Реферат на тему:

Життєві ролі та життєтворчість

Поняття «життєва роль» спирається щонайменше на дві ключових категорії:
«життя» і «роль». Про їх зв’язок можна прочитати не лише у відомому
вислові В. Шекспіра, що винесений в епіграф. Ця популярна думка отримала
втілення і в наукових концепціях, наприклад в трактуванні життя як
театру D. Brissett & C. Edgley [1], а також у концепції психотеатру, як
засобу самотрансформації особистості R. D. Allen & N. Krebs [2]. Можна
часто зустріти думку про те, що життя — це гра. Вона знайшла цікавий
розвиток у науковій системі транзактного аналізу Е. Берна, що містить
теорію психологічних ігор людини і концепцію життєвого сценарію
особистості [3]. Найбільш послідовне і різнопланове вивчення категорії
«роль» та її зв’язок з такими феноменами, як «особистість»,
«спонтанність», «креативність», «життя», «творчість», «гра» та іншими
належить теорії та практиці психодрами Я. Морено [4, 5].

Категорія «життя» в контексті соціальної психології особистості ввібрало
в себе трактування екзистенціальної філософсько-психологічної парадигми
та багатьох інших традицій, висвітлених в працях К. О.
Абульханової-Славської, А. Адлера, Б. Г. Ананьєва, Е. Еріксона, А.
Маслоу, С. Л. Рубінштейна, В. А. Роменця, Л. В. Сохань, Т. М. Титаренко,
В. Франкла, М. Хайдеггера та багатьох інших. Життя розуміється як
тотальне переживання людиною свого буття. Воно визначається такими
характеристиками-феноменами: стиль життя — індивідуальний засіб
здійснення життєвого шляху; спосіб життя — характер життєдіяльності,
міра включення в типові форми взаємодії з суспільством; смисл життя —
цілісне уявлення про власне призначення, вищу мету, про фундаментальні
підстави власного буття; життєві цілі — одна з форм самопрогнозування,
ідеального представлення значимого, бажаного майбутнього; життєва
перспектива — спосіб усвідомленого, структурованого освоєння особистістю
свого майбутнього; життєві стратегії — життєві цілі у поєднанні зі
способами їх досягнення; життєвий сценарій — своєрідний план життя, що
поступово розгортається, сукупність характерних для даної особистості
способів вирішення життєвих проблем [6].

Життєві ролі — це такі ролі, які пов’язані з вищевказаними
характеристиками життя людини, головним чином, зі стилем життя, смислом
життя, життєвим сценарієм. Щоб зрозуміти своєрідність життєвих ролей, їх
необхідно розглянути в системі інших психологічних ролей, в якій вони
займають певне положення. За ступінню включеності психологічних ролей в
життєдіяльність людини їх можна розділити на чотири типи, що
об’єднуються в дві групи: соціальні (ситуативні та групові) і
особистісні (міжособистісні та життєві).

1. Ситуативні — ролі, що повністю обмежені конкретною буденною
ситуацією, тобто виникають і завершуються в межах неї. Прикладом
ситуативної ролі є роль «пасажира автобуса», яка зникає одразу, коли
припиняється ситуація поїздки. Проте, якщо актуальність цієї ролі
виходить за рамки ситуації, вона перетворюється, наприклад, на роль
«Мандрівника». З іншого боку, ситуація здатна набувати символічного
узагальнення, розширюючись до меж цілого життя людини. В цьому випадку,
людина може, наприклад, грати по життю роль «безквиткового пасажира».
Так само роль «людини, що захворіла», буває ситуативною, але існує
життєва роль «Хворого», як у відомій комедії Ж.-Б. Мольєра «Удаваний
хворий».

2. Групові — соціальні ролі, що пов’язані не лише з соціальною
ситуацією, а і з соціальною групою (або з суспільством в цілому) і
місцем особистості в ній. Соціальні ролі, як правило, закріплені в
матрицях соціальної взаємодії людей у вигляді рольових експектацій.
Групові ролі номінально існують протягом тривалого відрізка часу і не
обмежуються соціальною ситуацією, але в цій ситуації актуалізуються. За
межами ситуації групові ролі залишаються, як правило, в латентному
вигляді. Прикладом є професійні ролі, від яких за межами професійної
ситуації людина може повністю звільнятися (наприклад, вдома або на
відпочинку). Правда, професійні ролі (як і інші соціальні ролі) по рівню
значущості інколи далеко виходять за межі ситуації і групи і набувають
характеристик життєвих ролей.

3. Міжособистісні — ролі, які визначаються не лише ситуацією і групою, а
й особистісними детермінантами, перетворюючись на соціально-психологічну
характеристику особистості. Ці ролі також залежать від рольових
експектацій, але останні формуються не лише як результат функціонування
суспільних і групових норм, а й під впливом рольової поведінки індивіда,
тобто мають переважно особистісну детермінованість. Від
характерологічних властивостей особистісні та міжособистісні ролі
відрізняються тим, що вони проявляються в соціальній поведінці, їх
неможливо повністю відокремити від соціального контексту. Ці ролі
актуалізуються в певних соціально-психологічних і життєвих ситуаціях, в
конкретних системах соціальних стосунків, залишаючись латентними в
інших. Відносна незалежність особистості від міжособистісних ролей
проявляється, зокрема, в тому, що людина здатна відмовитись від них,
хоча це буває досить важко зробити під тиском сформованих експектацій.

4. Життєві — особистісні ролі, які людина грає все життя, або,
принаймні, на протязі значного життєвого періоду чи стадії. Один раз
виникнувши, життєві ролі не зникають, хоча можуть трансформуватися,
набувати або втрачати значущості, атрофуватися (вторинний рольовий
дефіцит). В останньому випадку вони можуть переходити в «тіньову»,
неусвідомлювану зону особистості. Такі життєві ролі не відмирають
повністю, навіть якщо вони не активізуються в жодній життєвій ситуації,
а залишаючись в латентному вигляді, продовжують здійснювати вплив на
життя людини. Ролі можуть зразу формуватися як тіньова, неусвідомлювана
особистісна зона, так і не отримавши достатнього розвитку (первинний
рольовий дефіцит, або рольова недостатність). При цьому деякі важливі
особистісні потреби залишаються незадоволеними. Життєві ролі, як
правило, пов’язані не з однією соціально-психологічною чи життєвою
ситуацією, а переходять від ситуації до ситуації, поширюючись часом на
всі сфери життя індивіда.

Приклади різних типів психологічних ролей

Соціальні ролі Особистісні ролі

Ситуативні Групові Міжособистісні Життєві

Споживач послуг (глядач, пасажир, покупець)

Хворий (знаходячись у лікарні)

Член випадкової групи Професійні ролі

Навчальні ролі

Ролі членства в різних групах (партіях, клубах, сектах тощо) Статусні
ролі

Професійні (стильові) ролі

Неформальний лідер

Друг, подруга

Коханець Статеві ролі

Гендерні ролі

Сімейні ролі

Професійні (смислові) ролі

Соціальні типи характеру

Життєві ролі відрізняє від інших типів ролей тісний зв’язок з феноменом
ідентичності. Існує поняття «рольової ідентичності». В цьому випадку
людина переживає себе суб’єктом ролі, а остання зв’язана з Я-концепцією
людини. Ch. Gordon виділяє такі форми рольової ідентичності: 1) статеву
— одну з основних форм ідентичності, що полягає в ототожненні себе з
тією чи іншою статтю; 2) етнічну — зв’язану з національною
самосвідомістю, мовою, расовими, релігійними, соціокультурними та
субкультурними особливостями; 3) групову (membership identities) —
зв’язану з членством у різних соціальних групах; 4) політичну — зв’язану
із соціальними і політичними цінностями; 5) професійну — зв’язану з
професійними ролями [7; с. 407].

Типологія життєвих ролей — це наукова проблема, яка на сучасному етапі
породжує скоріше безліч нових запитань, ніж готові і завершені
відповіді. Проте, ті результати, що отримані в окремих дослідженнях,
дають підстави вважати цю проблему одним з перспективних напрямків
соціальної психології особистості. На відміну від соціальних ролей, які
зв’язані зі структурами груп і соціальної взаємодії, життєві ролі
визначаються істотними особистісними чинниками. Можна вважати, що
типологія життєвих ролей плавно переходить в типологію особистості. Типи
життєвих і особистісних ролей є фактично соціальними типами особистості.

Яскравим прикладом таких типів є ролі, представлені в концепції Е.
Берна: в «іграх на все життя» і в «подружніх іграх» («Алкоголік»,
«Боржник», «Фрігідна жінка», «Загнана домогосподарка» та інші); в
«драматичному трикутнику» («Жертва», «Переслідувач», «Рятівник») [3].
Цікавим внеском у вивчення соціальної типології особистості є
програмно-рольовий підхід М. Г. Ярошевського [8], в якому викладена
концепція «науково-дослідних ролей». Вона є узагальненням результатів
вивчення дослідницьких типів учених, серед яких найбільш відомою є
концепція «типів особистості вченого» Г. Сельє [9]. Важливою складовою
типологічних досліджень є вивчення життєвих ролей в сімейних стосунках.
Однією з відомих є теорія сімейних ролей Sh. Wegscheider [10], яка
виводить п’ять типів життєвих ролей дитини в алкогольній сім’ї («Герой»,
«Пристосованець», «Талісман», «Козел відпущення», «Загублена дитина»). В
іншому дослідженні L. Forer вивчаються життєві ролі та положення
сіблінгів у сім’ї в залежності від порядку їх появи на світ [11]. В
роботі Г. Шихи висвітлюється гендерний ракурс життєвих ролей особистості
як моделей поведінки чоловіків і жінок в контексті психології життєвої
кризи [12].

Серед різних аспектів функціонування життєвих ролей ми розглянемо
найважливіший, що стосується їх трансформації на протязі онтогенезу.
Розвиток життєвих ролей відбувається все життя людини, починаючи з того
моменту, коли дитина вступає у взаємодію зі значимим соціальним
оточенням, тобто від самого народження. Велике значення має досвід
спілкування з батьками, під впливом яких (насамперед, їхніх прямих
настанов, заборон, оцінок) формується життєвий сценарій дитини і її
перші життєві ролі.

На різних етапах онтогенезу відбувається зміна різних життєвих ролей.
Можна припустити, що кожному віковому періоду відповідає своя життєва
роль, яка зв’язана з позицією суб’єкта провідної діяльності і з
провідними потребами даної стадії. Так, для 5-річної дитини характерна
роль «Дитини, що грає», для 7-річної — роль «Школяра», підліток
«приміряє» на себе роль «Дорослого». На протязі цілого життя, при
переході з однієї життєвої фази в іншу відбувається актуалізація різних
життєвих ролей. В сімейній сфері — це ролі, які супроводжують зміну
сімейного статусу: спочатку — «Син», «Дочка» («Брат», «Сестра»), потім —
«Чоловік», «Дружина», «Батько», «Мати», «Теща», «Дідусь» тощо. Щось
аналогічне відбувається і в сфері професійних ролей.

TH

e

yy oe?

yy oe?

yy oe?

1олей. Крім того, ці ролі входять в систему більш загальних рольових
систем, які зв’язані зі структурою особистості. Прикладом таких систем
можуть бути его-стани «Батька», «Дорослого» і «Дитини» в теорії
транзактного аналізу Е. Берна, які можна розглядати як життєві метаролі,
що містять у собі багато інших життєвих ролей, сценарних форм поведінки,
психологічних ігор тощо. Так, роль «Дорослого», що її намагається грати
підліток, і роль «Батька», що формується після народження власної
дитини, не зовсім те ж саме, що его-стани «Дорослого» і «Батька», хоча
міх ними (особливо в другому прикладі) є тісний генетичний зв’язок.

Зміна життєвих ролей на протязі життєвого шляху людини не завжди
відбувається безпроблемно. Одні ролі формуються з великими труднощами,
запізненням, деформаціями, інші — залишаються активними, навіть якщо
втратили життєву актуальність, не дають можливості заміни їх новими.
Одні життєві ролі людині важко прийняти, від інших — важко відмовитись.
Такі процеси супроводжуються рольовими конфліктами в сфері життєвих
ролей, які можна трактувати як життєві кризи особистості [13; с.
79-87.]. Ці закономірності справедливі як для нормативних (вікових)
криз, так і для ненормативних, наприклад, суттєвої зміни життєвої
ситуації під впливом драматичних життєвих обставин.

В процесі рольової соціалізації особистості, що відбувається в
онтогенезі людини, життєві ролі можуть зазнавати різних деформацій,
труднощів функціонування чи інших проблем. Розглянемо основні види
дисгармоній в системі життєвих ролей особистості:

1. Рольова недостатність — недостатня розвиненість особистісних і
життєвих ролей, що буває в двох основних формах:

А. Рольовий дефіцит (первинна рольова недостатність) — затримка
рольового розвитку, блокування важливих потреб у рольовому розвитку,
внаслідок чого життєва роль не формується, або розвивається в
придушеному, скороченому вигляді. Рольовий дефіцит (якщо обмежитись
неклінічними формами, не пов’язаними з психічними захворюваннями і
органічною патологією нервової системи) може розвиватись тоді, коли
життєві ролі (або їх компоненти — почуття, переживання, поведінкові
патерни тощо) прямо чи непрямо заборонялися в дитинстві, не
заохочувалися, або зустрічали негативну оцінку значимого соціального
оточення.

Б. Атрофія ролі (вторинна рольова недостатність) — втрата роллю її
функціональних особливостей, скорочення сфер застосування в результаті
обмеження рольової поведінки, тривалого перебування життєвої ролі в
латентному вигляді тощо. Атрофія ролі виникає тоді, коли внаслідок
соціальних причин виконання життєвих ролей стає неможливим. Наприклад,
після тривалого ув’язнення людина частково чи повністю може втрачати
важливі життєві ролі (сімейні, професійні тощо).

2. Рольовий інфантилізм — невідповідність життєвої ролі віковій стадії
розвитку чи життя, заміна або компенсація однієї ролі іншою (що
відповідає більш ранньому періоду). Приклади: в сфері сімейних ролей
роль «чоловіка» (чи «жінки») заміщається роллю «дитини»; в професійній
сфері людина номінально грає роль «керівника» (соціальна роль), а на
особистісному рівні — залишається «підлеглим», тобто уникає
відповідальності, не може прийняти рішення, боїться проявляти
ініціативу.

3. Рольові девіації — відхилення ролі від соціальних стандартів,
групових норм, суспільних стереотипів і традицій. Існують прогресивні
відхилення від норм (що характерні для новаторської поведінки), в
результаті яких норми і стандарти поступово змінюються, а девіації
перестають вважатися відхиленнями. Прикладом можуть служити зміни
гендерних ролей, коли традиційні форми поведінки чоловіка і жінки на
одному історичному етапі були неприпустимими на попередніх. Інші
девіації, що не носять прогресивного характеру, розглядаються як
дисгармонії, хоча границі їх прийнятності суспільною думкою не
залишаються сталими і змінюються в бік більшої терпимості. Рольові
девіації можна проілюструвати прикладами інверсії статевих ролей: повної
(транссексуалізм) і часткової (гомосексуалізм, як інверсія рольової
спрямованості, і трансвестизм, як інверсія рольової Я-концепції).

4. Рольовий конфлікт — це таке протиріччя ролей, яке спричиняє проблеми
хоча б у одного з учасників рольової взаємодії. В сфері життєвих ролей
розглядаються переважно внутріособистісні рольові конфлікти, спричинені:
а) внутрірольовими протиріччями (коли різні рольові функції однієї ролі
стають несумісними); б) міжрольовими протиріччями (коли дві чи більше
життєві ролі заважають функціонуванню одна одній); в) протиріччями між
рольовою Я-концепцією і рольовою поведінкою (коли людина змушена грати
не властиву їй роль, відмовившись від виконання інших важливих для неї
життєвих ролей).

Для вивчення рольових дисгармоній існує багато засобів. Психодраматична
техніка особистісних «антиролей» дає змогу не лише діагностичного
вивчення рольової недостатності, а й відповідної корекції тих рольових
проявів, які з певних причин були заборонені людиною в її життєвому
сценарії. Антироль — це такі прояви рольової поведінки, які не властиві
людині, яких вона уникає чи боїться. Серед них є такі компоненти, які
просто не властиві рольовій Я-концепції людини, але є й такі, які
належать до тіньової сфери особистості, які в свій час були заблоковані
і не дали шлях до реалізації важливих соціальних потреб людини.
Психотерапевтичне значення має саме друга група проявів, які пов’язані з
рольовими дисгармоніями, і мистецтво психодраматиста полягає у їх
виявленні них і ціннісній реабілітації.

Дуже цікавою і діагностично цінною є психологічна техніка «Карта
життєвих ролей», яка використовується в психодрамі та в інших
психотерапевтичних методах (як індивідуальних, так і групових). Людині
пропонується зобразити на аркуші паперу основні сфери її
життєдіяльності: сімейну, професійну, спортивну, творчу, спілкування з
друзями тощо. В кожній сфері треба позначити основні ролі, які людина
виконує. Для того, щоб ролі були особистісно забарвленими, кожній з них
слід знайти один чи декілька відповідних епітетів, наприклад: «Кохана і
турботлива дружина», «Винахідливий інженер», «Прискіпливий начальник».
Процедура не лише дає змогу рефлексії життєвих ролей людиною, але і
дозволяє визначити певну взаємодію між ними (протиріччя, конфлікти
тощо).

Існує тестова методика «Опис Сімейної Рольової Поведінки» (the Family
Role Behavior Inventory — D. L. Verdiano et al.) [14], в якій дається
можливість визначення 4 з 5 сімейних ролей, які описуються в рольовій
теорії S.Wegscheider. Методика розроблялася за допомогою факторного
аналізу на вибірці 9-12-літніх учнів початкової школи і була
валідизованою на вибірках студентів коледжу і дорослих. В перспективі
можливе створення інших психологічних тестів дослідження рольової сфери
особистості, зокрема — опитувальної методики «Репертуар життєвих ролей»,
над якою зараз працює автор.

Для того, щоб реалізувати той потенціал, що закладений в життєвих ролях
людини, щоб ті життєві характеристики-феномени, про які йшлося на
початку статті, стали реаліями життя людини, їй треба володіти рядом
життєвих умінь, засобів, здатностей. Таку систему поглядів можна знайти
в «концепції життєтворчості», де викладено уявлення про життя людини як
творчий процес. Одним з основних є поняття про життєтворчість —
духовно-практичну діяльність особистості, спрямовану на творче
проектування і здійснення свого життя; розроблюючи, коригуючи і
здійснюючи свій життєвий сценарій, особистість оволодіває мистецтвом
жити, в основі якого лежать засоби, методи і технології життєтворчості.
Життєтворчість виступає засобом вирішення поточних, середньострокових і
перспективних життєвих задач. Це процес упорядкування особистістю
картини життя, в основу якої покладені особистісні події, процес її
самовдосконалення [15, 16].

Трактування життєтворчості і практичні завдання, які в результаті цього
постають, дуже близькі до гуманістичних напрямків психотерапії:
транзактний аналіз — робота з життєвими сценаріями людини і з її
его-станами, які є основними символічними життєвими ролями особистості;
психодрама — робота з життєвими ролями людини і почуттями, які
супроводжують виконання цих ролей на протязі життя. Психодрама і рольова
психотерапія може стати однією з технологій життєтворчості, про які йшла
мова. Можливе також створення такого синтетичного психотерапевтичного
напрямку, як трансактна психодрама (про можливість такого поєднання
писав ще сам Е. Берн), в рамках якого можливо працювати
психодраматичними засобами з категоріями транзактного аналізу
(его-стани, життєві сценарії, ігри, емоційний рекет та іншими), а також
з різними типами і видами життєвих ролей, які описуються в цих двох
блискучих наукових парадигмах.

Основна ідея і мета психодрами — це розкріпачення спонтанності, а
основним механізмом для цього служить креативність, тобто творчість,
спрямована на власне життя. Цей останній висновок найкращим чином
підводить підсумок даної статті, який можна сформулювати так:
життєтворчість неможлива без володіння людиною своїми життєвими ролями,
а життєві ролі найкращим чином реалізуються в життєтворчості.

Література:

Brissett D., Edgley C. (Eds.) Life as theater.- Chicago: Aldine, 1975.

Allen R. D., Krebs N. Psychotheatrics: The New Art of
Self-Transformation.- New York; London: Garland STPM Press, 1979.- 216
p.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой
судьбы: Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1988.- 400 с.

Морено Я. Психодрама / Пер. с англ.- М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс,
2001.- 528 с.

Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я. Л.
Морено: Пер с нем.- М.: Изд. гр. «Прогресс», «Универс», 1994.- 352 с.

HYPERLINK
«http://www.socd.univ.kiev.ua/PUBLICAT/PSY/PSYTEOR/index.htm» \t
«_blank» Психология личности: Словарь справочник / Под ред. П. П.
Горностая и Т. М. Титаренко.- К.: Рута, 2001.- 320 с.

Gordon Ch. Development of evaluated role identities // Annual Review of
Sociology.- 1976.- V. 2.- P. 405-433.

Ярошевский М. Г., Юревич А. В., Алахвердян А. Г. Программно-ролевой
подход в современной науке // Вопр. психологии.- 2000.- № 6.- С. 3-18.

Селье Г. От мечты к открытию: Как стать ученым: Пер. с англ.- М.:
Прогресс, 1987.- 368 с.

Wegscheider Sh. Another chance: Hope and health for the alcoholic
family.- Palo Alto (CA): Science & Behavior Books, 1981.- 256 p.

Forer L. K. Birth order and life roles.- Springfield Ill.: Charles C
Thomas, 1969.- 168 p.

Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста: Пер. с англ.-
СПб.: Ювента, 1999.- 436 с.

HYPERLINK «http://users.iptelecom.net.ua/~p_gorn/publ00.html»
Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко.- К.:
Агропромвидав України, 1998.- 348 с.

Verdiano D. L., Peterson G. W., Hicks M. W. Toward an empirical
confirmation of the Wegscheider role theory // Psychological Reports.-
1990.- Vol. 66(3, Pt 1).- P. 723-730.

Психологія і педагогіка життєтворчості / За ред. Л. В. Сохань, І. Г.
Єрмакова, В. О. Тихоновича.- К.: ІЗМН, 1996.- 792 с.

Мистецтво життєтворчості особистості: Ч. 1. Теорія і технологія
життєтворчості / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова.- К.: ІЗМН, 1997.-
392 с.

Похожие записи