Реферат на тему:

Склад і структура особистості

Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення
цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній,
так і в сучасній психології. Це насамперед поняття індивіда, людини,
особистості, індивідуальності, суб’єкта.

Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними
можливостями стати саме людиною. Не слід вважати, що немовля — це «чиста
дошка» (tabula rasa), на якій під впливом соціуму «пишуться» ознаки
людяності. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості
тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі
оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту,
самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних,
фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних
соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити
біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини
саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують
поняття індивіда як протилежне поняттю особини тварини.

Тільки індивідні якості, тобто притаманні людині задатки,
анатомо-фізіологічні передумови, закладають підвалини створення
особистості. Індивід — це людська біологічна основа розвитку особистості
у певних соціальних умовах.

Якщо уявити, услід за П. Жане, неймовірне: що внаслідок якихось
драматичних подій зникли створені людством культура, мистецтво, наука,
техніка, різноманітний предметний світ, інститути людської соціалізації,
а маленькі діти залишилися в цих умовах без дорослих, які втілюють у
своїй спільній діяльності суспільні стосунки, то розвиток індивіда за
антропологічним типом припинився би, став неможливим, а в кращому разі
пішов шляхом, характерним для тваринного світу. Зрозуміло, що про
розвиток особистості в цих умовах зайве говорити.

Про це свідчать факти з життя дітей, які змалку потрапили до тваринних
(вовчих) зграй. Такі діти хоч і народились індивідами, але їхній
розвиток був деформований у середовищі тварин. Тому ці діти не стали
людьми, їх так і не вдалося повернути на шлях людського розвитку. Ці
факти доводять вирішальну роль соціального оточення,
культурно-історичного середовища та властивих людині засобів
соціалізації індивіда, творення особистості.

У стосунках з батьками, іншими людьми психіка дитини розвивається саме
як психіка людини. На певному етапі постає особистість із притаманними
їй соціальне зумовленими ознаками — вищими психічними функціями,
свідомістю і самосвідомістю, здатністю до активного пізнання та
перетворення довкілля та себе.

Особистість — це індивід із соціальна зумовленою системою вищих
психічних якостей, що визначається залученістю людини до конкретних
суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і
формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування.
Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв’язків індивіда з
суспільним та природнім середовищем. У філософсько-психологічному
аспекті особистість — це об’єкт і суб’єкт історичного процесу і власного
життя.

В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб’єктом
цілеспрямованого пізнання та перетворення об’єктивної дійсності й самого
себе.

Спочатку він сприймає — переважно як об’єкт — різнобічні впливи з боку
дорослих і створеного людством ще до його народження суспільного,
культурного середовища. Цей вплив спеціально організований суспільством
у формі ігрової, навчальної і трудової діяльності в умовах сім’ї,
дошкільних та шкільних установ, професійної та вищої освіти і
виробництва. Одночасно створюються внутрішні психічні Новоутворення, які
з дитячого віку формують власну свідому активність людини, спрямовуючи
її на пізнання й перетворення об’єктивної дійсності та себе. Особистість
виступає як суб’єкт діяльності та спілкування.

Розвиток особистості відбувається у конкретних суспільних умовах.
Особистість завжди конкретно-історична, юна — продукт епохи, життя своєї
країни, своєї сім’ї. Вона — очевидець та учасник суспільного руху,
творець власної і загальної історії, об’єкт і суб’єкі сучасності.

У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської
діяльності та спілкування, мовою, в неї формуються вищі психічні
функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб’єктом активного
цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та
природного середовища. В неї з’являється здатність до самовдосконалення,
самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання
та самонавчання. Вона вступає у «суб’єкт-суб’єктні» стосунки з іншими
людьми.

Слід адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як
соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини
значно ширше за поняття особистості, бо включає у себе велике коло
соціальних і біологічних ознак — антропологічних, етнографічних,
культурних та ін.

Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних
особливостей, які утворюють її індивідуальність. Індивідуальність — це
поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її
своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється
у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, схильностях, у
рисах характеру, в почутті власної гідності, у світобаченні, системі
знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих
процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі
темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер тощо.
Індивідуальність формує важливу характеристику особистості людини, яка
забезпечує властивий тільки їй стиль взаємозв’язків з навколишньою
дійсністю.

Поняття особистості тлумачиться неоднозначне — залежно від того, який
підхід реалізується дослідником. Можна виділити якнайменше чотири
аналітичних підходи — соціально-психологічний,
індивідуально-психологічний, діяльнісний та генетичний, реалізовані
такими психологами, як Б. Г. Ананьєв, В. В. Давидов, А. Г. Ковальов, О.
М. Леонтьєв, Г. С. Костюк, Ф. Лерш, В. М. М’ясищев, А В. Петровський, К.
К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, В. М. Русалов та ін.

Похожие записи