Реферат на тему:

Соціально-психологічні детермінанти інноваційної культури в
гуманітарному вищому навчальному закладі

Однією з основних причин неефективного здійснення державної
інноваційної політики є вкрай малі обсяги нововведень навіть у тих
галузях, які зазвичай розглядаються як інноваційні, у тому числі й у
сфері людського капіталу (освіта, наука, культура, екологія). (Тим часом
у Західній Європі саме в інноваційних галузях створюється та
реалізується понад 80 % інновацій [1, с. 43]). Причини такого становища
мають переважно техніко-економічний характер і зовсім не стосуються
здатності сприймати інновації особистістю чи спільнотою, тобто мова
повинна йти про феномен інноваційної культури.

В умовах становлення та розвитку економіки інформаційного типу якісно
новим ресурсом стають творчі здібності людей, здатних постійно
генерувати нові ідеї, розробляти передові технології. Важливим чинником
формування бажаних параметрів інноваційного ресурсу, з огляду на
довгострокове зростання культурних, соціально-економічних, творчих
стандартів суспільства, необхідно розглядати не стільки економічну,
скільки соціальну політику, спрямовану на розвиток творчих здібностей
громадян, формування відповідного рівня інноваційної культури [2].

Аналіз наукових праць, присвячених проблемам інноваційного розвитку та
інноваційних технологій у системі вищої освіти [3 – 10], свідчить про
недостатнє вивчення особливостей формування інноваційно активної
особистості та інноваційної культури як науково-педагогічних
працівників, так і студентів.

Відтак, метою нашого дослідження було встановлення
соціально-психологічних детермінант інноваційної культури в
гуманітарному вищому навчальному закладі. Об’єкт дослідження –
інноваційна культура науково-педагогічних працівників і студентів
соціономічних спеціальностей. Предмет дослідження –
індивідуально-психологічні якості особистості науково-педагогічних
працівників і студентів та фактори медійної освіти, що впливають на
рівень їх інноваційної культури.

Основна гіпотеза дослідження полягала в припущенні існування залежності
інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів від
особистісних чинників та факторів медійної освіти.

При виконанні дослідження вирішувались такі завдання:

· аналіз значення, поняття, змісту та функцій інноваційної культури;

· оцінка тих індивідуально-психологічних якостей особистості
науково-педагогічних працівників і студентів, що визначають рівень їх
інноваційної культури в гуманітарному вузі;

· встановлення мультифакторних залежностей рівня інноваційної культури
та найбільш значущих особистісних чинників, що впливають на її
формування і розвиток;

· розробка напрямків підвищення рівня інноваційної культури
науково-педагогічних працівників і студентів гуманітарного вузу;

· визначення перспектив подальших досліджень проблеми.

Методологічну й теоретичну базу дослідження складають структурні
компоненти особистості науково-педагогічного працівника і майбутнього
випускника гуманітарного вузу [11], аксіологічний та
структурно-функціональний підхід до розуміння сутності інноваційної
культури, методологічні принципи інноваційних технологій в сучасному
гуманітарному вузі [10].

Методи досліджень

Індивідуально-психологічні якості особистості науково-педагогічних
працівників і студентів гуманітарного вузу досліджувалися за спеціально
розробленими опитувальниками, до яких увійшли найважливіші якості з
точки зору формування та впливу на інноваційну культуру (відповідно, 26
та 22 якості). Досліджуваним пропонувалось визначити за 10-бальною
шкалою важливість певної якості для науково-педагогічного працівника і
студента та їх наявність. Оцінка здійснювалась за принципом: чим вищий
рівень самооцінки у балах, тим більша важливість і наявність певної
якості у досліджуваного.

До дослідження було залучено 16 штатних науково-педагогічних працівників
та 35 студентів III – IV курсів економіко-юридичного факультету
гуманітарного вузу (психологи, менеджери, юристи).

При аналізі матеріалів досліджень враховувалися, за експертною оцінкою,
фактори медійної освіти. Опрацювання результатів досліджень
здійснювалося за допомогою пакету багатомірних програм спеціального
призначення – Statistica (версія 6).

Наукова новизна дослідження полягає у встановленні мультифакторних
залежностей рівня інноваційної культури та найбільш значущих
особистісних чинників, що впливають на її формування і розвиток.
Теоретичне значення роботи: встановлено провідні соціально-психологічні
детермінанти, що визначають рівень інноваційної культури
науково-педагогічних працівників і студентів гуманітарного вузу.

Результати дослідження

Існує кілька точок зору щодо поняття інноваційної культури. Так, В.
Балабанов під такою культурою розуміє особливу форму (різновид)
загальнолюдської культури, що становить нову історичну реальність, яка
виникла завдяки прагненню суспільства до духовного та матеріального
самооновлення і яка є передумовою якісних змін життєдіяльності людей,
найважливішим соціально-психологічним фактором суспільного розвитку [12,
с. 388].

Інноваційна культура відображає не лише рівень розвитку інноваційних
процесів, але й міру участі в цих процесах людей, їх задоволення від
цієї участі. Вона забезпечує сприйнятливість людей до нових ідей, їх
готовність і здатність підтримувати й реалізовувати інновації у всіх
сферах життя [13].

Інноваційна культура – складова загальної культури людини поряд з
національною, політичною, правовою, економічною, духовною,
управлінською, корпоративною, інформаційною, педагогічною, професійною,
методологічною та іншими видами культури [12, с. 389].

Інноваційна культура – це система цінностей, що відповідають
інноваційному розвитку суспільства, держави, регіонів, галузей
економіки, підприємств, установ, організацій і відображають
індивідуально-психологічні якості, інші найважливіші соціальні цінності
людини, які сприяють формуванню та розвитку інноваційно активної
особистості [10].

Особливого значення феномен інноваційної культури набуває в системі
вищої освіти у зв’язку з переосмисленням основних принципів побудови
освітньо-виховного процесу, організації на новому рівні вузівської
науково-дослідної роботи, осмисленням історичного минулого українського
народу, поверненням до джерел національної ментальності та
культурно-історичних традицій. Виходячи з цього, розвиток інноваційної
культури передбачає чітке розуміння специфіки гуманітарної освіти, її
цілей, змісту, засобів, форм і методів, розгляд гуманітарної освіти як
процесу гуманоцентричного та культуроцентричного навчання і виховання,
що має на меті засвоєння людиною пріоритетних цінностей культури, які
складають ядро світогляду та невід’ємну складову особистісних переконань
громадянина [5 – 7]. Отже, вища освіта переносить наголос з позитивного
(наукового) знання на особистість і культуру для відновлення цілісної
культури шляхом формування ціннісної свідомості особистості як носія,
творця та субстрату культури [4]. Інноваційну культуру необхідно
розглядати не тільки як результат, але і як спосіб діяльності та
мислення людини. Така культура диктує кожній особистості принципи
інноваційної моделі поведінки, а суспільству – систему цінностей,
ідеалів, що сприяють інноваційному розвитку соціальних інститутів
держави.

Розвиток інноваційної культури в системі освіти України повинен
передбачати повномасштабне включення психологічних механізмів інтеграції
особистості в культурне медійне середовище, що потребує переосмислення
самої суті освітньо-виховного процесу. Зміна освітньої парадигми вимагає
від науково-педагогічного працівника пошуку нових ідей, подолання
усталених стереотипів, професійного саморозвитку й самовизначення.

У наш час викладач потрапив в умови вибору нових форм і методів,
новітніх технологій навчання. Вибір власної професійної позиції визначає
всю подальшу кар’єру викладача, тому дуже важливо, щоб цей вибір було
зроблено свідомо і зважено. З іншого боку, становлення культурологічного
підходу до організації освітнього процесу у вищій школі залежить від
змін, що відбуваються в рамках культурологічних дисциплін (література,
мова, історія, народознавство, правознавство тощо). В основі цих змін –
загальні завдання з відродження національної культури, відтворення
національного підґрунтя функціонування та розвитку соціокультурної та
освітньо-виховної систем суспільства, гуманоцентрична інтеграція
особистості в національний культурний простір.

Однією з умов формування інноваційної культури в системі освітньої
діяльності є впровадження інтерактивних форм навчання, усунення
негативних факторів, що перешкоджають впровадженню інновацій. Серед них:
вплив освітніх традицій, психологічні бар’єри, що виникають при
будь-яких змінах, брак мотивації до змін тощо.

Існує кілька підходів до розуміння сутності інноваційної культури
особистості. Серед них можна виокремити аксіологічний та
структурно-функціональний. За аксіологічним підходом інноваційна
культура розглядається як система цінностей на даному етапі
інноваційного розвитку суспільства. Структурно-функціональний підхід
передбачає розуміння певної системи матеріальних та ідеальних елементів,
відображених у свідомості й поведінці людини, єдності з їх реальним
функціонуванням.

Для чіткого розуміння інноваційної культури особистості необхідно
враховувати її певні функції (схема 1). Зокрема, серед 14 основних
функцій варто детальніше охарактеризувати такі:
пізнавально-перетворюючу, що здійснює заходи теоретичної і
організаційної діяльності; регулятивну, яка визначає важливу роль
інновацій у розвитку суспільства та його соціальних інститутів;
ціннісно-нормативну, що дає оцінку явищам у галузі інноваційної
діяльності; комунікативну, яка передбачає спілкування та обмін досвідом
з інновацій і технологій навчання; соціалізаторську, що розглядає
інноваційну культуру крізь призму суспільних цінностей; прогностичну,
яка передбачає вивчення і прогнозування можливих шляхів та напрямків
розвитку інноваційної культури в окремій галузі; інтеграційну, що
поєднує інші різновиди культури в єдину культуру особистості.

Схема 1

Основні функції інноваційної культури особистості

Розглядаючи зміст та функції інноваційної культури, необхідно
враховувати тісний, органічний взаємозв’язок інноваційно активної
особистості – інноватора з професійними ролями сучасного фахівця в
певній сфері діяльності. Виходячи з цих позицій, можлива реалізація
восьми провідних професійних ролей, що характеризуються таким змістом
(схема 2).

Схема 2

Взаємозв’язок діяльності інноватора з професійними ролями фахівця

Так, концептолог у наведеній моделі виступає як провідник концепції
управління інноваційною діяльністю; генератор ідей – як накопичувач
творчих пошуків та прагнень особистості; організатор – як конструктор
(архітектор) організаційної роботи; арбітр – як головна особа у
вирішенні спорів і конфліктів; консультант – як людина, спроможна давати
корисні поради, пропозиції та рекомендації; особа, що приймає рішення –
як людина, що бере на себе певну відповідальність; експерт – як особа,
здатна здійснювати кваліфікований аналіз та ґрунтовно оцінювати певні
явища. Отже, безпосередньо інноватор є ключовою постаттю: він виступає
як ініціатор і захисник інтересів людей у сфері інноваційної діяльності.

Наведена модель взаємозв’язку діяльності інноватора з професійними
ролями фахівця становить певний інтерес з психолого-педагогічних позицій
і може розглядатися як синергетична модель професійних ролей при
підготовці фахівців нового покоління з напрямків навчально-виховної
роботи в сучасному вузі.

Інноваційна культура особистості може формуватися двома шляхами: як
стихійно, так і в результаті цілеспрямованої діяльності держави,
соціальних інститутів, громадських організацій, педагогічних колективів
тощо. Домінувати повинен саме другий шлях, який розглядається в
контексті цілеспрямованої, послідовної, систематичної діяльності
вказаних структур з формування певної системи інноваційних знань та
умінь, системного мислення і позитивних почуттів. Для того, щоб цей шлях
був ефективним, він має здійснюватися безперервно, цілеспрямовано,
послідовно, бути забезпеченим певною інфраструктурою (засобами, кадрами,
методами, технологіями тощо).

Індивідуально-психологічна оцінка якостей особистості
науково-педагогічних працівників гуманітарного вузу, що визначають
рівень їх інноваційної культури (таблиця 1), свідчить, що за критерієм
важливості найвагомішими є такі характеристики: загальна професійна
компетентність та ерудиція (9,81+0,10; фактична її наявність у викладача
відстає на 25,5 %, p<0,001); самостійність, незалежність, оригінальність суджень (9,88+0,08; відставання – 19,4 %, p<0,001); високий інтелект, аналітичний склад розуму (9,69+0,15; відставання – 21,4 %, p<0,001); високе зацікавлення власною справою, пошук нових методів та прийомів праці (9,62+0,20; відставання – 14,3 %, p<0,001); рівень духовної культури викладачів (9,56+0,18; відставання – 15,1 %; p<0,001); критичність та об’єктивність у самооцінках (9,56+0,20; відставання – 13,1 %; p<0,001). За фактичною наявністю певних якостей науково-педагогічних працівників гуманітарного вузу найвагомішими були ті, що впливають на формування інноваційної культури: уміння знаходити підхід до студентів, легко встановлювати контакт і спілкування (8,69+0,30 бала); критичність та об’єктивність у самооцінках (8,31+0,26); високий ступінь зацікавлення власною справою (8,25+0,32); наполегливість у досягненні власних цілей (8,19+0,37); рівень духовної культури (8,12+0,44); інтелігентність, порядність, тактовність (8,12+0,35). Репрезентативність розбіжності між важливістю та наявністю у науково-педагогічного працівника певної індивідуально-психологічної характеристики встановлена з понад 80 % досліджуваних якостей на високому рівні вірогідності (p<0,001). Відставання оцінок важливості від наявності конкретної індивідуально-психологічної якості особистості викладачів за 21 показником була у межах 11,5 – 26,4 %. Інноваційна культура науково-педагогічних працівників є ознакою високого ступеня їх участі у науково-виховній діяльності. Вона відображає стан впровадження інновацій у навчально-виховний процес та науково-дослідну роботу. Ступінь інноваційної культури, досягнутої в сучасному вузі, значно впливає на ефективність підготовки майбутніх фахівців, форми та засоби навчально-методичного забезпечення окремої спеціальності і напрямку підготовки за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, визначає міру визнання загальнолюдських цінностей і пріоритетів стосовно інноваційної діяльності. Важливою в сучасній медійній освіті є проблема формування та розвитку інноваційної культури студентської молоді. Адже інноваційна культура саме цієї категорії людей через двадцять – тридцять років буде визначальною для формування та реалізації моделі інноваційного розвитку держави й суспільства. Поступовий розвиток суспільства за цей період приведе, очевидно, не лише до багаторазової зміни поколінь техніки, змісту, кількості та структури професій, але й до підвищення рівня вимог до інноваційної культури управлінського персоналу (питома вага професій керівників сягатиме понад 40 %) [9, с. 31]. Таблиця 1 Індивідуально-психологічна оцінка якостей особистості науково-педагогічних працівників гуманітарного вузу, що визначають рівень їх інноваційної культури ( + S ), бали Найменування  якостей Оцінка якостей за 10-бальною шкалою стосовно: важливості наявності Загальна професійна компетентність та ерудиція 9,81 + 0,10 7,31 + 0,42 Інноваційне педагогічне мислення 8,75 + 0,35 6,44 + 0,57 Креативність, орієнтація на творчий пошук 9,00 + 0,18 6,88 + 0,45 Спроможність адекватно оцінювати та вносити корективи до інноваційних технологій 8,69 + 0,37 6,50 + 0,54 Наполегливість у досягненні своїх цілей 9,25 + 0,34 8,19 + 0,37 Високий інтелект, аналітичний склад розуму 9,69 + 0,15 7,62 + 0,39 Критичність та об’єктивність у самооцінках 9,56 + 0,20 8,31+ 0,26 Незадоволеність досягнутим, чутливість до дефіциту знань 8,38 + 0,57 6,94 + 0,62 Рівень духовної культури 9,56 + 0,18 8,12 + 0,44 Мотиви творчої самореалізації 9,50 + 0,18 8,06 + 0,34 Самостійність, незалежність, оригінальність суджень 9,88 + 0,08 8,06 + 0,35 Наполегливість, терпіння, витримка 9,31 + 0,23 7,75 + 0,46 Спроможність передбачати та прогнозувати 9,00 + 0,23 7,69 + 0,32 Уміння відрізняти головне від другорядного 8,27 + 0,67 7,45 + 0,32 Живий інтерес та сприйняття нових знань 9,06 + 0,27 8,00 + 0,31 Інтелігентність, порядність, тактовність 9,44+0,22 8,12+0,35 Високий ступінь зацікавлення власною справою, постійний пошук нових методів та прийомів роботи 9,62 + 0,20 8,25 + 0,32 Спроможність генерувати та використовувати нові ідеї 9,44 + 0,18 7,12 + 0,43 Мотиви підвищення рівня педагогічної майстерності 9,19 + 0,33 7,31 + 0,54 Потреба отримувати задоволення від добре виконаної роботи 8,88 + 0,56 7,81 + 0,66 Рівень корпоративної культури 8,40 + 0,49 6,87 + 0,65 Уміння знаходити підхід до студентів, легко встановлювати контакт і спілкування 9,50 + 0,22 8,69 + 0,30 Враховувати особливості сприйняття та розуміння навчального матеріалу студентами 9,50 + 0,20 8,06 + 0,30 Уміння змістовно та послідовно викладати навчальний матеріал 8,88 + 0,59 7,94 + 0,42 Уміння зацікавити студентів новими ідеями 8,94 + 0,38 6,75 + 0,37 Це означає, що для участі в процесі суспільного виробництва необхідно вміти не стільки виконувати певну роботу, скільки організовувати цей процес на основі високої інноваційної, духовної, корпоративної, професійної та інших видів культури сучасних фахівців. Виходячи з цього, було проаналізовано індивідуально-психологічні якості особистості студентів гуманітарного вузу, що визначають рівень їх інноваційної культури (таблиця 2). З’ясовано, що за критерієм важливості найбільшу вагу мають такі якості: високий інтелект, аналітичний склад розуму (9,88+0,12 бала; за фактичною наявністю у студента цієї характеристики вона відстає – 29,1 %, (р<0,001); підвищений інтерес до нового, невідомого (9,38+0,35; відставання – 13,4 %, р<0,05); самостійність, незалежність, оригінальність суджень (9,25+0,29; відставання – 20,2 %, р<0,05); наполегливість у досягненні власних цілей (9,12+0,33; відставання – 9,54 %, р<0,01); терпимість та увага до думок інших (8,88+0,21; відставання – 9,10 %, р<0,05); спроможність передбачати та прогнозувати (8,88+0,33; відставання – 12,7 %, р<0,05). За критерієм фактичної наявності у студента певної індивідуально-психологічної характеристики найсуттєвішими, з точки зору формування інноваційної культури, були такі якості: наполегливість у досягненні власних цілей (8,25+0,46); підвищений інтерес до нового, невідомого (8,12+0,48); терпимість та увага до думки інших (8,00+0,56); спроможність передбачати й прогнозувати (7,75+0,42); критичність та об’єктивність у самооцінках (7,62+0,47); постійний інтерес до розширення професійного та культурного світогляду (7,62+0,61). Репрезентативність розбіжності між важливістю та наявністю у студента певної індивідуально-психологічної характеристики встановлена майже у 55 % досліджуваних якостей на рівнях вірогідності р<0,001; р<0,01; р<0,05. Відставання оцінок важливості від наявності у студентів конкретної індивідуально-психологічної якості особистості за 12 показниками була у межах 9,54 – 29,1 %. На основі аналізу матеріалів експертної оцінки встановлено структуру факторів, що впливають на рівень інноваційної культури студентів спеціальностей „Правознавство”, „Менеджмент організацій”, „Психологія” та науково-педагогічних працівників гуманітарного вузу (таблиця 3). Для студентів-юристів найвагомішими, з точки зору формування інноваційної культури, є: інтелект (13,4 %), інтерес до професії (12,30 %), освіта (12,30 %), інформаційна культура (12,30 %) та наполегливість (10,10 %). Серед факторів, що впливають на рівень інноваційної культури студентів-менеджерів, найсуттєвішими є: інформаційна культура (16,70 %), освіта (13,20 %), інтелект (12,30 %), креативність (10,50 %), наполегливість (8,80 %). Істотну роль у формуванні інноваційної культури студентів-психологів мають відігравати креативність (14,90 %), інтелект (13,80 %), освіта (11,50 %), захопленість (11,50 %), інформаційна культура (10,90 %). Таблиця 2 Індивідуально-психологічна оцінка якостей особистості студентів гуманітарного вузу, що визначають рівень їх інноваційної культури, ( ±S ), бали Найменування якостей Оцінка за 10-бальною шкалою стосовно: важливості наявності Інноваційне мислення, готовність до використання інновацій 8,50 ± 0,47 6,75 ± 0,72 Підвищений інтерес до нового, невідомого 9,38 ± 0,35 8,12 ± 0,48 Наполегливість у досягненні власних цілей 9,12 ± 0,33 8,25 ± 0,46 Високий інтелект, аналітичний склад розуму 9,88 ± 0,12 7,00 ± 0,61 Критичність та об'єктивність у самооцінках 8,38 ± 0,50 7,62 ± 0,47 Відчуття дефіциту знань, навичок та інших якостей 7,25 ± 0,39 7,12 ± 0,41 Постійний інтерес до розширення професійного та культурного світогляду 8,25 ± 0,61 7,62 ± 0,61 Наявність мотивів творчої самореалізації 8,38 ± 0,61 6,00 ± 0,87 Самостійність, незалежність, оригінальність суджень 9,25 ± 0,29 7,38 ± 0,81 Терплячість, витримка 8,88 ± 0,21 8,00 ± 0,56 Спроможність передбачати й прогнозувати 8,88 ± 0,33 7,75 ± 0,42 Уміння відрізняти головне від другорядного 8,75 ± 0,55 7,50 ± 0,47 Терпимість та увага до думки інших 8,62 ± 0,43 7,12 ± 0,62 Уміння виходити за межі непродуктивних стереотипів 8,25 ± 0,39 7,00 ± 0,47 Спрямованість у майбутнє, потреба у змінах 6,88 ± 0,48 6,38 ± 0,66 Високий ступінь зацікавленості навчанням 7,75 ± 0,81 6,62 ± 0,68 Спроможність генерувати та використовувати нові ідеї 8,50 ± 0,35 6,88 ± 0,51 Рівень корпоративної культури 8,38 ± 0,53 7,25 ± 0,52 Потреба отримувати задоволення від навчання 8,25 ± 0,52 7,50 ± 0,35 Рівень духовної культури 8,25 ± 0,49 7,38 ± 0,47 Уміння зацікавити колег та студентів новими ідеями і технологіями отримання знань 8,62 ± 0,53 6,25 ± 0,63 Серед п’яти найвагоміших факторів, що впливають на рівень інноваційної культури студентів гуманітарного вузу, три співпадають за всіма спеціальностями. Це освіта (11,50 – 13,20 %), інтелект (12,30 – 13,80 %) та інформаційна культура (10,90 – 16,70 %). Для студентів спеціальностей „Психологія” та „Менеджмент організацій” додається ще один важливий фактор – креативність (відповідно 14,90 % та 10,50 %). У структурі факторів, що впливають на інноваційну культуру науково-педагогічних працівників гуманітарного вузу, домінують інтелект (15,70 %), захопленість (12,40 %), соціально-психологічний клімат в колективі (10,10 %), освіта (9,00 %), вік викладача (7,90 %). Порівняльна оцінка факторів, що впливають на рівень інноваційної культури студентів соціономічних спеціальностей та науково-педагогічних працівників, свідчить, що такими загальними характеристиками є два провідні фактори: інтелект і освіта. Таблиця 3 Структура факторів, що впливають на рівень інноваційної культури студентів спеціальностей „Правознавство”, „Менеджмент організацій”, „Психологія” та науково-педагогічних працівників вузу, % Найменування факторів Спеціальності Науково-педагогічні працівники Правознавство Менеджмент організацій Психологія абс % абс % абс % абс % Вік 3 3,33 4 3,50 4 4,50 7 7,90 Освіта 11 12,30 15 13,20 10 11,50 8 9,00 Спеціальність - - 2 1,80 1 1,10 - - Науково-педагогічний стаж - - - - - - 3 3,40 Вчений ступінь - - - - - - 4 4,30 Вчене звання - - - - - - 2 2,20 Інтерес до професії 11 12,30 7 6,10 8 9,20 - - Стаж праці з майбутньої спеціальності 2 2,20 - - - - - - Інтелект 12 13,40 14 12,30 12 13,80 14 15,70 Наполегливість 9 10,10 10 8,80 3 3,40 4 4,50 Захопленість 8 8,80 5 4,40 10 11,50 11 12,4 Духовність 1 1,10 5 4,40 1 1,10 1 1,10 Незалежність 2 2,20 4 3,50 1 1,10 1 1,10 Терпимість до думки інших 5 5,50 4 3,50 2 2,20 1 1,10 Креативність 3 3,30 12 10,50 13 14,90 6 6,70 Лідерські якості 8 8,80 5 4,40 8 9,20 5 5,60 Професійна майстерність - - - - - - 6 6,70 Соціально-психологічний клімат в колективі 1 1,10 4 3,50 3 3,40 9 10,10 Інформаційна культура 11 12,30 19 16,70 9 10,90 5 5,60 Корпоративна культура 3 3,30 4 3,50 2 2,20 2 2,10 Разом 90 100,0 114 100,0 87 100,0 98 100,0 Кореляційно-регресійний аналіз дозволив встановити мультифакторні залежності рівня інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів гуманітарного вузу. Стосовно перших залежність має такий вигляд: у1=3,00х1–1,57х2+7,00±1,40, (1) де у1 - рівень інноваційної культури викладачів, бали; х1 - незалежність, оригінальність суджень, бали; х2 - вік, роки. Коефіцієнт множинної кореляції становить R=0,66, коефіцієнт детермінації – Д=43,34 % при високому рівні репрезентативності (р<0,01). Мультифакторна залежність рівня інноваційної культури студентів має наступний вигляд: у2=0,60х3+0,10х4 +1,18±1,44, (2) де у2 - рівень інноваційної культури студентів, бали; х3 - креативність, спрямованість до реалізації творчого потенціалу, бали; х4 - рівень інформаційної культури, бали. Коефіцієнт множинної кореляції становить – R=0,62, коефіцієнт детермінації – Д=37,94 % при високому рівні репрезентативності (р<0,00001). Для підвищення рівня інноваційної культури науково-педагогічних працівників та студентів гуманітарного вузу необхідно враховувати сукупність наведених та інших факторів, які впливають на її формування. У концептуальному вигляді рівень інноваційної культури можна зобразити так: Кі= ѓ(Оя, Сі, Пі, Тв, Тс, Мп, Гі, Уб), (3) де Кі – інноваційна культура; Оя – особистісні чинники науково-педагогічних працівників та студентів; Ci – інноваційне медійне середовище сучасного ВНЗ; Пі – інноваційна поведінка учасників освітнього процесу; Тв – творчий потенціал викладача; Тс – творчий потенціал студента; Мп – методологічні принципи інноваційних технологій; Гі – готовність викладачів та студентів до сприйняття та використання інновацій; Уб – усунення психологічних бар’єрів в інноваційної діяльності. В умовах діяльності сучасного ВНЗ для підвищення рівня інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів слід створити належну інноваційну інфраструктуру, в якій необхідно мати інноваційній відділ, що є навчально-методичним та консалтинговим центром з питань інноваційної діяльності. Створення такого відділу передбачає забезпечення реалізації функцій: організаційної, навчально-методичної, експертної, консультативної, координаційної, інтеграційної, контролюючої, прогнозуючої, управлінської. Їх системна реалізація слугуватиме підґрунтям для вдосконалення інноваційної діяльності, підвищення рівня педагогічної майстерності, формування знань, умінь, навичок студентів та розвитку інноваційної культури всіх учасників навчально-виховного процесу. Отже, результативність інноваційної діяльності в галузі вищої освіти має розглядатися як функція оптимізації інноваційної культури та поведінки учасників освітнього процесу, зростання творчого потенціалу викладачів і студентів, їх готовності до сприйняття та використання інновацій, дотримання методологічних принципів та усунення психологічних бар’єрів в інноваційній діяльності. Перспективи подальших соціально-психологічних досліджень інноваційної культури в сучасному гуманітарному ВНЗ полягають в інтегрованому дослідженні та цілісному прагматичному втіленні в інноваційній діяльності психолого-педагогічних, психогігієнічних та духовно-світоглядних аспектів в умовах гуманізації освіти, що сприятиме вирішенню пріоритетних проблем, пов’язаних з розвитком вищої школи України. Висновки 1. В сучасній соціально-психологічній та психолого-педагогічній літературі проблематика інноваційного розвитку, інноваційних технологій та формування інноваційної культури в системі вищої освіти досліджена недостатньо. Особливого значення феномен інноваційної культури набуває у вищій школі у зв’язку з переосмисленням принципів побудови освітньо-виховного процесу, організацією науково-дослідницької роботи, переоцінкою історичного минулого українського народу, поверненням до джерел національної ментальності та культурно-історичних традицій соціуму. 2. Інноваційна культура є складовою загальної культури особистості, побудованої на певній системі цінностей та ідеалів, принципах інноваці-йної моделі поведінки людини. Вона реалізується шляхом системного формування ціннісної свідомості особистості як носія, творця та субстрату культури за допомогою повномасштабного включення психологічних механізмів інтеграції особистості в культурне медійне середовище. 3. Розуміння сутності інноваційної культури особистості можливе на основі аксіологічного та структурно-функціонального підходів. При першому ця культура розглядається як система цінностей на даному етапі інноваційного розвитку суспільства; при другому – як певна система матеріальних та ідеальних елементів, відображених у свідомості й поведінці особистості, в єдності з їх реальним функціонуванням. 4. Інноваційна культура особистості формується двома шляхами: стихійно і в результаті цілеспрямованої діяльності держави, соціальних інститутів, громадських організацій, науково-педагогічних колективів. Саме другий шлях повинен домінувати в контексті цілеспрямованої, послідовної, систематичної діяльності вказаних структур з формування певної системи інноваційних знань, умінь та навичок, системного мислення і позитивних почуттів особистості. 5. Серед індивідуально-психологічних якостей науково-педагогічних працівників гуманітарного ВНЗ, що визначають рівень їх інноваційної культури за критерієм важливості, найвагомішими є: загальна професійна компетентність та ерудиція, самостійність, незалежність та оригінальність суджень, високий інтелект та аналітичний склад розуму, високий ступінь зацікавлення власною справою, пошук нових методів і прийомів роботи, духовний рівень особистості. За фактичною наявністю певних якостей у професорсько-викладацького складу найбільш значущими є такі характеристики, що впливають на інноваційну культуру: вміння знаходити підхід до студентів, легко налагоджувати спілкування, критичність та об’єктивність у самооцінках, високий ступінь зацікавлення власною справою, наполегливість у досягненні власних цілей, високий рівень духовної культури, інтелігентність, порядність, тактовність у навчально-виховній та науково-дослідницькій діяльності. 6. За критерієм важливості індивідуально-психологічних якостей, що визначають рівень інноваційної культури студентів гуманітарного ВНЗ, найбільш значущими є характеристики: високий інтелект, аналітичний склад розуму, підвищений інтерес до нового, невідомого, наполегливість у досягненні власних цілей, самостійність, незалежність, оригінальність суджень, терпимість та увага до думки інших, уміння передбачати та прогнозувати. За фактичною наявністю у студентів певних якостей, що впливають на їх інноваційну культуру, найвагомішими є: наполегливість у досягненні власних цілей, підвищений інтерес до нового, невідомого, терпимість та увага до думки інших, уміння передбачати й прогнозувати, критичність та об’єктивність у самооцінках, постійний інтерес до розширення професійного та культурного світогляду. 7. Для підвищення рівня інноваційної культури в гуманітарному ВНЗ доцільно створити належну інноваційну інфраструктуру, що має бути навчально-методичним і консалтинговим центром з питань інноваційної діяльності, в рамках якого забезпечуються організаційна, навчально-методична, експертна, консультативна, координаційна, контролююча, прогнозуюча, інтеграційна та управлінська функції. Їх системна реалізація є підґрунтям для вдосконалення інноваційної діяльності, підвищення педагогічної майстерності, формування сталих умінь і навичок студентів, розвитку відповідного рівня інноваційної культури учасників навчально-виховного процесу у гуманітарному вузі. Література: 1. Соловьев В. П. Исходные условия осуществления государственной инновационной политики Украины // Инновации, 2002. – № 7 (54). 2. Иноземцев В. Очерки истории экономической общественной формации. – М.: Таурус Альфа, Век, 1996. – 400 с. 3. Амитан В. Н., Киклевич Ю. Н., Филатов Д. Е. Инновационное развитие Донецкого региона: состояние и перспектива / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО „Юго-Восток”, ЛТД, 2002. 4. Дзіговський С. М. Через активні форми до інноваційної діяльності вчителя // Нива знань, 2001. - № 4. 5. Романенко М. І., Смотрицький Є. Ю. Про специфіку викладання гуманітарних дисциплін // Нива знань, 2001. - № 4. 6. Романенко М. Технологізація освіти і соціокультурні методики // Нива знань, 2001. - № 4. 7. Смотрицький Є. Ю. Історична свідомість як мета історичної освіти // Нива знань, 2001. - № 4. 8. Гальцева Т. О. Психологічна зрілість вчителя – необхідна умова реформування освіти // Нива знань, 2001. - № 4. 9. Шегда А. Теоретичні аспекти розробки сучасної концепції і підготовки менеджерів // Вища школа, 2001. - № 1. – С. 26 – 33. 10. Носков В. И., Кальянов А. В., Мирошниченко О. В. и др. Инновационные технологии в гуманитарном вузе / Под ред. проф. В. И. Носкова. – Донецк: ООО „Лебедь”, 2002. – 288 с. 11. Євсєєва О. В. Структурні компоненти кваліфікаційної характеристики випускника біолога педагогічного вузу // Педагогіка і психологія, 1998. - № 2. – С. 152 – 160. 12. Балабанов В. О. До проблеми формування інноваційної культури суспільства // XXI століття: Альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія: Матеріали третьої міжнародної науково-теоретичної конференції, 21 – 22 травня 2004 року. – Частина 1. / Ред. Г. П. Балабанова. – К.: Фенікс, 2004. – С. 388 – 391. 13. Николаева А. Н., Лисин Б. К. Инновационная культура как культура перемен (проблема, задачи, дефиниции, предложения) // Инновации, 2002. - № 7 (54). 14. www.politik.org.ua

Похожие записи