Реферат на тему:

Соціально-психологічний клімат у колективі

Одним із показників успішної діяльності керівника організації (фірми,
колективу) є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Так,
Б. Д. Паригін зазначає, що соціально-психологічний клімат — «один із
вирішальних чинників успішної діяльності людини в усіх сферах життя
суспільства» .

Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується
міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні
впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів,
явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої,
позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини.

Р. X. Шакуров пропонує розглядати соціально-психологічний клімат з
урахуванням трьох особливостей: психологічної, соціальної

та соціально-психологічної. «Психологічна форма клімату, — пише Р. X.
Шакуров, — розкривається в емоційних, вольових та інтелектуальних станах
і властивостях групи (так, можна говорити про атмосферу оптимізму,
страху, цілеспрямованості або вольової розслабленості, творчого пошуку
та інтелектуальної активності людини тощо)». На його думку, якщо в
інтелекті, емоціях, волі фіксувати їхній соціальний зміст, то тут
виявлятиметься соціальний аспект, соціально-психологічний аспект
виявляється в єдності, згоді, задоволенні, дружбі, згуртованості.

Соціально-психологічний клімат — якісний бік стосунків, що виявляється у
вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають
продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку особистості в
групі. Такий клімат може бути сприятливим, несприятливим, нейтральним,
позитивно чи негативно впливати на самопочуття людини.

Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи
(колективу):

Суб’єктивні ознаки:

• довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

• доброзичливість і ділові претензії;

• вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих
осіб;

• відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними
права приймати рішення, значущі для справ колективу;

• достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ
у колективі;

• високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях,
якщо є у цьому потреба;

• усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі
кожним із її членів.

Об’єктивні ознаки:

• високі показники результатів діяльності;

• низька плинність кадрів;

• високий рівень трудової дисципліни;

• відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси,
згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу.

Загальні фактори формування соціально-психологічного клімату:

• характер виробничих відносин того суспільства, складовою частиною
якого є група;

• організація й умови трудової діяльності;

• специфіка й особливості роботи органів управління та самоврядування;

• стиль і характерологічні форми керівництва;

• соціально-психологічні, тендерні та демографічні особливості групи;

• чисельність групи тощо.

Вирізняють такі основні фактори формування соціально-психологічного
клімату:

• фактори макросередовища;

• фактори мікросередовища.

Говорячи про фактори макросередовища, які впливають на психологічний
клімат ззовні, необхідно враховувати те, що жодна група не може
існувати, а тим більше розвиватися ізольовано від навколишнього світу.
До таких факторів належать:

• соціально-психологічні тенденції науково-технічного прогресу;

• особливості суспільно-економічної формації на конкретному етапі
розвитку суспільства;

• особливості діяльності органів управління, вищих за рівнем;

• соціально-психологічні особливості територіального району, в якому
функціонує організація, тощо.

Значно більше впливають на соціально-психологічний клімат колективу
фактори мікросередовища; основні з них такі:

• особливості матеріально-економічних, технологічних та
організаційно-управлінських умов праці в колективі та ступінь
задоволення людей цими факторами;

• особливості формальної структури в колективі та її співвідношення з
неформальною;

• стиль керівництва керівника колективу;

• рівень психологічної культури керівника та співробітників тощо. Отже,
основними факторами, які впливають на стан соціально-психологічного
клімату в колективі, є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою;
умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення
характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль
керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він
співробітниками.

Український психолог Н. Л. Коломінський розробив схему, де враховано
основні чинники, що зумовлюють задоволеність людей ви-конуваною роботою,
а також взаємний вплив різних компонентів. Така схема цікава для
керівника, бо допомагає запобігати конфлік-тності в колективі.

Аби керівник сприяв згуртованості колективу, він має володіти такими
особистісними характеристиками: визначеність, усвідомленість,
цілеспрямованість, вибірковість, тактовність, дієвість, вимогливість,
критичність, відповідальність.

Доброзичливими, комфортними будуть стосунки людей в колективі, коли
члени колективу ставитимуться з повагою, симпатією один до одного. Це
дуже важливо. М. М. Обозов, Г. В. Щокін систематизували основні чинники,
які визначають характер міжособистісних стосунків [13].

З метою формування та поліпшення соціально-психологічного клімату в
колективі (фірмі) бажано проводити тренінги, з допомогою яких психологи
навчали б членів колективу і керівників високій культурі взаємодії та
спілкування. Найбільш ефективними є такі форми тренінгів, як тренінг
поведінковий, тренінг чутливості, тренінг рольовий, відеотренінг та ін.

Пропонуємо для розмірковувань модель діяльності психолога з метою
поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі (організації
будь-якої сфери діяльності).

Модель діяльності психолога в організації сфери щодо оптимізації
соціально-психологічного клімату колективу

Список використаної літератури:

Коваль А. П. Ділове спілкування: Навч. посіб. — К., 1992.

Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посіб. —
К., 1996.

Леви В. Л. Искусство быть другим. — М., 1980.

Леви В. Л. Искусство быть собой. — М., 1991.

Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда:
Учеб.-метод, пособие. — К., 1997.

Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб.—
К., 2000.

Моченое Г. В., Ночевник А. М. Конфліктні ситуації й організаційні
структури колективу. — Тернопіль, 1993.

Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Советы
руководителю. — К., 1990.

Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат коллектива: пути и методы
изучения. — Л., 1981.

Платонов Ю. П. Психология коллективной деятельности. -М., 1998.

Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб.
пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др. // Под
общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. — СПб., 2000.

Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и
саморегуляции. — М., 1990; Любимов А. Ю. Мастерство коммуникации. — М.,
1999.

18. РеанА. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая
психология.—СПб., 1999.

Регуляция социально-психологического климата трудового коллектива / Под
ред. Б. Д. Парыгина. — Л.: Наука, 1986; Райгород-ский Д. Я. Практическая
психодиагностика. Методы и тесты. Учеб. пособие.— Самара, 2000.

Сухарев В. А., Сухарев М. В. Психология народов и наций. — Д.: Сталкер,
1997.

Тарханов П. С. Анатомия мудрости: 120 философов. — В 20 т. —
Симферополь, 1997.

Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности
и поведению. — Монография. — К., 1995.

Похожие записи