Реферат з психології
Тема: Відчуття та сенсорна організація особистості (поняття про
відчуття, види відчуттів, закономірності відчуттів, сенсорна організація
особистості).
Життєдіяльність людини відсувається у складному та мінливому середовищі,
тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах і
пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній
світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за
допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання,
мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого
відображення світу у відчуттях та сприйманні.
Відчуття — це відображення окремих властивостей предметів і явищ при
безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині
відкриваються кольори та звучання, пахощі і смак, вага, тепло чи холод
речей, що її оточують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у
власному тілі: людина відчуває порушення у функціонуванні внутрішніх
органів, положення і рух свого тіла й окремих його частин.
Відчуття як образи, що відбивають окремі властивості предметів,
виникають під час діяльності будь-яких органів
Відчуття – психічний процес, що полягає у відображенні мозком
властивостей предметів і явищ об’єктивного світу, а також станів
організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні органи
чуття.
Органи чуття – єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську
свідомість.
Матеріальним органом відчуття є аналізатори.
Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і
передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчуття навколишнього
світу і стану самого організму (див. рис. 1).
Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії
подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових
процесів, відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника на
факт свідомості.
Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну природу, їхньою
фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії
подразника на відповідний йому аналізатор.
Рис. 1. Фізіологічний механізм процесу відчуття.
Аналізатор складається з трьох частин:
1) Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним трансформатором
зовнішньої енергії в нервовий процес.
2) Аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви – провідні
шляхи, які з’єднують периферичний відділ аналізатора із центральним.
3) Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де
відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних
відділів.
Чутливість аналізаторів не е постійною величиною. Вона може значною
мірою змінюватися залежно від коливань інтенсивності подразника.
Пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника називається
сенсорною адаптацією. Процес адаптації виявляється у зниженні чутливості
при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких.
?>thУ корковому відділі кожного аналізатора є ядро (центральна частина),
де сконцентровано основну масу рецепторних клітин, і периферія, що
складається з розсіяних кліткових елементів, які в тій чи іншій
кількості розташовані в різних областях кори.
Розсіяні (периферичні) елементи даного аналізатора входять у ділянки,
суміжні з ядрами інших аналізаторів. Цим забезпечується участь в
окремому акті відчуття більшої частини всієї кори головного мозку.
Певним клітинам периферичного відділу аналізатора відповідають певні
ділянки кори.
Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.
Рефлекторна дуга складається з рецептора, провідних шляхів, центральної
частини та ефектора.
Процес зорового відчуття не лише починається в оці, а й завершується в
ньому. Те саме характерне і для інших аналізаторів.
Принцип зворотного зв’язку вимагає визнання того, що орган відчуття є
навперемінно рецептором та ефектором.
Класифікація відчуттів
За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято
поділяти відчуття на 4 групи:
1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ
зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові,
слухові, дотикові, нюхові, смакові).
2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах
і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні –
спраги, голоду тощо).
3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і положення
нашого тіла.
4) Проміжні й самостійні – температурні, вібраційні, рівноваги,
прискорення, больові відчуття.
Необхідно знати також, що існують тривалість, латентний (прихований)
період, післядія відчуттів.
Властивості та закономірності відчуттів. Відчуття як елементарне
відображення матеріального світу закономірно відбиває основні
характеристики предметів і явищ — якісні, кількісні та
просторово-часові. У цих закономірностях яскраво проявляється природа
чуттєвих образів, які є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.
Головною характеристикою відчуттів, у якій виявляється їх специфічність,
зумовлена фізично-хімічними властивостями адекватних для відповідного
аналізатора подразників, є їхня якість. Неповними є уявлення про
наявність у людини лише п’яти органів чуття — зору, слуху, смаку, нюху
та дотику. Насправді відчуттів та їхніх аналізаторних апаратів у людини
значно більше. Самостійним різновидом є температурні відчуття, що
відіграють важливу роль у процесах теплообміну між організмом і
середовищем. Спільними для різних органів чуття є больові відчуття, які
виникають унаслідок дії занадто сильних подразників, але мають і свої
самостійні рецептори. Інформацію про рух і положення нашого тіла та про
властивості предметів, з якими ми діємо, дають м’язово-суглобові
відчуття (кінестетичні та статичні), їх рецептори містяться у м’язах,
суглобах і зв’язках. Важливу роль у просторовому аналізі відіграють
вестибуляторні відчуття, органом яких є півколові канали та отолітовий
апарат вуха. Проміжне положення між дотиковими та слуховими відчуттями
займають вібраційні відчуття. Нарешті, різноманітну інформацію про
внутрішній стан людини дають рецептори, розташовані в органах і тканинах
організму.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
