Реферат на тему:

Психологічні основи професійного самовизначення старшокласників

ЗМІСТ

Вступ

1. Психологічні основи професійного самовизначення старшокласників

2. Шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи з учнями старшого
шкільного віку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Проблема профорієнтаційної роботи з молоддю в сучасних умовах є однією з
гостро актуальних не тільки з точки зору розв’язання власне виробничих
завдань, але передусім якнайповнішого розкриття творчого потенціалу
кожної людини. Гуманізація цілей навчання і виховання підростаючого
покоління, що становить собою магістральну лінію перебудови в сфері
народної освіти, передбачає всебічний розвиток особистості вихованців,
вияв ними творчості, ініціативи і самостійності, зокрема при виборі
майбутньої професії. На цьому ґрунті загострюється потреба у вивченні
обдарувань учнів, їх інтересів та схильностей, а також дослідження умов,
за яких ці інтереси та схильності перетворюються на дієві мотиви
професійного самовизначення.Старший школяр знаходиться на порозі вступу
в самостійне життя. Перед учнями старшого шкільного віку виникає
необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху, як завдання
першорядної життєвої важливості. Вибір професії становиться
психологічним центром ситуації розвитку старших школярів, створюючи в
них своєрідну внутрішню позицію Для того щоб успішно проводити роботу з
профорієнтації, важливо знати, які установки й особистісні особливості
того або іншого учня.Об’єкт дослідження – процес професійного
визначення учнів.Предмет дослідження – професійна орієнтація
старшокласників. Мета дослідження – уточнення термінів і понять, що
входять в поле професійної орієнтації, а також теоретичне обґрунтування
шляхів оптимізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в
сучасних умовах.Реалізація мети, поставленої в дослідженні, передбачала
вирішення таких завдань: — аналіз наукових джерел з питань
профорієнтаційної роботи учнів;- теоретичне обґрунтування сутності і
змісту процесу професійного самовизначення старшокласників;- визначення
педагогічних умов профорієнтації учнів старшого шкільного віку.

1. Психологічні основи професійного самовизначення старшокласників

В сучасній психологій самовизначення особистості розуміється як активне
визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. В цьому
зв’язку важливо розглядати особистісне і професійне самовизначення під
час вибору старшокласників життєвого шляху.Особистісне самовизначення
являю собою вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності
та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до
соціально диференціювальним ролям. Від того як здійсниться особистісне
самовизначення залежить і професійне. Для того щоб зрозуміти що таке
професійне самовизначення, необхідно розкрити термін професія в різних
аспектах[11]. Під терміном «професія» розуміється рід трудової
діяльності, що вимагає визначеної підготовки і є звичайно джерелом
матеріального забезпечення існування людини. Професія також
характеризується як система знань, умінь і навичок, властивій визначеній
людині[18]. Виникнення професійного самовизначення охоплює старший
шкільний вік, який складається з таких етапів: — первинного вибору
професії, для якого характерні малодиференціюванні уяви про світ
професій, ситуативні представлення про внутрішні ресурси, необхідних для
даного роду професій, нестійкість професійних намірів. Цей етап
характерний для учнів молодшого шкільного віку, коли ще не виникає
питань про зміст професії, умовах роботи. Іноді на цій стадії
затримуються і підлітки;- професійного самовизначення (старший шкільний
вік). На цьому етапі виникають і формуються професійні наміри і первісне
орієнтування в різних сферах праці;- професійне навчання як освоєння
обраної професії здійснюється після одержання шкільної освіти;-
професійна адаптація характеризується формуванням індивідуального стилю
діяльності і включенням у систему виробничих і соціальних відносин;-
самореалізація в праці (частковим або повна) пов’язана з виконанням або
невиконанням тих чекань, що пов’язані з професійною працею.Отже,
професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь
період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних
намірів до виходу з трудової діяльності. Він пронизує весь життєвий шлях
людини. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору
професії. За часом він звичайно збігається з закінченням школи і тісно
пов’язаний з попередніми етапами професійного самовизначення.У
психологічній літературі існують різноманітні підходи до визначення
психологічних факторів ухвалення рішення про вибір професії. Ряд
дослідників дотримують точки зору на вибір професії як на вибір
діяльності. Професійне самовизначення розглядається при цьому як процес
розвитку суб’єкта праці. У контексті розуміння професії як вибору
діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою
правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість.
Ряд авторів дотримують погляду на вибір професії як на окремий випадок
соціального самовизначення, тобто вибір професії — соціально задане
явище, обумовлене насамперед соціальними характеристиками професії [2;
4; 7; 10; 18; 22; 23].Найбільш продуктивним є підхід до вибору професії
як одному з найважливіших подій у цілісному житті людини. Вибір професії
пов’язаний з минулим досвідом особистості, а процес професійного
самовизначення простирається далеко в майбутнє, беручи участь у
формуванні загального образа «Я» людини, визначаючи плин його
життя.Розглядаючи вибір професії як систему суб’єкт об’єктних
відносин, необхідно зупинитися на характеристиці як самого об’єкта
вибору професії — того, що вибирають, так і суб’єкта — що
вибирає.Традиційно загальна схема опису професії має на увазі чотири
аспекти:- соціально-економічний (коротка історія професії, її психологія
професійної освіти, роль у системі народного господарства, зведення про
підготовку кадрів, перспективах просування, заробітній платі,
престижності професії);- виробничо-технічний (дані про технологічний
процес, об’єкт, знаряддя праці, робітнику місці, формах організації
праці);- санітарно-гігієнічний (інформація про кліматичні умови,
характер висвітлення й інших санітарних факторів, режимі і ритмі праці,
медичних протипоказаннях);- психофізичний (вимоги професії до
особливостей психічних процесів і властивостям особистості).Е.А.
Климовим [7] запропонована оглядова класифікація професій по ознаках
предмета, цілей, засобів і умов праці, яка складається з чотирьох
ярусів.До першого ярусу можна віднести такі типи професій.Всі професії
підрозділяються на біономічні (природа), технічні (техніка), сигномічні
(знаки), артономічні (художні образи) і соціономічні (взаємодія людей)
(А.Н. Леонтьев)[5]. Відповідно до цього Е.А. Климов визначає п’ять схем
професійної діяльності: «Людина-природа», «Людина-техніка»,
«Людина-знак», «Людина-образ», «Людина-людина».:1. «Людина — жива
природа» (П). Представники цього типу професій мають справу з рослинними
і тваринними організмами, мікроорганізмами й умовами їхнього існування
(майстер-плодоовочівник, агроном, зоотехнік, ветеринар, мікробіолог).2.
«Людина — людина» (Л). Предметом інтересу, обслуговування,
розпізнавання, перетворення тут є соціальні системи, співтовариства,
групи населення, люди різного віку (продавець, перукар, організатор
виробництва, лікар, учитель, соціальний працівник).

3. «Людина – техніка» (Т) і не жива природа. Працівники мають справу з
неживими, технічними об’єктами праці (слюсар-збирач, технік-механік,
електрослюсар, інженер-електрик, технік-технолог).4. «Людина — знакова
система» (3). Природні і штучні мови, умовні знаки, символи, цифри,
формули – це предметні світи, якими займаються представники цього типу
професій (оператор фотоскладального автомата, програміст,
кресляр-картограф, математик, редактор видавництва, мовознавець).5.
«Людина – художній образ» (X). Явища, факти художнього відображення
дійсності – це займає представників професій цього типу
(художник-декоратор, художник-реставратор, настроювач музичних
інструментів, концертний виконавець, артист балету, актор драматичного
театру).Таким чином, умовно позначимо 5 типів професій ПЛТЗХ. У межах
кожного типу професій Е.А.Климовим виділені їхні класи по ознаці цілей
(другий ярус):

гностичні професії (Г);

перетворюючі (П);

дослідницькі (Д).

По ознаці основних знарядь, засобів праці в рамках кожного класу
виділяють чотири відділи (3-й ярус):

професії ручної праці (Р);

професії машинної праці (М) (машини з ручним керуванням використовуються
для обробки, переміщення, перетворення предметів праці, тому типовими
професіями в цьому підрозділі є водій, машиніст і т. д.);

професії, пов’язані з застосуванням автоматизованих і автоматичних
систем (А) – оператори машин і з ЧПУ і т. д.;

професії, пов’язані з перевагою функціональних засобів праці (Ф).

За умовами праці професії можна розділити на чотири групи (четвертий
ярус):

робота з умовами мікроклімату, близькими до побутових, «кімнатних» (П):
лаборанти, бухгалтери, оператори ЕОМ;

робота, пов’язана з перебуванням на відкритому повітрі в будь-яку погоду
(ПРО): агроном, монтажник сталевих і залізобетонних конструкцій,
інспектор Державтоінспекції;

робота в незвичайних умовах (на висоті, під землею, під водою, при
підвищених і знижених температурах (Н): антенщик-мачтовик, водолаз,
машиніст гірського комбайна, пожежний);

робота в умовах підвищеної моральної відповідальності за життя і
здоров’я людей (М) – дорослих або дітей, пов’язане з великими
матеріальними цінностями (вихователь дитячого саду, учитель, лікар,
слідчий).

Аналізуючи склад дій для кожного типу професій, Е.А.Климов намітив
чотири їхні групи:1. Рухові (дії переміщення, розташування, повороту і
т.д.).2. Пізнавальні (гностичні) дії, куди входять дії сприйняття, уяви
і логічні дії.3. Дії між особистісного спілкування; діагностуючі,
дія-вимога, дія по інформаційному керуванню партнером.4. Дії за
узгодженням зусиль. Що ж визначає вибір професії? Відповідаючи на це
питання, Е.А.Климов намічає вісьмох основних факторів, що визначають
професійний вибір:- Позиція старших, родини;- Позиція однолітків;-
Позиція шкільного педагогічного колективу (учителі, класні керівники і
т.д.);- Особисті професійні і життєві плани;- Здібності та їхні прояви;-
Домагання на суспільне визнання;- Інформованість про ті або інші
професійні діяльності;- Схильності. У ряді основних факторів вибору
професії психологи звичайно називають наступні:

інтереси (пізнавальний, професійний інтерес до професії, схильності);

здатності (як психологічні механізми, необхідні для успіху у визначеному
виді діяльності);

темперамент;

характер.

Ці фактори часто відносяться до суб’єктивного. Наступна група факторів
(їх можна назвати об’єктивними) містить у собі: рівень підготовки
(успішності), стан здоров’я, інформованість про світ професій. Виділяють
також соціальні характеристики: соціальне оточення, домашні умови,
освітній рівень батьків. Особливе місце займають такі фактори, як
здатності. Часто проблему здібностей пов’язують з обдарованістю, але
такого рівня розвитку здібностей потребує від індивіда лише незначне
число професій.К.М.Гуревич [16] виділив три типи професій у зв’язку з
визначенням вимог, пред’явлених до працівника:

професії, де кожна здорова людина може досягти суспільно прийнятної
ефективності діяльності;

професії, у яких далеко не кожна людина може домогтися потрібної
ефективності;

професії, що по своїй сутності вимагають досягнення вищих ступенів
майстерності, вони висувають специфічні вимоги до індивідуальних
особливостей людини (професії, що вимагають абсолютної професійної
придатності).

Кожен тип професії висуває визначені вимоги до тих або інших здібностей
і якостям людини.Психологічні вимоги професій типу «людина-природа» до
людини: розвита уява, наочно-образне мислення, гарна зорова пам’ять,
спостережливість, здатність передбачати й оцінювати мінливі природні
фактори; оскільки результати діяльності виявляються після досить
тривалого часу, фахівець повинний мати терпіння, наполегливістю,
повинний бути готовим працювати поза колективами, іноді у важких
погодних умовах, у бруді і т. і..Більшість професій «Людина-техніка»
пов’язано:1) зі створенням, монтажем, зборкою технічних пристроїв
(фахівці проектують, конструюють технічні системи, пристрої, розробляють
процеси їхнього виготовлення. З окремих вузлів, деталей збирають машини,
механізми, прилади, регулюють і налагоджують них); 2) з експлуатацією
технічних пристроїв (фахівці працюють на верстатах, керують транспортом,
автоматичними системами);3) з ремонтом технічних пристроїв (фахівці
виявляють, розпізнають несправності технічних систем, приладів,
механізмів, ремонтують, регулюють, налагоджують них).Те саме технічний
пристрій може бути предметом праці для різних фахівців.Психологічні
вимоги професій «Людина-техніка» до людини: гарна координація рухів;
точне зорове, слухове, вібраційне і кинестетичне сприйняття; розвите
технічне і творче мислення й уява; уміння переключати і концентрувати
увага; спостережливість.Більшість професій типу «Людин-знакова система»
пов’язано з переробкою інформації і розрізняється по особливостях
предмета праці. Це можуть бути:1) тексти на рідній або іноземній мовах
(редактор, коректор, друкарка, діловод, телеграфіст, складач);2) цифри,
формули, таблиці (програміст, оператор ЕОМ, економіст, бухгалтер,
статистик);3) креслення, схеми, карти (конструктор,4) інженер-технолог,
кресляр, копіювальник, штурман, геодезист);5) звукові сигнали (радист,
стенографіст, телефоніст, звукооператор).Психологічні вимоги професій
«людин-знакова система» до людини: гарна оперативна і механічна пам’ять;
здатність до тривалої концентрації уваги на відверненому (знаковому)
матеріалі; гарний розподіл і переключення уваги; точність сприйняття,
уміння бачити те, що коштує за умовними знаками; посидючість, терпіння;
логічне мислення.»Людина-художній образ». Більшість професій цього типу
пов’язано:1) зі створенням, проектуванням художніх творів (письменник,
художник, композитор, модельєр, архітектор, скульптор, журналіст,
хореограф);2) з відтворенням, виготовленням різних виробів за зразком
(ювелір, реставратор, гравер, музикант, актор, червонодеревець);3) з
розмноженням художніх творів у масовому виробництві (майстер по розписі
порцеляни, шліфувальник по камені і кришталеві, маляр,
друкар).Психологічні вимоги професій цього типу до людини: художні
здібності; розвите зорове сприйняття; спостережливість, зорова пам’ять;
наочно-образне мислення; творча уява; знання психологічних законів
емоційного впливу на людей.»Людина-людина» . Більшість професій цього
типу пов’язано:1) з вихованням, навчанням людей (вихователь, учитель,
спортивний тренер);2) з медичним обслуговуванням (лікар, фельдшер,
медсестра, нянька);3) з побутовим обслуговуванням (продавець, перукар,
офіціант, вахтер);4) з інформаційним обслуговуванням (бібліотекар,
екскурсовод, лектор);5) із захистом суспільства і держави (юрист,
міліціонер, інспектор, військовослужбовець).Багато посад: директор,
бригадир, начальник цехи – пов’язані з роботою з людьми, тому до всіх
керівників пред’являються ті ж вимоги, що і до фахівців професій типу
«Людина-людина».Психологічні вимоги професій цього типу до людини:
прагнення до спілкування; уміння легке вступати в контакт із незнайомими
людьми; стійке гарне самопочуття при роботі з людьми; доброзичливість,
чуйність; витримка; уміння стримувати емоції; здатність аналізувати
поводження навколишні і свої власне, розуміти наміри і настрій інших
людей, здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння улагоджувати
розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія; здатність думкою
ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думку
іншої людини; здатність володіти мовою, мімікою, жестами; розвита мова,
здатність знаходити загальну мову з різними людьми; уміння переконувати
людей; акуратність, пунктуальність, зібраність; знання психології
людей.Вибір професії відбиває визначений рівень особистих домагань,
заснованих на оцінці своїх здібностей і можливостей. Крім того, вибір
професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб’єкта,
залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції,
ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери. Отже, важливими факторами в
професійному самовизначенні є:

здатність адекватно оцінювати свої якості як фактори вибору професії;

здатність вивчати світ професій, спираючи на невипадкові фактори,
формувати адекватне представлення про нього;

здатність виділяти головне для себе при виборі професії, тобто
сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно
оцінити ситуацію вибору професії.

2. Шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи з учнями старшого
шкільного віку

Загальноосвітня школа готує старшокласників до вибору професії всім
змістом і методами навчально-виховної роботи. У цій підготовці важливо
все: система загальноосвітніх знань, політехнічне й трудове навчання,
ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Проте
вибір професії не може бути лише як побічний результат загально шкільної
та позашкільної виховної роботи. Потрібна спеціальна система заходів,
спрямованих на підготовку учнів старшого шкільного віку саме до
професійного самовизначення. На основі цієї системи і формується в
особистості те особливе психологічне утворення, що має назву готовності
до свідомого вибору професії. Це психологічне утворення – структурне і
включає такі компоненти:1) загальне позитивне ставлення до праці на
користь суспільства, працьовитість, усвідомлення того, що праця є
обов’язком кожної людини;2) знання певних професій, їх змісту, вимог,
перспектив їх розвитку, шляхів здобуття професійної кваліфікації;3)
наявність певних професійних інтересів4) правильна самооцінка, знання
своїх здібностей, інших властивостей [13]Як показують результати
досліджень (В.В. Давидов, В.В. Репкін та ін.) у старшокласників у
процесі навчання може скластися одна з форм орієнтації в знаннях,
утворення якої залежить від способів навчання і можливостей особистості
школяра[11]. Ці форми і можуть стати основою професійного вибору. Будучи
покликаної вивчати властивості і закономірності процесів професійного
навчання і професійного виховання, психологічні особливості
профорієнтаційної роботи використовує у своєму арсеналі ті ж методи, що
й в інших галузях психологічної науки: спостереження, експеримент,
методи бесіди, анкетування, вивчення продуктів діяльності.

Сучасне профорієнтування – це перш за все виховання молодої людини як
суб’єкту вибору професії і суб’єкта праці, який володіє активністю і
самостійністю в поведінці і діяльності, здатністю до ініціативного
цілепологанню та плануванні свого майбутнього, а також створення умов,
які сприяють розвитку внутрішніх засобів активного професійного
самовизначення: самопізнання, само оцінювання і саморозвитку[19].Відомі
психологи О.О.Ящишин та С.Я. Карпіловськна в своїх дослідженнях
акцентують увагу на тому, що ефект профорієнтаційної роботи зі
старшокласниками підвищується за певних умов[15]. До цих умов належать:
а) побудова профорієнтаційної роботи на основі врахування вікових
особливостей учнів; б) конструювання пізнавального профорієнтаційного
матеріалу на основі принципів системності, послідовності й наступності;
в) застосування активних методів навчання та виховання в
профорієнтаційній роботі; г) реалізація творчих зв’язків класного
керівника з батьками і вчителями-предметниками. Коротко спинимося на
особливостях кожної з вищеназваних умов.Врахування психологічних
особливостей учнів старшого шкільного віку в профорієнтаційній роботі У
старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв’язок між
професійними і навчальними інтересами. Якщо у підлітка навчальні
інтереси визначають вибір професії, то в старших школярів
спостерігається і зворотне: вибір професії сприяє формуванню навчальних
інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, що їм
потрібні в зв’язку з обраної професій. Вибір професії сприяє зміні
відносини до навчальної діяльності.Старшого школяра хвилюють такі
питання: «Чи може людина виявляти цікавість до тієї області діяльності,
до якої він не здатний?»; «Як можна визначити здатності до тієї або
іншої діяльності?» Такого роду питання говорять про те, що в старшому
шкільному віці учні, вибираючи свій життєвий шлях, не йдуть прямо по
лінії своїх безпосередніх інтересів, а прагнуть вирішити проблему
вибору, зважуючи усі фактори і, головним чином, з огляду на свої
здібності. Вони розглядають вибір професії як свого роду висновок з
аналізу потреб і наявних схильностей і здібностей, із зіставлення цих
своїх особливостей з вимогами, що пред’являє до людини
професія.Конструювання пізнавального матеріалу профорієнтаційної
спрямованості на основі принципів системності і поступовості. Учні в
процесі профорієнтаційної роботи в школі засвоюють певну систему знань
про світ професійної праці, про потреби суспільства в кваліфікованих
кадрах (об’єктивні умови вибору професії), починають усвідомлювати свої
інтереси, нахили та інші важливі для майбутньої професійної діяльності
психологічні якості (суб’єктивні умови вибору професії). З цього погляду
професійна робота має проводитись за певною системою. У чіткій
послідовності розкриваються умови вибору професії, обговорюється
важливість правильного професійного самовизначення для суспільства й
особистості, учні ознайомлюються з профорієнтаційною класифікацією
професій, складають профорієнтаційні „портрети» професій, оволодівають
прийомами самопізнання й само оцінювання. У результаті у старшокласників
формується необхідний рівень усвідомлення проблеми професійного
самовизначення та початкові вміння та навички її розв’язання.
Створюються необхідні передумови для успішного формування готовності до
свідомого вибору професії.Застосування в профорієнтаційній роботі
активних методів навчання і виховання. Розвиток пізнавальної активності
учнів, самостійності, творчого підходу до розв’язання поставлених
завдань є важливою вимогою не тільки профорієнтації, а й усієї
навчально-виховної в школі. „Справжнє мистецтво виховання проявляється
там, — пише Г.С.Костюк, де воно спирається на вияв „саморуху»,
ініціативи, самодіяльності, творчої активності в житті особистості, що
розвивається, їх викликає і спрямовує у відповідності з цілями
суспільства, яке готує собі зміну»[9, с.136]. Отже, в профорієнтаційній
роботі багато місця потрібно відводити самостійній
інформаційно-пошуковій роботі учнів. До основних форм цієї роботи можна
віднести спостереження на екскурсії, написання творів, доповідей з
елементами само оцінювання, інтерв’ю. Профорієнтаційна робота розкриває
широкі можливості й для використання колективних форм пізнавальної
діяльності учнів, яка здійснюється в таких видах профорієнтаційних
заходів: зустріч зі спеціалістом, профорієнтаційна екскурсія, самостійне
дослідження професії учнями. Колективні форми пізнавальної діяльності
учнів у системі профорієнтації стимулюють активність, творчість учнів,
сприяють позитивному ставленню до профорієнтаційних занять, активізують
їх інтелектуальну сферу, підвищують ефективність засвоєння
профорієнтаційного матеріалу та його інтеріоризацію. Співробітництво
класного керівника з батьками і вчителями-предметниками у проведенні
профорієнтаційної роботи. Старшокласники різними шляхами входять у світ
дорослих і засвоюють їхні цінності , але першоджерелом їх безпосередніх
вражень і уявлень про світ праці є сімя та її оточення : мати, батько,
брат, сестра, друзі та ін. Діти ознайомлюються зі ставленням дорослих до
своїх обов’язків, до праці, суспільних подій. Це профорієнтаційне
середовище, під вплив якого потрапляє молодь незалежно від того, чи
свідомо ставлять батьки перед собою профорієнтаційні завдання чи навіть
не замислюються над подібними питаннями. Часто буває так, уявлення
батьків про професійні плани дитини часто не відповідають реальній
дійсності; бажання бачити дитину спеціалістом цієї чи іншої сфери
діяльності не завжди збігається з її інтересами і нахилами; осмислення
проблеми вибору професії у батьків, як й у дітей, не завжди на
потрібному рівні. Пояснюється це значною мірою недостатньою обізнаністю
батьків з профорієнтацією.Усе це свідчить про необхідність проводити
спеціальну профорієнтаційну роботу не тільки з дітьми, а й з їхніми
батьками. Співробітництво класного керівника з батьками у проведенні
профорієнтаційної роботи здійснюється з двох основних напрямах;
психолого-педагогічна освіта з питань свідомого вибору професії і
залучення батьків до активної участі в профорієнтаційної роботі класу,
школи. Обидва напрями ми розглядаємо як основні шляхи формування так
званого профорієнтаційного середовища учнів. Під останнім слід розуміти
сімейно оточення і ті морально — трудові установки, що панують у ньому і
впливають на формування професійних планів і мотивів вибору професії
дітей. У зміст цього поняття входить:1) профорієнтаційна спрямованість
батьків (ставлення, мотиви);2) рівень залучення батьками дітей до своєї
професійної діяльності;3) уявлення (плани, бажання) батьків про
майбутній трудовий шлях дитини;4) обґрунтування (мотиви) цих уявлень;5)
знання батьками індивідуально-психологічних особливостей дитини
(інтересів, нахилів, здібностей та інших психологічних якостей) у
контексті вибору майбутньої професії.Успішність профорієнтаційної роботи
в школі значною мірою залежить від участі в ній учителів-предметників.
Тісний контакт класного керівника з учителями-предметниками дає
можливість підвищити виховні функції кожного навчального предмета,
наблизити його до соціальної практики. У цьому співробітництві класний
керівник виступає в ролі координатора, який узгоджує, планує і разом з
учителями-предметниками проводять цю роботу. Предметними, в свою чергу,
беруть участь у проведенні профорієнтаційних заходів, спрямованих на
ознайомлення учнів з певними професіями, що відповідають специфіці того
чи іншого предмета.Усе це створює сприятливі умови для ознайомлення
учнів із психологічною характеристикою професії, тими вимогами, що
пред’являються до уваги, спостережливості, мисленню, волі, характерові
та іншим психологічним особливостям людини в тій або іншій професії.
Важливо познайомити старшокласників і з тим, які сторони особистості
формуються в тій або іншій діяльності. У більшості старшокласників уже
чітко виражена диференціація інтересів і перевага тих або інших видів
діяльності. Одні полюбляють розумову працю, інші — фізичну, треті –
спілкування з людьми, четверті — суспільну роботу, п’яті захоплюється
всім по черзі, а шості — до всього однаково байдужі. Не менш
різноманітна їхнього мотивація. Одним, що б він ні робив, рухає потреба
досягнення і самоперевірки, іншим — бажання приносить комусь користь,
третім — почуття залежності і потреба в схваленні навколишніх, четвертим
— бажання піти від напруги і конфліктних ситуацій і т.д. Досліджуючи
проблему, хто впливає на вибір професії, варто розглянути безліч
факторів:

Вплив батьків, що різними способами роблять свій вплив: пряме
спадкування професії батьків, продовження сімейного бізнесу; батьки
впливають, навчаючи своєї професії; батьки впливають на інтереси і
заняття дітей із самого раннього віку, заохочуючи або засуджуючи їхні
інтереси і захоплення, впливаючи своєю сімейною атмосферою; батьки
впливають своїм прикладом; батьки направляють, або обмежують вибір своїх
дітей, наполягаючи на продовженні або припиненні навчання, на визначеній
школі або вузі, визначеної спеціалізації (внутрішні мотиви батьків
можуть бути при цьому різні: не усвідомлене бажання батьків здійснити
свої професійні мрії через дітей; невір’я в можливості дитини;
матеріальні розуміння; бажання, щоб дитина досягла більш високого
соціального статусу й і н.); на вибір дітей впливає також те, як батьки
оцінюють той або інший вид діяльності, визначені професії. Коли рівень
утворення матері або професійний статус батька досить високі, це сприяє
згоді дітей з їхньою думкою з приводу вибору професії.

Вплив друзів і вчителів. Фактично більшість молодих людей погодять свої
професійні плани із батьками, із друзями (під впливом друзів можуть за
компанію йти в те або інша навчальна професійна установа). 39 % опитаних
відзначають, що на їхній професійний вибір уплинули вчителя в старших
класах. Але вплив батьків сильніше, ніж вплив учителів.

Статтєворольові стереотипи. На вибір молодими людьми спеціальності в
значній мірі впливають чекання суспільства з приводу того, яку роботу
повинні здійснювати чоловіки, а яку — жінки. Статтєворольові стереотипи
можуть сприяти тому, що юнака виявляють більшу цікавість до
науково-технічних дисциплін, а дівчини більш схильні до сфери мистецтва
або обслуговування.

Рівень розумових здібностей. Важливим фактором професійного вибору є
розумові здібності, рівень інтелекту молодої людини, що визначає його
здатність приймати рішення. Багато юнаків роблять нереалістичні вибори,
мріють про престижні професії, для яких у них немає необхідних даних.
Здатність людини досягти успіх у вобраній роботі залежить від рівня його
інтелекту. Ряд фахівців вважають, що для кожної професії існують свої
критичні параметри інтелекту, тому люди з більш низьким інтелектом
успішно справитися з даною професією не зможуть. Але високий коефіцієнт
інтелекту ще не гарантія професійного успіху. Інтерес, мотивація, інші
здібності й особисті якості визначає його успіх не в меншому ступені,
чим інтелект. Різні професії вимагають специфічних здібностей. Наявність
визначених здібностей може виявитися вирішальним фактором для досягнення
швидкого успіху в обраній сфері діяльності, дає можливість одержати
гарні результати після відповідного навчання і придбання необхідного
досвіду.

Структура інтересів людини. Інтерес є ще одним важливим фактором
успіху в професійній діяльності. Дослідження показують, що чим більш
люди зацікавлені у виконуваній ними роботі, тим краще будуть результати
їхньої праці. Імовірність успіху за інших рівних умов вище в тих з
початківців свою кар’єру працівників, чиї інтереси в більшому ступені
подібні інтересам тих, хто вже домігся покликання в даній області. На
цьому засноване тестування інтересу до професії: для пророкування успіху
оцінюється подібність груп інтересів тих, кого тестують з інтересами
людей, що домоглися успіху в якій-небудь області. З інтересом до обраної
області повинні сполучитися й інтелект, і здатності, і можливості, і
інші фактори. Наприклад, зацікавленість у тій або іншій діяльності ще
не означає, що існують вакансії, що дозволяють нею займатися, тобто
наявність інтересу і вільних робочих місць не завжди збігаються. В
умовах ринкової економіки необхідно враховувати соціально-економічний
попит на ту або іншу професію, реальні можливості навчання і
працевлаштування по даній професії, її матеріальну і соціальну
значимість. Чим вище соціально-економічний статус тих, яких навчають,
тим більше престижними професіями вони мають намір опанувати. Професійні
устремління залежать як від соціального статусу, так і від
інтелектуальних здібностей і шкільної успішності молодої людини. Варто
врахувати, що і рівень взаємозалежності між інтересом і придатністю до
тієї або іншої професії відносно невисокий.

Правильне виявлення професійних інтересів і схильностей є
найважливішим прогностичним фактором професійної задоволеності.
Причиною неадекватного вибору професії можуть бути як зовнішні
(соціальні) фактори, пов’язані з неможливістю здійснити професійний
вибір по інтересах, такі внутрішні (психологічні) фактори, пов’язані з
недостатнім усвідомленням своїх професійних схильностей або з
неадекватним представленням про зміст майбутньої професійної діяльності.
Часто дослідження професійних інтересів студентів показують, що в 70%
учнів домінуючі професійні інтереси лежать поза сферою обраної й
освоюваної ними професії. Зовсім очевидно, що це позначиться не тільки
на рівні професійного навчання, але і згодом на ефективності професійної
діяльності.

ВИСНОВКИ

Результати, виявлені у процесі теоретичного дослідження дозволили
зробити узагальнюючі висновки.Аналіз досліджень, проведених за останні
роки (Л.І.Божович, І.С.Кон, С.П.Крягжде, Н.Г.Морозова, З.В.
Огороднійчук, Т.І.Щукіна) показують, що в старшокласників зустрічається
уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно, можуть бути і
коливання. Це спостерігається в тому випадку, коли кілька професій
подобаються одночасно, мається конфлікт між схильностями і здібностями,
між ідеалом у виборі професії і реальних перспектив (учень бажає
навчатися в вузі, а успішність низька). На вибір професії впливають і
думки інших людей: інтерес, батьки радять інше, товариш — третє. Старших
школярів завжди хвилює проблема вибору, і вони ведуть з цього приводу
розмови з однолітками і з навколишніми дорослими. Основним завданням
профорієнтаційної роботи є допомога сформувати у старшокласників
ефективне рішення яке вплине на вибір професії та буде віддзеркалювати
як індивідуальні так і суспільні потреби.Вибір професії — це не
одномоментовий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість
яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб’єкта
вибору професії.Варто підкреслити, що ефект профорієнтаційної роботи зі
старшокласниками підвищується за певних умов:

побудова профорієнтаційної роботи на основі врахування вікових
особливостей учнів;

конструювання пізнавального профорієнтаційного матеріалу на основі
принципів системності, послідовності й наступності;

застосування активних методів навчання та виховання в профорієнтаційній
роботі; ? реалізація творчих зв’язків класного керівника з батьками і
вчителями-предметниками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бабанський Ю. К. Методи навчання в сучасній загальноосвітній школі. —
М.: Просвіта, 1985. – 344 с.

Божович Л.І. Психологічні особливості особистості старшокласника//
Комсомол в школі. – М., 1972. – 64 с.

Дьяченко М.И., Кандибович Л.А. Психологія вищої школи. — Мінськ: Вид-во
БГУ, 1981. – 462 с.

Захарова А.В. Психологічне навчання старшокласників. — М., 1976.- с.127

Інформаційна культура особистості: минуле, сьогодення, майбутнє. Тези
докл. Міжнародної наукової конфер. 11-14 вересня 1996. Краснодар, 1996.
— 86 с.

Кан-Калик В.А. Учителеві про педагогічне спілкування. — М., 1987. – 242
с.

Климов Е.А. Шлях до професії. – Л., 1974. – 190 с.

Кон И. С. Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989. – 335 с.

Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення в формуванні особистості
// Проф. орієнтація учнів/ Упор. З.С. Нечипорук. – Київ, 1971. – с.17-26

Крягжде С.П. Психологія формування професійних інтересів. – Вільнюс,
1981. – 195 с.

Нові дослідження у психології та возрастній фізіології. – М.,
„Педагогіка», 1990. – 146 с.

Основи педагогіки і психології вищої школи/Під ред. А.В.Петровского. —
М., 1986. – 422 с.

Павлютенков Е.М. Профорієнтація учнів. – К., 1983. – 152 с.

Педагогічна і вікова психологія. — М., 1988. — 442с

Психологія.: Респб. наук.-метод. зб./ Ред.кол.: Л.М. Проколієнко та ін.
— Київ, „Радянська школа», Вип. 28. – 1987. – 120 с.

Психологія.: Респб. наук.-метод. зб./ Ред.кол.: Л.М. Проколієнко та ін.
— Київ, „Радянська школа», Вип. 35. – 1990. – 119 с.

Психологія професійної підготовки. СПБ, 1993. – 324 с.

Решетова З.А. Психологічні основи професійного навчання. — МГУ, 1985.-
264 с.

Самоукіна Н.В. Активне професійне орієнтування школярів., М., 1988. – 33
с.

Сучасні психолого-педагогічні проблеми вищої школи. — Л.: Вид-во БРЕШУ,
1985. – 143 с.

Чистякова С.Н. Основи профорієнтації школярів. – М., 1983. – 112 с.

Шадриков У Д. Проблема системогенеза в професійній діяльності. — М.,
1982. – 234 с.

Ярошенко В.В. Школа і професійне самовизначення учнів. – К., 1983. – 112
с.

Ящишин О.О., Карпіловська С.Я. Профорієнтаційна робота в 5-6 кл.// Рад.
Шк.. – 1986. — №5., с.60-66

Похожие записи