Реферат на тему:

Сексуальне виховання у дзеркалі раннього дитинства

Напевно, ви вже замислювалися як підготувати ваше дитя до дорослого
життя, дорослих стосунків. А, можливо, ви щойно отримали запитання свого
малюка: «Мамо, а звідки діти беруться?» і завмерли, не знаючи як
правильно повестися, як відповісти йому на це непросте запитання.

Мабуть, нікого не треба переконувати в тому що статева освіта дітей
повинна здійснюватися у сім’ї. Але як? Адже можливих варіантів
роз’яснення тих чи інших питань багато, а обрати треба один. Знання
принципів статевої освіти допоможе батьками самостійно знаходити вихід у
важких педагогічних ситуаціях. Від того, як зуміють батьки дохідливо й
зрозуміло пояснити сину чи доньці різні життєві явища у взаєминах
статей, залежатиме і формування статевих установок дитини, розуміння
своїх обов’язків, необхідності управляння собою, своїми бажаннями і
поведінкою.

Чи приділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей? А які
завдання ви ставите перед собою при цьому? Яку мету ставите ви перед
собою виховуючи сина та доньку?

Кожний з нас, батьків, мабуть, хоче, щоб донька виросла лагідною,
турботливою, чуйною жінкою, щоб любила своїх дітей. Щоб син став опорою
батька і матері, і власної сім’ї, щоб виростав мужнім, сильним,
цілеспрямованим.

Адже, засвоєння дитиною статевої ролі, характер розвитку її
сексуальності багато в чому залежить від батьківської сім’ї, яка може
найбільш гармонійно поєднати біологічні і соціальні начала особистості.

Коли батьки починають замислюватися над тим, як, наприклад, складаються
взаємини їхньої дитини з особами протилежної статі? Найчастіше, коли
діти стають підлітками. Отже, дошкільний і молодший шкільний вік,
сприятливий для розвитку вміння хлопчиків ї дівчаток спілкуватися,
здебільшого, на жаль, лишається поза нашою педагогічною увагою. Побутує
хибна думка, що не варто спеціально привертати увагу батьків до питань
статевого виховання дітей дошкільного віку. Мовляв, цей період статевого
розвитку дитини вчені вважають асексуальним, тобто таким, коли статеві
гормони не впливають на розвиток організму дитини і її поведінку. Проте,
саме цей етап розвитку і виховання закладає основи моральних установок
психологічних особливостей майбутніх жінки і чоловіка, створює необхідні
передумови для ідентифікації статевої ролі.

Повсякденна підготовка майбутніх чоловіка і жінки до виконання подружніх
і батьківських ролей, успішність освоєння яких багато в чому визначає
особисте щастя людини — це мета статевого виховання дітей. А хто з нас
не бажає щастя своїм дітям?

Уміння відповідати соціально прийнятим взірцям статевої поведінки.
Створювати стабільні взаємини з особами протилежної статі, сприятливі
взаємини з близькими і рідними не належить до вроджених здібностей. Так
само як до вибору і самоствердження в професії, так і до виконання ролі
чоловіка і жінки, матері і батька, сім’я і суспільство готують людину
впродовж усього життєвого шляху.

Потрійна задача

Мені здається, що зараз перед батьками стоїть «потрійна задача».
Більшість з них хочуть говорити зі своїми дітьми більш чесно, ніж це
робили їхні власні батьки. Так що перше завдання — це самим оволодіти
всією новою інформацією. Друга задача — почуватися себе впевненіше і
передати цю інформацію своїм дітям. А третя задача полягає в тому, щоб
усвідомити, що ви тим самим навчаєте й інших членів своєї сім’ї і
суспільства.

Принципи статевого виховання

Кому з батьків не доводилося ніяковіти через «важкі» запитання або
міркування дітей? «Щось я не бачила, щоб діти під кущами валялися», —
зауважує п’ятирічна Оленка на повідомлення батьків про місце її
народження. П’ятирічний Ромчик на запитання мами, чому він перестав
дружити з Наталкою, цілком серйозно відповідає: «Вона не так гарно
цілується, як Марійка».

Відповіді на «важкі» запитання малюків, та ще важчі проблеми, які
ставлять перед батьками підростаючі діти, багато в чому визначають
позицію, ставлення сина чи доньки до інтимної сфери життя людини

Хлопчик — молодший школяр, чекаючи разом з мамою своєї черги до лікаря,
з цікавістю розглядає, як поряд з ним сповиває крихітну донечку молода
мама, міняє їй повзунки. «Куди ти дивишся? Ану, відійди від неї!» —
перехопивши погляд сина, спрямований на геніталії дівчинки, роздратовано
зауважує мама. Поряд з ними — друга мама з сином. ЇЇ педагогічна тактика
дещо інша: «Давай подивимося на маленьку дівчинку. Які в неї маленькі
ніжки, пальчики, які ніжні п’яточки. Яка вона ще безпомічна (бачиш, уже
мокра лежить), як багато уваги ще потребує. Ти в її віці був таким же
симпатичним малюком». Безперечно, дві материнські тактики виховання
синів дадуть різні плоди.

Хочуть того батьки чи ні, а їх сина чи доньку неможливо відмежувати від
моральних аспектів сексуальної інформації, від пізнання культури
статевих взаємин знайомих людей. Важкі запитання обов’язково виникнуть.
Якщо батьки не зможуть задовольнити повною мірою пізнавальних інтересів
дітей щодо нормативів статевої поведінки, дефіцит сімейної, домашньої
інформації обов’язково поповниться вуличною.

Природність поведінки дорослих і насамперед батьків, атмосфера
готовності вичерпно відповісти на всі без винятку запитання дитини,
вміння пояснити важкі теми без сорому й страху — неодмінна педагогічна
умова правильного статевого виховання. Пригадайте, які емоції викликають
у вас «важкі» дитячі запитання? На нашому обличчі виразно проявляються
не тільки розчарування, а й розгубленість ніяковість. Наші діти — гарні
психологи, і їм неодмінно передається афектація поведінки матері або
батька, їх невпевненість у собі. Діти аж ніяк не бачать зв’язку між
народженням дітей і еротикою, а миро, дорослі, привносимо наш дорослий
еротичний досвід у невинний пізнавальний інтерес. Діти не розуміють
відмінності між запитаннями: «Як відрізнити їстівні гриби від
неїстівних?» і «Як відрізнити хлопчиків від дівчаток?», але відмінність
реакцій тат і мам на них помітять відразу і починають вирізняти окреме
коло питань, що, на їхню думку, стосуються брудної, непристойної сторони
життя людини. Від низької статевої культури йдуть грубі помилки в
ставленні до запитань дитини: «От тобі й на, ти вже цим цікавишся?
Швидко ж ви ростете, далеко підете!», або «Ха-ха, підійди краще до мами
(бабусі)». Особливо часто батьки допускаються помилок під час спільного
перегляду телевізійних передач і художніх кіно-чи відеофільмів, де є
еротичні сцени. Окремі батьки намагаються або відволікти увагу дітей
усілякими способами, що прекрасно розуміють діти, або ж починають
посміюватися, кидають багатозначні репліки щодо поцілунків, обіймів
закоханих. Обидві реакції негативно позначаються на вихованні статевих
почуттів дитини, формують у неї переконання, що в пестощах, любові
чоловіка і жінки є щось непристойне.

Якими б не були наші відповіді сину чи доньці в їх чотирирічному,
семирічному чи п’ятнадцятирічному віці, вони за змістом повинні бути
правдивими, об’єктивними, науковими. Нерідко психологічний дискомфорт
викликають у батьків і дітей назви статевих органів. Як правило,
спілкування у батьків і дітей ведеться в сім’ї дитячою мовою. Підростає
дитина — і дитяча мова нерідко витісняється термінами, які побутують у
вуличному вжитку. Пестливі назви, прийняті в батьківській сім’ї, вже не
влаштовують підлітка, який прагне до дорослості. Тому відбувається
швидка асиміляція «дорослих», вуличних термінів. Варто змалку привчати
дітей до наукових медичних назв геніталій чоловічого і жіночого
організму?

Казки про лелек, легенди про народження в капусті, про купівлю в
магазині та інші варіанти не тільки не відволікають від таємних аспектів
буття людини, а й заважають нормальному розвитку статевої свідомості
дитини. Рано чи пізно вигадане стає реальністю уточнюється і
доповнюється вуличною «освітою». А натомість приходить розчарування
дітей, недовіра до батьків, а подекуди й бридливе підозріливе ставлення
до рідних, як до обманщиків.

Мудро висміяв страусячий захист полохливих батьків від нелегких запитань
поет-сатирик Павло Глазовий. Онук, якому бабуся розповідає, де й кого зі
старших братів і сестер «купили» чи «знайшли», промовляє до неї:

От сімейка, так сімейка!

Хоч тікай із дому.

Хоч би одне появилось

На світ по-людському!

Пояснення, якого чекають діти, має випливати з невигаданих, усталених
законів природи, бути з нею в гармонії і співзвучності. Добре, якщо ви
змалку сформуєте в сина чи доньки настанову на те, що існує закон
продовження роду, якому підкоряється все живе на Землі.

Чим старшими стають наші діти, тим менше в них запитань. І це не дивно,
адже дорослі не звикли йти назустріч дитячим проблемам в інтимному житті
дитини. А саме тут потрібна допомога, іноді навіть і швидка. А якщо ви
вважаєте себе не досить компетентними в тих чи інших питаннях,
пов’язаних зі статевими інтересами дитини, вашим порадником і другом
може стати книга. Дайте її прочитати синові чи доньці.

Пояснення батьків мають бути доступними для осмислення дітьми,
відповідати рівневі їх психічних та інтелектуальних можливостей.
Зрозуміла і ясна для дитини інформація не викликає, як правило,
додаткових запитань. Відомий психіатр В.Леві підкреслює, що батькам не
варто входити в деталі запитання, забігаючи в поясненні на три роки
вперед, або без потреби поглиблювати інформацію, перетворювати коротку
відповідь на доповідь чи лекцію. З практики роботи психотерапевтом, він
описує такий випадок. Мати, у відповідь на звичайне у семирічному віці
питання сина: «Звідки беруться діти?» прочитала йому цілу лекцію. При
цьому вимкнула світло, засвітила свічки й у патетичному тоні почала
повість про велику місію чоловіка і жінки… Не дивно, що такий виклад
інформації викликав у хлопчика шок й з’явилася потреба в допомозі
психіатра.

Спеціалісти підкреслюють, що інформація з питань статі має бути
адресною, тобто розраховуватися на певний вік. З дитиною слід
з’ясовувати тільки ті питання, які цікавлять її в даний моменти,
говорячи тільки про те, про що вона запитує. При цьому відповіді мають
бути лаконічними, стислими й однозначними. Як влучно висловилася одна
мама, варто керуватися принципом американської реклами — говорити
правду, і тільки правду, але не всю…

Хто я?

В якому віці діти починають усвідомлювати свою статеву належність?
Психологи вважають, що коли дитина починає говорити замість «Дай Каті»
«Дай мені», коли вона вперше скаже про себе «я», то це новоутворене «Я»
завжди грунується на глибокому розумінні, що я — дівчинка, а не хлопчик,
і навпаки.

До 1,5-2 років дитина здатна визначити й запам’ятати належність до
статі, в 4-6 років — засвоїти зовнішню модель поведінки своєї статі. «Ця
куртка дівчача, — заявляє чотирирічний хлопчик мамі, — я її не
носитиму».

Якщо в молодшому і середньому дошкільному віці дитина здатна сприймати
насамперед зовнішні відмінності чоловіка і жінки — у будові статевих
органів, в одязі, характері ігор, то після 4-5 років з’являється стійке
уявлення «Я — хлопчик», або «Я — дівчинка», усвідомлене розуміння норм
поведінки, поляризація ролей відповідно до статевої належності в
сюжетно-рольових іграх.

У 7-8 років при нормальному вихованні дитини в неї повинна з’явитися
власна лінія статевої поведінки, що відповідає моральним, фізичним та
естетичним нормам і вимогам. Вона проявляється у виборі хлопчачих або
дівчачих ігор, манерах поведінки дитини, характері міжстатевого
спілкування. Відхилення в оволодінні статевою роллю зумовлюється в цей
період життя дитини соціальними факторами, насамперед сімейним
оточенням.

Засвоєння ж рольової статевої поведінки відбувається дещо пізніше. Тоді
вважають учені, коли від простих наслідувальних ігор — дій з предметами,
дитина переходить до сюжетних ігор, які відображають чоловічі і жіночі
професії, стосунки, вчинки, характери.

Пригадайте, в якому віці товариство дітей своєї статі почало цікавити
ваших сина чи доньку більше, ніж цікава іграшка, коли вперше почали
проявлятися сталі інтереси до хлоп’ячих чи дівчачих ігор відповідно?
Встановлено, що з п’яти, шести років у хлопчиків починають переважати
ігри «у війну». В «пожежників», «прикордонників», «космонавтів»,
«розвідників», «льотчиків», «водіїв». Ці ігри супроводжують невід’ємні
атрибути — предмети, дії, форми спілкування — все як у справжньому,
дорослому, чоловічому житті.

А в які ігри грають у цей час їхні однолітки-дівчатка? Насамперед, у
«доньки-матері», «в лікарню», «в школу». Відрізняються тут тільки
предмети гри й характер ігрових дій. Хлопчики більше рухаються,
ховаються, бігають. Дівчатка миють, зачісують, прив’язують, пересувають,
розставляють, збирають. І це надзвичайно важливо для успішного засвоєння
статевої ролі. Вчинки дівчаток пов’язані із сім’єю, суто жіночими
турботами. Хлопчики — ближчі до чоловічих професій, до відтворення
стосунків справжніх мужчин. Вимоги щодо виконання майбутніх статевих
ролей чітко проявляються у характері ігрових сюжетів, які швидко
опановують малята.

Придивіться пильніше до своїх дітей. Чи нічого не викликає у вас
занепокоєння?

Гра проектує, імітує дії, які в майбутньому будуть необхідні у виконання
статевої ролі — жінки-матері або чоловіка-батька.

Беремо у вихователі казку

Засвоєння статевої ролі — це насамперед пізнання її моральних вимог,
норм, правил поведінки. А допомагають дошкільнятку розібратися у тому,
як годиться, а як не варто поводитися хлопчикові чи дівчинці, казки,
оповідання, вірші, які, таким чином, програмують певний стиль поведінки
майбутніх чоловіка і жінки. У світ маленької дитини входить зміст
художнього твору, його звуковий склад, яскравий, образний малюнок і,
звичайно, музика маминого голосу. Рима віршів, їх мелодійність збуджують
емоції малюка, роблять його сприйнятливішим до закладеного в цих творах
змісту. Слово — один з найсильніших подразників психіки.

Родинні читання дають малюкові змогу поки що подумки брати участь у
житті казкових персонажів, ставати на бік добрих, мужніх, жаліти
скривджених. Важливо, щоб син чи донька не просто «проковтнули»
прочитане, а й пропустили його крізь себе. А для цього ми, дорослі,
повинні допомогти їм краще усвідомити поведінку героїв, переглянути й
прокоментувати малюнки, загострити увагу на моральних якостей дійових
осіб.

Чи вмієте ви правильно розповідати казку дитині? Дивне запитання? Аж
ніяк, бо багато батьків тільки читають книжки або обмежуються їх
переказом. А треба пробуджувати думки дитини, спонукати її до роздумів.
Наприклад: «Пригадуєш, чому серце Кая перетворилося в крижинку? Як
удалося Герді розтопити лід у серці Кая? Як ти гадаєш, коли б Герда була
недоброю дівчинкою і не любила Кая, чи змогла б вона допомогти йому?» і
т.п.

Чи часто читаєте ви казки своїм дітям? Пам’ятайте, коли ви розповідаєте
синові про мужність Івана-царевича, він подумки ототожнює себе з ним,
його подвигами, а донечка уявляє себе красунею-царівною, такою ж ніжною,
лагідною та вірною як героїня казки. А моральні норми, якими керуються у
вчинках літературні герої, — значущі для дитини етичні орієнтири
статевої поведінки, які діти прагнуть наслідувати. Так мужність і
жіночність втілюються в уяві дитини в конкретних діях і вчинках.

Невтомні дослідники

Проте, скільки казочок не перечитай малюкові про доброту і чуйність,
ніжність і сміливість, найпершим прикладом для дівчинки є мама, для
хлопчика — татко. Їхня роль у сім’ї, взаємини між собою, манери
поведінки, спілкування — перша модель статевої поведінки чоловіка або
жінки, яку пізнає і прагне наслідувати малюк. Та й дорослі по-своєму
допомагають малюкові: «Бери приклад з тата — він дужий, бо добре їсть і
робить уранці зарядку». Добре, коли дошкільнята мають позитивні статеві
орієнтири. А якщо ні? Придивіться до ігор малюків. Дошкільнята нерідко
грають у «п’яного тата», розігрують сцени хмільного дебошу в домі. Поки
що це гра, але де гарантії, що приклад батька чи затурканої, покірної
матері дитина візьме за взірець у своє доросле життя?

Взаємини, спілкування батьків — найперший підручник педагогіки для
дітей, в якому найважливіше слово «чому?». Допитливі і спостережливі,
дошкільнята часто не розуміють суть понять, явищ, про які йдеться між
дорослими, але добре вхоплюють інтонації батька й матері. Так, татко і
мама п’ятирічного Олеся, в присутності якого вони часто обговорювали
особисте життя своїх знайомих, були глибоко вражені, коли їхній син,
бажаючи привернути до себе увагу гостей, авторитетно заявив: «А я знаю,
що таке коханка. Це — як дружина, але набагато краще». Його ровесник
похвалив бабусю так: «Бабуню! Ти моя найкраща коханка!».

Від допитливих очей малюка не можуть укритися і окремі сторони інтимної
близькості дорослих. У таких випадках діти часто імітують форми
статевого акту в грі «у сім’ю», чим шокують дорослих. Так, одна мама
звернулася за консультацією до психолога з приводу «розпусності»
п’ятирічної доньки. Граючись у батьків із сусідським хлопчиком, дівчинка
купала «ляльок», а потім, поклавши «дітей» спати, наставляла хлопчика на
те, щоб він «ліг зверху на неї і розгойдувався». Психологу вдалося
вчасно відвести від дівчинки несправедливий гнів матері. Він пояснив, що
для дітей їхні дії в грі не мають еротичного характеру, що це тільки
імітація взаємин матері і батька, які вони підгледіли. Причому, якщо в
своїй сім’ї дитина, за словами обуреної матері, «не могла побачити
нічого такого», то її міг просвітити хтось з дворової компанії.

Якщо ж батьки, помітивши сексуальні ігри дітей, починають підозріло
вивідувати, «чим вони там таким займаються», а ще гірше карати сина чи
доньку, обзивати їх брутальними словами, дошкільнята починають
усвідомлювати, що за такою формою взаємин чоловіка і жінки криється щось
негарне, негідне і це інтуїтивне дитяче відчуття чогось низького може
залишитися в свідомості дитини на все життя й стати тим образом, який
опосередковуватиме інтимні взаємини вже дорослих чоловіка і жінки.

Згадайте, які питання дітей викликали у вас, батьків, найбільші
труднощі. Ми не помилимось, якщо скажемо, що це були питання, пов’язані
з темою продовження роду.

Причому аналіз запитань, висловлюваних з цього приводу суджень, яскраво
свідчить як про багату уяву дітей, так і про найперші свідомі спроби
дошукатись до першопричини таємниць народження людини.

Розглядаючи питання народження, діти-дошкільники проявляють неабиякі
філософські здібності. Щоб стежити за ростом статевої поінформованості,
батьки повинні мати перед очима своєрідний еталон статевих інтересів,
дитячої цікавості до питань народження людини. Вчені класифікують
питання дітей таким чином:

До 2-3 років цікавить власне тіло, в тому числі статеві органи. При
цьому з’ясовуються ознаки відмінності хлопчиків і дівчаток, чоловіків і
жінок.

До 3-4 років — цікавлять питання, звідки беруться діти? Хто їх
приносить? Чому у жінок бувають такі великі животи?

До 5-6 років — як попадають діти в живіт до матері, яким чином звідти
виходять? Як вони ростуть там і розвиваються?

У 6-8 років — яка роль батька появи в сім’ї дітей? Чому діти бувають
схожими на своїх батьків? Чи можуть народжуватись діти у дітей?

Якщо батьки невміло коментують характер міжстатевих взаємин і народження
дітей, це може негативно позначитись на подальшому розвитку їх статевих
установок.

Діти, правдиво інформовані батьками, виробляють у собі стійкий імунітет
проти бруду й паскудства, розповсюджуваного нерідко найбільш
«досвідченими» представниками вулиці.

Які дають відповіді, як правило батьки? Що рекомендують учені? У книзі
«Що я скажу своїй дитині» Рудольф Нойберт на запитання «Чому я хлопчик,
а сестричка — дівчинка?» слід відповісти синові, що він народився таким,
як татко, а доньці — як мама. «Де беруть дітей?» — «Діти з’являються і
живуть в тілі матері». «Як я виріс?» — «З крихітного зернятка, яке
завжди було у животі у мами». «Як народжуються діти?» — із спеціального
отвору, який при народжені дитини стає великим». «Яка роль батька при
народження дитини?» — «Зі статевого органу батька сім’я попадає в
спеціальне місце в животі матері».

Кожна сім’я може пригадати цілу низку питань, які в різні роки ставили
батьків перед нелегкими проблемами. Хотілося б звичайно, знати, чи
правильно вони відповідали дітям.

Батьки повинні враховувати, що малюки, особливо ті, що виховуються в
однодітній сім’ї, завжди проявляють інтерес до будови статевих органів в
осіб протилежної статі. Так, відомо, що до року діти ретельно вивчають
своє тіло, в томі числі й його низ. Тому гру хлопчика із статевим
органом не слід розцінювати як відхилення в статевому розвитку дитини.
Це тільки прояв цікавості, за яку не можна бити по руках або сварити.
Досить лише чимось відволікти увагу дитини.

Свою відмінність від осіб протилежної статі хлопчики і дівчатка пізнають
нерідко шляхом взаємовивчення — навмисне, наприклад, грають у лікаря і
досліджують будову статевих органів, підглядають одне за одним у
туалетах тощо.

Як повинні реагувати батьки, вихователі на прояви цікавості до статевих
органів? По-перше, зрозуміти мотиви поведінки дітлахів. Ними рухає
допитливість і аж ніяк не зіпсованість чи нездоровий потяг. У дівчаток,
як зробив відкриття чотирирічний хлопчик, немає «пісюнчика», а в
хлопчиків зовсім не так, як у дівчаток — «бо в них унизу трубка» —
зробила висновок його ровесниця, яка почала відвідувати дитсадок. На
цьому цікавість до будови геніталій, як правило, закінчується.

По-друге, треба терпляче пояснювати малюкові, що так поводитись
підглядати, оголювати статеві органи, зачіпати їх негарно й негідно. Як
справедливо зазначає В.Леві, з раннього дитинства хлопчики і дівчатка
повинні засвоїти поняття «непристойно». Ні в якому разі не слід
звинувачувати дитини в розпусності чи карати. Строгість в оцінці
батьками подібних проявів статевої безсоромності не повинна переходити
такої межі, коли дитина починає відчувати себе злочинцем.

Вихователі дитячих садків добре знають, що не всі діти (особливо ті, хто
живе в однодітних сім’ях і не відвідували з якихось причин дошкільних
закладів), досягаючи шкільного віку, знають, що хлопчики від дівчаток
відрізняються не тільки тим, що носять інший одяг, але будовою статевих
органів.

На думку спеціалістів, про відмінність у будову організму чоловіка і
жінки малюки повинні дізнатися десь до 2,5 — 3 років. Батьки повинні
знайти доцільний спосіб повідомити дітям про це.

Про голість, гігієну тіла і дещо інше

Хотілось би звернути увагу батьків на недостатньо висвітлену тему в
статевому вихованні особистості — це наше ставлення до голості тіла.
Незакомплексоване ставлення до голості тіла — важлива умова нормального
статевого життя дорослої людини. Ніяковість, боязкість, споглядання не
тільки рідної людини, а й власного тіла, що негативно позначаються на
сексуальних зносинах, своїм корінням сягають часто в дитячі роки, у
сімейне виховання. Адже саме в дитячому віці голість тіла сприймається
природно бо пояснення, що тільки роздягненим, оголеним можна добре
помитися або що гімнастику краще робити напівроздягненим, що корисно
приймати повітряні ванни і т.п. сприймаються як достатнє обгрунтування,
чому люди не повинні соромитись оголеності.

Чи вміє ваша дитина мити все тіло теплою водою, обтирати тіло і мити
ноги холодною водою, стежити за нігтями, самостійно зачісуватися?
Розвинуті з дитячих років навички гігієни тіла важко переоцінити. В
дошкільному віці батьки повинні допомагати малюкові засвоїти гігієнічні
правила, які допоможуть у зрілі роки зберегти здоров’я, працездатність,
можливість народжувати й виховувати повноцінне потомство. Все це
безпосередньо стосується засвоєння дитиною статевої ролі.

Сформовані навички гігієни не тільки загартовують організм дівчинки, й
запобігають виникненню гінекологічних захворювань. Звернемо увагу на
поширену помилку матерів у ставленні до гігієни дочок. На запитання,
коли треба починати навчати дівчинку підмиватися. Майже всі матері
відповідають : «Коли починається менструація». Це неправильно. Привчати
дівчинку до повсякденного підмивання необхідно з раннього дошкільного
віку.

В ранньому дитинстві засвоюються перші стереотипи рольової статевої
поведінки. Помилки батьків у статевому вихованні дітей часто призводять
до трансформації у засвоєнні статевої ролі.

Психіатри зазначають, ще дефіцит тепла батьківського дому породжує в
маленької людини почуття страху, самотності, беззахисності. Депривація
(тривожна переживання) часто штовхає її на пошуки втіхи у власному тілі.
Діти починають ссати палець, губи, подразнювати геніталії.

Відомі приклади провокування ранньої чуттєвості як наслідку порушення
гігієнічних норм.

Потяг до штучного подразнення геніталій виник у дівчинки після того, як
у п’ятирічному віці глисти викликали у неї свербіння в області статевих
органів. Дівчинка займалась маструбацією протягом двох років. Переказує
свої відчуття вона таким чином: «я лягаю спати і кладу ручки на ковдру,
потім вже починаю засинати і щось там (показує на статеві органи)
відчуваю, і ручка сама йде, так натискує, і так тре, і натискує. Я
зовсім не хочу чіпати це місце, але ручка сама… Я казала мамі — заший
мені трусики». Таким чином, причиною відхилень у сексуальному розвитку
особистості можуть бути штучно стимульовані переживання в дитячому віці.
Серед факторів що сприяють правильному статевому вихованню, на першому
місці в дошкільному віці стоїть приклад батьків. Перші уроки статевої
поведінки одержують хлопчики та дівчатка у грі. Ніде педагогічне
значення дружби з батьками не виступає з такою очевидністю, як у
профілактиці сексуальних збочень і подоланні шкідливих звичок.

Що повинен знати дошкільник?

Назви статевих органів — пеніс, яєчка, мошонка, задній прохід, вульва,
полові губі, піхва, клітор, матка, яєчники.

Що зачаття відбувається тоді, коли сперма чоловіка з’єднується з
яйцеклітиною жінки в результаті статевого акту.

Що дитина росте в матці.

Що дитина народжується через піхву.

Основні відомості про менструації та нічні полюції як про чисті та
здорові процеси.

Що не можна піднімати презервативи.

Для чого їм необхідно все це знати

Сором’язливість батьків у питаннях статі — це досвід принесений з
їхнього власного дитинства. Але подумайте про це з наукової точки зору.
Немає нічого поганого в тому, як у нас народжуються діти. Ми дорослі,
повинні примусити себе і все наше суспільство морально підрости. Щоб
допомогти нашим дітям, ми самі повинні стати біль зрілими в сексуальному
плані. Звичайно дуже важко стати більш зрілими, ніж були наші батьки,
але від нас залежить майбутнє наших дітей.

Пам’ятайте також, що знання — це захист. Чи знаєте ви, що злочинні, які
скоїли сексуальні злочини, дуже вміло вибирають дітей — саме тих, хто
виявляються уразливими. І Злочинці знають, що якщо дитина знає наукові
терміни сексуальними, то це означає що з ними їх познайомив хтось із
дорослих, швидше за все батьки, і що при навчанні дорослий напевно
сказав: «Це цілком підходяща тема для розмови, адже тобі можна і навіть
треба знати все про своє тіло». Оскільки такі діти знають, що з мамою
або татом можна обговорювати статеві питання, то вони швидше за все
розкажуть батькам, якщо хтось спробує приставати до них.

Ось чому люди, які зазіхають на дітей, майже завжди обирають жертву
серед тих, хто майже нічого не знає, які не зможіть нічого розповісти.
Мовчання зі сторони батьків служить для них твердим переконанням, що про
це розмовляти не можна.

Так що, будь-ласка не робіть своїх дітей мішенями для сексуальних
нападів. Невинна, тобто неінформована дитина погано захищена і
знаходиться у небезпеці.

І нарешті, коли ми говоримо дітям, що зачаття наступає в результаті
статевого акту, то це не означає, що ми вчимо дітей займатися сексом. Ми
також не говоримо їм, що вони вже можуть це робити. Статеві стосунки —
це заняття лише для дорослих. І більшість дітей раді почути, що вони не
повинні ще цим займатися і відповідають: «Я ніколи не буду цього
робити».

Ми знайомимо дітей лише з фізіологією, з наукою про тіло. Може бути,
вони ніколи не матимуть статевих стосунків, але тіло, про яке необхідно
дбати, буде у них завжди, а статева гігієна нічим не гірша за гігієну
харчування…

Похожие записи