Реферат
на тему:
С. Балей — один з фундаторів західноукраїнської школи психології.
Проблеми педагогічної та дитячої психології у його творчості
Одним із найвидатніших учених світового рівня в Україні на початку XX
століття був Степан Балей. Перу цього визначного науковця належать
численні праці з медицини, загальної, дитячої, педагогічної, соціальної
психології, психології творчості. Науковий доробок Балея є надбанням
двох культур — української і польської. За його працями, написаними в
тридцятих роках, досі студіюють у вищих навчальних закладах Польщі.
Степан Балей, син учителя народної школи, народився 4 лютого 1885 року в
селі Великі Бірки поблизу Тернополя. Закінчивши початкову школу, він
навчався в Тернопільській гімназії. Згодом вивчав психологію і філософію
на філософському факультеті Львівського університету, після закінчення
якого в 1907 році деякий час працював учителем психології і логіки в
українських гімназіях Перемишля, Тернополя, Львова. Пізніше Балей
продовжив науку в Берлінському університеті. Потім — навчання в
університетах Парижа та Відня, де він здобув і медичну освіту.
У 1911 році Балей дістав учений ступінь доктора наук водночас з двох
галузей — філософії і медицини. Саме це поєднання характеризувало весь
його подальший творчий шлях.
Після отримання Ґрунтовної освіти С. Балей до кінця Першої світової
війни працював у Віденському університеті.
Навчання та працю С. Балей поєднував з публіцистичною діяльністю,
зокрема в журналі «Учитель», що виходив у Львові з 1889 року по червень
1914 року, та «Літературно-науковому віснику». Журнал «Учитель» був
виданням Українського Педагогічного Товариства, в якому друкували статті
з питань педагогіки, психології, науково-популярні нариси з різних
галузей знань.
Після Першої світової війни Балей працював у Львові лікарем у відділенні
нервових захворювань. 1916 року у Львові виходить з друку праця С. Балея
«З психології творчості Шевченка».
Доктор Степан Балей був активним діячем української науки. Від
заснування Інституту Нормальної і Патологічної Психології в 1921 році по
1928 рік він очолює цю установу. Коли в липні 1921 року було створено
Львівський (таємний) Український університет, Степан Балей разом з
Іваном Крип’якевичем, Василем Щуратом та іншими українськими вченими
викладав у ньому основи психології та курс логіки і паралельно
наполегливо працював над своїми книгами «Нарис психології» (1922) та
«Нарис логіки» (1923), які є першими підручниками українською мовою з
цих галузей науки.
Заснування таємного університету було протестом українського народу
проти політики колонізації. Спроби легалізації Львівського Українського
університету не мали підтримки ні в польської влади, ні на міжнародних
форумах. Ухвала Ради Амбасадорів про приєднання Галичини до Польщі
(1923), постійний польський тиск призвели наприкінці 1925 року до
припинення діяльності Львівського (таємного) Українського університету.
З 8 лютого 1917 року по 1939 рік Степан Балей — член Наукового
Товариства ім. Шевченка. Працюючи з 1928 по 1952 рік у Варшавському
університеті (де він дістав посаду професора, заснувавши і очоливши
кафедру дитячої і педагогічної психології), Балей не припиняє
підтримувати зв’язки з українською громадськістю. У 1929 році
Харківський географічний інститут приймає Балея до складу кандидатів у
дійсні члени ВУАН (відділ філософії, соціології та права).
З 1936 по 1951 рік Степан Балей обіймав також посаду директора
Варшавського педагогічного інституту Спілки вчителів. Упродовж цього
часу він написав низку праць з питань дитячої, педагогічної і соціальної
психології, які по кілька разів перевидавали. Серед них — «Психологія
підліткового віку» (1931, 1932, 1935); «Нарис психології у зв’язку з
розвитком дитячої психіки» (1938, 1947); «Нарис психології виховання»
(1938, 1947, 1951, 1958); «Характерологія і типологія дітей і молоді»
(1946); «Дорогою самопізнання» (1947); «Психологічна проблематика
підліткового віку» (1950).
Свої дослідження психології творчості Балей продовжив у працях
«Психологічні замітки про виникнення поеми Словацького „У Швейцарії”» і
«Творча особливість Жеромського» (1936).
Окрім цього, Балею належать такі праці, як «Наука Павлова і психологія»
(1925) і «Вступ до соціальної психології» (1959). За заслуги на науковій
ниві українського вченого обрали членом Польської Академії Наук,
нагородили Хрестом Ордена Відродження.
Психологічні погляди С. Балея формувалися під впливом представників
Львівсько-Варшавської філософської школи, для яких були характерними
інтенціоналізм, психофізичний паралелізм та інтроспекціонізм. На цих
засадах базувалася емпірична, описова та експериментальна психологія. На
початку свого наукового шляху Балей захоплювався класичним психоаналізом
3. Фройда, який намагався синтезувати з індивідуальною психологією А.
Адлера в єдиній глибинній психології. Прагнення до об’єктивних методів
дослідження у психології приводить Балея до біхевіоризму, який він
критично переосмислює, асимілює його раціональні моменти. Степан Балей
вивчає також праці представників матеріалістичного напряму у фізіології,
зокрема І. П. Павлова.
Розглядаючи конкретні психологічні питання, Балей робить певні
філософські узагальнення. Але якщо з приводу окремих з них можна вести
мову лише про умовний зв’язок між їх вирішенням і світоглядом, то
проблеми співвідношення середовища — психіки — організму (або нервової
системи) мають безпосередньо філософський зміст і їх тлумачення є прямим
вираженням певних філософських поглядів. Праці Балея раннього періоду,
який тривав приблизно до середини 1920-х років, характеризуються великим
впливом поглядів К. Твардовського, з іншого — школи Вундта, що, крім
відмінностей, мають також спільні моменти, які випливають із
позитивістського трактування психології.
Тридцяті роки у творчості Балея позначені критичним переосмисленням
суб’єктивної ідеалістичної психології, пошуками об’єктивних методів і
критеріїв у психологічному дослідженні. Учений, збагачений більш ніж
двадцятирічним досвідом дослідницької праці, солідною ерудицією в царині
психології, який детально вивчив позитивний доробок і хиби багатьох
дослідників і шкіл, намагається виділити раціональні моменти,
синтезувати їх, аби закласти об’єктивні підвалини для наукової
психології. Зацікавлення педагогічною психологією розширює межі його
досліджень, виводить його на грунт суспільної психології і пов’язаних з
нею соціальних проблем.
Балей визначає психологію як науку, предметом якої є психічні явища, які
він називає також суб’єктивними явищами. Він розуміє її як «сучасну
науку про людську душу», пояснюючи, що слово «душа» уживає як назву на
загал психічних явищ, що їх переживає певна особа. Психічні явища,
стверджує Балей, — це внутрішні, суб’єктивні переживання людини,
недоступні для зовнішнього спостереження.
Серед психічних явищ, що «творять склад нашого душевного життя», Балей
виокремлює так звану «свідомість нашого „Я”». «Свідомість нашого „Я”» у
Балея по суті означає пізнання власного психічного «Я». Фізичне «Я» ми
характеризуємо, пояснює Балей, якщо мова йде про наше тіло, наприклад
його вагу чи зріст. Психічне «Я» ми маємо на увазі, коли говоримо: «я
думаю», «я хочу», «я зображаю». Психічне «Я» С. Балей розуміє як «підмет
наших зображень, почувань та бажань, себто щось, від чого виходять от сі
психічні чинності»1. Балей стверджує, що одні психологи вважають це «Я»
недоступним для внутрішнього досвіду, інші — взагалі відмовляють йому в
існуванні.
С. Балей спирався на теорію психофізичного паралелізму як у ранній
науковій творчості, так і в пізніший період. Такого висновку можна
дійти, проаналізувавши його працю початку 1930-х років «Нарис психології
у зв’язку з розвитком психіки дитини». Ведучи мову про те, що психолог,
вивчаючи формування психіки дитини, не може не враховувати її фізичного
розвитку, С. Балей пояснює таку необхідність тим, що людський організм
являє собою певну цілість, в якій тіло і душа пов’язані
найрізноманітнішими вузами. Вчений зазначає, що фізичний розвиток і
розвиток психічний взаємовпливають один на одного.
Теорія психофізичного паралелізму в Балея органічно поєднується з
позитивістським розумінням «наукової психології», яка має прийти на
зміну «метафізичній» психології. Зокрема, праця «Експеримент в науці
психології» присвячена проблемі викладання наукової психології у школі.
Наукову психологію Балей ототожнює з емпіричною, описовою,
експериментальною психологією. Така психологія зводиться ним до опису
психічних явищ, без заглиблення в пошуки їх причин.
Експеримент Балей вважає основним методом дослідження психологічних
явищ. Головне завдання, яке поставив перед собою учений у книзі «Нарис
психології», полягало в тому, щоб «дати читачу спромогу експерименту та
обсервації для психології та запізнати його з їх основою»2.
Психологічний експеримент, на думку Балея, полягає в тому, що за певних
умов викликається бажане психічне явище. Але якщо під час фізичного
експерименту викликане фізичне явище доступне для спостереження всім
присутнім при цьому, то викликане психічне явище доступне лише для тієї
особи, в якій воно викликане. Тому в першому випадку (пояснює Балей) ми
маємо справу із зовнішнім спостереженням і зовнішнім досвідом, а під час
психологічного експерименту — з внутрішнім досвідом і внутрішнім
спостереженням (інтроспекцією). Таким чином, основним методом
експериментального дослідження у психології, за Балеєм, є інтроспекція,
всю*ж вимогу щодо її науковості він обмежує інтроспекціонізмом.
Самоспостереження є для психології «…головним джерелом пізнання
психічних проявів. Бо з огляду на те, що ми не в силі заглянути
безпосередньо у свідомість інших людей, є самоспостереження одинокою
безпосередньою основою нашого знання психічних проявів»12.
Описова, емпірична психологія, яка не ставить перед собою завдання
досліджувати докорінні причини психічних явищ, задовольняючись їх
поверхневим описом, разом з експериментальним методом, який обмежується
інтроспекціонізмом, таким чином, жодною мірою не виходить за межі
психофізичного паралелізму. Це характерне і для поглядів С. Балея.
Проблеми педагогічної та дитячої психології у творчості С. Балея
Степан Балей упродовж тривалого часу вивчав психологію дитини. Зокрема,
він вважав, що об’єктивним вивчення психології дитини стане тоді, коли
ставитиметься питання «як є», а не «як повинно бути». С. Балей спочатку
стверджував, що потрібно досліджувати факти, не упереджуючись тим, яким
має бути ідеал.
Психічний розвиток дитини Балей розглядає як постійний процес пізнання
навколишнього світу. Кожний період характеризується властивим йому
способом пізнання. Зокрема, у перший рік життя (стверджує Балей) діти
пізнають чуттєві властивості предметів світу, що їх оточує. Коли дитина
починає говорити — настає «вік запитань». Дитячу гру й фантазію Балей
розглядає також як форму пізнання. У процесі гри дитина контактує з
різними предметами, пізнає їхні властивості і вчиться ними
користуватися. Але дитина стає здатною систематично здобувати знання про
світ у 6—7 років. Цей вік вважається достатнім для відвідування школи.
Шкільне навчання С. Балей (під впливом І. П. Павлова) пояснює як
навчання шляхом утворення умовних рефлексів.
С. Балей вважає, що людина — це не tabula rasa, а що вона має вроджені
спадкові властивості, інстинкти, які у формі так званих психічних
диспозицій є матеріалом у виховному процесі. Основною ознакою
психофізичного організму, завдяки якій він вступає у взаємини із
навколишнім світом (на думку Балея), є його здатність відповідати на
різні подразнення якимось визначеним способом, або, інакше кажучи,
«поводитися ріжнородно в примінен-ню до ріжнородності подразнень»1. Ці
види поведінки в людини, як і у звірят, почасти вроджені. Прикладом
такого вродженого способу поведінки дитини повертання голови в той бік,
з якого подразнює її світло, «замикання» долоні у відповідь на доторк до
неї. Хоча вчений не відкидає і впливу середовища на розвиток дитини,
зазначаючи, що зовнішні впливи можуть як гальмувати, так і активізувати
психічні диспозиції.
С. Балей розрізняє самовиховання (автоедукцію) і зовнішнє виховання
(гетероедукцію). Гетероедукція, на думку Балея, проявляється у двох
формах: інтенціональній і побічній. Завдання інтенціонального виховання
виконують шкільні заклади, побічне виховання — наслідок позашкільних
впливів. Обидва види гетероедукції є формою соціальних впливів. Саме
виховання С. Балей розуміє як суспільні відносини, хоча суспільні
відносини для нього — це стосунки між людиною і людиною. Розглядаючи
інтенціональне виховання, Балей багато уваги приділяє тим соціальним
середовищам, у яких воно відбувається: різні шкільні колективи як види
соціальних груп.
Однак головну роль у вихованні дитини С. Балей відводить позашкільним,
побічним чинникам. Серед них він вирізняє збудники позалюдського
походження, до яких належить природне середовище.
«…Природничо-географічне середовище формує у властивий йому спосіб
психіку людей, які живуть на даній території, не тільки через вплив
елементів цього оточення на фізичний організм (до цього належать в
основному клімат і засоби харчування), але також даючи певних збудників
психіці»1. Хоча ці збудники, стверджує Балей, серед чинників, що
впливають на формування особистості, посідають другорядне місце. На
перше місце виходить вплив людини на людину.
Висновок про те, що побічне виховання більше впливає на формування
людини, ніж шкільне, ставить Балея перед необхідністю уважніше
придивитися до соціального середовища. Учений вирізняє у суспільстві
різні соціальні верстви, зокрема буржуазні і пролетарські, що мають
різні умови життя, і їхнє становище по-різному впливає на духовний
розвиток людини. На думку Балея, пролетарська молодь з певних робітничих
сфер перебуває під впливом ідеології Маркса.
В царині педагогічної психології Балей приділяв значну увагу
необхідності психологічної опіки над учнем. «Було б неправильно думати
що всі передумови, з яких походить концепція психології опіки, мають
винятково психологічний характер»2. «Вік дитини» приносив із собою певні
культурні гасла, певну загальну зміну перспектив у поглядах на дитину як
члена людського суспільства. Дитина, на думку Балея, була ніби піднесена
у своїй вартості.
У зв’язку з цим ставилася вимога, аби домашнє виховання, як і шкільне, з
більшим, ніж до цього часу, ступенем чутливості сформувало свої методи
спілкування з дитиною і впливу на неї. Балей зазначає, що було висунуто
гасло «пристосування школи до дитини» з приводу оцінки і ставлення
дитини до школи. Психологія стала співучасником, але, мабуть, не
найкращим рушієм цієї тенденції. Зі свого боку психологія внесла,
стверджує Балей, дещо глибше розуміння фаз розвитку, зацікавлень і
процесів мислення дитини. Крім вікових, психологія дедалі ближче
підходить до розгляду індивідуальних відмінностей. А щойно ці
відмінності стали відомі, було висунуто вимогу стосовно врахування їх у
виховних заходах.
Ще два основні моменти, на думку Балея, — це намагання представників
певних напрямів психології власними методами дійти до «чистих»
здібностей, незалежно від ступеня їх прояву за певних умов чи вмінь, і
моменту «індивідуальності», який було визначено завдяки психології.
Психологи й досі не мають єдиного погляду щодо того, з якого віку
розвитку людини можна говорити про індивідуальність. Одні фахівці
твердять про появу індивідуальності у зрілому віці, інші вважають, що
індивідуальність є вже у трирічної дитини. Балей доходить висновку, що
індивідуальність необхідно не лише цілком визнати в дитини дошкільного
віку, а й враховувати цей фактор у практиці виховання.
Виховуючи дитину, педагоги повинні «враховувати ЇЇ фізичні і духовні
потреби, її зацікавлення і здібності, і то не в середньостатистичній
формі, а в її індивідуальному прояві, що характеризує особистість як
єдину в своєму роді»1. Емоційно-вольовий бік справи, на погляд Балея,
важливий не менше, ніж інтелектуальний. При цьому до уваги треба брати
не лише актуальні прояви психіки, а також і приховані потенційні
можливості.
Степан Балей вніс значний вклад у вивчення питань дитячої та
педагогічної психології, звернув увагу на виявлення психологічних
факторів, що сприятливо впливають на процес навчання, стосунки між
педагогами і вихованцями, індивідуально-психологічні відмінності
вихованців.
ЛІТЕРАТУРА
Балей С. Про понятє психольогічної основи почувань // Записки НТШ. 1911.
Т. 105.
Балей С. Про ріжницю між почуваннями осудними і представними // Записки
НТШ. 1911. Т. 106.
Балей С. Поняття етичного добра і зла в сучасній філософії //
Літературно-науковий вісник. 1912. Т. 60, кн.10.
Балей С. Експеримент в науці психології // Звіт дирекції Ц. К. гімназії
з руською викладовою мовою в Перемишлі за шкільний рік 1912, 1913.
Перемишль, 1913.
Балей С. З психології творчості Шевченка. Львів, 1916.
Балей С. Осудні почування і «наставления»// Записки НТШ. 1918. Т.
126—127.
Балей С. Нарис психольогії. Львів; Київ, 1922.
Балей С. Нарис льогіки. Львів, 1923.
Болей С. Трійця в творчості Шевченка. Львів, 1925.
Болей С. Вибрані праці з соціальної і педагогічної психології.
Тернопіль,
1995.
Baley S. Psychologia wieku dojrzewania. Lwow; Warszawa, 1932.
Baley S. Zachowanie si? zwierzat і dzieci wobec przedmiotow ulozonych na
podstawie // Polskie Archiwum Psychologii. Warszawa, 1932. T. V.
Baley S. Zarys psychologii w zwjazky z rozwojem psychiki dziecka. Lwow,
1935.
Baley S. Psychologia wychowawcza w zarysie. Lwow; Warszawa, 1938.
Baley S. Psychologiczna problematyka wieku dojrzewania // Mysl
Wspotazesna. 1950. № 7 (50).
Baley S. Wprowadzenie do psychologii spolecznej. Warszawa, 1959.
1 Балей С. Нарис психольогії. Льиів; Київ, 1922. С. 90.
2 Там само. С. 3.
1 Балей С. Нарис психольогії. С. 8.
1 Балей С. Осудні почування і «наставления» // Записки НТШ. 1918. Т.
126-127. С. 9.
1 Baley S. Psychologia wychowawcza w zarysie. Lwow; Warszawa, 1938. S.
472.
2 Балей С. Вибрані праці з соціальної і педагогічної психології.
Тернопіль, 1995. С. 36.
1 Балей С. Вибрані праці з соціальної і педагогічної психології. С. 37.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
