Реферат

на тему:

“Становище, розвиток і сучасний стан психології в нашій країні”

План

1. Зародження психологічної науки на території України.

2. Психологічні напрямки та школи, які розвивались на Україні починаючи
з ХІХ ст. по наш час

3. Сучасний стан психологічної науки в нашій країні

Використана література

1. Зародження психологічної науки на території України.

 З найдавніших часів знання самої людини, розуміння властивостей і
механізмів її поведінки, законів її психічної діяльності, фактів і умов
її розвитку та формування, складали і складають по сьогоднішній день
одну з найбільш необхідних частин професійних знань учителя, одну з
основ його педагогічної діяльності. В розв’язанні цього важливого
завдання велика роль належить і українській психології.

На шляху становлення української психології як науки, виникали різні
школи, напрями і концепції. За своїм характером вони були різними, часто
суперечили одна одній. Так, в радянській психологічній науці, на основі
комуністичної ідеї, ставилось завдання виробити один, моністичний підхід
до вивчення і пояснення психічних явищ. Методологічною основою
дослідження психіки мала стати діалектико-матеріалістична орієнтація,
насамперед ленінська теорія відображення. Проте, не зважаючи на
ідеологічний тиск, єдиний підхід до вивчення психіки виробити не
вдалося. В конкретних дослідженнях радянського періоду інколи прямо, а в
більшості випадків замасковано використовувалися положення психологів
різних напрямків і шкіл, що стало свідченням творчого використання
здобутків світової психологічної науки.

Перші прояви формування прикладної наукової психології вже можна
спостерігати в Київській Русі. Глибока та яскрава культура Київської
Русі відбилася і в започаткованих принципах допомоги не тільки старцям
та убогим, але й «бісним», тобто психічнохворим. У XVIII ст.
душевнохворі розміщувалися в монастирях (Києво-Печерська Лавра,
Києво-Межигірський монастир), створювалися нові форми піклування про
психічнохворих.

В 1804–1805 рр. на території колишнього Кирилівського монастиря було
побудовано вісім кам’яних корпусів, з них два для богадільні і будинку
для божевільних», інвалідів і богадільні, та офіційного відкриття в 1806
р. Кирилівських богоугодних закладів, вони були заповнені переважно
хронічними психічнохворими. Від цього року починає свою історію одна з
найбільших не тільки в Україні, а й в Європі психіатрична лікарня. В
1835–1836 рр. остаточно поєднались для спільного
адміністративно-господарського і медичного обслуговування всі згадані
заклади, а лікарня стала основним медичним закладом у Києві, щодо всіх
видів медичної допомоги психічнохворим.

2. Психологічні напрямки та школи, які розвивались на Україні починаючи
з ХІХ ст. по наш час

Але не тільки прикладна медична психологія розвивалася на Україні. Так,
концепція психології народів один із напрямків у соціальній психології,
який виник у Німеччині (середина ХІХ століття) була розвинута в також і
в Україні. Головним дослідником цього напрямку був вчений О. Потебня
(1835 — 1891) та інші.

Згідно з цією концепцією, головною рушійною силою історії є народ, «дух
цілого», що виражає себе в мистецтві, релігії, вихованні, мові, міфах,
легендах, звичках, тощо. Представники цієї концепції виходять з того, що
індивідуальна психіка, свідомість особистості є продуктом такого цілого,
ланкою в соціально — психологічному зв’язку цілого. Психологію народів
вони вважали окремою наукою.

Психологія вчинку започаткована українським психологом
В.А. Роменцем. На сучасному етапі вона виступає як концепція, в
якій її автори намагаються об’єднати гуманістичні ідеї з іншими, які
виникли в минулому.

Видатний український психолог Г.С.Костюк (1899-1982) зробив значний
внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією , індивід
стає суспільною істотою, особистістю в міру того, як у нього формуються
свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей,
здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні
функції.

Повоєнний період слід вважати часом завершення формування самостійних
київських психіатричних шкіл, що характеризуються поглибленою розробкою
біологічного, психофізіологічного, а також клініко-психопатологічного та
соціального напрямків. В повоєнному Києві працювали два психіатричних
заклади: науково-дослідний психоневрологічний інститут і міська лікарня
ім. акад. І. П. Павлова. В клініках інституту працювали академік В. П.
Протопопов, професори А. Л. Абашев-Константиновський, Я. П. Фрумкін, А.
С. Шмарьян. З ліквідацією в 1948 р. інституту, яка без сумніву зашкодила
розвитку психіатричної науки в Україні, всі дослідження в галузі
психіатрії зосередились у лікарні ім. І. П. Павлова. Тут знаходились
кафедра психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів, очолювана
професором Й. А. Поліщуком, а потім — професором В. С. Шапошніковим,
доцентом В. М. Кузнєцовим — керівником створеної в останні роки
Асоціації психіатрів України; кафедра дитячої психоневрології, якою
завідували професори П. І. Коваленко, Л. О. Булахова; відділ патології
вищої нервової діяльності, керівниками якого були професор В. П.
Бірюкович, а потім доктор медичних наук В. М. Синицький. Кафедрою
психіатрії Київського медичного інституту завідував Я. П. Фрумкін. В
клініці працювали доценти І. Я. Завілянський, Б. В. Шаров, Н. С. Керкіс,
І. Д. Шевчук, а також І. А. Мізрухін та І. Е. Сливко, які після захисту
докторських дисертацій очолили кафедри психіатрії Вінницького та
Донецького медичних інститутів. У 60-і роки були виконані та захищені
докторські дисертації практичними лікарями-психіатрами. С. М. Лівшиць
став відомим завдяки дослідженням в галузі судової психіатрії,
підготовці висококваліфікованих експертів. В. М. Блейхером була створена
перша в Україні патопсихологічна лабораторія та організована підготовка
патопсихологів у Київському державному університеті. О. Й. Теплицька
багато років читала курс психопатології в Київському педагогічному
інституті. За ініціативою Б. М. Куценка почав діяти консультативний
психоневрологічний центр МОЗ України.

3. Сучасний стан психологічної науки в нашій країні

Також історія психології в Україні тісно повязана з історією розвитку
психології в різних навчальних закладах України, Так, у Черкаському
держуніверситеті вона була започаткована в жовтні 1974 року, коли після
поділу кафедри педагогіки була створена кафедра психології, яку незмінно
очолює Т.С.Яценко.

Кафедра психології обслуговувала всі спеціальності інституту. У 1991
році було відкрито першу психологічну спеціальність «Російська філологія
та психологія». З часом склад кафедри змінювався. На кафедрі працювали у
1995 р. доцент, канд. психол. наук В.М.Глазиріна; доцент, канд. пед.
наук М.Г.Чобітько; канд. філолог. наук Н.М.Рискаль, доцент, канд.
психол. наук Г.М. Горбач; асистенти: Л.В. Мошенська, В.І. Коновальчук,
Г.П. Войнова, Т.А. Кіслих, С.А. Мукомел, Т.В. Васильєва, Н.Є.
Герасимова, І.С. Дударенко, І.М. Сергієнко, О.М. Лисенко, О.Г. Біла,
С.М. Аврамченко, І.В. Яловеженко, Л.М. Мосієнко, О.Ю. Гребенюк Зав.
кафедри психології на 1995 рік професор, доктор психологічних наук Т.С.
Яценко — уже академік АПН України.

В 1999 році кафедра психології ввійшла до складу біолого-психологічного
факультету. 12 років на кафедрі функціонує аспірантура, в якій навчалися
О.Г. Біла, О.М. Лисенко, Л.В. Мошенська, В.І. Коновальчук, О.Г.
Гребенюк, С.А. Мукомел, П.В. Теслюк, Н.В. Шавровська.

Під керівництвом академіка АПН України, професора Т.С. Яценко захищено 2
докторські та 6 кандидатських дисертацій. Наукові дослідження на кафедрі
здійснюються в руслі практичної психології. Наукова проблема кафедри,
при усіх варіаціях формулювань, відповідає одному напряму — оптимізація
процесу спілкування суб’єкта методами групової корекції. Відчутний
прогрес дослідження, що провадяться на кафедрі практичної психології,
набули завдяки розробленому Т.С.Яценко методу психоаналізу комплексу
тематичних психомалюнків. Цей метод створює можливість дослідження
глибиннопсихологічних аспектів психіки суб’єкта. На основі узагальнення
результатів упровадження методу захищено докторські та кандидатські
дисертації, підготовлено посібники, розроблено курс психокорекції, який
започаткувала проф. Т.С.Яценко. Академік Т.С.Яценко має понад 150
наукових праць і є членом міжнародної організації з тренінгу в
Нью-Йорку. Вона проводить велику науково-громадську роботу — є членом
двох спеціалізованих учених Рад із захисту докторських та кандидатських
дисертацій (Інститут психології та Інститут педагогіки та психології, м.
Київ), Вищої атестаційної колегії Міністерства освіти та науки, бюро АПН
України відділення психології та дефектології; очолює в АПН України
XVI-й напрям досліджень, присвячений проблемам психологічної служби
(«Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних
служб»). 1 вересня 2000 р. кафедра психології розділилась на дві
кафедри: загальної психології (зав. каф. канд. психол. наук, доцент Л.В.
Мошенська) і практичної психології (зав. каф. акад. АПН України,
професор Т.С. Яценко). У листопаді 2000 року організовано психологічну
службу в університеті. Здійснюється співробітництво із зарубіжними
вченими з програми INTAS, а саме: проводиться обстеження емоційного
благополуччя підлітків та підготовка до інтервенції розробленим
Т.С.Яценко методом АСПН. У рамках програми створено міжнародний проект
RUKAD, до якого входить група черкаських дослідників на чолі з
академіком Т.С. Яценко. Викладачі кафедри неодноразово виїздили за межі
України для викладацької роботи, підвищення кваліфікації та участі в
міжнародних конференціях (мм. Вітебськ, Москва, Обнінськ, Мюнхен,
Санта-Роза). В свою чергу для обміну досвідом на кафедру приїздили
зарубіжні вчені, серед яких професор, доктор психол. наук А.І.
Подольський (м. Москва, Росія), професор, доктор Пітер Хейманс
(м.Утрехт, Голландія), професор, доктор Кюості Куртакко (м. Рованьємі,
Фінляндія), проф., доктор П.А. Разінов (м. Петрозаводськ, Росія), проф.,
доктор Л.П. Мірошніченко (м. Бішкек, Киргизстан), к.п.н., доц. О.А.
Ідобаєва (м. Обнінськ, Росія). Перспективи розвитку психологічного
факультету передбачають створення лабораторії групової психокорекції,
лабораторії із глибинної психології, лабораторії соціотренінгу.
Сподіваємось, що у перспективі буде визначено відповідний аудиторний
фонд факультету в одному корпусі, подальший розвиток студентського
самоврядування, удосконалення навчально-виховавчих заходів, які
переростають в добрі традиції. 2. На психологічному факультеті
проводиться підготовка бакалаврів та спеціалістів зі спеціальностей
«Психологія» та «Практична психологія» (4 рівень акредитації).
Навчальними планами передбачається вивчення дисциплін гуманітарного та
соціально-економічного, фундаментального та професійно орієнтованого
циклів, дисциплін вільного вибору не лише університету, а й студентів. У
межах спеціальностей студенти отримують також одну із спеціалізацій (за
вибором): «Медична психологія» «Вікова та педагогічна психологія»
«Соціальна психологія» «Психологія творчості» В цілому на вивчення
дисципліни спеціалізації навчальним планом відводиться 486 годин для
бакалаврів та 378 годин для спеціалістів. Форми навчання — денна,
заочна, екстернат. Можливе навчання за держзамовленням та на контрактній
основі. Кількість студентів, що навчається на психологічних
спеціальностях Курс Стаціонарна форма Заочне відділення I 107 100 II 114
122 III 89 135 IV 55 128 V 24 55 Всього: 389 540 Тематика досліджень
наукової школи академіка АПН України, професора Т.С.Яценко П.В. Теслюк
«Глибинно-психологічний зміст символіки тематичних психомалюнків» О.М.
Лисенко «Глибинно-психологічна сутність психічних захистів» О.Г. Біла
«Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного
навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків)» М.П. Зажирко
«Спонтанна активізація психіки суб’єкта в процесі спілкування» Т.І.
Білуха «Психокорекційне спрямування виховної роботи з майбутніми
психологами-практиками» І.С. Дударенко «Зміст та динаміка оцінних
суджень учасника активно-соціально психологічного навчання (на матеріалі
підготовки психологів-практиків)» І.В. Євтушенко «Роль архетипної
символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей
(на матеріалі міфів, казок, психомалюнків)» С.М. Аврамченко «Пізнання
внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку (на
матеріалі підготовки психологів-практиків)» С.Г. Харенко «Використання
методу АСПН у підлітковому віці» Б.Б. Іваненко «Символізація несвідомого
змісту психіки суб’єкта» О.Ю. Олексенко «Роль діалогу в психоаналізі
комплексу тематичних малюнків» О.Г. Стасько «Роль умовних цінностей у
формуванні системних характеристик психологічних захистів» К.А. Бабенко
«Роль гіпотези в професіональній діагностиці» (на матеріалі психоаналізу
малюнків)» Л.Л. Ткаченко «Категорія «значимості» переживань та їх вплив
на формування несвідомої сфери суб’єкта» Т.В. Горобець
«Соціально-перцептивні викривлення як епіфеномен психічних захистів»
Н.О. Дерій «Педагогічні аспекти глибиннопсихологічної психокорекції»
Л.В. Будяк «Порівняльна характеристика механізмів психокорекції та
психотерапії» А.С. Тен «Амбівалентні почуття суб’єкта та їх
глибиннопсихологічні витоки» Н.В. Шавровська «Генезис психологічних
захистів суб’єкта» Л.Д. Ліннік «Використання архетипної символіки в
процесі психоаналізу малюнку» П.М. Булкін «Метод АСПН в контексті
української національної культури» О.В. Яценко «Використання методу АСПН
для оптимізації інтимних стосунків суб’єкта» О.М. Усатенко
«Співвіднесеність нормативних та умовних цінностей в процесі
функціонування психологічних захистів» Л.Н. Смаліус «Феномен релігійної
віри в контексті глибинної психології» Т.Б. Славінська
«Науково-методичні засади організацій різних видів фахової практики
майбутніх психологів» О.П. Марковська «Глибинно-психологічні аспекти
проблеми викривлень соціально-перцептивного змісту» Л.М. Магур
«Особливості психокорекційної підготовки студентів-заочників» Л.П.
Чернова «Психодрама у ракурсі глибиннопсихологічної корекції (на
матеріалі психокорекції за методом активного соціально-психологічного
навчання)» В.Л. Солодухов «Використання методу казки в процесі активного
соціально-психологічного навчання».

 В основі сучасної української наукової психології лежать наукові
філософські уявлення на психіку як властивість мозку, суть якої полягає
у відображенні об’єктивної дійсності. Результатом психічного
відображення є образи, які виступають як носії інформації, як регулятори
і організатори поведінки і діяльності. Психіка таким чином виконує
інформуючу, регулюючу і контролюючу функції. Психіка як відображення
існуючої дійсності характеризується тим, що вона не є мертвим,
дзеркальним, одноактним відображенням, а є процесом. Психіка є таким
відображенням об’єктивної дійсності, при якому будь — який зовнішній
вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки, через
той психічний стан, який є в даний момент в даної живої істоти.

Використана література:

1. Введение в психологию (под. ред. А.В.Петровского.-М., 1997);2.
Годфруа Ж. «Что такое психология».-М.,1992;3. Загальна психологія: навч.
посібник (О. Срипченко, Л.Долинська, З. Огороднійчук, та ін.- К.:
«А.П.Н.», 2001);4. М’ясоїд П.А. «Загальна психологія. К., 1998»;5.
Максименко С.Д. «Психологія у соціальній та педагогічній практиці»- К.,
1998;6. Немов Р.С. «Психология»Кн.1.-М., 1995;7. «Общая психология»
(под. ред. А.В. Петровского).-М.,1986;8. Рубинштейн С.Л. «Основы общей
психологии».Т.1.-М.,1989;9. Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко
Л.О. «Довідник з педагогіки і психології». (навч. посібник для
викладачів, аспірантів та студентів).-К.,2000;

Похожие записи