РЕФЕРАТ
на тему:
Життєві кризи з позицій рольової теорії
З точки зору змісту і характеру психологічних проблем чи життєвих
обставин, що спричинили кризову ситуацію, а також особистісних ролей, що
виникають, розвиваються і зникають, можна виділити кілька типів життєвих
криз:
1. Кризи становлення особистості. Найхарактернішими кризами становлення
є вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для
нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві
чималі якісні зміни, що відбуваються у психології людини: формування
психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності і т.д. (про це
докладно розповідалося у гл.2). Але ці зміни завжди супроводжуються
зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і
т.д.) передбачає і відповідну особистісну роль людини.
Кризи становлення особистості характерні не лише для дитинства,
підлітковості та юності. На думку багатьох авторів, усе життя людини
закономірно супроводжується чергуванням певних періодів. Так, ще давні
мислителі ділили життя людини на віки чи цикли (у Гіппократа, наприклад,
по 7 років, у інших по 9), що починаються і закінчуються переломними,
критичними фазами (Толстых А.В., 1988, с. 32-34).
Дуже цікавою є точка зору на становлення особистості дорослої людини
сучасного американського автора Гейл Шиіхі, що розглядає такі кризи
дорослішання (і тут прослідковується 7-річна періодичність): 16 років –
“виривання коренів”; 23 роки – “план на все життя”; 30 років –
“корекція”; 37 років – “усвідомлення середини життя” (Sheehy G. 1976;
Максимов М., 1986, 1987). Неважко помітити, що ці кризи пов’язані зі
змінами життєвих ролей людини.
Кризи становлення у дорослому віці можуть супроводжуватися важливими
життєвими подіями: зміною фаху, місця роботи, втечею з сім’ї, переїздом
в інше місто і т.д. (а інколи і більш драматичними, аж до самогубства),
що обов’язково передбачає зміну важливих соціальних ролей людини:
професійних, сімейних, міжособистісних та інших. Г.Шиіхі пов’язує спосіб
переживання кризи людиною зі “стилем проживання життя”, що становить
своєрідні життєві ролі людини: “вічна дитина”, “клозет”, “транзит”,
“інтегратор”, “квочка”, “кар’єристка з відлагодженим сімейним життям”
(G.Sheehy , 1976; Максимов М., 1986, 1987).
2. Кризи здоров’я. Часто людина переживає серйозну кризу у зв’язку з
втратою здоров’я, каліцтвом чи іншими серйозними проблемами, що
докорінно змінюють життя. Найбільш фруструючими кризовими чинниками є
втрата у зв’язку зі зміною здоров’я якихось важливих життєвих і
соціальних функцій (а отже і важливих психологічних ролей), відмова від
важливих життєвих планів у зв’язку з неможливістю їх втілити (тобто
відмова від майбутніх ролей). Про деякі види криз здоров’я піде мова в
наступних главах. Зокрема, про життєву кризу, пов’язану з ішемічною
хворобою серця говоритиметься у гл.21.
Прикладом серйозної кризи здоров’я може слугувати історія життя
письменника М.Островського, який ще молодим втратив зір і можливість
ходити. Ця трагедія перекреслила всі життєві плани і ледве не стала
причиною самогубства.
3. Термінальні кризи. Дуже серйозними є кризи, пов’язані з термінальними
цінностями людини, зокрема з імовірним чи неминучим близьким кінцем її
життя. Приклади: звістка про невиліковне захворювання; які-небудь
обставини, що загрожують життю і яких неможливо позбутися; смертний
вирок суду і т.д. Детальному психологічному аналізу термінальних криз,
що викликані невиліковними захворюваннями, такими, як онкозахворювання,
СНІД, також присвячено декілька наступних глав (22-23).
4. Кризи значущих стосунків. Надзвичайно важливою є сфера взаємовідносин
людини з іншими, а отже, значні зміни в структурі цих взаємовідносин
часто супроводжуються кризами і змінами міжособистісних ролей. Найбільш
значущими причинами подібних криз можуть виступати: смерть близької
людини, вимушена розлука, зрада інших людей, розлучення (що пов’язане з
втратою міжособистісних ролей). До кризових явищ може призводити і поява
нових міжособистісних ролей. Так, народження дитини для сім’ї може стати
причиною кризи. Як окрему категорію криз значущих стосунків можна
розглядати кризи кохання (нерозділене кохання, втрата кохання,
розчарування в коханні).
У психологічній консультації можна часто стикнутися з подібними
випадками. Дівчина познайомилася з хлопцем на курорті. Виявилось, що
вони жили в одному місті, і після повернення дівчина мріяла продовжити
стосунки, бо вона, здавалося, закохалася в свого нового знайомого. Дні
відпочинку пролетіли, неначе сон. А на завершення поїздки хлопець
сповістив, що їхнє знайомство – то хоч і прекрасний, але лише епізод в
його житті, і взагалі у нього є наречена, яка на нього чекає. Дівчина,
оплакавши, вже змирилася з долею. Але потім вона дізналася, що наречена
покинула хлопця, і в серці знов спалахнула надія. Проте хлопець заявив,
що не кохає її, і ніякі стосунки між ними неможливі. Ще не зажила
попередня душевна травма, а дівчина отримала нову, ще сильнішу: раніше
вона вважала, що є об’єктивні перешкоди для її кохання (інша наречена),
та раптом виявилось, що її просто не кохають і навіть не хочуть бачити.
І не хто-небудь, а кохана людина. Дівчина пережила справжню життєву
кризу, яка мало не закінчилася для неї драматично.
В автомобільній катастрофі загинув єдиний син батьків. Усі життєві
перспективи, що пов’язані з сином і його майбутньою долею (а це складало
значну частину сенсу буття батьків) враз були знищені. А син до того ж
був дуже талановитим, і на нього очікувало велике майбутнє. Вік батьків
був уже надто великий, щоб мріяти про другу дитину. Взяти дитину на
усиновлення вони також не наважувалися. А отже, власне життя для них
втратило смисл. Зайвим є пояснення, що батьки пережили найстрашнішу з
можливих життєвих криз.
Безумовно, ці випадки потребують психологічної допомоги. Про можливі
методи психотерапії життєвих криз ми поговоримо в наступній главі.
5. Кризи особистісної автономії. Причиною кризи можуть бути обставини,
пов’язані з втратою чи обмеженням особистісної автономії чи свободи:
попадання у фатальну залежність від людей чи обставин, позбавлення волі.
Якщо криза значущих стосунків полягає у втраті значущих міжособистісних
ролей, то криза особистісної автономії (що становить різновид
попередньої) пов’язана з попаданням у нову небажану міжособистісну роль.
Прикладом такої кризи може слугувати життєва історія людини, яку
засудили до ув’язнення за хибним звинуваченням. До останньої хвилини,
коли виголосили вирок, чоловік сподівався на справедливість. І вже після
цього, не вірячі в можливість такого результату, він був впевнений, що
новий розгляд справи по касаційній скарзі адвоката обов’язково виправить
цю помилку. Те, що відбувалось далі, було схоже на тривалий кошмарний
сон довжиною декілька років. Просидівши дві третини строку, людина була
звільнена, бо був затриманий справжній злочинець. Хоч справедливість
зрештою і настала, чоловіка не минула життєва криза, яка наклала
відбиток на все його життя, одним з наслідків чого була зневіра не
тільки в добро і справедливість, а й у себе, в свої сили і можливості.
6. Кризи самореалізації. Життєва криза може настати внаслідок обставин,
пов’язаних з неможливістю нормальної, звичної чи такої, що планується,
самореалізації людини: втрата роботи, значущої соціальної ролі (програш
на виборах, втрата високого соціального статусу і т.п.), вихід на
пенсію, банкрутство, крах життєвих планів, усвідомлення помилковості
життєвого шляху, змушене вигнання (наприклад, внаслідок соціальних
конфліктів). Про деякі з таких криз (екзистенціальні фрустрації
минулого) розповідається далі.
В останній час стає досить актуальною проблема реабілітації постраждалих
від екологічних, техногенних та соціальних катастроф. Це не стосується
не тільки жертв однієї з найстрашніших техногенних катастроф людства –
Чорнобильської, а й проблем біжинців (які стали досить актуальними після
багатьох воєнних та міжнаціональних конфліктів). Вже стала традиційною
міжнародна конференція, присвячена цим проблемам, що відбувається щороку
в Республіці Білорусь. Одна з основних проблем, що піднімається на ній,
– це теоретичні та практичні аспекти кризової психології.
7. Кризи життєвих помилок. Часто кризові явища розвиваються внаслідок
яких-небудь здійснених фатальних вчинків (криза, що переживається
людиною внаслідок скоєної нею зради, злочину, навіть якщо це не
пов’язане з відбуванням покарання), втрата коштовної речі (автомобіль,
будинок, квартира; сюди можна віднести і злигодні внаслідок стихійного
лиха), кризи гріха. Кризи життєвих помилок можуть бути наслідком і
нездійснених вчинків, якщо це мало фатальні наслідки.
Наведену вище класифікацію не слід розглядати як якусь універсальну
типологію. Найголовніший критерій, покладений в основу класифікації, –
це життєві психологічні проблеми як детермінанти життєвої кризи та
дисгармонія зміни життєвих ролей.
Список використаної літератури
Максимов М. Как преодолевать кризисы // Физкультура и спорт. – 1986. – N
10-12.
Морено Дж. Театр спонтанности: Пер с англ. – Красноярск, 1993.
Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П.Холмса, М.Карп.: Пер. с
англ. – М., 1997.
Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: этапы становления // Философ. и
социол. мысль. – 1991. -N 1.
Тойч Дж. М, Тойч Ч. К. Второе рождение, или Искусство познать и изменить
себя: Пер. с англ. – М.; Лос-Анжелес, 1995.
Толстых А. В. Возрасты жизни. – М., 1988.
Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ., нем. – М., 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
