КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Що дає вивчення психології сучасному спеціалісту

ПЛАН

Вступ

Джерела психологічних знань

Що вивчає психологія

Що дає вивчення психології

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Кожний, хто вивчає психологію і хоче глибше оволодіти цією цікавою
наукою, має усвідомити, для чого йому потрібні ці знання. Саме
усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме
засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в
житті, навчанні та професійній діяльності.

По-перше, психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та
інших. Людям властиві якості, що сприяють або заважають у певних
життєвих ситуаціях. Імпульсивність, низький рівень самоконтролю можуть
ускладнювати стосунки з оточуючими, ставати причиною стресів і хвороб. У
народі кажуть: «Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі».

Людям, здатним зрозуміти, порадити, підтримати, можна довірити власні
думки і переживання, отримати від них співчуття, допомогу. Про це
складені прислів’я та приказки: «Добре той радить, хто людей не
зрадить», «Вірний приятель — то найбільший скарб», «У лиху годину узнаєш
вірну людину», «Не той друг, що леститься, а той, що печалиться»,
«Дружба родиться в біді, а гартується в труді». Знання власної
особистості є необхідною умовою пізнання сенсу життя, місця людини у
Всесвіті, розуміння складних світоглядних проблем.

По-друге, психологічні знання необхідні для самовдосконалення,
пристосування до змін у навколишньому середовищі. Без саморозвитку
людина не відповідає вимогам сучасності, не може самореалізуватися в
суспільстві. Знання психології створює базу для самовиховання та впливу
на інших людей. Психологічні знання і методи людина починає свідомо
використовувати ще у підлітковому віці, коли вдруге «народжується» як
особистість (вперше — у два-три роки, коли вимовляє «Я сам!»). Процес
самотворення триває впродовж усього життєвого шляху.

Людина є педагогом для власних дітей; у період зрілості вона як керівник
певного колективу мусить дбати про професійне зростання, навчання та
виховання своїх підлеглих. Професія педагога передбачає оволодіння
психологічними знаннями. Без психології неможливо реалізувати
особистісний підхід у роботі з учнями. “Якщо педагогіка хоче виховувати
людину в усіх відношеннях, — зазначав видатний педагог К. Д. Ушинський,
— то вона повинна спочатку пізнати її також в усіх відношеннях”.

По-третє, вивчення психології потрібне для підвищення ефективності
власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного
потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового
колективу та між людиною і технікою, щоб запобігти техногенним та
екологічним катастрофам.

Сучасні інформаційні технології вимагають досконалої підготовки
спеціалістів, максимальної актуалізації їхніх інтелектуальних, творчих
ресурсів. Створення систем «людина — машина» неможливе без урахування
психічних особливостей людини.

1. Джерела психологічних знань

Вищезгадані чинники визначають незаперечну важливість психологічних
знань для кожного майбутнього спеціаліста, в якій б галузі він не
працював. Виникає запитання: з яких джерел черпати ці знання? Існує
кілька джерел психологічних знань. Це народна психологія, життєва, або
побутова, психологія, релігійна психологія, парапсихологія та наукова
психологія. Навчаючись у храмі науки, яким є університет або інститут,
цілеспрямовано формуючи в себе науковий світогляд, студент має надавати
перевагу науковій психології.

Кожна людина зазнає того чи іншого впливу народної психології. Народні
казки, міфи, прислів’я, приказки, художні твори містять описи психічних
явищ, характерів тощо. Разом із тим народна психологія, що складалась
упродовж тисячоліть, в умовах сучасного високотехнічного виробництва,
складних технологій, нових видів професійної діяльності має обмежену
сферу використання — міжлюдські стосунки, які вона, зрештою, успішно
регулює.

В умовах науково-технічного поступу для адаптації до сучасного
виробництва треба спиратися на наукові психологічні знання. Водночас при
реформуванні суспільства доцільно враховувати особливості народної
психології, національного менталітету, загальнолюдські цінності.

У кожної людини накопичується досвід психічного життя, складаються
уявлення про психічні можливості особистості. Формується індивідуальна
життєва психологія, якій

притаманні безпосередність, життєдайність, небезсторонність,
особистісність.

У життєвій психології втілюються надбання народної, релігійної, наукової
психології, реалізується організуюча функція психологічних знань.
Життєва психологія людини дедалі більше стає об’єктом уваги практичної
психології.

Релігійна психологія людини характеризується спрямованістю до Божества і
базується на вірі у певні постулати духовного життя. Релігійна
психологія значною мірою впливала на формування духовних цінностей
протягом усієї історії людської цивілізації. На засадах релігійної
психології виховується переважна частина людства і в наш час. У пізнанні
психіки релігійна психологія грунтується на ідеалістичних догматах.
Релігійна психологія не поступається народній, життєвій та науковій за
своїм значенням у морально-психічному житті людини.

Останнім часом набуває поширення парапсихологія — сукупність
нетрадиційних поглядів на незвичайні явища та «таємниці» психіки,
зокрема такі, як екстрасенсорне сприймання, телекінез, левітація,
полтергейст, пірогенія, ясноба-чення, проскопія, ретроскопія,
дистанційна дія тощо. Ці явища не вдається дослідити за допомогою
методів психологічної науки, що має справу з об’єктивними явищами та
фактами, котрі можуть бути схарактеризовані якісно й кількісно.
Парапсихологічні явища неможливо визначити як об’єктивно існуючі, дати
їх науковий опис, пояснити їхню природу. Тому ці явища залишаються поза
предметом наукової психології.

Наукове дослідження об’єктивно існуючого психічного явища або факту
передбачає не лише його якісний та кількісний опис, а й розкриття його
природи, закономірностей розвитку, перебігу, побудови та функціонування,
виявлення психічного механізму, що стоїть за ним. Наукове дослідження
спирається на методологічний апарат, теоретичні принципи і методи
отримання психологічних даних, серед яких слід виділити спостереження,
експеримент, опитування, тестування, засоби статистичного аналізу та
інтерпретації експериментальних даних. Результатом вивчення психічних
явищ і фактів є нові поняття, якими узагальнюються та фіксуються
особливості, закономірності, закони психіки.

Психологія сформувала систему наукових уявлень, які розкривають природу
психіки, слугують поліпшенню життя людей, їхньої поведінки та
діяльності. Інтенсивне дослід-

жешія найскладнішого з існуючих у науці об’єктів — психіки людини —
триває.

Отже, психологія як наука за допомогою спеціальних методів розглядає і
вивчає об’єктивні, реально існуючі психічні явища і факти. Узагальнюючи
результати досліджень у системі наукових понять, вона виявляє
особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування
її механізмів.

Оволодіння системою психологічних знань сприяє зростанню психологічної
культури окремої людини і всього суспільства, покращенню якості життя,
психічного здоров’я людини, підвищенню рівня навчальної та професійної
діяльності, громадської поведінки.

Про ге треба зазначити, що в цьому визначенні власне ще не розкрита
природа самої психіки. Над вирішенням цієї дуже складної проблеми
впродовж тривалого періоду історії людства працюють філософи, медики,
педагоги, психологи, інші спеціалісти, поступово наближаючись до істини.
Тому доречно розглянути еволюцію уявлень, поглядів на психіку, розвиток
наукових знань про природу психіки, що складалися від давньої доби до
нинішнього часу.

2. Що вивчає психологія

Життєві психологічні відомості, джерелом яких є суспільний та особистий
досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить
широкими, можуть певною мірою сприяти орієнтуванню в навколишньому
середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності.

Проте ці знання позбавлені систематичності, глибини і доказовості, а
тому не можуть бути підставою для справжньої роботи з людьми.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя,
що характеризуються якісно та кількісно. Наприклад, під час сприйняття
образ предмета зберігає свою відносну сталість навіть за змінених умов
сприйняття (книжкова сторінка буде білою і в напівтемряві, і в сонячному
світлі). Або ж тривалість часу реакції різних людей на той самий
подразник буде різною (звук, спалах тощо).

Однак наукова психологія не може обмежуватися самим лише описанням
психологічних фактів, хоч би якими цікавими вони були, їх треба
пояснювати.

Ось чому слід відкривати закони, за якими відбуваються ці явища, тобто
психологічні закони. Якщо виникнення психологічних фактів
спостерігається кожного разу, коли для цього виникають відповідні умови,
то кажуть про закономірний характер психічного явища.

Завданням психології, нарівні з вивченням психологічних фактів і
закономірностей, є встановлення механізмів психологічної діяльності. Це
означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які
здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з
рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою
та ін.

Отже, психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми
психіки.

Наведемо кілька визначень науки психології.

Психологія — наука про факти, закономірності й механізми психіки як
створюваного в мозку образу дійсності, на основі та з допомогою якого
здійснюється керування поведінкою і діяльністю, які мають у людини
особистісний характер.

Психологія (від грец. душа і слово, вчення) — наука про закономірності
виникнення і діяльність психіки у людини і вищих тварин, про психічні
процеси, які є складовими діяльності та спілкування людей, поведінки
тварин.

Об’єктом вивчення психології є психіка як функція мозку.

Вихідною категорією психології є відображення.

Вищою, хоча й не єдиною, формою відображення у людини є її свідомість.

Психологія — наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини
із середовищем. Психологія вивчає, яким образом зовнішній вплив
переходить до внутрішнього, психічного відображення і стає регулятором
нашої діяльності. А також вона вивчає загальні закономірності психічних
процесів і своєрідність їхнього протікання в залежності від умов
діяльності і від індивідуально-типологічних особливостей людини.

Методи вивчення психології:

1) природний і лабораторний експеримент;

2) спостереження;

3) дослідження продуктів діяльності людини;

4) метод тестів і анкетування.

Для дослідження тієї чи іншої психологічної проблеми використовується
відповідна система прийомів і правил дослідження — методика конкретного
дослідження (висування гіпотези, вибір експериментального прийому і
відповідного матеріалу, виділення контрольних і експериментальних груп
випробування, визначення змісту серій експерименту, статистична і
теоретична обробка експериментального матеріалу і т.і.).

Основні теоретичні принципи психології:

1) визнання детермінірованності психічних явищ матеріальної дійсності;

2) генетичний підхід до психічних явищ, дослідження їх у розвитку;

3) вивчення психіки людини у взаємозв’язку біологічних і соціальних
факторів;

4) визнання нерозривного взаємозв’язку психіки і діяльності.

Наукове розуміння психіки людини можливо лише при цілісному розгляді
сукупності психічних явищ. Абсолютизація окремих сторін психіки приведе
до помилкових концепцій і теорій.

Психологія вивчає властивість мозку, що полягає в психічному
відображенні матеріальної дійсності, у результаті якого формуються
ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії
організму з навколишнім середовищем.

Основним поняттям психології є поняття психічного образа.

Психічний образ — цілісне, інтеграційне відображення відносно
самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель
дійсності, яка використовується вищими тваринами і людиною для регуляції
своєї життєдіяльності.

Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їх зміст
обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних
образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією — регуляція
діяльності.

Психічне відображення світу людини зв’язано з його суспільною
природою, воно опосередковується суспільно виробленими знаннями.
Психіка, як здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є
свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики.
Свідомість нерозривна з мовою. Завдяки свідомості людина довільно
регулює свою поведінку. Свідомість не фотографічно відбиває явища
дійсності. Вона розкриває об’єктивні внутрішні зв’язки між явищами.

Змістом психіки є ідеальні образи об’єктивно існуючих явищ. Але ці
образи виникають у різних людей по різному. Вони залежать від минулого
досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.і. Інакше
кажучи, психіка — це суб’єктивне відображення об’єктивного світу. Однак
суб’єктивний характер відображення не означає, що це відображення
неправильне; перевірка суспільно-історичної й особистої практики
забезпечує об’єктивне відображення оточуючого світу.

Отже, психіка — це суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності в
ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з
зовнішнім середовищем.

Зміст психіки містить у собі не тільки психічні образи, але і
необразні компоненти — загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти
і значення явищ розумової дії.

Однак психіка людини, як вища форма, позначається ще і поняттям
«свідомість». Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що
психіка включає в себе сферу підсвідомості і надсвідомості («Поверх-Я»).

Усі психічні явища, які підлягають вивченню психології, поділяються на
три групи:

1) психічні процеси;

2) психічні стани;

3) психічні властивості особистості.

Психічний процес — це акт психічної діяльності, що має свій об’єкт
відображення і свою регульовану функцію.

Психічне відображення — це формування образа тих умов, у яких
здійснюється дана діяльність.

Психічні процеси — це орієнтовно-регулюючі компоненти діяльності. Вони
підрозділяються на пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, пам’ять
і уява), емоційні і вольові.

Уся психічна діяльність людини — це сукупність пізнавальних, вольових
і емоційних процесів.

Психічний стан — це тимчасова своєрідність психічної діяльності,
обумовлена її змістом і відношенням людини до цього змісту.

3. Що дає вивчення психології

Пізнаючи та перетворюючи світ засобами науки, духовної культури,
індивідуальної та суспільної практики, людина в усі часи намагалася
з’ясувати свою власну природу, розкрити тайни свого внутрішнього світу,
визначити рушійні сили свого розвитку, закони поведінки, заподій і
спонуки актів, які здійснюються, сенс свого існування і своє призначення
у світі.

Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота так чи
інакше самовизначається і самоутверджується в просторі й часі,
відміряному їй на життя, знаходить собі на перетині біологічного й
соціального, фізичного й психічного, індивідуального й універсального,
внутрішнього й зовнішнього, суб’єктивного та об’єктивного, матеріального
й духовного вимірів існування.

Психологія взагалі має давню історію, але як самостійна наукова
дисципліна є досить молодою. Її вік налічує лише близько ста років. За
цей короткий історичний період вона затвердилася як відносно автономна
галузь наукового знання, що вирізняється тільки їй властивою
теорією, методологією, методами дослідження.

Значення психології серед інших наук постійно зростає. Водночас і світ у
своєму динамічному русі стає дедалі складнішим і загадковішим. Виникають
нові проблеми людського існування, що вимагають нових наукових підходів,
теорій, концепцій, нової методології і нових методів дослідження
психічних явищ. Проте це не означає, що все надбане раніше психологією
як наукою має бути відкинуто як застаріле і непотрібне. Адже існують
одвічні проблеми людського буття, глобальні питання, відповідь на які
сучасна наука не може дати без урахування попереднього досвіду.

Вітчизняна психологічна наука має свою історію, свої традиції, які
формувалися не осторонь світової психології. Отже, важливим критерієм її
сучасності й розвиненості є відповідність світовим досягненням, бачення
свого місця серед психологічних напрямів, які визначають світовий рівень
наукових досліджень у цій галузі.

У психології як науки висвітлюються принципові, загальнонаукові
теоретико-методологічні положення, які характеризують психологію як
самостійну галузь наукового знання. Як відомо, предмет і метод
визначають специфіку будь-якої науки, а також окреслюють змістові та
формальні межі, перспективи розвитку конкретного наукового знання.
Історія психологічної думки та сучасний її стан демонструють
“життєздатність” і перспективність психології як частки загальнолюдської
культури та змістової складової суспільного життя в конкретний
історичний проміжок години – сьогодення.

А також розкривається можливий осередок у побудові системи психологічних
знань та основний принцип – вчинковий – у тлумаченні змісту психічного.
Цей принцип дає змогу поєднати в розкритті змісту психічного не тільки
власне загально-психологічні, а й вікові та інші характеристики тих чи
інших психологічних феноменів. Використана пояснювальна модель не
пропагується як єдино можлива, вона подається як варіант, що не виключає
побудову інших – споріднених чи принципово відмінних, але спрямованих до
більш глибокого і детального висвітлення змісту психологічних феноменів.

Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему наукових
дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов’язаних з
різноманітними сферами практики.

Психологічне пізнання – це пізнання психічного, опосередкованого
багатогранними істотними конкретними зв’язками, у які включене життя
людини, його природи, конкретного змісту, механізмів і закономірностей
розвитку. Дане пізнання відбувається на різних рівнях узагальнення – від
практичного до теоретичного і, навпаки, шляхом з’ясування особливостей
ситуативних, мотиваційних. Дійових і післядійових психічних феноменів.

Становлення і розвиток психологічної науки, структури і взаємодії її
різноманітних галузей, що на сьогодні перевищують сотню, уже неможливо
подати в лінійному або двомірному плані. Як слушно зауважує відомий
психолог К.К.Платонов, мова може йти лише про “дерево” психологічної
науки.

Висновок

Таким чином, кожне суспільство формує соціальне замовлення щодо
підготовки фахівців, які відповідають вимогам не лише сьогодення, але й
орієнтовані на перспективу. Сьогодні в Україні вирішується проблема
гуманізації освіти, тому що для демократичного суспільства потрібні,
насамперед, інтелігенти, а не лише “вузькі” висококваліфіковані
спеціалісти, які вирізняються лише фаховою підготовкою.

Кожен фахівець повинен не лише знати свою професію, але й розумітися в
людях, вміти налагоджувати міжособистісні стосунки, створювати
сприятливий психологічний клімат у колективі тощо. Тому знання з області
психології покликані допомогти майбутньому фахівцеві розібратися з
проблемами людини, її місця в суспільстві, спонукати до професійного та
особистісного самовдосконалення.

Психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших.
психологічні знання необхідні для самовдосконалення, пристосування до
змін у навколишньому середовищі. Без саморозвитку людина не відповідає
вимогам сучасності, не може самореалізуватися в суспільстві.

Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших
людей. Вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної
професійної діяльності, найповнішого використання особистісного
потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового
колективу та між людиною і технікою, щоб запобігти техногенним та
екологічним катастрофам.

Список використаної літератури

Киричук О.В., Роменець В.А. Основи психології (підручник). – К., 1997

Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. –
К., 2000.

PAGE 14

Похожие записи