КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Зміст ціннісних орієнтацій сучасної студентської молоді ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЯК СТРУКТУРНИЙ КОМПОНЕНТ ОСОБИСТОСТІ

РОЗДІЛ II. ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Однією з актуальних проблем сучасної психологічної науки є проблема
ціннісних орієнтацій молоді. Ця тема достатньо складна, включає
дослідження ряду аспектів, а саме: вікові психологічні особливості
молоді, соціологічні проблеми освіти і виховання, вплив колективу, сім’ї
та інше.Події 80-90-х років XX століття, розпад СРСР, проголошення і
розбудова незалежної України не могли не вплинути не тільки на
економічні та політичні відносини, а й на систему цінностей. Минуле
отримало якісно нову оцінку: виявилося, що безліч людей протягом
тривалого часу віддавали свої знання, енергію, навіть інколи саме життя
заради примарної мети.Таким чином, дослідження системи цінностей та
ціннісних орієнтацій особистості, груп, соціальних верств в нових
історичних умовах є дуже важливим, так як дозволяє науково керувати
соціальними, соціально-психологічними процесами в суспільстві. Молоді, в
тому числі студентській, належить особлива роль у суспільстві, адже саме
її представники сьогодні — це керівники держав, урядів, науковці,
економісти, юристи і т. д. — те покоління, яке буде творити історію
завтра. І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної
молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому. Тому
дослідження цієї проблеми є дуже актуальним на сучасному етапі. В умовах
певної кризи соціальних ідеалів, зневіри частини населення у
оптимістичні перспективи для України і світу в цілому дуже важливим є
виховання молоді на засадах тих суспільно-корисних цінностей, які є
загальнозначущими, вічними, неперехідними -Добро, Благо, Любов.В умовах
існування складних глобальних проблем одним із основних принципів
життєдіяльності кожної особистості має стати гуманізм. Саме він повинен
бути стрижнем ціннісних орієнтацій особистості в сучасному світі.Відомі
вчені-прогнозисти Ю. В. Яковець, Н. І. Моісеєв передбачають «відродження
гуманізму», вважають (Моісеєв), що майбутнє суспільство може бути високо
інтелігентним тільки тоді, коли кожний член цього суспільства буде
здатний відчувати відповідальність за долю всього суспільства і вести
себе відповідно [1,с. 116].Метою даного реферату є дослідження того, яке
місце займають ціннісні орієнтації у структурі особистості, а також
зміст ціннісних орієнтацій студентської молоді на сучасному етапі
розвитку суспільства. Робиться спроба проаналізувати, які ж цінності
сучасної молоді займають найвищі щаблі в ієрархії ціннісних орієнтацій,
а які втрачають своє значення.Робота складається із вступу, двох
розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І. ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЯК СТРУКТУРНИЙ КОМПОНЕНТ ОСОБИСТОСТІ

Діяльність суб’єкта — зовнішня і внутрішня — опосередковується і
регулюється психічними відображеннями реальності. Те, що в предметному
світі виступає для суб’єкта як мотиви, цілі, умови його діяльності,
повинно бути так чи інакше ним сприйнято, уявлено, зрозуміло, утримано і
відтворено в його пам’яті; це ж відноситься до процесів його діяльності
і до себе самого — до його стану, властивостей, особливостей.Психічна
реальність, яка безпосередньо відкривається нам — це суб’єктивний світ
свідомості.Свідомість ніколи не може бути ні чим іншим, як усвідомленим
буттям, а буття людини є реальний процес її життя [2, с. 97]. Свідомість
— головна властивість людини. С. Л. Рубінштейн відмічав: «Свідомість як
специфічна форма відображення буття є засобом об’єктивного в слові,
суспільне напрацьованого знання — це разом з тим специфічний спосіб
регулювання поведінки, діяльності, дії людей, цей специфічний спосіб
виражається в ціленаправленому характері людських дій — в можливості
передбачити результат своєї дії відповідно з нею. Виникнення свідомості
— це виникнення усвідомлених дій, усвідомленої поведінки»[3, с. 280].
Тобто, людська діяльність регулюється свідомістю.За допомогою дії ідеї,
задуми переходять в дійсність, втілюються в неї, отримують матеріальну
форму існування. Але практично діюча людина змінює світ по-людськи,
тобто не тільки згідно об’єктивним закономірностям матеріальних
процесів, а і відповідно до своїх потреб, цілей, відповідно своєї
ціннісної орієнтації [4, с. 161].Стимулами усвідомлення людиною
реальності являються суспільне обумовлені потреби та інтереси
суспільства та особистості. Життєвий сенс свідомості полягає в тому, щоб
вірно орієнтуватися в світі, затвердити себе в ньому, пізнавати і
перетворювати його на основі суспільної практики.Свідомість, взята в
цілому, має свою структуру. Відповідно в структурі свідомості людини є
два взаємозв’язані моменти: з одного боку форми психічного відображення
/ емоції, відчуття, сприйняття, мислення, воля та пам’ять, за допомогою
яких здійснюється процес пізнання предметів та явищ світу, що нас
оточує, з іншого боку — відношення до них, засновані на засвоєнні
людиною принципів розуміння явищ на його чуттєвому, емоційному
відношенні до них. Саме друга, більш активна сторона свідомості людини,
що виражає її відношення до реальності, більш об’ємне характеризує його
світосприйняття. Тому невипадково, що цей бік свідомості викликає
великий дослідницький інтерес і є центральною проблемою людинознавства.
В системі відносин особистості до зовнішнього світу найскладнішим чином
інтегруються індивідуальні і соціальні збудники діяльності. Пошук
соціальних детермінант мотивації поведінки людини є проблемою, вирішення
якої ще потребує зусиль соціологів, соціальних психологів.До предмету
нашого аналізу прямо відноситься використання багатозначних понять
«цінність» і «ціннісні орієнтації»».Цінність — це значимість чого-небудь
на відміну від існування об’єкта чи його якісних характеристик.Поняття
«цінність» стало предметом широких теоретичних досліджень (особливо в
60-70-ті роки ) багатьох наук — філософії, соціології, психології,
педагогіки, естетики, етики, політики та ін.В філософії, чи в її
спеціальному розділі, що займається проблемою цінностей, — аксіології —
це область, що розглядає об’єктивну дійсність і відношення до неї
людини, в соціології — це проблема загальносоціальних регулятивних
механізмів, де цінності суспільства розглядаються як складові суспільної
свідомості і культури, що виконують по відношенню до особистості
нормативні функції, в соціальній психології — це сфера дослідження
соціалізації індивіда, його адаптації до групових норм і вимог, а в
загальній психології — вивчення вищих мотиваційних структур
життєдіяльності.Психологічні тлумачення цінностей особистості зводять їх
до психодинаміки потягів (3. Фройд, певною мірою К. Юнг), ототожнюють із
потребами (А. Маслоу), особистісним смислом (Г. Оллпорт), похідними від
мотивів діяльності утвореннями (Р. О. Леонтьєв), характеристикою усього,
що підтримує людські здатності до життя (Е. Фромм), переконаннями (М.
Рокич), соціальними настановленнями (В.А. Ядов), регуляторами потоків
інформації (когнітивність), значущістю для людини чогось у світі (С.Л.
Рубінштейн), одухотвореними явищами людського буття (І. П. Маноха),
утвореннями свідомості й самосвідомості людини, в яких віддзеркалені
актуальні життєві потреби, інтереси, погляди і ставлення до дійсності й
себе (М. Й. Боришевський).Поняття „цінність» тісно пов’язане з
категоріями „потреба» та „інтерес».Суть життя людини на Землі полягає в
тому, щоб задовольнити свої різноманітні потреби. Під потребами,
звичайно розуміють стан особистості, що вимагає вступити у
взаємовідносини з навколишньою дійсністю для збереження свого існування,
функціонування і розвитку, успішної життєдіяльності, пізнання і освоєння
світу, самоствердження в ньому. Як первинні (органічні, біологічні) — в
їжі, житлі, одязі тощо, так і вторинні (соціальні, морально-духовні) — в
знаннях, оволодінні суспільним досвідом, у праці, творчості,
спілкуванні, самовизначенні, суспільному статусі — потреби виникають під
впливом конкретних внутрішніх і зовнішніх умов та активізують
пізнавальну, емоційну й вольову сфери особистості, спонукають її до дії,
пошуків об’єктів для задоволення цих потреб.Таким чином, потреби — це
фундаментальна якість особистості, що визначає спосіб і спрямованість її
життя, дій та поведінки, характер ставлення до дійсності, до своїх
обов’язків [5].Потреби особистості характеризуються різноманітністю і
багатством видів чи груп. Одні потреби, зокрема матеріальні, можуть
задовольнятися швидко, а натомість виникати нові, пов’язані з ними, інші
— не обмежені в часі (наприклад, потреба в професійному самовизначенні
реалізується протягом тривалого періоду життя). Але всі вони
задовольняються у процесі практичної діяльності людини залежно від
особистісних, історичних, суспільних, політичних та інших умов, у які
включена ця життєдіяльність, від характеру взаємовідносин із
суспільством, колективом, групою та виробництва й розподілу в них
матеріальних і духовних благ тощо. Така діяльність спрямовується на
пошук значущих для потреб об’єктів з тим, щоб присвоїти їх, доповнити
себе ними і тим самим утвердити свої життєві сили, виявити своє
буття.При перетворенні потреб в зацікавленість на перший план виступають
ті характеристики мотивацій діяльності, в яких проявляється відношення
до соціальних інститутів.Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми
моральності відносяться до сфери дії інтересів. Стимули і причини
людської діяльності одержують тут подальший розвиток: потреби
перетворені в зацікавленість, в свою чергу перетворюються в цінності.
Кожне з цих перетворень має в собі певні якісні моменти.На новому етапі,
тобто при перетворенні інтересів в цінності, також змінюється предмет
відношення. Зміст цінностей обумовлений конкретними досягненнями
суспільства.Отже, для реалізації потреб і інтересів мають бути
відповідні об’єкти (цінності). Це предмети навколишньої дійсності, явища
природи й життя, продукти діяльності й виробництва, матеріальні й
духовні блага, соціальні факти й історичні події, суспільні процеси,
фундаментальні поняття, моральні норми, закони, заборони, принципи,
ідеали, ідеї тощо. Особистість критично оцінює, аналізує і сприймає їх
як позитивні чи негативні для себе, корисні чи ні, як такі, що
задовольнятимуть чи не задовольнятимуть її конкретні потреби. Якщо в них
можуть бути реалізовані ці потреби, вони виступають для людини життєво
значущими, цінними.Як уже зазначалося, соціологи звичайно вважають
цінностями деякі компоненти соціальної системи, найчастіше всього
відносять їх до елементів культури. Психологам більш властиво трактувати
цінності як елементи структури свідомості особистості: інтереси,
переконання і т. д. При цьому в визначенні вартості присутній в якості
фону й інший полюс ціннісного відношення: якщо цінностями називають
елементи соціального середовища, то тільки ті, у відношенні яких
індивіди або групи займають позицію оцінки; якщо цінності — інтереси, то
це інтереси в деяких компонентах соціального середовища.Серед
дослідників немає одностайної думки щодо визначення цього поняття. Одні
характеризують цінність як об’єктивну суть речей, другі — як власне
цінність, грошову вартість предмета, треті — ототожнюють із поняттям
блага, корисності для особистості, четверті — пов’язують із суб’єктивною
значущістю даного предмета для життєдіяльності людини, п’яті — з його
властивостями задовольнити потреби, інтереси, бажання. Отож і
класифікуються вони по-різному, залежно від того, які види потреб вони
задовольнятимуть, яку роль виконуватимуть, у якій сфері
застосовуватимуться, зокрема: за об’єктом засвоєння — матеріальні,
матеріально-духовні; за метою засвоєння — егоїстичні, альтруїстичні; за
способом вияву -ситуативні, стійки; за роллю у діяльності людини —
термінальні, інструментальні; за змістом діяльності — пізнавальні,
предметно-перетворювальні (творчі, естетичні, наукові, релігійні та
ін.); за належністю — особистісні (індивідуальні), групові, колективні,
суспільні (також демократичні), загальнонародні (національні),
загальнолюдські [5].Можна продовжувати класифікувати цінності за різними
параметрами, зокрема, за протилежними значеннями: позитивні й негативні,
первинні й вторинні, реальні й потенційні, безпосередні й
опосередковані, абсолютні й відносні. Є цінності, які важко віднести до
якоїсь із груп або які стосуються багатьох із них: умовні, ідеальні,
інтелектуальні., неперехідні, вічні, глобальні. Всі вони перебувають у
тісному взаємозв’язку, взаємозалежності й взаємозумовленості і мають
властивість впливати на психофізіологічний розвиток та формування
особистості.Суспільство, держава, нація виробляють свою систему
цінностей, що фіксуються у матеріальній і духовній культурі народу.
Скажімо, духовні національні цінності — це основоположні нетлінні
святині, традиції, звичаї, моральні принципи і норми, настанови,
заповіді, ідеали, ідеї, вироблені нацією (народом, етносом) упродовж
всього історичного розвитку. Вони відображають світорозуміння,
світогляд, риси характеру і вдачі, менталітет народу і вирізняють його
з-поміж інших, собі подібних.Світ цінностей — це перш за все світ
культури в широкому розумінні слова, це сфера духовної діяльності
людини, її моральна свідомість, її уподобання – тих оцінок, в яких
виражається міра духовного багатства особистості. Якраз через це
цінності не можна розглядати як просте продовження або відображення
інтересів.В світі цінностей знову відбувається ускладнення стимулів
поведінки людини і причин соціальної дії. На перший план виступає не те,
що безумовно необхідно, без чого не можливо існувати (це завдання
вирішується на рівні потреб), не те, що вигідно з точки зору
матеріального буття (це рівень інтересів), а те, що повинно, що
відповідає уяві про призначення людини і її гідності, ті моменти
мотивації поведінки, в котрих проявляється самоствердження і свобода
особистості [6, с. 20].Ціннісні стимули зачіпають особистість, структуру
самосвідомості, особові потреби. Без них нема подвигу, нема розуміння
суспільних інтересів, ні справжнього самоствердження особистості. Отже,
цінність — це, з одного боку властивість того чи іншого суспільного
предмета, явища, які задовольняють потреби, інтереси, бажання, інакше
кажучи, це соціальне значущі уявлення про те, що таке добро,
справедливість, патріотизм, любов, дружба. Вони, як правило, не
піддаються сумніву, але видозмінюються, є еталоном, ідеалом для людей. З
іншого боку, цінності — це відношення суб’єкта до предметів та явищ
реальності, яке виражається ціннісними орієнтаціями, соціальними
установками, якостями особистості. Тут вони виступають у ролі певної
структури особистості. Перший аспект — суспільний, другий —
особистісний.Співвідношення поняття цінності до сфер внутрішнього і
зовнішнього світу людини в загальному випадку не співпадає з розподілом
цінностей на цінності суспільства і цінності особистості.Цінності
особистості, як і цінності групи, залежать як від позиції особистості в
соціальній системі, так і від рівня її розвитку.Цінності формуються в
результаті усвідомлення соціальним суб’єктом своїх потреб у
співвідношенні їх з предметами навколишнього світу або в результаті
відношення, яке реалізується в акті оцінки. Систему цінностей
соціального суб’єкта можуть складати сутнісно-життєві уявлення про добро
і зло, щастя, мету та сутність життя та універсальні:1) вітальні (життя,
здоров’я, особиста безпека, добробут, сім’я, родичі, освіта,
правопорядок);2) суспільного визначення (працелюбство, соціальний статус
та ін.);3) міжособистісного визначення (чесність, альтруїзм,
доброзичливість);4) демократичні (свобода слова, совісті, національний
суверенітет);5) партикулярні (належність до малої батьківщини, сім’ї);6)
трансцендентні (віра в Бога, прагнення до абсолюту) цінності.Базові
цінності — прагнення до істини, творчості, краси, орієнтація на добро,
співучасть, честь і гідність — конкретизуються і виступають підвалинами
вибору цілей і умов загальнозначущої діяльності. Вони складають ядро
загальнолюдських цінностей.Існує певна ієрархія цінностей. Вона полягає
не тільки в тому, що одними цінностями («нижчими») інколи жертвують
заради інших («вищих»), а і в тому, що різні цінності володіють різним
ступенем суспільності і одні являються конкретизацією інших. Так
цінність праці пояснюється тим, що праця — одна із сфер, в якій
реалізуються цінності більш високого порядку, цінність самореалізації і
розвиток особистості розглядаються також більш фундаментальне.Важлива
характеристика цінностей — їх зв’язок з ідеалами. Ця характеристика
інколи навіть включається у визначення цінностей. Героїчні образи
художньої і публіцистичної літератури використовуються в емпіричних
дослідженнях, як носії найбільш важливих цінностей. Власне ці образи є
засобом зображення педагогічного зразку для засвоєння моделями
ідеального способу поведінки, ідеального стилю життя.Вищий рівень в
ієрархічній системі цінностей займають ціннісні орієнтації. Ціннісна
орієнтація — це спрямованість особистості на засвоєння певних цінностей
для задоволення своїх потреб. У ціннісних орієнтаціях цінність виконує
роль своєрідного орієнтира і відповідного регулятора поведінки й
діяльності людини в предметній і соціальній дійсності. А особистість
орієнтується на ті цінності, які найбільше їй потрібні в даний час і в
перспективі, відповідають її інтересам і цілям, імпонують її
досвіду.Ціннісні орієнтації являють собою складні утворення, що вбирають
в себе різні рівні і форми взаємодії громадського і індивідуального в
особистості, специфічною формою усвідомлення особистістю оточуючого
світу, свого минулого і майбутнього, суттєвості свого власного «Я».А.Г.
Здравомислов і В.А. Ядов пишуть про те, що «основна функція ціннісних
орієнтації, — регулювання поведінки, як усвідомленої дії в певних
соціальних умовах» [7], [8].Г.П. Предвічний відокремлює 3 етапи у
формуванні соціальної орієнтації:1) Усвідомлення потреб.2) Порівняння
потреб з предметами і явищами, що оточують світ і вироблення відношення
— позиції до світу.3) Форсування усвідомленого відношення до речей, умов
і форм задоволення потреб [9, с. 136].Академік Б.Г. Ананьєв, говорячи
про ціннісні орієнтації, зазначав: «Є загальний центр, в якому
збігаються дослідження соціологів, соціальних психологів та психологів.
Цим загальним центром являються ціннісні орієнтації груп та особистості,
спільність цілей діяльності, життєва спрямованість чи мотивація
поведінки людини» [10, с. 299-300].»Включення ціннісних орієнтацій в
структуру особистості дозволяє, як вказує В.А. Ядов, вловити найбільш
загальні соціальні детермінанти мотивації поведінки, джерела якої треба
шукати в соціально-економічній природі суспільства, його моралі,
культурі, в особливостях соціально-групового усвідомлення того
середовища, в якому сформувалась соціальна індивідуальність, і де
проходить повсякденна життєдіяльність людини» [8, с.6].Таким чином,
ціннісні орієнтації, виступаючи одним з центральних особистісних
утворень, виражають свідоме відношення людини до соціальної дійсності і
в цій своїй якості визначають широку мотивацію її поведінки і мають
суттєвий вплив на всі сторони її діяльності.Отже, розвиток ціннісних
орієнтацій тісно пов’язаний з розвитком спрямованості особистості.У
співвідношенні з сприйнятими у психології поняттями природи і
особливостей ціннісної орієнтації особистості, цінності, які складають
її структуру і зміст, поділяють на дві основні групи (М. Рокич) з точки
зору цілей і завдань, яким слугує та чи інша цінність.Першу групу
складають цінності — цілі (термінальні цінності), другу —
цінності-засоби (інструментальні).Найголовнішими є термінальні цінності
— це основні цілі людини, так як відображають довгострокову життєву
перспективу. Термінальні цінності начебто визначають сенс життя людини,
вказують, що для нього є особливо важливим, значущим, цінним. Саме
термінальні цінності співвідносяться з так званими змістоутворюючими
мотивами (за А. Леонтьєвим). З його точки зору, змістоутворюючі мотиви є
вирішальними, так як важливо не тільки те, що необхідно суб’єкту, і не
тільки в тому, що як робиться для досягнення першого, але й те, навіщо
необхідно людині все вище згадуване. Змістоутворення особистість
здійснює посередництвом своїх мотивів. З точки зору ціннісного підходу
до вивчення особливостей формування свідомості особистості всі явища
дійсності (включаючи і вчинки людей) можуть бути представлені у вигляді
набору цінностей, який виражає суб’єктивну оцінку індивідом цих явищ з
позиції їх необхідності при задоволенні його потреб та інтересів [12, с.
14]. Ціннісні орієнтації особистості також мають складну ієрархічну
структуру. Так, наприклад автори відомої диспозиційної концепції
регуляції соціальної поведінки В. Ядов, Д. Узнадзе виділили слідуючи
рівні диспозиції: 1) елементарні фіксовані установки (виникають на
основі вітальних потреб); 2) аттітюди (формуються на основі потреби
людини у спілкуванні, яка здійснюється в малій групі); 3)
суспільно-спрямований інтерес особистості, відповідно конкретної сфери
активності; 4) ціннісні орієнтації особистості, які реалізують поведінку
особистості [13, с. 200].Таким чином, цінності являть собою вищий рівень
людських потреб. Особисті, індивідуальні потреби, співвідносячись з
суспільною значущістю і усвідомлюючись особистістю, стають цінностями і
регулюють поведінку людини.Отже, між потребою і цінністю — двома
головними детермінантами ціннісної орієнтації — існує значна часова й
просторова «відстань», на якій відбувається процес, опосередкований
соціально-психологічними властивостями особистості, суспільними умовами
та іншими чинниками. Активну участь в цьому процесі беруть, зокрема:
установка — зайнята особистістю позиція, що виявляється у ставленні до
об’єкта потреби, у готовності до дії, настроєності на неї, інтереси,
мотиви, цілі, ідеали, які спонукають і спрямовують активність людини в
напрямі до об’єкта — цінності; свідомість (самосвідомість) як здатність
особи усвідомлювати свої потреби, інтереси, бажання, прагнення,
контролювати і регулювати їх згідно з моральними нормами й оцінками,
співвідносити із суспільними цінностями й ідеалами; переконання —
впевненість, оптимістична віра в успішність реалізації носієм цінності
конкретних потреб та інтересів; вибір як показник остаточної
визначеності в певній цінності.Відтак схема психологічної структури
ціннісної орієнтації може мати такий вигляд: потреби — установки
(настроєність, ставлення) — інтереси — мотиви — цілі — ідеали —
свідомість (самосвідомість) — переконання — вибір — цінності. Реалізація
людиною ціннісної орієнтації залежить від внутрішніх (рівня розвиненості
даних психологічних механізмів) та зовнішніх (суспільних відносин,
економічної, соціально-політичної будови суспільства, його системи
цінностей, матеріальних і духовних благ, перспектив загального розвитку)
умов.Слід зазначити, що спрямованість особистості зумовлюється не лише
її ціннісними орієнтаціями, а й таким психологічним утворенням як
„особистісний смисл» (А.М. Леонтьєв), який трактується „як відбиття в
свідомості відношення мотиву (діяльності) до цілі (дії)»[11, с. 254].В
нинішній час у вітчизняній психології утворилась велика кількість
напрямів у дослідженні смислової сфери особистості. Всі ці дослідження,
звертаючись до різних аспектів смислоутворення при тому, різному
трактуванні цього поняття, об’єктивують факт різниці смислових утворень
особистості за їх місцем та функціями в ієрархії смислової сфери
суб’єкта діяльності.Найбільш загальні смислові утворення людини
пов’язані з світоглядом (Ю.А. Шерковнін), самосвідомістю (І.І.
Чеснокова), уявою людини про сенс життя (Ф.Є. Василюк), життєвими цілями
(С.С. Гусєв), ціннісними орієнтаціями (Г.М. Андрєєва), життєтворчістю
особистості (В.І. Шинкарук), уявою про себе (образ „Я») в співвідношенні
з іншими людьми і взагалі з загальнолюдськими ідеалами сучасного,
минулого та майбутнього (І. С. Кон).Таким чином, можна зробити висновок,
що ціннісні орієнтації займають центральне місце в психічній регуляції
поведінки людини. Тому на сучасному етапі розвитку психологічної науки
вивченню ціннісно-смислової сфери особистості приділяється значна увага,
так як саме вона виступає в якості центрального компонента детермінації
поведінки людини.

РОЗДІЛ II. ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Щоб розглядати ціннісні орієнтації молоді, необхідно уявляти собі, що ж
таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому
існує потреба в аналізі індивідуально-особових особливостей, властивих
молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок,
властивих суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що
мають вплив на особу.Одне з перших визначень поняття «молодь» було дано
в 1968 р. В.Т.Лісовськім: «Молодь — покоління людей, що проходять стадію
соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні,
професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних
історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до ЗО
років». Пізніше більш повне визначення було дане І. Коном: «Молодь —
соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності
вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених
тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна
фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні
вікові рамки, пов’язаний з нею соціальний статус і
соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і
залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству
закономірностей соціалізації» [14, с. 15].Сьогодні вчені визначають
молодь як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на
основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і
обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які
визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку,
особливостями соціалізації в нашому суспільстві. Проблеми сучасної
молоді досліджують психологи, політологи, педагоги, соціальні педагоги,
соціологи та представники інших наук. Наприклад, у «Соціології молоді»
під редакцією В.Т. Лісовського молодіжні проблеми підрозділяються на дві
групи.До першої відносяться специфічно молодіжні соціальні проблеми:
визначення суті молоді як суспільної групи, її ролі і місця у
відтворенні суспільства; встановлення критеріїв її вікових меж; вивчення
запитів, потреб, інтересів і способів діяльності молодого покоління;
дослідження специфіки процесу соціалізації молодих людей, їх
соціально-професійної орієнтації і адаптації в колективі, аналіз
соціальних аспектів діяльності неформальних об’єднань і рухів
молоді.Іншу важливу область соціологічного аналізу складають такі
проблеми, які є загальносоціологічними і в той же час або переважно
торкаються молоді (проблеми освіти, сім’ї, браку), або знаходять
специфічний прояв в молодіжному середовищі (особливості виховання
молоді, ефективність його різних форм, засобів і методів, розвиток
соціальної і політичної активності молоді, її роль і місце в структурах
влади і т. д.) [15].Процес становлення соціальної зрілості молоді, вибір
нею життєвого шляху відбуваються у всіх основних сферах життєдіяльності
особи, реалізовуючись за допомогою навчання і виховання, засвоєння і
перетворення досвіду старших поколінь. Основними
соціально-психологічними регуляторами цього процесу і одночасно
показниками положення молоді в суспільстві і в структурі історичного
процесу розвитку виступають ціннісні орієнтації, соціальні норми і
установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності,
специфіку проблем, потреб, інтересів, очікувань молоді, типові зразки
поведінки.Молодість — це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина.
Вибір майбутнього, його планування — характерна риса молодого віку; він
не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде
завтра, через місяць, через рік.У віковій психології молодість
характеризується як період формування стійкої системи цінностей,
становлення самосвідомості і формування соціального статусу
особи.Свідомість молодої людини володіє особливою сприйнятливістю,
здатністю переробляти і засвоювати величезний потік інформації. У цей
період розвиваються критичність мислення, прагнення дати власну оцінку
різним явищам, пошук аргументації, оригінального рішення. Разом з тим в
цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві
попередньому віку. Це пов’язано з тим, що період активної
ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим
характером практичної, творчої діяльності, неповною включеністю молодої
людини в систему суспільних відносин.Соціальна зрілість є цілісністю
усвідомлення і реалізації в діяльності особи її основних соціальних і
психологічних якостей і властивостей. Також потрібно враховувати
відношення особи до своїх потенційних можливостей. На цьому рівні
дослідження можна прослідкувати, коли у людини з’являються власні
погляди і відносини, які для нього характерні вимоги, оцінки і
самооцінки. Ймовірно, багато помилок у вихованні молоді визначаються
тим, що ми прагнемо вирішувати окремі питання (професійної підготовки,
моральної стійкості, уміння дотримуватися законів і інші), не
сформувавши головного: уміння розмірковувати над непростими проблемами
сучасного життя і діяти в ній, орієнтуючись на загальнолюдські цінності
і своє власне вдосконалення.У дослідженнях психологів, політологів,
соціологів знаходять своє відображення і проблеми, пов’язані із такою
соціально-психологічною групою, як студентська молодь. Аналіз
соціологічних досліджень, проведених наприклад, у різні роки протягом
останніх 20-25 років, дозволяє зробити висновки, що ціннісні орієнтації
сучасних студентів зазнали певних змін.Наприклад, деякі соціологи 80-х
років відзначали, що отримання вищої освіти було однією з головних
життєвих цінностей студентської молоді того часу.Так, дослідники Єфімов
Я. М. і Мілова М. І. відмічали, що 68% студентів Мелітопольського
інституту механізації сільського господарства і Одеського технологічного
інституту, опитані в процесі соціологічного дослідження, віддали
пріоритет набуттю знань з обраної спеціальності. Ці дані були
підтверджені результатами вибіркового дослідження 1657 студентів різних
міст СРСР (Москва, Алма-Ата, Архангельськ, Іркутськ, Владивосток, Рига,
Свердловськ, Харків, Фрунзе) у 1986 році [16, с. 22, 23].Сучасні
українські студенти також не заперечують важливості освіти у житті, хоч
соціологів хвилює той факт, що для більшості опитаних — 87% (дослідження
лабораторії соціальних досліджень і політичного аналізу кафедри
політології.Донецького національного університету; опитано 1460 чоловік
у 22-х ВНЗ 4-х освітніх регіонів України — Донецька, Харкова, Криму і
Львова) гарна освіта — лише одна з багатьох умов успіху у житті. Дехто з
респондентів упевнений, що сучасна освіта — «це диплом», «кірочка», які
більшою мірою потрібні формально, а ніж реально для життя (9%), «це
система, створена суспільством для формування людини за заданими
нормами» (10%), «це те, що коштує (у плані витрат) досить дорого, а
цінується (у плані доходів) досить дешево (17%)», «це набір наукових
понять і моральних положень, які суспільство вимагає засвоїти (32%)»
[17, с. 10].Разом з тим, більшість студентів розуміють значення освіти у
сучасному світі, вказують на те, що це процес постійного,
індивідуального вдосконалення, у ході якого величезне значення має
особиста творчість (59%); сучасна людина має бути знавцем своєї справи і
гарним професіоналом (42%) [17, с. 10].На високе значення освіти в житті
людини вказують і студенти російських вузів. Наприклад, 53% опитаних
студентів Московського сучасного гуманітарного університету вказали, що
в вищій освіті їх приваблює висока технологія і якість навчання;
студенти-респонденти Казанського державного технічного університету
підкреслили, що їх головна мета — отримання базових знань, але для
подальшого досягнення успіхів у кар’єрі [18, с. 152, 154].Результати
опитування, проведеного Центром соціологічних досліджень МДУ ім. М. В.
Ломоносова серед студентів університету та інших вузів, також показують
(при збереженні в цілому ціннісної орієнтації на отримання вищої освіти)
зміну мотивів отримання вищої освіти, інтересів, життєвих стратегій
студентської молоді.Серед мотивуючих чинників отримання освіти (стати
високоосвіченою, культурною людиною, бути матеріально забезпеченим, мати
професію, працювати за кордоном, не служити в армії і т. д.) пріоритетне
місце зайняв мотив «досягнути успіху у житті». Таким чином, сучасний
російський студент, на думку російських соціологів, стає більш
практичним, що проявляється у прагненні за допомогою освіти краще
влаштуватися у житті, досягти матеріального благополуччя, високого
соціального положення. На посилення прагматичного мотиву при отриманні
освіти вказують багато соціологів, підкреслюючи, що основним фактором,
який стимулює до отримання вищої освіти, стає матеріальний [19, с.
55-56].Студенти петербурзьких вузів (в досліджені, проведеному у 2001
році, приймало участь 1070 студентів із 5-ти вищих навчальних закладів
Петербургу, які навчаються за гуманітарними спеціальностями) вважають,
що матеріальне благополуччя — це не шматок хліба з маслом, а
міфологізоване життя вищого класу. Серед матеріальних цінностей, на які
вказали студенти, названі: квартири, побудовані за власним дизайном;
декілька автомобілів на родину; заміські вілли; триповерхові будинки на
березі озера; кожний десятий хотів би мати особистий будинок в Сочі або
в Криму взагалі, кожний сьомий — у Франції, США, Японії, Швейцарії,
Іспанії [19, с. 118].Дослідники з прикрістю відзначають, що в
молодіжному середовищі втрачають значення моральні цінності, високі
християнські ідеали, натомість основним девізом життя стають поради,
зроблені свого часу Н. Рокфеллером: «Не бійтеся великих витрат, бійтеся
маленьких доходів» та Дж. Морганом: «Те, що не можна зробити за гроші,
можна зробити за великі гроші» [1, с. 118].На жаль, значне зростання
питомої ваги матеріального фактору у ціннісних орієнтаціях
просліджується і в середовищі української студентської молоді. На цей
факт з тривогою вказує український дослідник Скок М. А. [20, с.
130].Якщо цінність «матеріальне забезпечення життя» у 1983 році посідало
в опитуваннях студентів 17-те місце, то у 1998 році вона перемістилася
на 4-те. У суспільстві виникає ситуація, коли люди свою діяльність
спрямовують лише на досягнення матеріальних благ. Формується споживацька
психологія, домінуючими рисами характеру людей, в тому числі і
студентської молоді, стають заздрість, егоїстичність, корисливість,
прагматизм. Така ситуація вимагає подальшого наукового аналізу, розробки
конкретних рекомендацій з метою удосконалення виховної роботи серед
підростаючого покоління, студентської молоді, повернення на чільне місце
в ієрархію ціннісних орієнтацій особистості загальнозначущих моральних
цінностей [20].Соціологи відзначають, що загальна оцінка студентами
України стану системи вищої освіти на сучасному етапі має досить
суперечливий характер. 64% студентів впевнені, що у вузах України можна
одержати високоякісну освіту, не гіршу, ніж у вищих навчальних закладах
Заходу. Але разом з тим студентська молодь не задоволена тим, що система
освіти зберігає в певній мірі адміністративно-командний характер, в якій
студент позбавлений права голосу, навчання стандартизоване, що не надає
можливості враховувати індивідуальні потреби і можливості студентів
(63%) [17, с. 10].Результати соціологічних досліджень свідчать, що серед
студентської молоді значно падає престиж наукової діяльності. Якщо
раніше в шкалі життєвих цінностей навчання вона займала третє місце, то
тепер — 24-те. Більше 80% респондентів-студентів українських вузів
вважають, що вища школа не сприяє розвитку здібностей молоді, не
прилучає до надбань культури [21, с. 66]. Разом з тим, соціологи
відмічають, що «падіння інтересу до науки у світогляді студента
компенсується позитивним відношенням до релігії, яка мала не значну
цінність у світоглядних установках попередніх молодих поколінь» [22, с.
73]. Серед опитаних студентів чотирьох груп петербурзьких вузів (більше
100 учасників) 38,5% респондентів назвали себе глибоко віруючими людьми,
32,9% сподіваються що Бог є. Атеїстичне настроєними виявилося 28,6%
учасників анкетування [1, с. 118].Дані щорічних опитувань «Викладач
очима студентів», які проводяться у вузах України, свідчать, що думка
студентів про своїх викладачів бажає бути кращою. Великого значення
студенти надають професійним якостям наставників (ерудиція, знання
предмета, уміння подати матеріал), особистісним (чуйність, зовнішні
дані). Високо оцінюються також такі якості, як шанобливе ставлення і
вияв зацікавленості саме до них. Разом з тим студенти майже байдужі до
того, наскільки авторитетним, популярним є викладач у наукових колах,
громадсько-політичній сфері [21, с. 66].Все менше студентів хочуть
приймати участь у суспільному житті. За даними щорічних опитувань
студентів вузів України на першому курсі великого значення громадській
роботі надають 21% студентів, а на четвертому — лише 8,4%. Майже
половина всіх студентів на четвертому курсі не має жодного громадського
доручення, а з 50% тих, хто їх має, з захопленням і цікавістю працювали
лише 4,2%. 20% респондентів призналися, що виконують громадську роботу
формально. Без сумніву, недоліком виховної роботи є той факт, що
першокурсників часто навіть не запрошують прийняти участь у
громадсько-суспільній діяльності. 30% першокурсників в анкетах вказали,
що хотіли б брати участь в ній, але їм цього не пропонували [21, с. 68].
В колах студентської молоді знижується престиж такої цінності як робота.
Лише 8% респондентів підтримують твердження, що робота — це найбільш
цінна частина життя і без неї життя втрачає сенс [16, с. 10]. Кожний
сьомий опитаний студент (14%) вважає, що найбільш цінним є життя поза
роботою, а робота — це вимушена необхідність. Правда, 78% опитаних
впевнені, що однаково цінні для людини і робота, і життя поза роботою
[17, с. 10].На вищі місця в шкалі ціннісних орієнтацій підіймаються
цінності «заробіток» і «службова кар’єра». Причому 75% студентів
випускних курсів і 90% першого, впевнені, що саме заробіток і кар’єра
визначають становище людини у суспільстві. Але цінність праці як шляху
досягнення високого становища в суспільстві, визнають лише 41,6%
студентів-старшокурсників і 26,3% першокурсників [21, с.
69].Соціально-економічні, політичні проблеми, що існують в українському
суспільстві, певна криза системи ціннісних орієнтацій, що проявляються у
деформації суспільної свідомості, формують у деяких представників
студентської молоді бажання жити і працювати за кордоном. 32%
респондентів вказали, що хотіли б поїхати за кордон на деякий час, щоб
заробити грошей (для порівняння -24% студентів петербурзьких вузів в
якості мотиву отримання освіти також назвали працю за кордоном [19, с.
59]), 17% хотіли б там навчатися, кожний п’ятий (21%) мріє про
туристичну поїздку за кордон [17, с. 10]. Але мабуть найбільше, що
повинно непокоїти не лише викладацький склад, що працює із студентською
молоддю, а й урядові кола — це те, що кожний четвертий студент (23%)
прагне назавжди покинути Україну. Не важко передбачити, яке майбутнє
може чекати країну, яку будуть масово залишати кращі представники
студентської молоді [17,сЛО].Студенти різних регіонів колишнього СРСР
по-різному відносяться до такої цінності як здоров’я. Так, на думку
деяких дослідників [20], серед українського студентства ця цінність
посідає мало не домінуюче становище (притому, що ще 20 років тому у
пенсіонерів вона займала лише четверте місце серед термінальних
цінностей) [20, с. 130]. Соціологи пояснюють таку ситуацію зростанням
екологічних проблем, в тому числі пов’язаних з наслідками аварії на
ЧАЕС. Серед студентської молоді московських вузів (дослідження було
проведено восени 2002 року лабораторією соціологічних досліджень
Московського енергетичного інституту; в опитувані прийняти участь 1459
респондентів із більше ніж 10-ти технічних, гуманітарних, творчих вузів
Москви) лише 36,4% респондентів бажають у вільний від навчання час
займатися спортом [23, с. 60]. Студентами деяких вузів Петербургу
турбота про власне здоров’я також не визнається пріоритетною ціннісною
орієнтацією. Респонденти відмічають, що якщо у школі спортом займалися
до 80% з них, то у вузі не більше 10-15% опитаних [1, с. 117].Ця
ситуація не може не викликати стурбованості, адже, за свідченнями
вузівських лікарів, здоровими є лише 68% студентів першого курсу; кожний
п’ятий (21%) першокурсник має послаблене здоров’я, потребує спеціальної
медичної профілактики; 11% студентів першого курсу — серйозно хворі [1,
с. 117].Естетичні орієнтації різних груп студентів також досить різні.
Сучасні студенти, в порівнянні з попередніми поколіннями студентської
молоді, менше люблять читати художню, науково-популярну та іншу
літературу, майже не відвідують театри, музеї, виставки. Правда,
наприклад, деякі представники російського студентства (дані опитування
студентської молоді Москви) після рангової позиції «спілкування з
друзями» віддають перевагу читанню літератури у вільний час (51,8%) [23,
с. 60]. Серед студентів-гуманітаріїв деяких петербурзьких вузів
російською класикою захоплюються лише 27% респондентів; 34% — прочитують
за рік менше 10-ти творів, 6% студентів взагалі у вільний час не
читають.Найбільш популярними сучасними авторами петербурзькі студенти
вважають: В. Пелевіна (32,8%), А. Солженіцина (30%), Д. Граніна (17%),
А. Марініна (14,3%), також Б. Ахмадуліну, А. Вознесенського, Є.
Євтушенко, В. Аксьонова та ін. Майже кожний четвертий студент не зміг
назвати прізвище жодного сучасного автора [1, с. 120]. Показовими для
рівня культурної компетентності сучасної студентської молоді є
результати опитування по тесту «Хто були ці люди?», проведеного серед
студентів деяких московських вузів. Опитуваним пропонувався список
приблизно з 30-ти імен, в який були включені відомі російські та
зарубіжні вчені, письменники, режисери, актори, музиканти, державні
діячі. Аналіз отриманих результатів говорить про низьку ерудицію
більшості сучасних студентів (82,2% з них не знають, наприклад, хто
такий Л. Собінов, 74,5% — Г. Флобер, 72,2% — Б. Кустодієв, 76,6% -Б.
Брехт та ін.) [23, с. 63-64].Знайомство з художньою літературою не є
актуальним для українських студентів, так як більшість половини з них в
анкетах відповіли, що не люблять читати і не читають. А ті, хто це
любить робити у вільний, час читають детективи, фантастику, книжкові
«серіали» [22, с. 76]. Не втішає і той факт, що сучасне студентство не
цікавиться мистецтвом, а ті, які у вільний час знайомляться з ним чи
займаються певним видом, роблять це для зняття втоми, а не для
естетичного розвитку [22, с. 76]. Втратила вагу така цінність, як
творчість [20, с. 129]. В шкалі цінностей, що відображають організацію
вільного часу, мотиви, пов’язані з мистецтвом (класична музика,
література, театр, образотворче мистецтво, художня самодіяльність)
займають останнє місце [22, с. 75].Базовими цінностями високого рангу
залишаються сім’я, вірні друзі, любов. 74% юнаків і 92% дівчат
українських вузів на питання «Що є головним мотивом вступу до шлюбу?»
назвали любов, потім спільні інтереси і матеріальну зацікавленість [22,
с. 74]. «Орієнтація на сім’ю пояснюється тим, що для багатьох сім’я
сьогодні — це важливе джерело морально-психологічної підтримки,
позитивних емоцій для збентеженої сучасними подіями особистості. Сім’я —
єдиний інститут, який більш-менш зберігся поміж зруйнованих інституцій
суспільства» [20, с. 130].На думку деяких дослідників,
ціннісно-орієнтаційний портрет сучасного студента виглядає приблизно
так: «Головне в житті — це міцне здоров’я, сім’я — це необхідне джерело
морально-психологічної підтримки. Любов та спілкування з друзями
прикрашає життя. Матеріальне забезпечення дає впевненість у собі, своїх
силах. Що стосується творчості, пізнання і досягнень, що заслуговують
суспільного визнання — це не завжди вдається, але було б бажано.
Задоволення приємні, але на них сьогодні не вистачає часу та грошей.
Абсолютно впевненим можна бути тільки в одному — сьогодні треба
розраховувати тільки на свої сили, здібності та можливості» [20, с.
130].Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді
останнього десятиліття переконують, що у свідомості сучасної молоді (в
тому числі і студентської) формується тип особистості, характерний для
західного суспільства -особистості, яка в першу чергу цінує себе і
вважає, що її діяльність, успіх у житті і т. п. залежать в першу чергу
саме від неї [22, с. 72]. З однією сторони, це не погано, адже
орієнтація на власні сили, розум, здібності при досягненні життєвих
цілей вимагає роботи над собою, наполегливого оволодіння знаннями тощо.
Але головне, щоб при виконанні цих завдань не формувалась людина-егоїст,
яка зможе переступити через усе, попрати будь-які моральні норми заради
досягнення своєї мети.

ВИСНОВКИ

Ціннісні орієнтації людини органічно пов’язані із проблемами людини і
виступають в якості головного компоненту детермінації її поведінки.
Ціннісні орієнтації — це елементи мотиваційної структури особистості, на
підставі яких відбувається вибір тих чи інших соціальних установок як
цілей або мотивів конкретної діяльності. Ціннісні орієнтації особистості
формуються під впливом пануючої в суспільстві системи цінностей, яка
змінюється з розвитком історії.Події останніх десятиліть вплинули на
систему ціннісних орієнтацій пострадянського суспільства і відповідно на
життєві орієнтири студентської молоді, в середовищі якої набувають все
більш актуального значення матеріальні цінності (матеріальний добробут,
успіх у житті, прагматизм, високий заробіток, престижна робота,
закордонні поїздки тощо). Символом нашого часу є «виразна увага до
матеріальної сторони життя» [22, с. 75], «орієнтація на успіх у житті
стає однією з ведучих стратегій студентів і взагалі молоді в сучасних
ринкових умовах» [19, с. 59] — такий висновок роблять українські та
російські соціологи, вивчаючи зміст ціннісних орієнтацій студентської
молоді. На превеликий жаль, втрачають певне значення в житті сучасної
студентської молоді деякі духовні орієнтації і цінності. Студенти менше
цікавляться політикою, суспільно-політичним життям, далеко не всі
люблять читати, відвідувати культурно-мистецькі заклади, займатися
спортом, художньою самодіяльністю, мистецтвом, творчістю. Відбувається
деформація і етичних ціннісних орієнтацій, виправдовується порушення
заповідей типу «не вкради», «не бажай…» і т. д.Зміни у ціннісних
орієнтаціях молоді (часто не на користь високих суспільних ідеалів)
вимагають перегляду всієї системи виховної роботи у вищій школі, пошук і
впровадження нових форм і методів роботи із студентською молоддю з метою
підготовки і виховання студентів не лише високими професіоналами своєї
справи, а справжніми гуманістами, Людьми з великої літери.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Соколов А. В., Щербакова И. О. Ценностные ориентации постсоветского
гуманитарного студенчества // Социс. — 2003. — № 1. — С. 115-124.

Леонтьев А. М. Деятельность. Сознание. Личность. Изд. 2. — М.:
Политиздат, 1977. — 304 с.

Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей
взаимосвязи явлений материального мира. — М.: Издательство АН СССР,
1957. — 328с.

Вичев В. Мораль и социальная психика. Пер. с болгар. Р. Е. Мельникова. —
М.: «Прогресс», 1978 . — 357 с.

Бех I. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і
психологія. -1997.-№І.-С. 124-129.

Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання
в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія. — 1996. — № 3.
— С. 188-193.

Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности. — М.: Политиздат,
1986.-223 с.

Ядов В. А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения
личности. — Л., 1979.

Социальная психология. Краткий очерк / Под общ. ред. Г. П. Предвечного и
Ю. А. Шерковина. — М.: Политиздат, 1975. — 319 с.

Ананьев В. Г. Человек как предмет познания. — Л.: Изд. Ленинградского
ун-та, 1968.-337с.

Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, структура и динамика
смысловой реальности. — М.: Смысл, 1999. — 487 с.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2-х томах: Т. 1. — М.:
Педагогика, 1989. — 486 с.

Вербицкий А. А., Бакшаева Н. А. Проблема трансформации мотивов в
контекстном обучении // Вопросы психологии. — 1997. — № 3. — С. 12-22.

Кон И. Психология ранней юности: Кн. для учителя. — М.: Просвещение,
1989.-254 с.

Социология молодежи / Под ред. проф. В. Т. Лисовского. — СПб.: Изд-во
С.-Петербургского университета, 1996. — 460 с.

Ефимов В. М., Милова М. И. Студент 80-х в зеркале социологии // Вопросы
общественных наук. — К., 1989. — Вып. 80. — С. 21-27.

Кіпень В. Українське студентство: на що орієнтуємося і що цінуємо? //
Управління освітою. — 2001. — № 22. — С. 10.

Социология молодежи / Под ред. проф. Ю. Г. Волкова. — Ростов-н/Д.:
Феникс, 2001.-576 с.

Сорокина Н. Д. Перемены в образовании и динамика жизненных стратегий
студента // СОЦИС. — 2003. — № 10. — С. 55-60.

Скок М. А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента
//Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка.
Вісник ЧДПУ. — Чернігів, 2002. — Вип. 11: Серія: Психологічні науки. —
С. 128-132.

Астахова В. І. Деякі нові штрихи у соціальному портреті студентства //
Проблеми вищої школи. — К., 1993. — Вип. 78. — С. 65-69.

Крючков А. И., Крючкова Л. М. Мировоззренческий портрет современного
украинского студента // Чернігівський державний педагогічний університет
ім. Т. Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. — Чернігів, 2003. — Вип. 20: Серія:
Філософські науки. -С. 71-76.

Андреев А. Л. Культурное пространство студента // Педагогика. — 2003. —
№10.-С. 55-65.

Похожие записи