Реферат на тему:
Загальний алгоритм виходу з конфлікту
КРОК 1. Визначення основної проблеми.
На цьому етапі необхідно чітко усвідомити суть проблеми, що призвела до
конфлікту. При цьому дуже важливо, щоб супротивники розуміли
своєрідність бачення проблеми з точки зору як власної, так і опонента, а
також подібності та розбіжності, що існують.
КРОК 2. Визначення вторинних причин конфлікту.
Як правило, вони є приводом виникнення конфлікту, часто маскуючи дійсну
причину й ускладнюючи аналіз. Тому слідом за з’ясуванням основної
проблеми доцільно проаналізувати власну поведінку на предмет виявлення
її конфліктних деталей.
КРОК 3. Відмова від установки “Перемога за всяку ціну”.
КРОК 4. Пошук можливих шляхів вирішення конфлікту.
Він може бути виражений, зокрема, у запитаннях, які учасникам конфлікту
варто перед собою поставити. А саме:
• Що я міг би зробити, аби розв’язати конфлікт?
• Що міг би для цього зробити мій партнер?
• Якими є наші спільні цілі, заради яких необхідно знайти вихід з
конфлікту?
На цьому етапі відбуваються переговори. Вони передбачають взаємний пошук
компромісу конфліктуючими сторонами та містять:
• визнання наявності конфлікту;
• затвердження процедурних норм і правил;
• виявлення основних спірних питань (оформлення протоколу розбіжностей);
• дослідження можливих варіантів вирішення проблеми;
• пошук пі ляхів порозуміння;
• документальне оформлення всіх досягнутих домовленостей.
Переговори неефективно проводити на стадії напруженості та незгоди, тому
що не всі складові конфлікту визначилися. Раціональними є переговори на
стадії суперництва та ворожості. На стадії агресивності раціональніше
вести переговори за участю третіх осіб. На стадії насильства переговори
проводити недоцільно. Переговори бажано проводити тільки з тими силами,
які мають реальну владу у ситуації, що склалася, і здатні вплинути на
результат конфлікту.
КРОК 5. Знаходження декількох можливих вирішень конфлікту.
Якби життя було стабільним і його події якимось чином було би визначено
наперед, то колений конфлікт мав би лише одне можливе рішення. Але
дійсність є такою, що більшість ситуацій можуть розвиватися у
найрізніпіих напрямках, а конфліктуючим сторонам доводиться вибирати з
декількох можливих рішень.
КРОК 6. Оцінка варіантів та вибір найліпшого.
Чим визначається найліпший варіант рішення з інших можливих за даних
обставин? Відповідь може здатися занадто простою: “Вибирайте найліпший
працюючий варіант із усіх, які вам вдалося придумати”. Зверніть увагу,
що у відповіді містяться два ключових слова: “найліпший” та “працюючий”.
Нерідко найліпше для вас рішення не підходить іншій стороні та просто
може бути не прийняте нею. А найреальніше рішення часто нічого корисного
не дає вам. Таким чином ваша мета — вибрати варіант, що дає якнайбільше
вигоди коленій зі сторін і при цьому є реальним. Під словом “реальний”
розуміється дещо більше, ніж просто “прийнятний для іншої сторони”.
Реальний, у даному випадку, означає “здатний зрушити справу з мертвої
точки”. Рішення, до якого ви прийдете, має дозволити перейти від
конфліктної ситуації до згладжування конфлікту.
КРОК 7. Спільне рішення про вихід з конфлікту.
На цьому етапі йдеться про вибір найприйнятніпіого способу вирішення
конфлікту, що викликає взаємне задоволення суперників. Відбувається
юридичне оформлення досягнутих домовленостей. Результати переговорів
можуть мати форму усних домовленостей та взаємних зобов’язань.
КРОК 8. Реалізація накресленого спільного способу вирішення конфлікту.
Тут конфліктуючим сторонам дуже важливо, дотримуючись накресленої
стратегії дій, не викликати одна в одній необачним словом чи квапливим
поводженням яких-небудь сумнівів щодо щирості виражених раніше намірів
розв’язати конфлікт.
КРОК 9. Оцінка ефективності зусиль, ужитих для розв’язання конфлікту.
На її підставі проблема вважається або вирішеною, або, як свідчать
результати досліджень та зроблені на їхній базі прогнози, соціальна
напруженість ще довго зберігається у суспільстві.
На цій стадії необхідно проаналізувати конфлікт й одержати відповідь на
такі запитання:
• Наскільки вдалося в ході конфлікту та наступних переговорів досягти
поставленої мети?
• Якими способами та методами велося вирішення?
• Наскільки великими є втрати у конфлікті (наприклад, втрати робочого
часу, недодана продукція), скількох втрат вдалося уникнути завдяки
успішному завершенню конфлікту?
• Наскільки вдалося збалансувати інтереси сторін?
• Якою є реакція оточуючих на підсумки конфлікту?
• Яким є подальший прогноз розвитку трудових відносин?
КРОК 10. Визнання та зберігання цінності відносин.
Усунути конфлікт означає майже напевно зберегти взаємовідносини. Якби це
було не так, люди не намагалися б згладжувати конфлікти.
Згладити конфлікт — означає зберегти взаємовідносини.
Список використаної літератури
Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. — М.,
1993. — С.14.
Амелин В. Г. Социология конфликта. — М., 1992. — С.149.
Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! — Новосибирск, 1989. —
190 с.
Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. —
Иркутск, 1974.
Дарендорф Р. Елементи теорії соціального конфлікту // Соціологічні
дослідження. — 1994. — № 5. — С. 144.
Забастовки: отношение населения и взгляд изнутри // Вопросы экономики. —
1990. — № 3. — С. 92-98.
Зайцева О. А, Радугин А А, Радугин К. А и др. Основы менеджмента: Учеб.
пособие. — М.: Центр, 1998. — 432 с.
Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. — М.: Аспект Прогресс, 1994.
Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. — М.: Экономика, 1990.
Козырев Г. И. Введение в конфликтологию: Учеб. пособие. — М.:
Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. — 176 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
