Реферат на тему:

Світоглядні основи української національної ідеї і сьогодення

На нинішньому етапі розвитку українського суспільства важливим є пошук
вихідних позицій, що сприятимуть такій науковій розробці української
національної ідеї, яка ввібрала б основні думки щодо державотворення,
явлені партіями, громадськими організаціями на теренах українського
геополітичного простору. З нашої точки зору такою стратегічною
парадигмою може бути суспільна інтегративна ідеологія як світоглядна
база для людських взаємин, етики, що пануватиме в громадянському
суспільстві, до якого Україна прагне в наш час.

По-перше, основою для розв’язання цієї проблеми стане той ідеал, у який
вірить народ, — демократична держава. По-друге, ставлення народу до
ідеалу через його здійснення, по-третє, прагнення злагоди в українському
суспільстві. Якщо проаналізувати теперішній стан українського
суспільства, то суспільні процеси розвиваються саме в цьому напрямку.
Основою успішності й прогресу в державотворенні має бути цивілізована
національна ідея, яка повинна

базуватися на науково продуманій економічній політиці, серйозних
правових засадах і законодавчих основах для злагоди.

Ми відкрили для себе М. Грушевського, М. Драгоманова, В. Вин-ниченка, О.
Бочковського, М. Міхновського, І. Ільїна, М. Бердяева,

B. Вернадського, О. Чижевського та інших вітчизняних і зарубіжних
мислителів у галузі етнополітики та етнопсихології.

Осмислення їхньої мудрості з позицій сьогодення, аналіз соціальної
практики дасть змогу оцінити феномен етнонаціонального чинника в
контексті проблем державотворення та формування в Україні громадянського
суспільства. Провідну роль тут мають відігравати світоглядні основи.

Вникаючи в суть структури української національної ідеї, гадаємо, що
необхідно послуговуватися думками видатних мислителів світу. Такий
досвід допоможе нам зрозуміти себе й проблеми, з якими щоденно
стикаємося у процесі життєтворчості.

Найдосконаліше животворну роль ідеї («абсолютного духу») висвітлив
Гегель. У його філософській системі саме абсолютний дух є творцем усіх
суспільних реалій, в яких він матеріалізується. Відомий російський
історик, філософ В. Соловйов у лекції «Русская идея» визначив такі
основні її складові:

• осмислення існування країни на даному етапі;

• усвідомлення ідеального принципу існування країни;

• чітке бачення нового, про що повинні думати, осмислювати, говорити
народ і держава стосовно розвитку суспільства (Соловьев В. Сочинения: В
2 т. — М., 1989. — Т. 2. — С. 219). Учений чітко зауважував, що,
незважаючи на всю абстрактність, «ця ідея діє в усіх випадках буття
моральної істоти» (Соловьев В. Сочинения: В 2 т. — М., 1989. — Т. 2. — С
221).

Досить повчальними з цього приводу є думки іншого російського мислителя
І. Ільїна, який зауважував, що національна ідея повинна бути саме
національною, відбивати своєрідність нації, те, що їй вже властиво і
становить її силу, що вона має особливого порівняно з іншими народами
(Ильин И. Наши задачи. — М., 1992. — Т. 1. —C. 332-333). Думки І. Ільїна
актуальні й для нинішніх державотворчих процесів в Україні.

За радянських часів і гадки не могло бути, щоб обґрунтувати національну
ідею народу (етносу). Чому? Та тому, що все бачення суспільного розвитку
прогнозувалося певними людьми, без врахування «інакодумців», хоча Бог
дав усім людям можливість пошуку, думку, розум.

У розробку сучасної української національної ідеї важливий внесок робить
український та інші етноси, які обрали Україну місцем свого постійного
проживання, усі, хто споконвіку живе на теренах України.

У «Малій енциклопедії етнодержавознавства» національна ідея визначається
як «духовна першооснова, джерело особистішого розвитку людини;
соціально-психологічний механізм інтеграції соціальних груп, етносів,
релігійних конфесій партій, рухів; джерело суспільного поступу того чи
іншого етносу, його державотворчої енергії; механізм урівноваження та
гармонізації життєдіяльності народів, що населяють певний
ландшафтно-кліматичний простір і мають спільну історико-політичну долю,
орієнтацію на майбутнє» (Мала енциклопедія етнодержавознавства — К.,
1996. — С. 753).

Саме життя й процеси державотворення в Україні потребують дальшого
осмислення та розробки української національної ідеї, реалізація якої
стала б глобальним завданням всього українства (етнічних українців та
громадян України). Кожен з нас відчуває, що нині в ідеологічному житті
суспільства нема чітко окресленої української національної ідеї, яка
була б стрижневою основою інтегративної суспільної ідеології, що
насамперед повинна поширюватися на статус особистості, її духовність і
громадянську позицію, впливати на формування її самосвідомості, а також
на всі процеси, що відбуваються в Українській державі.

Справді, національна ідея повинна обґрунтовувати розвиток держави,
активізувати роль права в регулюванні суспільних відносин. Важлива в
цьому контексті думка, що в поліетнічному українському суспільстві
українська національна ідея не може базуватися тільки на етнічній
основі, хоча саме етнічна основа є провідною. Адже саме глибока
національна самосвідомість українського етносу забезпечила його
стійкість до історичних випробувань. Саме цьому, етнічній відданості
українців, особливо найбільш свідомої його частини, ми завдячуємо
сьогодні суверенністю України як держави. Інші етнічні групи також
поєднали свою долю з Україною як з Батьківщиною. Саме історія вчила
український народ бути толерантним до інших народів. «Національна
політика цивілізованого і гуманного народу, — писав Іван Франко, —
повинна засновуватися на усвідомленні фактичних відносин, а не на
розпалюванні низьких почуттів та інстинктів» (Франко І.
Літературно-критичні статті. — К., 1950. — С 92).

Український етнос становить більшість населення України (72,7 %), і це,
поза сумнівом, дає йому змогу відігравати провідну роль в усіх сферах
життя в розбудові демократичної держави та громадянського суспільства.
Однак слід пам’ятати, що внесок усіх етносів у справу державотворення
цінний, вагомий, консолідуючий, а це дуже важливо, бо демократичні
засади державотворення потрібні всьому народові України, а держава має
слугувати цивілізовано усім етносам, сприяючи усвідомленню кожним, що
вона — Батьківщина усіх активних її творців, представників усіх етносів,
які на її теренах живуть, мають громадянство або прагнуть цього. Таким
було бачення національної ідеї М. Грушевським.

Архетипом української свідомості є персоналізм і толерантність,
морально-світоглядна цінність українського етносу: гармонія, добро,
справедливість, сім’я, народ, Україна. Саме на цих чеснотах слід
виховувати громадян в Україні сьогодні, в складний і суперечливий час
державотворення та формування норм і принципів цивілізованого
громадянського суспільства — суспільства консенсусу й злагоди.

З позицій цивілізаційних, вступаючи в XXI століття ми повинні пам’ятати,
що основу справді демократичної, гуманної національної ідеї повинна
становити система моральних цінностей, виголошених у Нагорній проповіді
Христа (Нагорная проповедь Спасителя. — К., 1991.). Тільки тоді
національна ідея може сприяти об’єднанню народу України, служити
творчості й злагоді. Змінюється не тільки лексика суспільна, а й лексика
гасел. Якщо раніше в лексиконі політиків переважали слова «диктат»,
«насильство», «дисидент», «націоналіст», «комунізм», «вождь», то тепер —
«плюралізм», «духовність», «лідер», » опозиція», «гуманізм», «злагода»,
«консенсус», «порозуміння» тощо.

Кожен народ має своє історичне коріння, свої національні пріоритети й
цінності, своє покликання, тому в українській національній ідеї мають
знайти свою нішу ці феномени. Що ж до історичного феномену як такого, то
українському народові є чим пишатися: згадаймо державність Київської
Русі й хрещення народу в 988 р. —масовий духовний чинник; багатовікову
боротьбу за свою незалежність і самостійність (Медведчук В. Сучасна
українська національна ідея і питання державотворення. — К., 1997. — С.
12). До української національної ідеї слід ставитися як до
«американської мрії», навколо якої об’єдналися всі верстви населення і
яка народилася саме завдяки бажанню поліетнічного американського народу
мати мету свого розвитку. Приблизно так підійшла до цього феномену
сучасна російська політична та наукова еліта в книзі «Современная
Русская Идея и Государство» в Росії, яка була відпрацьована і
затверджена Державною Думою Росії ще в 1995 р.

Не віра в земний рай чи суспільство загального достатку, а віра в
людську дію, в особистість — ось сила, яка може творити ідеал й
утверджувати українську національну ідею сьогодні. Будь-яка національна
ідея — це стратегічний світоглядний ідеал. Кожен етнос, як справедливо
твердить Ентоні Сміт, має свою національну ідею. Від часу зародження
етносу формуються засади національної ідеї. Якщо взяти Україну, то цей
процес теж має історичні традиції. Досить ґрунтовно вони були осмислені
в Конституції П. Орлика 1710 р., в «Книзі буття українського народу», де
наводяться спогади про кращі часи з історії України.

Національна ідея — це духовна першооснова розвитку будь-якого
суспільства.

Особливу роль у формуванні демократичної національної ідеї в Україні
відіграли твори та діяльність таких видатних представників прогресивних
сил українського суспільства, як Я. Максимович, М. Драгоманов, М.
Павлик, С. Подолинський, В. Антонович, М. Чубинський, М. Костомаров, Ф.
Вовк, І. Франко, Леся Українка, М. Грушевський, М. Міхновський, В.
Винниченко, В. Липинский та багато інших. Географія їхньої діяльності
свідчить про соборницький характер їхньої національної ідеї.

Українська національна ідея — теоретичне обґрунтування та усвідомлення
економічних, політичних, культурних, релігійних запитів, засад
українства, а також форм спілкування з іншими народами на основі
національно-правової рівності і шляхів їхньої реалізації та консолідації
суспільства.

Національна ідея має спиратися на власну інтелектуально-духовну матрицю,
на власні традиції, на власний потенціал.

Так, на Всесвітньому форумі українців у серпні 1992 р. уперше
привселюдно було мовлено, що, можливо, сьогодні відбувається формування
нової якості української нації на принципі державності, а не етнічності.

У системі національної ідеї України гідне місце належить поліетнічності
й правильним розкладкам у ній, що сприяє консолідації сучасного
українського суспільства. Ще одна менталітетна настанова й відповідно
одна з вартостей, закріплених у національній ідеї, -єдність людини з
Богом. Вона пояснюється глибокою релігійністю, моральними якостями
українського народу. Це одна з основних складових українського
національного світогляду.

Політична концепція нації ґрунтується на спільності громадянства,
юридичних і політичних прав, території, держави. У політичній нації
корінний етнос автохтон відіграє консолідуючу роль. Стосовно України
таким етносом є українці.

Національна ідея — це система поглядів, ідей стосовно комплексу питань,
пов’язаних з існуванням і розвитком суспільства, нації, всього народу,
який живе в країні.

Щодо суті та змісту, то національна ідея — це не якийсь певний погляд на
окреме суспільне явище, а система поглядів, ідей стосовно комплексу
питань, пов’язаних з існуванням і розвитком суспільства, нації, всього
народу, який живе в країні (маємо на увазі сучасну Україну).

Національна ідея — це своєрідний національний ідеал, що витлумачується в
літературі як сукупність народних прагнень до кращої організації життя,
розвитку суспільства відповідно до тих соціальних стандартів, у яких
поєднуються історичні традиції, уявлення про добре й щасливе життя
народу з сучасними завданнями, які він повинен розв’язувати на своєму
шляху.

Визнаючи загальне спрямування національної ідеї, слід пам’ятати, що вона
є плодом самосвідомості нації, відбиває найголовніше, найзаповітніше
нації, формується на тому рівні самосвідомості, якого нація досягла на
певному етапі свого розвитку, яка змінюється й розвивається з розвитком
суспільних відносин та світовим розвитком взагалі.

Національна ідея — концентрований вираз найголовнішого в свідомості
народу, нації. Вона повинна визрівати в суспільстві поступово, природним
шляхом, цей процес досить специфічний і довготривалий.

У процесі розвитку суспільств важливе значення мають панівні в них ідеї.
Тому, будуючи в Україні демократичну державу та громадянське
суспільство, мусимо дбати, щоб ті ідеї, які працюють і можуть працювати
в рамках правового поля, відповідали гуманним, позитивним критеріям,
спрямованим на консенсус та злагоду. На жаль, історія розвитку людського
суспільства терпіла страшні діяння, як наслідок того, що політики, а за
ними й народи, заражалися химерними ідеями — нацизму, расизму,
більшовизму, які сіяли ворожнечу між людьми, приводили до насильства,
протистояння, локальних і світових війн. Усього цього сьогодні на
планеті, в нашій країні не повинно бути, однак, на жаль, на всіх
континентах є проблеми.

Нині Україна перебуває в кризовій ситуації, тому, культивуючи сучасне
бачення української національної ідеї, ми повинні виходити з позитивних
прикладів історії, а вони, безумовно, є на всіх континентах. Наприклад,
чому б нам не вивчити ідеї «Нового курсу», проголошені Ф. Рузвельтом у
США в 20-30-х роках XX ст., коли США були приблизно в такому важкому
стані, як ми сьогодні. А ми пішли на повідку сучасних реалій США, не
маючи для цього коштів, тому наші реформи не працюють в інтересах народу
України. Щоб очистити наше суспільство від бездуховності та нечисті
корупції, звернімося до голосу наших предків, який був завжди біля нас,
до так званого «духу народу», «філософії серця» (Г. Сковорода, П.
Юркевич), до заповідей нашої релігії.

Розвиваючи суть структури української національної ідеї, ми повинні й
можемо послуговуватися думками видатних мислителів світу. Такий досвід
допоможе нам зрозуміти себе і проблеми, з якими кожен день стикаємося.

У науково-політичній літературі називають такі складові сучасної
української національної ідеї:

1. Наявність у державі демократичної ієрархії, яка б повністю
скасовувала будь-яку дискримінацію, надавала усім громадянам рівні
можливості розвитку і реалізації своїх здібностей.

2. Досягнення високого ступеня ефективності насамперед у діяльності,
пов’язаній із задоволенням інтересів, прав і свобод кожного члена
суспільства.

3. Створення умов для розвитку інтелекту в українському суспільстві
через стимулювання науки й освіти та виховного впливу.

4. Забезпечення гарантій безпеки демократичного розвитку суспільства та
життя людей в ньому (через безпеку політичну, правову, соціальну,
екологічну, медичну, освітянську, геополітичну, військову).

5 Вивчення, передбачення та керованість соціальних процесів на основі
демократичних засад. Розвиваючи національну ідею в наш час, учені
повинні враховувати:

• українська національна ідея повинна відображати етнічні особливості
саме сучасного українського суспільства;

• відображати основні проблеми життя народу та його духовний світ;

• національна ідея ніколи не повинна культивувати шовіністичні, расові
та націоналістичні ідеї;

• національна ідея має об’єднувати всі етноси до злагоди та соборності
України;

• національна ідея має сприяти самоусвідомленню нації, що будує
демократичну державу, й утвердженню в ній громадянського суспільства;

• національна ідея має вносити певну ідеологічну впорядкованість, яка
водночас не заперечує існування різних поглядів щодо національного
розвитку в поліетнічному суспільстві. Поза національною ідеєю не може
бути громадянина, партії, соціального прошарку, релігійного об’єднання
і, звичайно, етносу. Етнос в Україні поза національною ідеєю України —
це просто інша держава. Громадянин поза національною ідеєю — іммігрант,
гість країни або біженець. Що може бути вище цього? Бог. А Він оберігає
Україну для всіх народів, що її населяють, та окремих громадян. Він
завжди, як і держава, яку Він охороняє, з нами і всередині нас (Качаев
В. Еще раз о национальной идее // Власть. — 1999. — № 5. — С. 72).
Національна ідея — живильна сила, вона веде нас до перемоги, а не
навпаки. Не повинно бути біля керма держави тих, для кого є інші
інтереси, відмінні від України, її народу та його проблем. Національна
ідея українського поліетнічного суспільства — категорія моральна,
духовна і консолідуюча. І саме в цьому напрямку має формуватися
свідомість громадян України сьогодні.

Похожие записи