Реферат на тему:

Технології розвитку та вдосконалення індивідуально-психологічних
особливостей особистості

Технологічна модель розвитку та вдосконалення
індивідуально-психологічних особливостей особистості полягає в тому, щоб
у тренінговій манері розблокувати психічне напруження учасників та зняти
психологічні бар’єри у взаємодії. Наступний крок реалізації
технологічної моделі –вдосконалення розвитку чотирьох психічних процесів
(а саме: сприймання, уваги, пам’яті та мислення), що „пошкоджуються” під
час перебування особистості в складних ситуаціях. Наслідком втоми і
перевтоми є зниження працездатності й продуктивності професійної
діяльності особистості, неуважність, порушення координації рухів,
невиконання звичних, давно відпрацьованих функцій та операцій,
передбачених технологією виконання поставлених завдань. Останнім кроком
технологічної моделі вдосконалення індивідуально-психологічних якостей є
координування та їх взаємодія під час цілеспрямованої поведінки у
складних ситуаціях.

Мета статті – вироблення вправ на розвиток тих чи інших якостей
особистості, необхідних при подоланні ситуацій різного рівня складності.

Перший крок технологічної моделі полягає в налаштуванні індивідів на
групову роботу, зняття психологічних бар’єрів міжособистісної взаємодії
та усунення психо-емоційної напруги.

Вправа „Мої переваги та слабкі сторони”. Кожен з учасників ділить аркуш
паперу надвоє і на одній половині пише (як сам вважає) „Мої переваги”, а
на іншій: „Мої слабкі сторони”. Заплющіть очі, розслабтеся й пригадайте
своє життя, починаючи з дитинства. Пригадайте вчинки, які комусь можуть
здатися легкими, але для вас вони були непростими. Запишіть їх. Потім
виконайте те ж саме в другій колонці. На все відводиться хвилин 20.
Кожен учасник повідомляє всіх про свої сильні і слабкі сторони, про те,
що він любить, цінує, приймає в собі, про те, що дає йому почуття
внутрішньої впевненості й довіри до себе в різних ситуаціях, і навпаки –
про те, що заважає в різні моменти життя.

Висловлюється перший бажаючий. Він може говорити 4 – 5 хвилин. Якщо
закінчить раніше, то лишок часу належить йому (як резерв). Інші члени
групи не можуть висловлюватись, уточнювати деталі, просити пояснень чи
доказів. Може статися, що чимало часу промине в мовчанні. Учасник, що
говорить про себе, не повинен пояснювати, чому він вважає ті чи інші
якості сильними чи слабкими. Потім починає говорити член групи, що
сидить праворуч. Всі висловлюються по черзі. Тренер стежить за часом і
дає сигнал, коли настає черга наступного учасника тренінгу.

Після цього група ділиться на 3 – 4 підгрупи і обговорює, як, спираючись
на свої сильні сторони, зробити щось справді цінне, не обмежуючись
тільки індивідуальними інтересами й потребами. Вся група збирається.
Учасники розповідають один одному, як вони планують використовувати свої
сильні сторони для особистісного розвитку.

Вправа „Що хочу і що можу”. Візьміть аркуші паперу і спробуйте
відповісти на запитання, що ви робите з того, що вам не хотілося б
робити і, навпаки, що ви не робите з того, що вам би хотілось. Справді,
людям часто доводиться робити зовсім не те, що бажається. Соціальні
завдання і вимоги орієнтують людину на майбутнє (досягнення соціального
статусу, виховання дітей); фізіологічні і психологічні потреби – на
„тепер”, на задоволення найближчих прагнень і бажань.

А. Вкажіть три речі (це можуть бути обов’язки, заняття, розваги, справи
тощо), які вам хотілось би робити частіше.

Б. Вкажіть три речі, які вам хотілось би перестати робити в тій мірі, в
якій ви їх робите.

В. Тепер поясніть, чому ви не робите достатньо А і робите надто багато
Б.

Вправа „Девіз”. Усі учасники по черзі розповідають, яку футболку і з
яким написом-девізом вони купили б собі, якби була така можливість. Цей
напис повинен відображати життєве кредо людини, її основний життєвий
принцип, а колір відповідати її характеру.

Вправа „Хто мені подобається, а хто ні”. Вступаючи у взаємовідносини з
оточуючими, помічаємо, що вони подобаються нам або не подобаються. Як
правило, оцінку пов’язуємо з внутрішніми якостями людей, які нами
сприймаються, а не з особливостями власного сприймання. Ця вправа має
продемонструвати існування змінних, наявних у нас самих; вони не
стосуються інших людей, яких ми оцінюємо. Це наочно проявляється в
нашому ставленні, часто суперечливому, до людей, яких добре знаємо.

А. Згадайте двох осіб, які вам дуже подобаються. Вкажіть п’ять якостей,
які вам у них подобаються.

Ініціали першого ______________ Ініціали другого ________________

Якості:_______________________________________________________

Б. Згадайте двох людей, які вам зовсім не подобаються. Позначте їх за
тією ж схемою; запишіть якості, які вам не подобаються.

В. Вказавши всі ці якості, ви зможете побачити, чим схожі люди, які вам
подобаються і не подобаються. Порівнюючи другі пари списків, ви побачите
подібність людей, які вам не подобаються через виокремлені вами якості
(наприклад, жорстокий, жадібний тощо). Тепер порівняйте всі чотири
списки і визначте, які особистісні параметри людей змушують вас любити
чи зневажати їх. Визначте, які якості важливі для вас, що ви шукаєте у
вашому оточенні і що вас у ньому відштовхує. Запишіть свої висновки.

Тепер можна побачити зв’язок самохарактеристики з характеристиками, які
ви даєте іншим, і зробити висновок, що кожен індивід може зрозуміти
іншого лише в межах власної Я-концепції. Крім того, вправи допомагають
підійти до почуттєвого розуміння феномена „ставлення”. Як можна
зрозуміти, воно не збігається з об’єктивним відображенням дійсності, а
містить у собі джерела суб’єктивізму, що перешкоджає повному
взаєморозумінню людей. Зрештою, ви можете зареєструвати множину ролей,
які виконуєте.

Загалом можна зробити висновок про колективістську природу Я-концепцїї
людини, її залежність від оточуючих. Тут виникає зв’язок: чим більше нам
подобаються люди, тим більше ми подобаємося їм і, як наслідок,
вдосконалити себе можна лише шляхом вдосконалення тих груп і колективів,
учасником яких ви є.

Вправа „Контакт”. Група сідає півколом. Кожен з учасників по черзі стає
проти групи і прагне будь-якими невербальними засобами встановити по
черзі контакт із кожним членом групи. Після вправи обговорюються засоби
встановлення контакту і ознаки, за якими можна визначити його наявність.
Вправа активізує пошук учасниками різних способів встановлення контакту,
звертає увагу на ознаки того, що контакт встановлено.

Тренінг „впевненості в собі”. Розпочинаємо з групової дискусії про
значимість впевненості в собі в процесі життєдіяльності, досягненні
успіхів у різних сферах, в особистісній реалізації. Підводимо до
розуміння впевненості як спроможності висувати й втілювати в життя
власні цілі, інтереси тощо. Поняття „впевненість” передбачає наявність
суб’єктивної настанови на самого себе (дозволяти собі мати великі
домагання); соціальної готовності і здатності адекватно їх реалізувати;
свободи від соціального страху. Тренінг впевненості в собі реалізуємо
через певні соціальні ситуації, які тренуємо в рольовій грі та в
реальних умовах. Вчимося висувати вимогу; говорити „ні” і критикувати;
встановлювати контакт; відкрито звертати увагу на себе, свої цілі,
інтереси, дозволяти собі помилки.

Важливо, щоб учасники навчилися визначати впевнену, агресивну та
невпевнену поведінку. Тому пояснюємо, що для впевненої поведінки
властиве відверте висловлювання про бажану поведінку або про зміни
поведінки особистості, з якою здійснюється безпосереднє спілкування, але
без ворожості та самозахисту. Для невпевненої поведінки типовим є
непряме спілкування, стриманість, тривога, напруга. Агресивна поведінка
характеризується спілкуванням, у якому проявляються не бажання, а
вимоги, злість чи ворожість, намір покарати іншого.

Засвоєння наступних переконань дасть змогу людині змінюватись: „Я маю
право мати власні почуття та їх виражати, включаючи незадоволення та
критику”, „Я маю право встановлювати власні пріоритети”, „Я маю право
сказати „ні” без почуття провини”.

Учасникам рекомендується: коли відмовляєте, говоріть рішуче „ні”; по
можливості давайте швидку й коротку відповідь; попросіть пояснень, коли
вам пропонують зробити щось нерозумне; на людину, з якою спілкуєтесь,
дивіться прямо, говоріть не дуже тихо; коли висловлюєте критику,
пам’ятайте про необхідність коментувати тільки поведінку, уникайте
нападів на особистість; при обговоренні поведінки іншої людини
намагайтесь використовувати „Я”-твердження, де робите акцент на власні
почуття; якось винагороджуйте себе за впевнені відповіді чи поведінку;
не сваріть себе за невпевнену чи агресивну поведінку, намагайтесь
зрозуміти та проаналізувати ситуацію [2].

Вправа „Невпевнені, впевнені та агресивні відповіді”. Кожному учасникові
пропонують продемонструвати в заданій складній ситуації невпевнену,
агресивну та впевнену відповідь. Ситуація пропонується з реального
життя. Далі обговорюються власні переживання і враження. Вправа
спрямована на роз’єднання з власною внутрішньою проблемою невпевненості
в собі. Ми можемо володіти тим і контролювати все те, з чим себе
роз’єднали. У подальшому: необхідно детально розповісти про свою
невпевненість; похвалитись своєю невпевненістю, підключивши міміку,
змінивши голос; вихваляючись у розповіді про власну невпевненість,
необхідно довести її до абсурду. Цю вправу виконує кожен з учасників.
Далі обговорюються результати виконання вправ і власних відчуттів та
переживань.

Вправа „Репетиція поведінки”. Кожен член групи повинен уявити ситуацію,
в якій він би хотів діяти з впевненістю в собі, і записати її. Як
правило, ситуації включають аспекти прохання або відмови, управління
критикою або реалізацію у спілкуванні позитивних чи негативних почуттів.
Група ділиться на кілька підгруп по п’ять чоловік. У кожній учасники з
власної ініціативи починають з конкретного опису стресової ситуації, яку
вони визначили для себе. Далі потрібно обрати партнера по взаємодії.
Через кілька хвилин програвання ситуації отримуємо зворотний зв’язок на
власну поведінку. Учасник вказує, що йому самому сподобалось у своїй
поведінці, на зміни та доповнення, які хотілося б зробити, слухає
пропозиції інших членів підгрупи. Потім інший учасник підгрупи стає
партнером, і відпрацювання взаємодії продовжується. Кожен член підгрупи
має зіграти роль партнера, який поступово збільшує напругу зустрічі,
стає агресивним та антагоністичним. Особливо важливо дати можливість
тому, хто висловлює претензії, перемагати в кожній зустрічі і отримувати
задоволення від позитивного досвіду. Вправа закінчується загальним
обговоренням [1].

Одним з напрямків „першого кроку” є подолання проявів страху, що
виникали у складній ситуації, про що може свідчити загальний модуль
прояснення подій.

Загальний модуль прояснення подій складної ситуації (проявів страху)

Переосмислення як позитив. Опишіть усі негативні моменти ситуації. Яке
враження вони на вас справили? Прорангуйте негативні моменти за ступенем
їх вразливості (негативу) для вас особисто. Рангування починайте з
найбільш негативного та неприємного моменту до найменш негативного за
вашою класифікацією. Знайдіть спорідненість негативних чинників за
подібністю, силою та тривалістю прояву. Висловіть свої враження стосовно
найменш негативних моментів ситуації, що вплинули на вас. Знайдіть щось
нейтральне у цьому негативізмі. Висловіть власну точку зору щодо того, в
чому це проявляється.

Відвертайте свою увагу від ситуації (спостерігайте збоку). Заплющіть очі
та уявіть себе у складній ситуації. Намагайтесь ні на що не звертати
увагу. Спостерігайте за собою „збоку”. „Прокрутіть” подумки всю ситуацію
з вашими діями. Розповідайте вголос, що ви спостерігаєте, що
відбувається у цій ситуації. Розкажіть, як умови впливають на вас, що
вам не подобається, а що допомагає.

Розмова про ситуацію. Розкажіть, яке враження справила на вас ситуація,
які почуття ви переживали. Розкажіть про найнеприємніші моменти
ситуації, від найбільш вражаючих до нейтральних та найменш шкідливих.
Визначте ознаки, що негативно вплинули на вашу емоційну сферу та
внутрішню вразливість. Що змусило вас діяти в ситуації саме так, а не
інакше? Що заважало вам більш-менш впевнено діяти, що блокувало та
паралізовувало ваші дії? Порівняйте ваше емоційне забарвлення та
вразливість в скрутних епізодах ситуацій, співставивши їх. Визначте, що
нейтрально діяло на вас та що вам допомагало у цій обстановці.

Порівняння ситуацій. Порівняйте наявну ситуацію з тими, що вже
відбулися, за ступенем емоційності та вразливості для вас. Що саме і
вкотре в подібних ситуаціях впливає на вас негативно чи вражаюче.
Розкажіть про ваші реакції на ці події.

Осмислення реакцій. Давайте ще раз встановимо черговість сприймання
вразливих чинників від найпотужнішого до нейтрального. Визначте
характерні ознаки вашої внутрішньої вразливості та ступінь їх впливу на
вас. Поміркуйте і скажіть, який мінімальний бар’єр вразливості чинника
ви реально можете використати і чому. Що може вам допомогти зменшити
вразливість від негативних особливостей ситуації. Поміркуйте, чому ви
саме так реагували в ситуації, чи були інші варіанти поведінкових
реакцій? Якщо були, то чому ви їх не застосували? Що вам завадило
сприймати ситуацію по-іншому, не активізуючи ваш емоційний потенціал? Як
ви вважаєте, інші люди так само, як і ви реагують на ситуацію чи ні? Що
позитивного в інших поведінкових реакціях ви помітили?

Порівняння проблем. Пригадайте, чи була у вас ситуація, складніша за цю?
Якщо була, то в чому вона полягала, які її характерні ознаки? Порівняйте
ваші відчуття у нинішній ситуації та в ситуації, яку ви пригадали. Чи є
зрушення у поведінкових реакціях (позитивні чи негативні) з віком у
попередній та нинішній ситуації, в чому це проявляється і чому? Зробіть
порівняльний аналіз впливу складності ситуації тоді й тепер. Що
негативне ви можете виокремити в цих ситуаціях? Які позитивні моменти
були в них? Охарактеризуйте досвід, одержаний при подоланні складних
ситуацій. Поміркуйте, що могло вплинути позитивно на вирішення ситуації.
Визначте, що вам заважало оптимально подолати ситуацію.

Ключі розвантаження. Заплющіть очі та уявіть себе зовсім іншою людиною.
Або людиною, що може досить вільно подорожувати у просторі та в часі.
Передайте ваші почуття при відчутті себе саме такою людиною. Що ви
відчуваєте в емоційному сенсі (які зрушення)? Що ви задумали? Чого
бажаєте саме зараз? Сконцентруйтесь на своєму внутрішньому стані,
спробуйте охарактеризувати його й передати нам. Якщо ви готові – в
дорогу! Починайте свій шлях і коментуйте все, що з вами відбувається, де
ви є, що робите, як почуваєтесь, чого бажаєте…

Спробуйте, рухаючись у просторі й часі, знайти ті місця або місце, де
вам буде досить комфортно, де зможете зняти з себе, як зайвий одяг,
напруження та втому, негативізм ваших емоцій. Скажіть, як ви це робите,
що вам для цього необхідно, яка допомога? Уявіть себе відновленим і
бадьорим та рухайтесь до цього стану поступово, крок за кроком,
розповідаючи про свої враження та відчуття.

Колишні варіанти вирішення ситуації. Ми з вами вже подумки та почуттєво
пережили складні ситуації. Сконцентруйтесь не лише на ваших внутрішніх
відчуттях та почуттях, а й на досвіді вирішення складних ситуацій.
Спробуйте сформувати алгоритм вирішення різних складних ситуацій.
Давайте разом сформуємо загальний індивідуально-типовий (ваш власний)
алгоритм вирішення завдань подолання ситуації. Визначте слабкі та сильні
місця вашого алгоритму. Скажіть, чи є загальні риси типового для вас
алгоритму з тим, який ви застосували при подоланні цієї ситуації? Якими
діями, на вашу думку, можна посилити дієвість алгоритму, а що й вилучити
з нього? Що вам необхідно для подолання ситуації, яка виникла, з
найменшими психоемоційними втратами.

Небажані відчуття і реакції (переосмислення). Які відчуття і реакції
були найбільш небажаними у вас при подоланні складної ситуації? Опишіть
емоційне забарвлення небажаних відчуттів та реакцій, подумки перебуваючи
в ній. Чи можна порівняти ваші відчуття з найгіршими, що трапились вам у
житті? Спробуйте уявити ще гірші реакції, що могли б статися при іншому
збігові обставин. Знайдіть щось позитивне в тому негативі, з яким ви
зіткнулись у складній ситуації. Розкладіть негативні реакції як
світловий спектр – від негативних до нейтральних почуттів. Погляньте на
негативні події, де ви перебували, як позитив для вас, тому що ви вже
отримали певний досвід подолання ситуації. Не варто вважати, що досвід
був негативним: він довів, що необхідно готуватись до складних ситуацій
суто психологічно, бо вразливість будь-якої ситуації для нас самих є не
що інше, як її сприймання [4].

Побутує психологічне правило: „Якщо ви не можете змінити ситуацію –
змініть ставлення до неї”. Звичайно, є ситуації, ставлення до яких
змінити практично неможливо (скажімо, смерть близьких людей). Таку
ситуацію лікує лише час.

Другим кроком технологічної моделі є розвиток і вдосконалення
функціонування чотирьох основних (у нашому випадку) психічних процесів –
сприймання, уваги, пам’яті та мислення.

Сприймання розглядаємо як відображення предметів і явищ. Головна умова –
якомога уважніше ставитись до оточуючих умов (складної ситуації).
Сприймання буде нами розглядатися через системи аналізатопів: візуальна
система (зір); аудіальна система (слух); кінестетична система (почуття).
Сприймаючи складну ситуацію візуально, намагайтесь розповісти все, що
бачите, до дрібниць. Розповідаючи про ситуацію, передавайте відчуття, що
сформувались у вас під час розповіді про складні ситуації чи перебування
в них.

Заплющіть очі, уявіть набір візуальних картинок ситуацій, у яких ви
перебували. Спостерігаючи їх у цьому стані, збільшуйте картинку, що
зацікавила вас, як на екрані; зменшіть те, що вам байдуже чи нейтральне.
Умовно збільшуючи уявну картинку, спробуйте роздивитись особливості та
деталі, що привертають вашу увагу. З розплющеними очима погляньте на
певну „ситуацію”, потім знову, через бінокль, подивіться на неї.
Порівнюючи „дві ситуації”, визначте їх особливості, коли ви бачите їх у
збільшеному вигляді та в реальному. Потренуйте так ваш зір. Перебуваючи
у певній ситуації (магнітофонний запис, розмова на різній відстані),
спробуйте прислухатись до ситуації та виокремити особливості розмови чи
певні шуми. Поєднуючи слух із зоровою системою сприймання, намагайтесь
встановити джерело шуму, слів, розмов. Ця вправа необхідна в ситуації,
коли людина не може почути (контузія, замкнене приміщення, значна
відстань), але може промоделювати дії та поведінку людей у ній.
Сприймання людини виконує інтегративну функцію психічних процесів, що
пропонуватимуться до розгляду далі.

Увагу пропонується розвивати виконанням таких правил та прийомів.

Особливості. Подумки уявіть складну ситуацію, в якій ви перебували.
Сконцентрувавши увагу, спробуйте виокремити загрозливі чинники, що
впливають на вас. Пропрацюйте вправу з багатьма складними ситуаціями, в
яких ви перебували, та ретельно запишіть виявлені вами загрозливі
чинники. Порівняйте їх, виокремивши однакові. Прорангуйте ці чинники за
ступенем пригадуваності від найчастішого до найменшого. Поставте
навпроти кожного чинника ступінь впливу, що можна виразити у цифровому
значенні від 1 до 7. 7 – максимально вразливий чинник; 6 – вразливий
чинник; 5 – вразливість чинника трохи більша середньої; 4 – середній
ступінь вразливості чинника; 3 – вразливість нижча середньої; 2 –
незначна вразливість чинника; 1— мінімальна вразливість чинника.
Проставивши ці цифри (чи умовно позначивши їх балами), визначте
особливості впливу на вас вразливості чинників під час перебування у
складний ситуації. Визначте подібність та розбіжність ступеня
вразливості чинників умовно „тоді й тепер”.

Сортування. Знаючи особливості впливу вразливості чинників складної
ситуації, спробуйте визначити 7 чинників, котрі справляють на вас
найнегативніший вплив. Дайте характеристику кожному чинникові. Спробуйте
уявити мінімальну та максимальну кількість вразливих чинників, які ви
можете утримувати в полі зору та реагувати на них (оперативно чи
тривало). Визначте власну оптимальну кількість вразливих чинників, яку
можете утримувати в полі зору. Здійсніть сортування їх від
найвразливішого до найменш вразливого. Запишіть з вашого власного списку
від 3 до 5 чинників, що становить „поле вразливості” вашої свідомості.

Підсвідоме сортування. Спробуйте самостійно, подумки зануритись у
складну ситуацію. Намагайтеся говорити все, що спадає вам на думку, не
зупиняючись та не аналізуючи того, що говорите. Можете зупинитись лише
тоді, коли з поля зору зникне уявна картинка складної ситуації. Дайте
характеристику кожному чинникові. Спробуйте уявити мінімальну та
максимальну кількість вразливих чинників, які ви можете утримувати в
полі зору та реагувати на них (оперативно чи тривало). Визначте власну
оптимальну кількість вразливих чинників, яку можете утримувати в полі
зору. Здійсніть сортування їх від найвразливішого до найменш вразливого.
Запишіть з вашого списку від 3-х до 5-ти чинників, що становить „поле
вразливості” вашої свідомості.

Динамічність уваги. Розкажіть від початку до кінця про складну ситуацію,
що вам запам’яталась, зі всіма подробицями. Потім сконцентруйте увагу на
тому, які думки приходили, коли ви розповідали про перебування в
складній ситуації, що відвертало вашу увагу (які думки) від головного
напрямку розповіді. Відстежте динаміку вашої уваги (коли вона
розсіювалась, концентрувалась, переключалась), визначивши причини та
умови явищ. Опрацюйте так багато ситуацій і віднайдіть причини та
фактори, що впливають на концентрацію, зосередженість, перемикання
уваги. Цю вправу можна проводити і в груповій формі.

Уважність. Станьте одне проти одного обличчям і спостерігайте одне за
одним протягом трьох хвилин, намагаючись запам’ятати всі особливості
людини, що стоїть навпроти вас. Поверніться спиною одне до одного і
розкажіть по черзі все, що запам’ятали, до дрібниць. Визначте, що саме
привернуло вашу увагу найбільше, що в людині, на вашу думку,
найпримітніше. Подивіться ще раз на людину і спробуйте помітити ті
особливості, на які ви не звернули уваги раніше.

Тематичні картки. Необхідно мати дві тематичні картки, що нараховують 10
розбіжностей. Ці розбіжності необхідно знайти за максимально короткий
час.

Критерії уваги. Визначте власні критерії, за якими ви зосереджуєте увагу
та стимулюєте себе бути уважним у складній ситуації (обсяг, концентрація
уваги в ситуації, мета, напрямки, сектори, точність тощо).

Пам’ять. Рекомендуються такі загальні прийоми поліпшення
запам’ятовування певного матеріалу: розуміння тексту, формули, схеми
тощо; ясність мети та зв’язок матеріалу, що запам’ятовується, з
попереднім, вже вивченим; активне змістове опрацювання матеріалу –
складання плану тексту, визначення головної думки, встановлення різних
змістових зв’язків всередині даного матеріалу та його з іншим;
раціональне використання ілюстративного матеріалу (схем, малюнків
ситуації тощо); раціональна організація повторення, наприклад, у перший
день – 5 – 6 разів, у другий – 4 рази, в третій – ще 2 – 3 рази; зміна
способів повторення: індивідуально, в групі тощо; запровадження
самоконтролю для виявлення матеріалу, який запам’ятався найгірше;
використання матеріалу, що запам’ятовується, для вирішення різних видів
завдань.

Звичайно, одним запам’ятовуванням поліпшити пам’ять не завжди вдається,
адже ми розглядаємо саме прикладний аспект розвитку цього психічного
процесу. Стратегічно варто розглядати складні ситуації, акцентуючи увагу
на сортуванні побаченого, виокремленого з нього, комбінування різних
моделей побаченого до рівня, необхідного в даний час. Використання
асоціацій та композиції колишніх дій при їх оптимізації в будь-яких
ситуаціях.

Мислення ми розвивали з урахуванням таких основних критеріїв як:
здатність до генерування певної кількості раціональних ідей щодо
вирішення питання, що виникло, чи складної ситуації; гнучкість як
здатність пропонувати інваріантні ідеї; оригінальність генерування
нестандартних ідей щодо вирішення нових питань; точність щодо надання
завершеності продуктам мислення.

Особливості розвитку мислення, у нашому випадку, полягали в тому, щоб:
виокремлювати необхідні і достатні умови вирішення завдань; формувати та
підтримувати на відповідному рівні готовність до відмови від колишнього
досвіду при вирішенні подібних завдань; розвивати здатність бачити
багатофункціональні речі; розвивати здібності поєднувати протилежні ідеї
з різних сфер власного досвіду та використання наявних асоціацій для
вирішення проблеми (питання), що постала; розвивати здібність
усвідомлювати популяризацію ідей у певній галузі знань та вивільнення
від її впливів.

Останнім кроком технологічної моделі вдосконалення
індивідуально-психологічних якостей є координування та їх взаємодія в
цілеспрямованій поведінці в складних ситуаціях. Координування взаємодії
індивідуально-психологічних особливостей та умов реальної ситуації
відбувається під час тренувань до виконання подібних дій. Звичайно, що
до початку тренування чи відпрацювання дій всі індивіди проходять сеанси
ідеомоторного тренування. Це дозволяє їм закріпити на підсвідомому рівні
весь технологічний алгоритм необхідних (оптимальних) дій, що
реалізується під час практичного виконання покладених на них
функціональних обов’язків.

Отже, на основі викладеного матеріалу можна зробити висновок, що
технологічна модель полягає у: налаштуванні на групову роботу, зняття
психологічних бар’єрів міжособистісної взаємодії та усунення
психоемоційної напруги індивідів. Основою моделі є розвиток і
вдосконалення функціонування чотирьох основних (у нашому випадку)
психічних процесів – сприймання, уваги, пам’яті та мислення, що
координуються при практичному відпрацюванні вмінь під час навчань та
реальних дій індивідів за призначенням.

Література:

1. Ершов А. А. Взгляд психолога на проблему активности человека. — М.:
Луч, 1991. — 159 с.

2. Загайнов Р. М. Психолог в команде: Из дневника психолога. — М.:
Физкультура и спорт, 1984. — 144 с.

3. Макаревич О. П. Програмне забезпечення психологічної підготовки
особистості до дій у складних ситуаціях. Збірник наукових праць № 25,
Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво НАДПСУ, 2003. – С. 136 – 150.

4. Фанч Флемминг. Пути преобразования. Общие модули процессинга: Пер. с
англ. — К.: Ника — Центр, 1997. — 368 с.

www.politik.org.ua

Похожие записи