Реферат на тему:
Соціально-психологічні основи страху особистості зрілого віку
Формування національно свідомої, духовно багатої особистості
громадянина і патріота зумовлюють якісно нові вимоги до змісту
домінуючих почуттів зрілої особистості. На теренах сучасного
пострадянського простору, в тому числі і в Україні, майже століття страх
нав’язувався імперією як домінуюче моральне почуття особистості при
вимозі обов’язкового зовнішнього демонстрування сміливості радянської
людини. Сміливість – це найсильніший страх, який не сприймається як
такий тому, що подавляється особистістю(за Лууле Віілма)[1]. Засновник
гуманістичного підходу в психології А.Х.Маслоу стверджував, що будь яка
істота прагне і може досягти свого розквіту, якщо діє відповідно до
своїх можливостей, домагань, досвіду та глибинних почуттів. Це пояснює
чому далеко не всі досягають самоактуалізації та реалізації себе. Саме
глибинні почуття, такі як страх бути успішним (названого А.Х.Маслоу
«комплексом Іони»), стають причиною, що перешкоджає самореалізації. Цей
комплекс проявляється як у жінок так і у чоловіків і блокує їхні
можливості в домаганні успіху (частіше у жінок). Адже для особистісного
зростання потрібна постійна готовність ризикувати, відмовлятися від
звичних стереотипів, що часто суперечить засвоєним якостям жіноцтва бути
тінню чоловіка, доброю виконавицею, консервативною та обачною щодо нових
ідей та планів[2]. Людське життя надто важливе і надто цінне, щоб
віддавати його на відкуп страху[ 1]. За К.К.Платоновим «страх – найбільш
біологічно обумовлена емоція, як відображення нужди уникнути небезпеки,
в основі якої лежить пасивно і активно оборонний рефлекс»[3]. Тому, якщо
цьому механізму страху давати більш – менш постійне соціальне
підживлення (що досить часто використовується в суспільстві) то емоція
страху переростає в домінуюче глибинне почуття, здатне вбити в людині
все людське.
Практичний досвід сучасної та традиційної психологічної допомоги
дорослим, що потерпають від страху та наше пілотажне дослідження
наявності у досвіді осіб різного зрілого віку (16-18 років, 18-30 років,
30-40 років та 40-50 років) переживання страху дали можливість
встановити, що проблема страху в осіб активного працездатного віку є
актуальною. Межі зрілого віку визначені вченими за двома соціально
значимими функціями: перша – це найбільша працездатність для
суспільства, та друга – активна реалізація репродуктивної функції (на
основі соціального очікування прийнятого в даному суспільстві). Отже,
виходячи з цього, актуалізується вивчення психологічних аспектів зрілого
віку через соціальне замовлення саме тому, що період зрілості
характеризується найбільшою активністю в плані професійної діяльності та
працездатності, найвищою реалізацією репродуктивної функції та
продовженням розвитку і формування особистісних (психічних і соціальних)
якостей.
Аналіз психологічних джерел та глибинне вивчення обширної соціальної
джерельної бази свідчить, що достатньо глибоко розроблено окремі аспекти
проблеми страху, проте бракує фундаментальних робіт, в яких було б
науково обґрунтовано систему психологічних основ страху як феномену
людської психіки диференційованої та ідентифікованої у відповідності з
віковими особливостями зрілого віку. Актуальність, теоретико – практичне
значення дослідження соціально – психологічних основ страху особистості
зрілого віку вимагають емпіричного вивчення цього явища на різних етапах
дорослого життя.
З метою покращення творчої самореалізації зрілої особистості ведемо
пошук шляхів виявлення психологічних основ страху та підвищення
ефективності подолання його особистостями на різних етапах онтогенезу.
Це приводить до необхідності глибокого і систематичного вивчення
проблеми страхів у осіб активного працездатного віку: з одного боку,
страхи охороняють від можливих нещасть, але з іншого – вони обмежують
свободу, не дають особистості досягти тих вершин до яких вона здатна, а
почасти, навіть спробувати зробити це. А.Х.Маслоу писав: « Я уявляю собі
самоактуалізовану людину, не як звичайну людину, котрій щось додано, а
як звичайну людину у якої нічого не віднято. Не самореалізована, тобто
середня людина, це вповні людська істота, але із заглушеними і
заблокованими здібностями і обдарованістю»[4]. І в першу чергу вони
блокуються суспільством через механізми страху.
Новий соціально-історичний етап розвитку наукової думки змінив статус
національної науки, визначивши її як „українську психологію”, тому
психологи мають право і повинні проаналізувати психогенний спадок
сучасного українського суспільства стосовно страху, а з ним і вплив
страху особистості на різноманітність діяльності і форм соціальної
активності, свідомість і підсвідомість в період зрілості та їх
залежності від суспільної свідомості. У понятті соціально-психологічні
основи також розглядаємо історично – суспільний досвід попередніх
поколінь у переживанні страху, що закарбовується у підсвідомому і на
базі чого формується свідомість наступних поколінь, та самосвідомість
особистості. Соціальний досвід організований „імперією страху”
(голодомор, репресії, тінь „ворога народу”, доноси на кровного батька,
публічне відречення від рідних, авторитарна влада, авторитарне
виховання, культивування владою страху, соціальна епідемія страху,
мільйони залякані привидом комунізму – широко відомий лозунг «привид
бродить по Європі, привид комунізму») пояснює соціально культурні корені
психології страху осіб зрілого віку, що необхідно глибоко – науково
проаналізувати акмеопсихологією.
Психологічні основи страху розкривають закономірності (детермінанти
появи, протікання, зв’язку з іншими, почуттями), особливості прояву та
переживання, механізми страху (зовнішні, внутрішні, латентні, приховані,
пролонговані). У психологічній корекції страхів у дорослої людини, що
зорієнтована на особистісне сприймання, наголошуємо і виокремлюємо
пізнання себе як неповторної особистості та представника української
нації, виділяємо також психокультурологічний підхід, який забезпечує
діалогову взаємодію в полікультурному інформаційному суспільстві, сприяє
формуванню спрямованості української ментальності та самобутності.
У дослідженні питання історико – суспільних передумов причинної
обумовленості появи страху у національному менталітеті особистості
зрілого віку повинно бути охарактеризовано та глибоко проаналізовано
генетичні корені навіювання страху в свідомості українців, багатолітнє
використання владою психологічних механізмів страху для формування
ущербної самосвідомості людей, а саме: культивування страху владою,
соціальна епідемія страху, тисячі на службі „імперії страху”, 60
мільйонів замордованих репресіями 1937 – 1953 років як результат війни
проти власного народу, з 1927 року винищення української нації,
голодомор 1933 року, створення в масах ненависті до інтелігенції,
невідступна і всесуща тінь „ворога народу”, заборона певних галузей
науки (в тому числі і психології), табу на вивчення окремих проблем
заборона для психології і вивчати страх як таку емоцію, що не має місця
у свідомості „радянської людини” полювання на дисидентів, авторитарна
влада „одноголосно” – «рішенням трудового колективу»; авторитарне
виховання на основі вимоги постійної публічної самокритики, сумнозвісне
покарання самостійно мислячих психлікарнею у найкращі часи радянської
влади, душі і долі скалічені „привидом комунізму”. Усе це разом і
зокрема становить непереборний соціальний досвід поколінь у схемі геному
культурно – історичного розвитку людини, характеризує соціально
історичні та генетичні корені страху, як психологічного феномену на
теренах України. Останні 10 років нами досліджується психологія страху
особистості на різних етапах дорослого життя, вивчається генезис прояву
страху у зрілому віці, психологічні особливості кожної вікової групи,
зокрема соціально – психологічні основи страху (закономірності,
особливості, механізми), набувають конкретики у відповідності з віковими
особливостями, наукова інтерпретація поняття страху набуває прикладного
змісту переживань особистості в різні фази періоду зрілості.
Подальші наукові розвідки проблеми вбачаємо в тому, щоб здійснити
ретроспективний аналіз зарубіжного та національного досвіду
психологічного дослідження страхів, виокремити і проаналізувати
психогенний спадок сучасного суспільства, піддати аналітичній
інтерпретації соціальний досвід попередніх поколінь стосовно страху;
визначити форми, чинники, психологічні механізми страхів у особистості
на різних етапах життя, з’ясувати особливості сучасних зарубіжних і
вітчизняних технологій психологічної профілактики та корекції страхів у
дорослих особистостей; охарактеризувати соціокультурні, етнічні,
психолого-педагогічні, культурологічні, соціально-історичні та суспільні
фактори, що впливають на формування соціально-психологічних основ страху
особистості зрілого віку.
Література
1.Л. Виилма Без зла в себе .-Екатеринбург: У- Фактория .-2002.-280с.
2. И.Г.Малкина- Пых Возрастные кризисы взрослости .-(Справочник
практического психолога)..- М.:Изд-во Эксмо, 2005.-416с
3.К.К.Платонов Краткий словарь системы психологических понятий .М.:
Высшая школа.-1984.-С.144.
4.А.Х.Маслоу.Дальние достижения человеческой природы / в кн..100
великих психологов .- М.: Вече.- 2004.-С.292-296.
5.Дж.У.Биик Что такое социофобия /в кн.Тренинг преодоления социофобии .-
М.:Издательство Института психотерапии .- 2003 .- 225с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
