.

Тренувальна психотерапія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
553 2009
Скачать документ

Реферат на тему:

Тренувальна психотерапія 

    В останні десятиріччя психотерапевти намагаються виробити у хворого
навички саморегулювання та незалежності від лікаря. Доведено, що чим
більше праці дитина або підліток вкладає в своє одужання, чим більше
працює над собою та чим краще виконує рекомендації лікарів, тим більш
стійкий ефект лікування.

        В терапії психосоматичних розладів має велике значення
використання методів “навчання” вегетативних систем. Відомо, що для
того, щоб вплинути на вегетативні функції (які не піддаються довільній
регуляції), дуже важливо тривалий час і багаторазово викликати уяву,
направлену на дану функцію [Свядощ А.М., 1982].

Різні автори визначають різні вікові межі для використання методик
тренувальної психотерапії. Хоча є точка зору, що до 10-14 років
більшість дітей достатньо не володіють волею та здатністю концентрувати
увагу на чомусь настільки, щоб викликати у себе аутосугестивні феномени,
інколи є можливим починати аутогенне тренування у дітей з 5-6 років. У
віці 7-10 років можна використовувати аутогенне тренування, м’язову
релаксацію, психотерапію погашення патологічного рефлексу в умовах
патогенної ситуації та ін. Більшість з психотерапевтів приходить до
висновку, що метод аутогенного тренування варто використовувати
вибірково, враховуючи зрілість особи дитини.

Аутогенне тренування

Аутогенне тренування базується на самонавіюванні, фракційному гіпнозі та
йогізмі.

Як вказує В.А. Скумін (1984), підлітки з серцево-судинною патологією
досить легко оволодівають кардіологічним варіантом аутотренінгу.

Аутогенне тренування за Шульцем включає два етапи, але у дітей
використовується лише перший.

Завдання першого етапу направлені на навчання контролю соматичних
функцій.

Хворий приймає одну з трьох поз: лежачи, напівлежачи або позу «кучера» і
навіює собі основні 6 формул, між якими періодично повторює “Я абсолютно
спокійний”.

1. Моя права (ліва) рука тяжка. Моя права (ліва) нога тяжка.

2. Моя права (ліва) рука тепла. Моя права (ліва) нога тепла.

3. Серце б’ється спокійно і сильно.

4. Я дихаю спокійно.

5. Сонячне сплетіння випромінює тепло.

6. Мій лоб прохолодний.

Пацієнт повторює першу формулу 7-8 раз, ніби переконуючи себе, що рука в
нього тяжка. Після засвоєння першої формули можна переходити до другої –
викликати почуття тепла в кінцівках. Хворий може уявляти, що його
кінцівки стали теплі від того, що наче знаходяться в теплій воді, що
судини на руках набухли, налились гарячою кров’ю. Третя вправа
направлена на серцево-судинну систему: “Серце б’ється сильно, рівно,
спокійно, ритмічно”. Щоб краще контролювати серцевий ритм пацієнт може
покласти руку на область серця. Після засвоєння третьої  вправи
тривалість сеансу зростає до 10 хвилин.

“Я дихаю абсолютно спокійно, рівно, плавно, безболісно”, – навіює собі
пацієнт. П’ята вправа направлена на покращання роботи органів живота,
шоста торкається судин мозку, сприяє зменшенню гіпертонічних і
ліквородинамічних проявів. Крім того, при аутогенному тренуванні лікар
разом з пацієнтом підбирає терапевтичну формулу навіювання, включаючи в
неї фрази, направлені на подолання симптомів захворювання, патологічних
звичок.

У стаціонарних умовах або в спеціальному кабінеті психотерапії
рекомендується модифікація аутогенного тренування в поєднанні з м’язовою
релаксацією та дихальною гімнастикою. Якщо сеанс проводиться вранці, в
ліжку, він закінчується формулою психотерапевтичного вмісту: “Стан
розслаблення, дрімоти, спокою поступово покидає мене, я відчуваю себе
впевненим, мені хочеться щось робити, виникає бажання рухатись, я
відчуваю себе сильним, добре відпочившим”. Хворий потягується,
напружуючи всі групи м’язів. Такий сеанс повторюється і під час
післяобіднього відпочинку. Перед сном сеанс закінчується формулою:
“Зараз я засну та буду почувати себе добре”.

Для засвоєння аутогенного тренування дітьми може використовуватись
гетеросугестія, коли лікар декілька (2-5) сеансів вголос промовляє
формули аутогенного тренування, а хворий повторює їх подумки. Частота
таких сеансів 1-2 рази на тиждень, при умові, що хворий обов’язково
займається крім того сам 2-3 рази на день.

Аутогенне тренування груповим методом можна застосовувати з 7-10 років,
використовуючи  адаптований для дітей варіант. Бажано, щоб діти в групі
були однієї статі, без значної вікової різниці. Проводиться заняття в
тихій, дещо затемненій кімнаті. Діти розташовуються в зручних кріслах
(розміщених півколом), знаходячись в полі зору психотерапевта. Кількість
дітей в групі – від 6 до 10. Тривалість заняття 15-20 хв. На першому
занятті лікар пояснює методику та формули самонавіювання i проводить
сеанс. Діти подумки повторюють за лікарем формули самонавіювання. З 4-5
сеансу діти займаються самостійно під наглядом лікаря. Ця методика
аутогенного  тренування полягає у повторенні певного тексту:

“Я спокійний. Я нікуди не поспішаю (2-3 рази).

Мої руки розслаблені … права рука розслаблена … i ліва (3 рази).

Я спокійний. Я нікуди не поспішаю.

Мої ноги розслаблені…права нога розслаблена …  i ліва (3 рази).

Я спокійний. Я нікуди не поспішаю.

Розслаблена спина … живіт … груди … розслаблена шия … приємно
розслаблені  м’язи обличчя.

Я спокійний. Я нікуди не поспішаю.

Мої руки важкі i теплі … права рука важка i тепла  … і ліва рука
важка i тепла (2-3 рази).

Мої ноги важкі та теплі … права нога важка i тепла… i ліва нога
важка i тепла (2-3 рази).

Все моє тіло приємно розслаблене. Я нікуди не поспішаю.

Моє дихання вільне, спокійне (4-6 разів).

Серце б’ється спокійно, ритмічно … серце відпочиває (3 рази).

Відчуваю приємне тепло в ділянці живота (4-6 разів

Приємне тепло у всьому тілі. Я відпочиваю … Моє чоло приємно
прохолодне”.

Після того, як діти виконали основні вправи аутогенного тренування,
настає час для індивідуального самонавіювання. Кожний член групи навіює
собі словесні формули, які вони з психотерапевтом оговорили до групового
сеансу і які направлені на подолання їх симптомів захворювання та зміну
поведінки.

Потім лікар пропонує дітям протягом 2-3 хвилин зосередитись на
прослуховуванні музики та на процесі дихання. В кінці сеансу
психотерапевт просить дітей повторити 5 раз фразу: “Я впевнений у собі,
у мене все буде виходити”. Закінчується сеанс тим, що діти подумки
рахують до “п’яти”, уявляючи нібито вони біжать на гірку. На рахунок
“п’ять” роблять глибокий вдих, стискають кулаки i відкривають очі. Після
сеансу лікар дізнається про самопочуття дітей i потім вони залишають
кабінет психотерапії.

 

Метод Куе

Нансійський аптекар Еміль Куе запропонував методику самонавіювання.
Хворий вранці і перед сном, перебираючи чотки 30 разів, навіює собі “З
кожним днем я буду почувати себе все краще і краще”. Крім уяви, яка
найбільш важлива для ефективного користування цим методом, присутнє
переконання, пряме і побічне навіювання. Метод може використовуватись
при роботі з підлітками.

 

“Лице релаксанту”

Підвищення серцево-судинного компонента стресових реакцій в певній мірі
обумовлено тонічним напруженням м’язів і цим можна пояснити
застосування  релаксаційних форм гімнастики. Про позитивні результати
релаксації при лікуванні психосоматичних захворювань у дорослих свідчать
роботи В.М.Васильєва (1991). Показано, що релаксація корисна для дітей з
хронічними захворюваннями [Hernandez N.E., Kolb S., 1998].

Хворий приймає зручну позу, закриває очі, злегка опускає нижню щелепу,
ніби намагаючись проговорити звук “І”, розслабляє всі м’язи обличчя, ні
про що не думає, викликаючи в себе відчуття повного спокою. Тривалість
сеансу 3-4 хвилини, повторюється сеанс 4-5 разів на день декілька днів
чи тижнів.

Релаксація для лікування може використовуватись з 7-8 років [Буянов
М.І., 1990].

 

Медитація

Медитація є методикою аутосугестивного типу, яка має потенціал для
індукування трофотропного стану шляхом концентрації уваги на об’єкті, що
допомагає зосередитись і позбавлення всіх факторів, що розсіюють увагу.
Процес медитації починається з рішення ні про що не думати і не робити
ніяких зусиль. Людина, що медитує повністю розслабляється і дозволяє
розуму і тілу вийти із потоку думок і відчуттів і спостерігати натиск
цього потоку. Сеанс медитації груповим методом проводиться за тих же
умов, що і сеанс аутогенного тренування. Психотерапевт пропонує хворим
зручно сісти в кріслах, прикрити очі, зосередитись на процесі дихання,
лічити подумки дихальні рухи після кожного видиху від одного до десяти,
а потім в зворотному порядку – від десяти до одного. Після того вся
увага концентрується тільки на процесі дихання і звуках музики. Слід
уникати будь-яких думок протягом 10-15 хв. Закінчують так, як і сеанс
аутогенного тренування. Крім занять в поліклініці хворий проводить
сеанси самостійно вдома.

 

            Показання для тренувальної терапії:

            Тренувальні методики особливо ефективні при неврозоподібних
розладах резидуально-органічного генезу. Крім того аутогенне тренування
показано при неврозах (особливо неврозі нав’язливості), психосоматичних
розладах, головному болю напруження. Є дані, що тренувальні методики
можуть використовуватись для покращення імунітету. K. Olness et al.
(1989), свідчить про достовірне зростання рівня IgА в крові (в
порівнянні з контрольною групою) під час сеансу самогіпнозу у дітей з
селективним імунодефіцитом.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020