Реферат на тему:

Соціальні конфлікти, сімейні конфлікти

Конфлікт у соціальній сфері є наслідком взаємодії суспільних відносин,
що не збігаються між собою. Й оскільки ці відносини та їхні конкретні
прояви в соціальній системі різноманітні, то конфліктна ситуація є
скоріше нормою, ніж патологією суспільного розвитку. Тут конфлікт
виконує конструктивну функцію.

Конфлікти розгортаються між основними структурами суспільства і
всередині їх: влади (законодавчої, виконавчої, судової, чиновництва,
бюрократії як самостійного соціального інституту); підприємництва
(державного, колективного, приватного, корпоративного, спекулятивного,
мафіозного, злочинного); виробників (інтелігенції, робітників, селян
тощо).

Суспільство й усе в навколишньому світі розвивається суперечливо.
Існують два види суперечностей.

• Суперечності, що сформувалися соціально-економічним,
матеріально-побутовим становищем людей. Це виявляється в контрастах
«багатих» і «бідних».

• Суперечності, зумовлені неприйняттям політики тих, хто утримує владу.

Конфлікти усвідомлюються на суб’єктивному рівні: окремої особи, групи,
спільноти, організації, партії. Вони тим і відрізняються від
суперечностей, що суб’єктивно усвідомлені.

На думку англійського соціолога Е. Гіденса, суперечності не завжди
призводять до конфліктів. Для перетворення суперечностей у конфлікт
необхідне усвідомлення протилежності інтересів і відповідно мотивації
поведінки. П. Сорокін, з’ясовуючи питання про причини соціальних
конфліктів, твердив, що безпосередньою передумовою будь-якої революції
завжди було збільшення позбавлених базових інстинктів більшості
населення, мінімального задоволення їхніх потреб. Серед таких інстинктів
він називає потребу в їжі, інстинкт самозбереження, владний інстинкт,
потребу колективного самозбереження (сім’ї, релігійні конфесії, партії),
потребу в домівці та одязі, статевий рефлекс, потребу в свободі тощо.
Придушення цих базових інстинктів викликає соціальну напруженість, вибух
і конфлікт. Такий підхід дає змогу наблизитись до аналізу соціальних
конфліктів.

Не можна ігнорувати ще один підхід до пояснення соціальних конфліктів,
який характеризується як нормативно-ціннісний. Згідно із цією точкою
зору розбіжності цілей та інтересів людей чи певних груп є основною
причиною конфліктів.

Аналізуючи різні типи соціальних конфліктів, слід зауважити, що:

• конфлікт робить соціальні відносини мобільнішими; звичні норми
поведінки та діяльності, що роками задовольняли людей, відкидаються з
дивовижною рішучістю і без жодного жалю;

• за всієї різноманітності конфліктних ситуацій поведінка людей у них
відрізняється від звичайних обставин надмірною емоційністю, хоча тут
присутній й регіональний аспект.

Раціональна поведінка людини в конфлікті специфічна. Вона діє вибірково
й шукає соціальну опору в майбутньому зіткненні, поділяє людей на
прихильників і супротивників, шукає союзників, а це стимулює іншу
сторону до ліквідації проблемних зіткнень, до запобігання конфліктам.

Сімейні конфлікти

На вчинки, що призводять до конфлікту в сімейних стосунках, слід завжди
зважати, бо сім’я — надзвичайно важливий соціальний інститут у державі.
Недаремно кажуть: сильна сім’я — сильна держава. Тому в системі політики
держави сім’я повинна займати гідне місце. Назвемо чинники, які
найчастіше призводять до сімейних конфліктів:

• коли ви надто багато чекаєте від партнера (партнерші), роблячи його
(її) відповідальними за ваше особисте щастя;

• неправильно ставитесь до сексуальних потреб у подружньому житті;

• заздрите успіхам партнера (партнерші) в сімейному житті;

• несерйозно ставитесь до його (її) турбот і проблем;

• зневагою даєте зрозуміти: «ти вже не така велика цінність для мене»;

• даєте зрозуміти про його (її) зовнішню (внутрішню) непривабливість.

Свобода — обов’язок щодо сім’ї як чинник запобігання конфліктам, проте
свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає
для себе сім’ю.

У сім’ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на
кожного члена сім’ї:

• кожен член сім’ї повинен мати свій життєвий простір;

• кожен член сім’ї мусить пам’ятати про необхідність поважати іншого;

• кожен член сім’ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім
впливом;

• кожен член сім’ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а
навчатися керувати ним;

• кожен член сім’ї має виконувати певну роль у сім’ї, інакше -сім’я
розпадається.

Відповідно до загальновизнаної в науковій літературі типологіза-ції
сім’ї (дружня, дезорганізована, неблагополучна) психолог, сексопатолог
може надати їй допомогу.

Народні традиції вчать, що найбільше згуртовують сім’ю, сприяють її
благополуччю й злагоді відданість один одному, уміння дослухатися,
спілкуватися, бути гнучким у стосунках. Важливо також культивувати в
сім’ї самостійність, аби кожен міг залишатися індивідуальністю
незатьмареною тощо.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.
Колодного. — К., 2000.

2. Аронсон Э., Уилъсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология.
Психологические законы поведения человека в социуме. -СПб., 2002.

3. Пденс Е. Соціологія. — К., 1999.

4. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.

5. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учеб. пособие. — М., 2000.

6. ДонченкоЕ. А., Титаренко Т. Н. Личность: конфликт и гармония.— К,
1989.

7. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. — СПб., 2000.

8. Картунов О., Кремень В., Маруховсъка О. Жодний тип суспільства не має
імунітету від етнічних домагань // Віче. — 1998. — № 6.

9. Кресіна І. У пошуках власної моделі самоствердження // Віче. 1997. —
№ 7.

10. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці:
методологія, програми, процедури. — К., 1998.

11. Основи етнодержавства / За ред. Ю. Римаренка. — Л., 1997.

12. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.

Похожие записи