РЕФЕРАТ

з предмету:

„Психологія”

на тему:

Психологічні основи попередження злочинності неповнолітніх

ПЛАН

1. Психологія неповнолітніх злочинців

2. Запобігання злочинам неповнолітніх

Висновок

1. Психологія неповнолітніх злочинців

Напружена, нестійка соціальна і економічна обстановка, яка склалася в
даний час в Україні, зумовлює ріст різних відхилень в особистісному
розвитку і поведінці дітей. Серед них особливу тривогу викликають не
лише прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність неповнолітніх, але
і їх цинізм, жорстокість, агресивність. Найбільш гостро цей процес
проявляється на межі переходу дитини з дитинства у дорослий стан — у
підлітковому віці.

Сучасний підліток живе у світі, складному за своїм змістом і тенденціями
соціалізації. Це пов’язано, по-перше, з економічними і екологічними
кризами, які вразили наше суспільство, що викликає в дітей почуття
безнадійності і роздратування (додамо — при відсутності почуття
особистої відповідальності). Це пов’язано, по-друге, з темпом і ритмом
техніко — технологічних перетворень, які ставлять до підлітків нові
вимоги. Це пов’язано, потрете, з насиченим характером інформації, що
глибоко вживає на дитину, яка ще не виробила чіткої життєвої позиції
(слід особливо відзначити у зв’язку з цим серйозний дефіцит позитивної
інформації в засобах масової інформації, в кіно- і телефільмах). У
підлітків бурхливо розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого,
відбувається втрата загальносоціальноі зацікавленості, що призводить до
егоїзму. Справа в тому, що підлітки. більше ніж інші вікові групи
населення, страждають від нестабільної соціальної, економічної і
моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в
цінностях та ідеалах, — старі зруйновані, нові лише створюються.
Підлітки не лише не знають, у що вірити, але й вважають, що більшість
дорослих зазвичай говорять неправду, що зараз кожен живе для себе,
старається якось викрутитися, обманути іншого.

Типовий стан агресії підлітка характеризується гострим, часто афективним
переживанням гніву, імпульсивною без порядковою активністю, у ряді
випадків бажанням на комусь чи навіть на чомусь «зірвати зло». Агресивні
дії неповнолітніх виступають в якості:

— засобу досягнення якої — небудь значимої для даного підлітка мети;

— способу психічної розрядки, заміщення, задоволення блокованої
потреби і

забороненої діяльності;

способу задоволення в самореалізації і самоутвердженні

неповнолітніх виражається не лише в деструктивних формах поведінки
(бійки, сварки, злі жарти і т.п.), але й в злочинах -бандитизм,
вбивство, зґвалтування і т.д.

Справжній маніяк — душогуб в лиці 12-річного підлітка був затриманий 22
грудня 2000р. Довгий час Олександр Тимошии, який вважався важкою
дитиною, тероризував своїх ровесників і в підсумку, знахабнівши від
безкарності, по-звірячому вбив ІЗ-річну дівчинку. Найбільш сумно, що цю
трагедію можна було запобігти. Бо ж іще 25 листопада батьки іншої
дівчинки подали заяву в міліцію про спробу зґвалтування, яку вчинив
малолітній «відморозок». Напавши на однокласницю, Сашко намагався
згвалтувати її, а коли дівчинка вчинила опір, навіть полоснув її ножем
по шиї, до крові порізавши шкіру. А через три тижні він мало не задушив
у порожньому класі першокласницю, яка врятувалася лише завдяки батькам,
які в той момент заглянули в кімнату. Але не бажаючі тягатися з
«малолітками» непередбачливі співробітники районного УВС чомусь не
прийняли ніяких профілактичних заходів по нейтралізації небезпечного для
суспільства підлітка. У результаті в селі відбулася трагедія.
Підстерігши в безлюдному місці восьмикласницю Л., яка поверталася додому
разом з п’ятирічною племінницею Настею, Тимошии накинувся на школярку,
поваливши її на сніг. Настя побігла за допомогою, але коли батьки
приспіли, все вже було скінчено. Отримавши більше десятка ножових
поранень в спину, шию, живіт Л. померла до приїзду швидкої допомоги.

,

Безумовно, не всі правопорушення неповнолітніх настільки злісні і
трагічні. Багато правопорушень молодших школярів і підлітків
здійснюються на грунті бешкетництва, неправильно зрозумілої романтики
(наприклад, крадіжка яблук чи груш з чужого саду). Але разом з тим слід
мати на увазі, що більше 50% злочинців-рецидивістів свій перший злочин
здійснили в підлітковому віці.

У середовищі неповнолітніх в останній час поширюються нові види
злочинів, які раніше були притаманні лише дорослим. До них відносяться
торгівля наркотиками, розбійні напади на підприємців, комп’ютерні
злочини, рекет у своєму середовищі та ін.

Нетовариськість підлітка і конфліктні ситуації, в які він потрапляє,
дуже часто є наслідком його неправильної самооцінки. При цьому
перешкодою для нормального розвитку особистості підлітків із завищеною
самооцінкою є їх понижена критичність до себе, своїх дій і вчинків, а із
заниженою самооцінкою є їх підвищена самокритичність.

Відомо, що в людському житті найскладнішим перехідним етапом є саме
підлітковий вік, коли людина відзначається підвищеною вразливістю до
всього того, що робить її дорослою. У цьому віці відбувається формування
і розвиток моральних уявлень, понять і переконань, засвоєння моральних
норм, цінностей, суспільних вимог до поведінки, у тому числі і правових
норм. У віці 11-15 років закладаються самосвідомість, самооцінка, які є
важливими факторами в процесі особистісного самовизначення і
саморегулювання. І будь-які несприятливі соціально-економічні умови, в
яких знаходиться підліток, можуть привнести негативне в його моральну
позицію, в його життєві цінності (важко втриматися, щоб не навести в
якості прикладу негативний вплив на розвиток психіки дітей пияцтва їх
батьків).

Для даного віку характерні поведінкові стереотипи, серед яких частіше
всього зустрічаються наступні:

— реакція опозиції, яка викликається завищеними вимогами до навчання,
поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою до його інтересів з
боку дорослих. Дана реакція проявляється у втечах з дому, в браваді
сп’янілого стану, а часом і в антисоціальних діях;

— реакція імітації по своїй суті є наслідуванням певної особи. На жаль,
зразком для деяких підлітків може стати і антисоціальний герой;

— реакція компенсації пов’язана з відшкодуванням невдач в одній галузі
успіхом в іншій (неуспіхи в навчанні багато підлітків компенсують
успіхами в бійках);

— реакція емансипації проявляється в бажанні підлітка звільнитися від
надокучливої опіки батьків і вчителів (крайня форма — заперечення
загальноприйнятих цінностей і норм закону);

— реакція групування пов’язана з об’єднанням ровесників в групи, які
відзначаються однорідною спрямованістю, боротьбою за панування над своєю
територією;

— реакція захоплення проявляється в найрізноманітніших формах (стиль в
одязі, азартні ігри, рокери та ін.).

Становлення підлітка багато в чому визначається тим, які соціальні
зразки він обирає, з якими стереотипами поведінки стикається, які норми
і цінності «вбирає» в себе, знаходячись у сім’ї, на вулиці, у школі,
коледжі і т.д.

Встановлено, що межі підліткового періоду приблизно співпадають з

— навчанням дітей в 5-8 класах загальноосвітньої школи і охоплюють вік
від 11-12 до 14-15 років (фактичний вступ у підлітковий вік може
відбуватися на рік раніше або пізніше).

дорослості — основний зміст і специфічна відмінність фізичного,
розумового, морального І соціального розвитку підлітка.

Центральне новоутворення в особистості підлітка — виникаюче в нього
уявлення про себе як вже не про дитину, вік починає відчувати себе
дорослим, прагне бути і вважатися таким. Почуття дорослості з’являється
в результаті усвідомлення і оцінки зрушень у фізичному розвитку і
статевому дозріванні, а також в результаті спілкування і спільної роботи
з дорослими, у ході яких «спрацьовує» феномен наслідування зовнішнім
ознакам дорослості (куріння, особливий лексикон, гра в карти та ін.).
Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій чуттєвості до
засвоєння норм і цінностей, способів поведінки, які існують в світі
дорослих і в їх стосунках.

Дослідження показують, що особливості проявів підліткового періоду
визначаються конкретними соціальними обставинами життя і розвитку
підлітка, його суспільним становищем у світі дорослих людей і найближчим
оточенням (референтні групи, сім’я та ін.). Дуже важливою умовою
формування особистості «важкого» підлітка є негативне ставлення в сім’ї,
алкоголізм батьків чи родичів. їх аморальна поведінка і т.п. (слід
відзначити, що іноді викривлену моральну атмосферу навколо підлітка
створюють і люблячі батьки, які надмірно турбують і плекають своє
чадо).

Основні психологічні особливості підліткового віку — підвищена
конформність, навіюваність, групова залежність, демонстративна
незалежність від старших, бравада, недостатній соціальний контроль
власної поведінки, завищене наслідування кумирам та ін. Особистість
«важкого підлітка» характеризується низьким рівнем соціалізації і
відображає пробіли в його вихованні в сім’ї, школі, які (ці пробіли)
заповнює особливе «виховне середовище» — вулиця, двір: вуличні групи з
негативною спрямованістю. Обмеженість життєвого досвіду, знань,
конфліктність у стосунках з дорослими, потреба в самоствердженні,
чутливе реагування на думку ровесників визначають особливості психіки
неповнолітніх.

Спілкування зі своїми ровесниками — провідний тип діяльності в цьому
віці. Саме у спілкуванні засвоюються норми соціальної поведінки,
встановлюються відповідні взаємостосунки, розвивається почуття симпатії
чи антипатії. Якщо потреба в спілкуванні реалізується не в сприятливих
умовах, а в неформальних підліткових групах і вуличних компаніях, які в
якості цінностей сповідують випивку, наркотики, хуліганство і т.п., то
воно може стати для підлітка небезпечним криміналізуючим фактором.

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що для неповнолітніх характерне
здійснення злочинів у складі групи. Це пояснюється кількома причинами:

— беручи участь у групових діях, підлітки смілішають і нахабнішають
(група з аморальними і протиправними позиціями перетворюється на

«стадо «);

— здійснюючи правопорушення, члени групи всіляко «облагороджують» їх

мотиви, викривлена оцінюють поведінку потерпілого;

— у групі відбуваються схвалення здійснених дій і ігнорування власної

відповідальності за протиправну поведінку;

— в емоційній сфері підлітків, які здійснили злочин в групі,
послаблюється

почуття сорому, чутливість до страждань інших людей.

З великої кількості опитаних неповнолітніх правопорушників сорок
відсотків ні перед ким не відчували почуття сорому, а решта шістдесят
відчували лише у зв’язку з покаранням, а не у зв’язку з аморальністю
здійсненого антисоціального діяння. Як правило, кримінальну
спрямованість групі надають раніше судимі дорослі чи люди юнацького
віку, які зловживають алкоголем чи наркотиками і ведуть розгульне життя.

У кінці осині 2000 року із заздрісною регулярністю відбувалися зухвалі
нічні «візити» злочинців у офіси та інші контори. Злочинці тамували
вхідні двері або виривали решітки на вікнах службових приміщень, які як
правило, розташовувались на першому чи напівпідвальному поверхах…
Викрадаючи комп’ютери, принтери, телевізори та іншу велику апаратуру,
нападники якимось чином умудрилися проносити свою здобич по вулицях,
залишаючись при цьому непоміченими. У кінці листопада оперативники
випадково звернули увагу на кількох молодих людей, які, ніде не
працюючи, жили на широку ногу і регулярно приторговували всілякою
технікою.

Дванадцятирічних В.Козлова і А.Реиіетилова та тринадцятирічного
Є.Влвсова затримали, вилучивши у них крадену апаратуру, яку еони прийшли
здавати на рипну перекупникам. Через малих слідчі вийшли на їх старших
спільників Першим був взятий 15-річний студент ПТУ О.Агапов, на квартирі
в якого виявився цілий склад ще не проданих крадених речей -монітори,
телефони, комп’ютерні запчастини. Подільниками виявилися 18-річний
Д.Щербаков («сидів» на героїні і є свій час притягався до кримінальної
відповідальності за зберігання наркотиків) і П-річиий А.Бажсноі (раніше
потрапляв під слідство за крадіжку).

На даний момент злочинці зізналися в 6 крадіжках… За попередніми
підрахунками оперативників, юнці здійснили по меншій мірі два десятки
подібного роду злочинів.

Таким чином, антисоціальна поведінка неповнолітніх зумовлена впливом
багатьох факторів, серед яких, на наш погляд, провідними є наступні: 9
несприятливі соціальні умови (особливо сімейні);

індивідуальні особливості особистості підлітка. У процесі проведення

судово-психологічних експертиз було проаналізовано 62 кримінальних
справи

по статевих злочинах неповнолітніх у віці від 12 до 18 років, вивчені

механізми їх злочинної поведінки в залежності від особистісних

характеристик. У структурі особистості більшості підлітків

діагностувалися акцентуації характеру. У групі тих, що здійснили

насильство поодинці, переважали: епілептоїдний тип — 64%, шизоїдпий тип

— 12%, нестійкий — 11%, а серед тих підлітків, які здійснили насильство
в

групі (48 чоловік) діагностувався гіпєртимний тип характеру — 14%,

нестійкий — 13% і конформний тип — 10%;

безпосередній вплив ровесників чи дорослих людей, референтних груп;

соціальна неконтрольованість.

Підвищення уваги суспільства до життя, навчальної та ігрової
діяльності підлітків, покращення соціально-економічних умов, організація
в соціально корисної та цікавої життєдіяльності можуть сприяти
вирішенню проблеми зниження і викорінення злочинності неповнолітніх.

2. Запобігання злочинам неповнолітніх

Попередження злочинів неповнолітніх має здійснюватися за участю усіх
правоохоронних органів, їх спеціалізованих служб, а також закладів
освіти і представників громадськості.

За нинішніх складних умов держава вживає відповідних заходів, аби
пом’якшити становище загально соціальними засобами. Прийнята низка
законів, які захищають інтереси неповнолітніх та молоді. Це, зокрема,
закони «Про освіту», » Основи законодавства України про охорону
здоров’я», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про органи І
служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для
неповнолітніх». Україною ратифікована Конвенція ООН 1989 року «Про права
дитини».

Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді
здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду
соціальної адаптації молоді, державних і благодійних фондів. Створені
соціальні служби для молоді, що надають молодим людям інформаційну,
правову, психолого-педагогічну, медичну й інші форми соціальної
допомоги, реалізують необхідні заходи з метою запобігання негативним
явищам у молодіжному середовищі (правопорушенням, алкоголізму,
наркоманії, токсикоманії, проституції тощо).

Передбачається вжити комплекс заходів щодо забезпечення соціальної
зайнятості неповнолітніх, надання їм соціальної підтримки, організації
їх дозвілля. Розроблені науково обгрунтовані методики лікування від
алкоголізму і наркоманії, створені в обласних центрах
лікувально-реабілітаційні відділення для неповнолітніх.

Місцеві держадміністрації вживають заходів щодо захисту мережі
позашкільних закладів від зазіхань комерційних структур, а саме — не
допустити вилучення у них приміщень, необгрунтованої їх ліквідації чи
реорганізації, а також об’єднати зусилля органів освіти, культури,
туризму та спорту в створенні у кожному мікрорайоні центрів дозвілля
молоді, забезпечити умови для її творчої самореалізації і змістовного
відпочинку.

Соціальний захист і профілактика правопорушень серед неповнолітніх
покладається на: Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів
України та служби у справах неповнолітніх на місцях, загальноосвітні
школи та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти,
центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони
здоров’я, притулки для неповнолітніх.

Головним підрозділом, який займається профілактикою злочинів
неповнолітніх в системі органів внутрішніх справ, є кримінальна міліція
у справах неповнолітніх (КМСН). Вона проводить роботу, пов’язану із
виявленням криміногенних факторів та їх усуненням; правовим вихованням
неповнолітніх; веде профілактичний облік осіб, звільнених із місць
позбавлення волі, засуджених з відстрочкою виконання вироку, умовно чи
до виправних робіт; обвинувачуваних у вчиненні злочину і не взятих під
варту в період попереднього слідства; неповнолітніх, які вчинили злочин,
але звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку із
застосуванням заходів громадського впливу, акту про амністію, а також
тих, які вчинили суспільно небезпечні дії до досягнення віку, з якого
настає кримінальна відповідальність; звільнених Із спеціальних
навчально-виховних закладів, яким лікувальними закладами встановлено
діагноз «наркоманія».

особи беруться на облік для проведення з ними профілактичної роботи.

Керівники усіх підрозділів органів внутрішніх справ повинні включати
питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх окремим розділом
у плани роботи на звітний період, забезпечувати контроль за діяльністю
підлеглих у цьому напрямку І вживати заходів до підвищення їх
професійної майстерності. Зокрема, слідчі підрозділи мають виявляти
детермінанти злочинів, вживати заходів для їх усунення, всебічно
з’ясовувати відомості про осіб правопорушників та інформувати про них
кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, спільно з нею готувати І
надсилати до відповідних відомств узагальнені подання з цих питань.

Профілактичну роботу органи внутрішніх справ повинні проводити у тісній
взаємодії з іншими суб’єктами, що мають відношення до підлітків:
навчальними закладами, адміністраціями підприємств, військкоматами,
засобами масової інформації тощо. Тісна співпраця проводиться з органами
суду, прокуратури, виховно-трудовими установами. Недавно дістав
поширення такий, запозичений у поліції СІЛА, захід, як організація
відвідування неблагополучними підлітками виховно-трудових колоній, де
для них влаштовуються зустрічі із засудженими, які стали на шлях
виправлення.

До вживання профілактичних заходів мусять залучатися представники
громадськості, актив позаштатних співробітників. На жаль, останнім часом
їх кількість значно скоротилася. Ось чому керівництво МВС України
вимагає від усіх підрозділів відновити на нових засадах тісний зв’язок з
широкими верствами населення. Без цього профілактична робота з
підлітками не дасть бажаних результатів. Серед представників
громадськості, у першу чергу, назвемо батьків, членів ДНД, позаштатних
співробітників органів внутрішніх справ, студентів коледжів та вузів
(особливо педагогічних і юридичних), осіб, які можуть бути наставниками
правопорушників. У зоні їх особливої уваги мають бути особи, які
втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, вживання алкоголю чи
наркотиків, їх викриття та притягнення до відповідальності.

В індивідуальній профілактичній роботі використовуються методи
переконання, примусу, надання допомоги у вирішенні складних життєвих
проблем. Залежно від її об’єкта індивідуальну профілактику можна
поділити на:

а) ранню профілактику, спрямовану на ліквідацію обставин, які негативно
впливають на формування особи неповнолітніх, та запобігання їх
становленню на злочинний шлях:

б) усунення чинників, що вже викликали вчинення конкретних злочинів;

в) попередження рецидивних злочинів з боку неповнолітніх.

У боротьбі зі злочинністю неповнолітніх важливе значення має саме рання
профілактика, оскільки вона спрямована на усунення незначних
антисуспільних змін особи підлітків, які ще не стали на шлях злочинів.
Ранню профілактику розуміють як сукупність заходів, що вживаються
державними органами і громадськими організаціями для:

оздоровлення умов життя і виховання неповнолітніх у випадках, коли
обставини загрожують їх нормальному розвитку;

знешкодження джерел антисоціального впливу на них;

— корекції особи неповнолітніх, які мають некримінальні відхилення у
поведінці, з тим щоб не дати можливості їм перейти до вчинення
злочинів1.

Другий рівень індивідуальної профілактики полягає в усуненні факторів,
що вже обумовили злочини неповнолітніх, з тим щоб виключити можливість
їх вчинення у майбутньому як цими ж, так і іншими підлітками, які
перебувають під впливом цих криміногенних чинників. Сюди входять: а)
своєчасне припинення злочинної діяльності та створення неможливості її
продовження; б) порушення кримінальної справи, вибір запобіжних заходів;
в) забезпечення виховно-профілактичного впливу
кримінально-процесуальними методами; г) застосування правових заходів до
осіб, які залучили неповнолітніх до злочинної діяльності чи не виконують
своїх обов’язків з виховання дітей; д) оздоровлення мікро середо вища
неповнолітніх злочинців.

Третій рівень індивідуальної профілактики спрямований на боротьбу з
рецидивною злочинністю. Він включає такі заходи: а) перевиховання і
виправлення неповнолітніх злочинців; б) надання допомоги у
працевлаштуванні осіб, звільнених з місць відбування покарання; в)
усунення джерел криміногенного впливу на них у побутовому оточенні.

ВИСНОВОК

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх має плануватися і здійснюватися на
різких рівнях і напрямах, враховуючи різні контингенти осіб. Вона має
включати в себе широкий діапазон загальновиховних, профілактичних та
каральних заходів. За своєю спрямованістю вони мають попереджати
злочинну поведінку неповнолітніх, припиняти розпочати кримінальні дії, а
також не допускати їх рецидиву.

У цій справі не можна жаліти коштів, адже йдеться про майбутнє

України. ..,.

Похожие записи