Реферат на тему:

Психолого-педагогічне дослідження страхів у дітей молодшого шкільного
віку

Молодший шкільний вік – важливий етап дитинства, від позитивного
перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння
навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша
життєдіяльність людини. Як не прикро, але саме в цей період у дитини
може виникати страх перед навчальним процесом. Адаптація 6 – 7-літньої
дитини до школи може тривати навіть рік, а то й більше. І залежить це
переважно від класного керівника, батьків та, звичайно, шкільного
психолога. Вчитель може ненавмисне підвищувати рівень тривожності у
дитини, спровокувати „шкільні страхи”.

Проблема психолого-педагогічного дослідження феномена страхів є
актуальною, в першу чергу, тому, що педагог і психолог спроможні
позитивно впливати на тривалість адаптаційного періоду школяра,
оптимізувати його емоційний стан і розвиток пізнавальних процесів шляхом
зниження тривожності і кількості страхів.

Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю.
Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С.
Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т.
Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо,
Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В.
Астапов. А зпочатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова,
А. Прихожан, Г. Еберлейн.

У загальному вигляді проблема вивчення дитячих страхів здається майже
завершеною: проаналізовано детермінанти виникнення страхів, наслідки
цього явища, запропоновано цікаві форми психологічної корекції. Але, на
нашу думку, питання психолого-педагогічного дослідження страхів саме у
молодших школярів залишається не зовсім вирішеним.

Людина отримала у спадщину від пращурів комплекс якостей та емоцій, які
дозволяють пристосовуватися до оточуючого середовища. Емоції і
переживання, притаманні особистості, можна умовно поділити на дві групи.
Перша – емоції позитивні, які викликають бажання досліджувати об’єкти і
явища світу. Друга група емоцій спрямована на захист організму від
негативного впливу середовища. Такі реакції допомагають уникати всіляких
загроз. Однією з важливих емоцій другої групи є страх. Страх можна
розглядати як афективне (емоційно загострене) віддзеркалення у
свідомості певної загрози життю людини чи її благополуччю.

Вчені-психологи, як засвідчує аналіз наукової літератури, сходяться на
тому, що страх тісно пов’язаний з почуттям тривоги [1; 7; 9; 10; 12].
Так, В. Астапов вважає, що страх – це реакція на конкретно існуючу
загрозу, а тривога – це стан передчуття неприємної події без видимої
причини (вона існує тільки у свідомості людини). Аналізуючи конкретні
випадки стану напруги, В. Астапов доходить висновку, що встановити таку
різницю дуже непросто. Важко сказати про певну реакцію, страх це чи
тривога, або чого в ній більше – тривоги чи страху, або в який момент
страх переходить у тривогу і навпаки. Проаналізувавши дослідження
зарубіжних колег, вчений висловлює думку, що тривога – це базисна
реакція, загальне поняття, а страх – вираження такої ж якості, але в
специфічній об’єктивованій формі [1].

П. Тілліх вважає, що страх і тривога неподільні – вони іманентно
пов’язані одне з одним. Жало страху, на його думку, це тривога, а
тривога прагне перетворитися на страх [9].

Психотерапевт М. Литвак пропонує розглядати тривогу як емоцію, котра
виникає при загальній оцінці ситуації як несприятливої. Якщо ліквідувати
джерело тривоги не вдається, то тривога переходить у страх. На його
думку, страх – це результат тривоги та мислення [7].

Ми розглядаємо тривогу на відміну від страху як не завжди негативне
почуття, адже вона можлива й у вигляді радісного хвилювання, очікування.

Емоційно неблагополучна дитина, залежно від психічної структури
особистості, життєвого досвіду, взаємин з батьками й однолітками, може
відчувати як тривогу, так і страх. Спільним початком виникнення почуття
і страху, і тривоги є занепокоєння. Воно виявляється в тім, що дитина
розгублюється, коли її про щось запитують, не знаходить потрібних слів
для відповіді, говорить тремтячим голосом, а часто й замовкає.

Значна кількість розвідок, присвячених дитячим страхам, дають змогу
підійти до проблеми психолого-педагогічного дослідження страхів у
молодшому шкільному з опертям на солідну наукову базу.

Отже, об’єкт нашого дослідження – страхи у дітей молодшого шкільного
віку. Предмет дослідження – особливості психологічної діагностики
страхів у дітей молодшого шкільного віку. Мета роботи – виявлення
особливостей дитячих страхів за допомогою розробленого комплексу
взаємодоповнюючих експериментально-психологічних методів діагностики.

Методологічну частину дослідження як в теоретичній, так і в емпіричній
частині становили основні принципи психології та методики системного
підходу.

Психодіагностичний комплекс включав такі методи: проективна методика
діагностики шкільної тривожності (модифікація тесту Р. Темл, М. Дорки та
Ф. Амен), дитячий аперцептивний тест САТ та малювання страхів. Ці методи
продуктивно доповнюють одне одного та дозволяють побудувати повну
картину емоційного стану дитини.

Завдання проективної методики діагностики шкільної тривожності –
дослідження тривожності дитини стосовно низки типових для неї життєвих
ситуацій спілкування з іншими людьми. Тривожність у цьому тесті
розглядається як вид емоційного стану, функція якого полягає у
забезпеченні суб’єкта на особистісному рівні і залежить від негативного
емоційного досвіду в схожих ситуаціях. Підвищений рівень тривожності
свідчить про недостатню емоційну пристосованість дитини до тих чи інших
соціальних ситуацій, надає інформацію про характер стосунків дитини з
однолітками та дорослими в сім’ї і школі [1].

Експериментальний матеріал – комплект малюнків для молодших школярів із
зображенням ситуацій, типових для дітей цього віку. Кожна пара малюнків
відображає відносини дитини з батьками, з педагогом, з однолітками.
Малюнки двозначні – вони можуть трактуватися і як емоційно негативні, і
як емоційно позитивні – залежно від досвіду поведінки в аналогічній
ситуації. Кожен малюнок має два варіанти: для хлопчиків (на малюнку
зображений хлопчик) та дівчаток (на малюнку зображена дівчинка). Малюнки
слід показувати у певній послідовності, сам на сам. Показуючи дитині
малюнок, необхідно обов’язково запитати: „Як ти гадаєш, яке у дитини
буде обличчя, веселе чи сумне? Чому ти так думаєш?” [11].

Методика САТ належить до проективних, і пропонована схема інтерпретації
не єдино можлива, а лише орієнтує дослідника, який прагне проникнути у
внутрішній світ дитини. Перевагою цього тесту є те, що проективні
способи сприяють утворенню сприятливого клімату в процесі роботи. Дитина
швидко встановлює контакт, цікаві завдання стимулюють дитячу творчість і
фантазію часто на рівні гри [8].

При обстеженні за допомогою CAT необхідно враховувати насамперед
загальні вимоги, пропоновані до тестування дітей. Потрібно встановити з
дитиною добрий контакт. При проведенні обстеження варто звертати увагу
не тільки на зміст розповіді і тон голосу, швидкість реакції і
відповіді, на те, виявляє дитина байдужість, уважність чи ні. Якщо
дитина перериває розповідь і пропонує несподіване закінчення, відповідає
квапливо, понизивши голос, з ознаками хвилювання, відмовляється
відповідати, наполегливо проявляє бажання почати все спочатку, то це
ознаки життєвої реакції на проблеми, порушені даним матеріалом.
Стимульний матеріал має бути поза полем зору випробовуваного, за
винятком картинки, з якою ведеться робота (малим дітям подобається
гратися з усіма картинками відразу, обираючи навмання одну для
розповіді).

Картинки САТ пронумеровані і проранжовані у певній послідовності, і тому
їх варто пропонувати дитині саме в такому порядку. Але тест можна
скоротити й до кількох питань, що висвітлюють специфічні проблеми. Ми
звертаємо увагу, перш за все, на наявність страхів і тривожності, а
також на агресивні тенденції.

Останньою у дослідженні використовувалась методика, що передбачала
малювання страхів. Це завдання ставиться вже тоді, коли психолог добре
познайомився з дітьми і рівень довіри до нього підвищився.

Відомо, що малювання є одним із засобів збагнення своїх можливостей,
вираження різного роду емоцій, у тому числі й негативних, зниження
тривожності та кількості страхів. Однак це не означає, що дитина, котра
активно малює, може нічого не боятися – просто в неї зменшується
ймовірність появи страхів, що саме по собі має велике значення для її
психічного розвитку. Практично позитивний ефект від малювання можна
спостерігати у віковому інтервалі від 3 до 15 років і старше, але
найчастіше позитивні результати одержуємо в 4 – 12 років. Малювання
страхів дає ефект майже однаковий і для хлопчиків, і для дівчаток.
Приблизно в половині випадків страхи усуваються за допомогою певним
чином спрямованого малювання. Здебільш це стосується страхів, викликаних
уявою (наприклад, страху захворіти, зазнати нападу, потрапити в
транспортну пригоду тощо). При страхах абстрактного характеру результати
гірші. Особливо при страху втратити батьків і страхів, що виникають у
дівчаток при засипанні. Ефект зменшується при наявності істеричних рис
характеру, оскільки діти мимоволі чи прямо експлуатують страхи на догоду
своїм бажанням [2].

Дітям можна запропонувати малювання олівцями, фломастерами чи фарбами.
Давати завдання слід доброзичливо, коли дитина не втомлена та в доброму
гуморі. Психологічний зміст цієї методики пов’язаний з тим, що в процесі
малювання об’єкт страху все менш і менш стає застиглим психічним
утворенням. Він свідомо піддається маніпуляції і творчо перетворюється.
Інтерес, що виявляється при малюванні, поступово гасить емоцію страху,
заміняючи її зосередженням і творчим задоволенням від виконаного
завдання. Незриму підтримку дає присутність психолога, якому можна
довірити свої страхи. Після малювання й уточнення окремих страхів можна
перейти до бесіди, мета якої – виявити страхи. Час бесіди – 30 – 40
хвилин, бесіда має відбуватися у спокійній обстановці [2].

За допомогою розробленого діагностичного комплексу було обстежено 50
дітей у віці від 7 до 9 років. Тест діагностики шкільної тривожності
показав результати, відображені на діаграмі 1.

Діаграма 1

Результати проективного тесту діагностики шкільної тривожності

На основі аналізу одержані результати подаємо об’єднаними у три групи:

1 група – низький рівень тривожності мають 52 %, або 26 осіб;

2 група – середній рівень тривожності мають 26 %, або 13 осіб;

3 група – високий рівень тривожності мають 22 %, або 11 осіб.

Наступна діагностика проводилася з урахуванням цих груп. Для тесту САТ
було обрано 5 картинок:

А2: один ведмідь тягне канат в один бік, а інший ведмідь з ведмежам – у
протилежний бік;

А3: лев з люлькою і ціпком сидить у кріслі, а в нижньому правому куті
малюнка маленька миша визирає з нори;

А7: тигр з вишкіреними іклами і випущеними пазурами нападає на мавпу, а
вона підстрибує вгору;

А9: темна кімната проглядається з освітленої кімнати через відчинені
двері, в темряві кролик сидить біля дитячого ліжка і дивиться у двері;

А10: цуценя лежить на лапах дорослої собаки, обидві фігури з мінімумом
виразних рис; фігури розташовані на передньому плані ванної кімнаті.

Результати тесту подано в таблиці.

Отже, незважаючи на низький рівень шкільної тривожності, багато дітей
першої групи відчувають страх. Середній рівень тривожності теж не
позбавляє дитину страхів і, звичайно, високий рівень тривожності сприяє
їх появі. На загал найбільш тривожними виявились картини А7 і А9. На
підставі цього можна припустити, що у більшості дітей страх пов’язаний з
темрявою, привидами, жахами та злими тваринами. Ці страхи, на нашу
думку, відбивають зміст страху смерті, але поки ще не усвідомленого.
Проаналізувати та диференціювати дитячі страхи можна за допомогою їх
малювання.

Таблиця

Результати тесту САТ

  Виявлено тривогу Виявлено страх Виявлено агресію

картини А2 А3 А7 А9 А10 А2 А3 А7 А9 А10 А2 А3 А7 А9 А10

1 група (кількість осіб) 2 4 3 10 1 0 2 8 13 1 1 2 4 0 1

2група

(кількість осіб) 0 4 1 8 0 0 3 7 5 2 1 1 3 0 3

3 група

(кількість осіб) 2 1 1 3 1 0 4 8 6 7 0 3 3 1 0

Результати у процентному відношенні:

1 група: тривогу виявлено у 50 %, страхи – у 69 %, агресію – у 15 %;

2 група: тривога – у 62 %, страхи – у 100 %, агресія – у 46 %;

3 група: тривога – у 46 %, страхи 91 %, агресія – у 46 %.

Малювання було останнім етапом експериментально-психологічного
дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку. Процес зображення
страхів допомагав дитині познайомитися зі своїм страхом, зрозуміти його.
Після того, як малювання закінчувалось, з дітьми проводилася бесіда, в
ході якої ми намагалися з’ясувати, що або хто намальований? Як воно
лякає дитину? Що є найстрашнішим, а що навпаки? Чому саме це лякає
дитину?

Наступним етапом у малюванні страхів було вигадування разом з дитиною
засобів позбавлення від цього страху (подружитися з ним, розповісти про
нього щось смішне тощо). Результати подано на діаграмі 2.

Отже, бачимо, що найбільш поширені страхи стосовно тварин і комах, на
другому місці – жахи, привиди, вампіри тощо. 11 осіб усвідомлюють страх
смерті (своєї і своїх близьких), на четвертому місці – шкільні страхи.

Відтак, можемо зробити висновок, що розроблений комплекс діагностичних
методів дозволив успішно впоратися з поставленою метою: особливості
страхів у дітей молодшого шкільного віку виявлено та проаналізовано.

Результати дослідження дали змогу дійти наступних висновків.

Проблема психолого-педагогічного дослідження дитячих страхів має
непокоїти батьків. Діти, позбавлені їхньої уваги, лишаються сам на сам
зі своїми тривогами й страхами. Не маючи змоги позбавитися їх або якось
зменшити свою тривожність, дитина живе, переносячи й у кризовий
підлітковий період багато проблем та внутрішньоособистісних конфліктів.

Страх – це емоція, що може виникати на будь-якому віковому етапі.

Діаграма 2

Аналіз дитячих страхів

Велика кількість страхів молодших школярів притаманна й сфері навчальної
діяльності та соціальних контактів. Особливість страхів дітей молодшого
шкільного віку, на нашу думку, полягає в тому, що на одному рівні
існують вигадані страхи (вампіри, темрява, привиди, жахи), тимчасові
(тварини, комахи, змії) та невигадані, серйозні (страх невідповідності,
самотності, знехтування, відповідальності тощо).

Діти піддаються страхові частіше, ніж гадають дорослі. На кожен факт
незамаскованого вияву страху зустрічається чимало випадків страху
прихованого. У нашому суспільстві острах чогось вважається проявом
малодушності. Батьки витрачають немало зусиль, роз’яснюючи дітям, як
позбавитися страху, але не завжди розуміють страхи, що відчуваються
дітьми. Діти ж вчаться приховувати свої страхи аби догодити батькам, не
лякати їх.

Теоретико-методологічний та психолого-педагогічний аналіз проблеми
страхів у молодшому шкільному віці відкриває багато особливостей
поведінки дітей у цей період. Страхи на цьому етапі багатьма вченими, у
випадку нормального розвитку дитини, вважаються важливою ланкою
регуляції поведінки в цілому і мають позитивний адаптаційний зміст.
Дитина має природні механізми їх подолання, тому робота зі страхами
повинна ґрунтуватися, перш за все, на використанні цих механізмів,
аналізі джерел виникнення страхів та усвідомлення, з яким саме страхом
належить боротися, а з яким ні. Для цього необхідно використовувати
спеціально підібраний комплекс психодіагностичних методик для
дослідження страхів у дітей.

Література:

1. Астапов В. М. Тревожность у детей. 2-е издание. – СПб.: Питер, 2004.
– 224 с.

2. Захаров А. И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. – СПб.:
„Гиппократ”, 1995. – 104 с.

3. Кузьмина М. Детский невроз страха // Школьный психолог. – 2000. №25.
С. 8 – 10.

4. Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: Полный
жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших
учебных заведений. – М.: ТЦ Сфера, при участии „Юрайт”, 2002. – 464 с.

5. Лебедева Л. Страх – дело серьезное // Школьный психолог. – 2000. №21.
С. 12 – 13.

6. Лебедева Л. Велики ли глаза у страха? // Школьный психолог. – 2000.
№19. С. 8 – 17.

7. Литвак М. Если хочешь быть счастливым. Ростов-на-Дону: Феникс, 1995.

8. Тесты детской апперцепции (САТ, САТ-Н, САТ’S). Справочное руководство
/ Под ред. Галанова А. С. – Ярославль: Центр психологической коррекции и
развития „Юнона”, 1999. – 39 с.

9. Тиллих П. Теория культуры. Пер. с англ. – М., 1995.

10. Фрейд А. Теория и практика детского психоанализа. – М., 1999. – Т.
1.

11. Хухлаева О. В. Коррекция нарушений психологического здоровья
дошкольников и младших школьников: Учебное пособие. – М.: Издательский
центр „Академия”, 2003. – 176 с.

12. Щербатых Ю. Психология страха: популярная энциклопедия. М.: Изд-во
Эксмо, 2004. – 512 с.

13. www.politik.org.ua

Похожие записи