.

Вплив релаксації на психічні стани старшокласників (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
195 1620
Скачать документ

Реферат на тему:

Вплив релаксації на психічні стани старшокласників

Проблема дослідження полягала в тому, щоб вивчити особливості прояву
психічних станів у старшокласників і сприяти зниженню рівнів проявів
негативних психічних переживань, що пов’язані з тривожністю,
агресивністю, фрустрацією, ригідністю нервових процесів. Як відомо, що
на сучасному етапі застосування новітніх технологій в навчанні,
комп’ютеризації відмічено підвищені рівні негативних станів у школярів,
що можуть привести до розладу психічної діяльності, перевтоми,
неконтрольованій збудженості, невротичності.

Як показують дослідження Горбова М., Губачева Ю., Ісаєва Д., Рожнова В.
та інших, що джерелом особистісних проблем може бути некоректована
напруга особистості, яка може проявлятись вже в ранній юності і в
подальшому житті, що затримує можливість вільного спілкування і розвитку
особистості, її самовизначення і діяльності. Це може виявитись у
постійній тривозі, хвилюванні, страху спілкування з оточуючими людьми,
скутості, невмінні розкрити свої здібності, невдачі в діяльності, слабка
концентрація уваги. Таким чином, для досягнення психічного здоров’я
школяра необхідно навчити його аутотренінгу, релаксаційним вправам, що
сприяють корекції нервової напруги, регулюванню стосунків в колективі і
соціумі. Якщо ж учень не зможе владнати свої психічні емоційні
переживання, поведінку, стосунки, то це може привести до виникнення
неврозу. Отже, основне завдання психолога – попередити виникнення
негативних психічних станів, сприяти розвитку самоконтролю,
саморегуляції, самовдосконаленню.

Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб за допомогою
стандартизованих методик визначити у старшокласників рівні прояву
психічних станів, таких як: тривожність, фрустрація, агресивність,
ригідність нервових процесів, сприяти їх зниженню і гармонійному
розвитку особистості в ранній юності.

Проаналізуємо отримані результати, так було виявлено, що в 9 класі
високий рівень фізичної агресивності виявлено у 32% учнів, середній
рівень у 5%, низький рівень у 16%. Високий рівень вербальної
агресивності виявлено у 52% учнів, середній у 36% і низький у 12%.
Цікаво те, що деякі учні 9 класу виявили високі рівні і фізичної і
вербальної агресивності, тобто не могли себе стримувати і контролювати
ні в руховому контролі, ні в мовному, бо вони характеризувались
дратівливістю, знервованістю, неврівноваженістю, збудженістю в
поведінці.

В 10 класі високий рівень фізичної агресивності виявлено у 20% учнів,
середній рівень у 44% і низький рівень у 36% учнів. Високий рівень
вербальної агресивності 32%, середній рівень 20% і низький рівень
виявлено у 48% учнів 10 класу, що свідчить про те, що більшість учнів 10
класу оволодівають самоконтролем свого поводження і в спілкуванні з
однолітками і в стосунках. Аналіз результатів за показником «емоційна
стабільність – емоційна нестабільність» виявлено, що в 9 класі було
більше учнів холеричного, неврівноваженого темпераменту, яким була
властива афективність, схильність до емоційної нестабільності,
збудливості, таких було виявлено 32%, в той час, як в 10 класі лише 20%,
що характеризувались депресивністю емоцій, ригідністю мислення, нахилом
до фрустаційних реакцій, відсутністю спроб до переборювання труднощів і
перешкод. Сангвінічного темпераменту в 9 класі виявлено було 18% учнів,
які виявляли життєрадісність, вміння контролювати себе, поводити певним
чином, бажання до самовдосконалення. В той час, як в 10 класі було
виявлено 48% сангвінічного темпераменту, але деякі учні були схильні до
дисбалансу нервових процесів, слабкої витримки і емоційної стабільності.
За показником рівня самооцінки було виявлено тенденцію до нестабільної
самооцінки, особливо в 9 класі, де завищену неадекватну самооцінку
виявили 48% учнів, в той час, як відповідну самооцінку в 10 класі
виявили лише 20% учнів, в 10 класі 56% учнів і неадекватно занижену
самооцінку в 9 класі виявили 32%, в 10 класі 28% учнів.

?????????p?, саморегуляції, свідомості, прагнення до самовдосконалення.

Проаналізуємо результати за показником особистісна тривожність, так
загальну тривожність в навчанні виявили 56% учнів 9 класу, фрустрацію
потреби в досягненні успіху виявили 53 % учні 9 класу, страх
самовираження особистості 50%, страх ситуації перевірки знань на уроці
50%, страх не відповідати очікуванням оточуючих людей 40%, низький
фізіологічний опір стресам виявили 60% учнів 9 класу, проблеми і страхи
в стосунках з вчителями виявили 50% учнів 9 класу. Так, в 10 класі
високий рівень тривожності виявлено у 24% учнів, середній рівень у 24%,
низьку тривожність виявлено у 52% учнів, за показником фрустрація
потреби в досягненні успіху з високим рівнем у 28% і з низьким рівнем
прояву у 72 % учнів 10 класу. За показником страх самовираження
особистості в 10 класі виявлено високого рівня лише у 16% учнів,
середнього рівня 24% і низького рівня 60% учнів. Показовим є збільшення
кількості учнів з низьким рівнем страху самовираження особистості, що
говорить про зростання впевненості, витримки, розвиток самосвідомості і
інтелекту.

В побудові психокорекційної роботи ми грунтувались на розробці
психосоціальної моделі, яка включала основні принципи переходу зовнішніх
впливів у внутрішні спонуки до соціально бажаного поводження в
спілкуванні, в навчальній діяльності, міжособових стосунках,
стресогенних ситуаціях, вироблені у учнів конструктивних способів
поводження, оволодіння прийомами аутотренінгу, релаксації, зняття
нервової напруги, розвиток вмінь вольового оволодіння собою і своїми
психічними станами, регулювати себе в стані тривоги, хвилювання,
розвиток впевненості, адекватної самооцінки, самосподівань, особистісний
ріст в юнацькому віці. Психокорекційна робота проводилась в
індивідуальній та груповій формах, де застосовувались ігрові вправи,
аутотренінг в стандартній і віршованій формах, релаксаційні вправи,
дискусії з аналізом ситуацій спілкування і поводження, психогімнастика,
проекція. Заняття починались з вправ правильного дихання, вміння
розслабитись, відключитись від негативних думок і переживань,
візуалізації картин природи, мистецтва, вправи на рухи і дихательну
медитацію, застосовувалась музикотерапія, коли учні слухали окремі
частини музичних творів, сприймаючи їх ритм, темп, красу звучання. Як
відмічав психолог П. Шингаров розвивається музикально-емоційна
чутливість, так як емоційні переживання які викликає музика мають
першочергове значення для розвитку і виховання особистості і її
соціально-значимих якостей.

Завдяки проведенню психокорекційної роботи, вправ на розслаблення,
зняття нервової напруги, досягнення правильного дихання знизились рівні
фізичної і вербальної агресивності, тривожності в стосунках з вчителями,
страхи ситуації перевірки знань, за шкалою «енергійність, бадьорість,
стомлювання» також виявлено суттєві зміни. Так, учні стали відмічати
енергійність, велике прагнення до діяльності, порив, що не мав перешкод,
життєрадісність. Учні відмічали сильний вплив не тільки на мову, але й
на психіку, мислення, характер, збільшення оптимізму, відсутності страху
відповіді на уроці, прилив енергії, радісного світосприйняття.

Таким чином, спеціальна психологічна робота з учнями сприяє виникненню
корінних змін в психічній діяльності особистості, набування навичок
регуляції поводження, розвиток свідомості і самосвідомості, самоаналізу
своїх психічних якостей. Навчання починає регулюватись мотивами, що
спрямовані на майбутнє, на реалізацію життєвих перспектив, професійних
намірів.

Література:

Горбов М. Детерминация психических состояний. М. 1997.

Губачёв Ю. Клинико-физиологические основы психосоматических состояний.
М. 1991.

Исаев Д. Психопрофилактика в практике педиатрии. М. 1994.

Рожнов В. Эмоционально-стрессовая психотерапия. М. 1991.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020