування») та реклама як продукт (тобто
рекламне звернення).

Численні зарубіжні спеціалісти в галузі рекламного бізнесу створили
цілісну систему класифікації реклами і як процесу, і як продукту.
Основою цієї системи є поділ реклами на групи за такими ознаками:

вид реклами;

мета отримання прибутку;

способи передавання інформації;

метод передавання інформації;

характер емоційного впливу та спосіб його передавання;

характер взаємодії;

предмет рекламування;

суб’єкт рекламування;

цілі рекламування;

інтенсивність реклами;

тип рекламодавця;

форма використання носіїв реклами.

Вид реклами. За цією ознакою реклама поділяється на бізнесову,
соціальну, політичну та релігійну.

Бізнесова реклама має на меті довести комерційну інформацію рекламодавця
до споживача, сприяючи продажу товару, послуги або ідеї.

Соціальна рекламна інформація — це некомерційна інформація державних
органів з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони
природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень,
соціального захисту та безпеки населення. У такій рекламі не згадуються
ні конкретна продукція, ні її виробник. Особи, які здійснюють на
безоплатній основі діяльність з поширення соціальної рекламної
інформації або передають для цього власні кошти, користуються пільгами,
передбаченими законодавством України.

Політична реклама має дуже специфічні ознаки: її метою є створення
популярності окремим політичним лідерам чи партіям. Залучають для цього
так званих іміджмейкерів, тобто професіоналів, що знають, якими засобами
можна створити привабливий образ (імідж) котрогось політичного діяча чи
партії.

Релігійна реклама має на меті поширення інформації про релігійне життя,
окремі події та свята церковних громад. Ця реклама також має специфічні
ознаки, що визначаються самою суттю релігійних відносин.

Комерційна й некомерційна реклама. Звичайно метою рекламування є
збільшення обсягу продажу та отримання додаткового прибутку чи
стабілізація свого становища на ринку. Однак реклама може бути й
некомерційною, коли, наприклад, рекламодавцями є некомерційні
організації (державні, громадські, політичні та інші), метою яких є не
отримання прибутку, а так звана суспільна корисність — об’яви про
наймання на роботу, офіційні повідомлення, релігійна інформація та ін.

Некомерційною рекламою можна також уважати заходи для встановлення
добрих людських відносин у самій фірмі, а також між фірмою та державою,
фірмою й громадськістю. Це некомерційні статті, теле- та радіопередачі,
прес-конференції з приводу некомерційних подій у житті фірми, різні
культурні та соціальні заходи, які не мають комерційних цілей. Реклама
державних символів, способу життя в країні, хоч і є некомерційною, однак
важить більше, ніж комерційна, оскільки виховує почуття національної
гордості та любові до своєї країни.

Способи передачі інформації. За цією ознакою реклама поділяється за
такими напрямами:

реклама в засобах масової інформації;

пряма реклама;

реклама на місці продажу;

особистісна реклама;

персональний продаж.

Реклама в засобах масової інформації — це класична реклама, тобто
платне, однонапрямлене та неособистісне звернення, що вміщується в
засобах масової інформації (газети, радіо, телебачення) з метою
повідомлення певній групі людей якихось фактів про товари, послуги чи
ідеї. Тобто повідомлення є платним, зворотний зв’язок забезпечується з
певним запізненням — тільки через кінцеву поведінку потенційного
покупця; реклама адресується не конкретній особі, а цільовій аудиторії.
Особливості класичної бізнес-реклами буде докладніше розглянуто далі.

Прямою рекламою називають усі зв’язані з пошуками нових клієнтів та
торгових угод операції, що здійснюються поштою, телефоном, безпосереднім
вкладанням проспектів у поштові скриньки, а також через пресу у вигляді
відрізних купонів-замовлень для читачів. Сюди також належить продаж
товарів за каталогами, спеціальна інформація для промисловців та
спеціалістів різних галузей. Завжди діють дві форми прямої реклами: одна
— інформує, інша — продає.

Асоціація прямої поштової реклами називає дев’ять переваг прямої
реклами:

1. Її можна адресувати безпосередньо конкретним особам або конкретним
ринкам зі встановленням значно більшого контролю за її дієвістю, ніж це
можливо для інших засобів реклами.

2. Їй можна надати особистісного характеру аж до абсолютної
конфіденційності.

3. Вона є індивідуальним зверненням конкретного рекламодавця до
конкретного споживача, тобто не конкурує ні з іншою рекламою, ні з
будь-якими редакційними матеріалами в засобах масової інформації.

4. її не лімітовано місцем, форматом і тиражем видання.

5. Вона дає значно більші можливості вибору матеріалів і виробничих
процесів для її виготовлення.

6. Вона дає змогу вносити елементи як новизни, так і раціонального
підходу в інтерпретацію ідеї рекламодавця.

7. Її виготовлення можна організувати в суворій відповідності до потреб
персонального оперативного графіка рекламодавця.

8. Її дієвість найлегше контролювати, організувавши відповідне вибіркове
дослідження й тестування невеликих груп одержувачів.

9. Завдяки недоступним для інших засобів реклами ґрунтовності й широті
інформації вона дає змогу покупцям раціональніше поставитися до купівлі
чи укладання угоди.

Уважають, що пряма поштова реклама — це найбільш особистісна, найбільш
«інтимна» з усіх форм реклами.

Спеціалісти прямої поштової реклами переконані, що коли вони
безпосередньо звертаються до покупця чи потенційного клієнта, то вони
використовують найважливіше з усіх відомих покупцю чи клієнту слів —
його власне ім’я. Вони намагаються розмовляти з покупцем чи клієнтом так
само, як розмовляли б з ними за особистої зустрічі. Проте вартість
прямої поштової реклами в розрахунку на один контакт є порівняно
високою. Вона може бути виправданою тільки за умови, коли рекламодавець
точно знатиме, що його звернення потрапило до рук тих, кому воно
потрібне.

Відтак раніше ніж організовувати цю роботу треба скласти перелік
потрібних адрес. В економічно розвинутих країнах діють навіть спеціальні
брокери з продажу таких списків. Вони мають банк адрес за різними
сегментами ринку. Це фірми, підприємці, банки, агентства, приватні
особи, що розподілені на спеціальні групи за майновими, сімейними,
релігійними, освітніми цензами та інтересами.

Так, найбільший у Німеччині брокер списків має 280 млн адрес. Особливо
виділено майже 800 тис. приватних осіб з високою купівельною
спроможністю, а також до 6 млн споживачів у різних країнах за
інтересами. У комп’ютери брокерів заносяться дані про покупців
елегантного одягу, фірмового взуття, про розміри гаражів, щомісячні
прибутки та значні покупки в останні місяці. Щоранку поштові служби
Німеччини кладуть у поштові скриньки рекламні послання вартістю понад 12
млн марок.

Інший вид реклами — реклама на місці продажу — це комплекс заходів для
доведення комерційної інформації до покупця безпосередньо на місці
продажу товару, інформації, яка спонукувала б його до негайної дії,
тобто купівлі. Ясна річ, вона має справляти значний психологічний вплив,
яскраво і винахідливо презентуючи товар, впливаючи тим самим на
поведінкові рефлекси покупця (споживача). Класична реклама має на меті
досить тривалий процес зміни поведінки споживача для купівлі якогось
товару в майбутньому. Реклама на місці продажу має діяти «блискавично»,
інакше вона втрачає будь-який сенс. Це є її основним недоліком, який,
проте, урівноважується такими перевагами:

— її звернено до можливих потенційних покупців, яких справді цікавить
товар (інакше вони не прийшли б до місця його продажу), а це забезпечує
їй високу ефективність;

— вона полегшує споживачеві вибір, допомагаючи придбати товар швидко,
без зайвих вагань;

— вона пропонує хоч і не відомий досі покупцеві товар, але так,

щоб це діяло на його уяву;

— вона, як правило, дає можливість покупцеві порівняти кілька видів
близьких за призначенням товарів і вибрати або те, що йому найбільше
подобається, або те, що відповідає його матеріальним

можливостям.

До особистісної (індивідуальної) реклами зарубіжні спеціалісти

відносять безпосередню рекламу якимись особами, авторитетними у своєму
колі. Сюди ж зараховують і багаторівневий маркетинг, що уможливлює
створення мережі розповсюджувачів-дистриб’юторів, які, в свою чергу,
«агітують» за продукт родичів, друзів, знайомих. Цей напрям
маркетингових комунікацій уважається найбільш ефективним, оскільки є
досить переконливим.

Процес створення мережі дистриб’юторів звичайно відбувається поступово:

перший крок — ви вибираєте компанію, що працює за принципом
багаторівневого маркетингу, причому таку, котра випускає якісну
продукцію і керівництву якої ви довіряєте;

другий крок — ви починаєте самі користуватися продукцією компанії, тобто
її купуєте, споживаєте та практично оцінюєте її якість;

третій крок — ви складаєте з компанією контракт як незалежний
дистриб’ютор; у контракті визначається коло ваших обов’язків та
обов’язків компанії, форми стимулювання вашої роботи;

четвертий крок — ви починаєте розповсюджувати продукцію компанії серед
рідних та знайомих; щоразу, коли товар продається за вашої
рекомендацією, ви отримуєте комісійну винагороду;

п’ятий крок — розповсюджуючи серед інших людей продукцію компанії, ви
знаходите тих, хто заінтересований розпочати такий самий бізнес, як ваш;

шостий крок — ви спонсоруєте заінтересованих у можливостях
багаторівневого маркетингу енергійних та підприємливих людей, навчаючи
їх та допомагаючи побудувати їхній особистий бізнес;

за це ви отримуєте комісійну винагороду від кожного продажу товару цією
людиною особисто або дистриб’юторами створеної ним мережі.

Персональний продаж об’єднує переваги особистісної реклами та реклами на
місці продажу товару, тому що передбачає продаж товару «з рук до рук»
методом бесід та переконання, а також показом (демонстрацією) самого
товару та принципу його дії.

Метод розповсюдження реклами. Реклама розповсюджується через пресу,
поштою, по телебаченню, на місці продажу, у транспортних засобах, а
також встановлюється на вулицях, на спеціальних конструкціях та з
допомогою нових технічних засобів (факс, телекс, модемний зв’язок).

Пресовою рекламою називають усі рекламні звернення, які створюються
поліграфічним способом. Менеджер пресової реклами мусить бути обізнаним
з усіма тонкощами друкарської та рекламно-видавничої справи,
обов’язковим є художній смак, журналістський «нюх», знання рейтингу
періодичних видань, оцінки їх різними споживачами та в різних регіонах.

Поштова реклама, як уже було сказано, — це один з найефективніших видів
реклами, суть якої полягає в тім, що на адресу фірми або приватної особи
надсилаються рекламні матеріали у визначений час і у визначеній
кількості.

Аудіовізуальна та кінореклама — це реклама на відео- або кіноплівці.
Менеджер з аудіо- та кінореклами наймає на роботу авторів сценарію
(авторів ідей, діалогів, трюків, споганів), режисерів, операторів,
звукооператорів, художників, монтажерів, відеоінженерів; директора
знімальної групи або організатора виробництва, а також потрібний
акторський колектив. Зрозуміло, що такий менеджер повинен мати
спеціальну освіту в галузі кіно- або телевиробництва.

Аудіореклама — це реклама через радіостанції та місцеві канали зв’язку,
що діють у великих торгових центрах, кінотеатрах, на транспорті тощо.
Відповідно до психологічних основ сприймання інформації «на слух» закони
радіореклами мають свою специфіку. Текст реклами викладається в такій
послідовності: що, як і аж потім — де. Якщо рекламу подано у вигляді
скетчу, сценки, пісні тощо, головним «героєм» має бути товар, а не
ситуація чи музика.

Технологічний процес створення рекламного звернення на радіо складається
з таких етапів: перший — проведення дослідження ринку та визначення
«свого» сегмента ринку; другий — визначення часу передачі та її
тривалості; третій — вивчення графіка передач різних редакцій, каналів
та програм, вартості хвилини звучання; четвертий — визначення ідеї
рекламного звернення; п’ятий — вибір потрібної редакції, каналу,
програми та чітке зрозуміння їхніх вимог; шостий — написання тексту
рекламного звернення; сьомий — затвердження рекламодавцем тексту
рекламного звернення; восьмий — затвердження виконавців; дев’ятий —
попередній запис підготовленої радіореклами та його прослуховування;
десятий — тиражування рекламного радіозвернення. Готуючи аудіорекламу,
менеджер обов’язково мусить ураховувати, що кожна група радіослухачів
має «свої» передачі та свій час прослуховування. Рекламісту треба
ефективно його використати.

Про переваги реклами на місці продажу ми вже достатньо говорили раніше.
Додамо ще кілька слів про технічні засоби такої реклами: телевітрини,
електронні табло, демонстраційні стенди, гігантські етикетки, світлові
табло, транспаранти, оформлення фронтонів магазинів, різноманітні схеми
тощо. Обладнання має спростити фізичний контакт між товаром і клієнтом
та примусити останнього взяти товар у руки.

До зовнішньої реклами належить будь-яка реклама, що вміщується на
окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розміщених просто на
вулицях, на фасадах будинків та споруд. Порядок розміщення зовнішньої
реклами встановлюється відповідними місцевими органами влади в межах
їхньої компетенції (без втручання у форму та зміст рекламного
звернення). Згоду на розміщення зовнішньої реклами на будинках та
спорудах додатково дають їхні власники або вповноважені ними особи. Але
інформація (вивіска) про особу (фірму), розміщена на фасаді біля входу
(в’їзду) до споруди, в якій ця особа (фірма) займає приміщення, так
само, як і рекламна інформація у вітрині магазину, не потребують дозволу
місцевого органу влади.

Розміщуючи зовнішню рекламу на опорах вуличного освітлення та над
проїжджою частиною вулиць і доріг, слід обов’язково дотримуватись вимог
техніки безпеки, забезпечити нормальну видимість дорожніх знаків,
світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту
загального користування. Забороняється будь-яка імітація дорожніх і
вказівних знаків.

Розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон пам’яток історії та
культури, об’єктів природно-заповідного фонду можливе тільки з дозволу
відповідних міністерств (відомств) або місцевих органів влади. На
транспортних засобах, автомобільних шляхах сполучення загального
користування і залізницях (включаючи смугу відведення), у метрополітені
рекламу можна розміщувати лише за згодою відповідних відомств
(власників) та з дотриманням усіх вимог безпеки і правил руху.

Характер емоційного впливу. За цією ознакою рекламу поділяють на
раціональну та емоційну.

Раціональна, або предметна, реклама інформує, звертається до розуму
потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його. На
підтвердження своїх доказів рекламодавець може використати малюнки,
креслення, схеми, фотознімки тощо.

Емоційна, або асоціативна, реклама звертається до почуттів, емоцій,
підсвідомості. Основними засобами переконання тут є художні — малюнки,
відеозображення, звуки. Логіка тексту, як правило, відіграє допоміжну
роль.

Рекламні звернення рідко бувають суто раціональними чи суто емоційними.
Звичайно в них комбінуються обидва види впливу.

За способом передачі реклама поділяється на «жорстку» та «м’яку».

«Жорстка» реклама дуже близька до засобів стимулювання збуту та дуже
часто їх супроводжує. Така реклама має обмежену мету — збільшити обсяг
продажу. Тому вона, як правило, кричуща, прямолінійна, без полутонів,
розрахована на миттєвий зовнішній ефект.

«М’яка» реклама має на меті не тільки проінформувати про товар та його
марку, а й створити навколо цього товару доброзичливу атмосферу, оточити
його певним ореолом. Найчастіше це емоційна реклама, яка грає на
символіці, глибинних душевних мотивах, людських почуттях. Її дієвість
виявляється не миттєво, а через певний час, оскільки вона поступово
змінює ставлення потенційного покупця до якогось товару чи торгової
марки, створюючи в нього внутрішню готовність до покупки.

Характер взаємодії. Ця ознака допомагає визначити своєрідний «modus
vivendi», тобто позицію рекламодавця в рекламній кампанії. За характером
взаємодії рекламу поділяють на позиційну, масованої дії, стимулюючу,
порівняльну та імітуючу.

Позиційна реклама презентує свій товар як безальтернативну відповідь на
запит потенційного споживача. Ця реклама допомагає просунути товар на
ринок із сильною конкуренцією. Якщо об’єктивні характеристики багатьох
товарів є однаковими, позиціювання грунтуватиметься не на утилітарній, а
на символічній або суто психологічній його вартості, коли продавець
наголошуватиме на соціальній значущості або «престижності» свого товару
на відміну від інших, подібних до нього. Однак тут треба бути дуже
уважним і обережним, оскільки конкуренти постійно намагатимуться
спростувати ваші докази.

Реклама масованої дії має на меті позбутися конкурентів. Така реклама не
дбає про психологічні тонкощі, бо її головний засіб — нав’язлива
повсюдність. Ефективність такої реклами вимірюється такими показниками,
як ступінь охоплення покупців, частота повторення, а відтак — кількість
повторних покупок. Реклама такого типу не намагається бути оригінальною
або винахідливою. Її завдання найчастіше полягає в утриманні частки
ринку, яку вже зайняв рекламодавець, а цього можна домогтися, лише
вклавши великі кошти та галасуючи без упину. Втім, про це ми вже
говорили.

Стимулююча реклама використовується, коли рекламодавець має справу з
дуже сильною конкуренцією. Реклама в такому разі має інформувати про
розпродаж, який незабаром відбудеться, або який уже відбувається, а
також про всі заходи для стимулювання збуту, маючи на меті зацікавити
потенційних покупців, породити в них бажання дослідити товар, а
паралельно — примусити торгову мережу вжити додаткових зусиль до
просування та продажу товарів, сприяти комерційній діяльності в період
спадання попиту. Така реклама одночасно стимулює та інформує про
стимули.

Порівняльна реклама звичайно проходить під девізом: «Ми кращі за інших
або за такого-то». Нею широко користуються у США, Канаді, Франції,
Австралії. Така реклама часто балансує на межі дозволеного законом, але
її прихильники висувають на захист порівняльної реклами такі докази:

1. Порівняльна реклама забезпечує більш повне і об’єктивне інформування
споживачів.

2. Порівняльна реклама сприяє розвитку конкуренції, бо дає змогу малим
фірмам порівнювати свої товари з виробами провідних фірм галузі.

3. Порівняльна реклама дає великий простір вигадці, винахідливості,
гумору, що може стати вирішальним для забезпечення успіху рекламної
кампанії.

Імітуюча реклама використовується тоді, коли деякі товари не
відрізняються від подібних до них, є дуже ординарними. Тому
рекламодавцеві треба постійно тиснути на споживача, щоб примусити його
хоча б один раз купити товар, що рекламується. Цій рекламі властиві
простота та одноманітність: ті самі засоби інформації, ті самі носії, та
сама рекламна мова.

Предмет реклами. За цією ознакою рекламу поділяють на рекламу продукту,
рекламу фірми та спільну.

Предметом рекламування є майже завжди продукт (виріб, послуга, ідея).

Зарубіжна література розрізняє вироби за довговічністю: вироби тривалого
користування (матеріальні цінності, що витримують багаторазове
використання) та вироби короткострокового використання (матеріальні
цінності, що повністю споживаються за один або кілька циклів
використання).

Послугами називають об’єкти продажу у вигляді нематеріальних цінностей:
дій та вигод, які задовольняють певні потреби. Послуги класифікують за
такими ознаками:

1. Характер послуги (промислова, споживча, громадська).

2. Присутність клієнта (обов’язкова чи ні).

3. Мотиви придбання послуги клієнтом (особисті чи ділові).

4. Способи використання послуг (комерційні чи некомерційні).

5. Форма обслуговування (обслуговування окремих осіб чи організацій,
фірм, підприємств).

За призначенням розрізняють товари широкого вжитку та товари
промислового призначення. У свою чергу, товари широкого вжитку
поділяються на підставі поведінки покупців на:

1. Товари повсякденного попиту (товари, які споживач купує часто, без
вагань і з мінімальними зусиллями для їх порівняння між собою; вони
бувають постійного попиту, імпульсивної покупки, для екстремальних
випадків).

2. Товари попереднього вибору (товари, які споживач у процесі вибору та
купівлі, як правило, порівнює між собою за показниками якості, ціни,
зовнішнього оформлення тощо, причому вони можуть бути подібні один до
одного або різні).

3. Товари особливого попиту (товари з унікальними характеристиками чи
окремі марочні товари, заради придбання яких значна кількість покупців
готова витратити додаткові зусилля як фізичні, так і матеріальні).

4. Товари пасивного попиту (товари, про які покупець не знає або коли й
знає, то заздалегідь не планує їх купівлі).

Класифікація товарів промислового призначення передбачає їх умовний
розподіл на:

1. Матеріали та деталі, тобто товари, що повністю споживаються для
виготовлення виробів рекламодавця.

2. Капітальне майно (товари, вартість яких частково переноситься на
готовий виріб рекламодавця і які існують у вигляді стаціонарних споруд
та допоміжного устаткування).

3. Допоміжні матеріали (об’єкти, вартість яких не переноситься навіть
частково на готовий виріб і які існують у вигляді матеріалів для
технічного обслуговування та ремонту, а також ділові, технічні та
консультативні послуги).

Крім того, товари та послуги класифікуються за галузевими ознаками
(будівельні, сільськогосподарські, електронні, юридичні, медичні тощо).

Реклама фірми має створювати, підтримувати й збільшувати популярність
фірми та її товару. Відтак будь-яке вдосконалення товару, марки, самої
фірми потребує оновлення рекламних логотипів, яке провадиться за
результатами рекламного дослідження ринку, стилю життя цільової
аудиторії, її вимог до оновлення асортименту товарів і послуг, що
пропонує рекламодавець.

Рекламу фірми часто називають престижною рекламою, оскільки вона сприяє
не стільки збільшенню продажу її продукції, скільки популяризації самої
фірми (організації, установи, навіть країни) та її діяльності, що має
позитивним наслідком зростання національної економіки, загального
добробуту, збереження довкілля, забезпечення зайнятості населення,
розвиток фундаментальних чи прикладних досліджень тощо.

Отже, цілями престижної реклами можуть бути як комерційні (наприклад,
реклама консультативних, дослідних, проектних організацій, банків,
страхових компаній тощо), так і некомерційні:

1) захист іміджу фірми (організації, установи) в очах суспільства; такою
рекламою, як правило, користуються фірми, діяльність яких є з погляду
громадськості неморальною (наприклад, торгівля зброєю), або
підприємства, які швидко збагатіли, або підприємства, діяльність яких
загрожує довкіллю, тощо.

2) створення та підтримка іміджу фірми в очах партнерів і власного
персоналу.

Спільна реклама подається від імені групи спеціалістів якоїсь галузі
виробництва з ініціативи групи виробників або посередників, чи
виробників та посередників. Така реклама дає змогу знизити витрати на
рекламування, а тим самим і ціну на товари. Вона ґрунтовніша, уможливлює
покупцеві всебічне вивчення переваг одного продукту та недоліків іншого.
Дуже часто така реклама нагадує інструкцію з користування тим чи іншим
товаром.

Суб’єкт рекламування. Ця ознака дає змогу поділити рекламну аудиторію на
значну кількість цільових груп, щоб краще вивчити та максимально
задовольнити їхні потреби.

Цілі рекламування. За цією ознакою реклама поділяють на інформативну,
умовляючу, нагадуючу та інформаційну (рубричну).

Інформативна реклама — це розповідь про новинку або нове використання
відомого товару, інформування про зміни в цінах, пояснення принципів дії
товару, опис послуг, що надаються, спростування неправильних уявлень про
товар чи імідж фірми.

Умовляюча реклама має на меті стимулювати покупця перейти на купівлю
товару фірми-рекламодавця, причому негайно. Як правило, в її основу
покладено точний аналіз попиту і ринкових цін на аналогічні товари.

Мета нагадуючої реклами цілком відповідає її назві. Вона має
підтримувати в пам’яті споживачів інформацію про те, що такий товар
існує, про його характеристики й особливості, нагадувати, де його можна
придбати, а також сповіщати про післяпродажний сервіс.

Інформаційна (рубрична) реклама — це звичайна інформація про розпродаж
товарів за зниженими цінами.

Інтенсивність реклами. За цією ознакою розрізняють рекламу низької,
середньої та високої інтенсивності. За низькоінтенсивної реклами
користуються від часу до часу якимось одним каналом інформації, за
середньоінтенсивної — теж від часу до часу, але вже кількома каналами,
за високоінтенсивної — постійно використовується багато каналів передачі
інформації.

Тип рекламодавців. Класифікація за цією ознакою виокремлює рекламу
безпосередніх виробників товарів (виробів, послуг та ідей), рекламних
агенцій, торгових посередників, органів місцевого самоврядування,
державних органів, приватних осіб.

Особливості класифікації рекламодавців та рекламних агенцій
розглядатимуться у відповідних розділах. Що ж до реклами посередників,
то останні в процесі маркетингових комунікацій відіграють подвійну роль.
Вони можуть бути або своєрідними споживачами (дистриб’ютори, які
спочатку купують, а вже потім реалізують товари), або тільки
посередниками (інші учасники каналів розподілу, крім дистриб’юторів). У
зв’язку з цим серед них є і рекламодавці і «споживачі» реклами. Крім
того, щоб скоротити витрати на такий коштовний напрям підприємницької
діяльності, яким є рекламування, дуже часто виробник і посередник
проводять спільну рекламну кампанію.

Основну частину реклами посередників становить реклама на місці продажу,
яка є надзвичайно ефективним засобом комерційного інформування
споживача.

За цілями рекламування реклама на місці продажу буває інформативною,
власне рекламуючою та стимулюючою. Про останні два види її ми вже
говорили. Інформативна реклама на місці продажу — це реклама, яка
організує простір торговельного залу, інформує відвідувачів про
розміщення різних відділів у магазині, правила торгівлі тощо. Вона є
постійно наявною в кожному торговельному закладі.

Форма використання носіїв реклами товару. За цією ознакою реклама
поділяється на:

1. Звичайні рекламні об’яви, що мають сухий, інформативний, діловий
характер і розповідають про атрибути товару взагалі та його деякі
характеристики зокрема. Це дає іноді можливість приховати комерційні
наміри та надати рекламі деякої офіційності та більшої переконливості.

2. Рекламу з використанням відгуків «знаменитостей», що ніби переносить
імідж «знаменитості» на імідж фірми.

3. Рекламу, яка використовує свідчення пересічних споживачів на користь
товару, що робить його привабливішим в очах таких самих пересічних
громадян.

4. Рекламу, яка використовує оточення, що породжує мимовільну симпатію,
наприклад дітей, рослини, тварин. Ця реклама належить до так званої
емоційної реклами.

Стосовно носіїв рекламні звернення поділяються на:

рекламні об’яви в газетах;

рекламні оголошення на радіо;

рекламні об’яви на телебаченні;

рекламні проспекти;

презентаційні книги;

каталоги;

бланки замовлень;

купони для замовлень;

рекламні листки;

анкети;

магнітофонні записи;

відеозаписи тощо.

У цілому всю рекламу як таку поділяють на групи за такими ознаками:

• форма рекламного звернення (друкована, аудіо, видавнича, відер);

• територіальне охоплення (місцева, регіональна, державна, міждержавна);

• частота пред’явлення (щодоби, один раз на тиждень тощо);

• вплив (сильний, нормальний, слабкий);

• колір (кольорова, чорно-біла);

• макет (слоган, текст, слоган + текст, слоган + текст + ілюстрації,
текст + ілюстрації, слоган + ілюстрації).

Похожие записи