Реферат на тему:
Психологічні аспекти впливу релігійності на молодь
Різноманітні релігійні рухи – це релігійно-цивілізаційний виклик
сьогодення. Можна їх розглядати як вияв релігійної втечі від проблем
сучасного життя. Мотиви пошуку секти та приєднання до неї бувають
різноманітні. Тут поєднуються основні людські потреби, деякі
індивідуальні вади та недоліки оточення, а також занедбання церкви.
Найперше слід відзначити, що секрет розвитку релігійних рухів зводиться
до того, що вони виходять людям назустріч, шукають їх там, де вони є,
індивідуально, безпосередньо виводять їх з анонімності, підтримують їхні
прагнення співучасті, спонтанності, взаємної відповідальності.
Здійснюють над ними інтенсивну опіку через особисті контакти, відвідини
вдома, безперервні підтримку і допомогу. Допомагають зрозуміти особистий
досвід, утвердитися у власній значимості, визначитися в остаточних
проблемах у рамках всеохоплюючої системи [2;19].
Релігійні рухи можуть принести непоправну шкоду розвитку особистості
або й психічному здоров’ю людини, вияви релігійного фанатизму та
конфесійної зацикленості, а друга крайність – зростання бездуховності,
аморальності, схильності до самогубства в середовищі невіруючих чи людей
з незрілою або спотвореною релігійністю. Вони розвиваються в різних
середовищах, але найбільшу загрозу вони становлять для молоді, яка так
чи інакше виявляє свою приналежність до релігійних культів. Сприяють
цьому наступні умови її буття:
сучасний суспільно-моральний хаос;
занепад родинних зв’язків;
недостатній (або відсутній) досвід участі в парафіяльному житті;
світське оточення в місцях праці і навчання;
недостатня кількість духовних осіб, які вміють працювати з молоддю.
Молодість є часом доленосних рішень, та окрім шансу для сформування
істинної віри виникає загроза відходу від релігії, який може бути
тривалим, особливо, коли він -– результат дій оборонних механізмів або
породжений примітивними релігійними поглядами. Дехто утверджується
навіть у скептичних або й цинічних поглядах, які найперше стосуються
особистої й суспільної моральності.
Період молодості – це складність психічних і релігійних почуттів, які
виникають з цілого ряду причин, але найперше – з нової суспільної ролі,
яку молодь має виконувати. Одні стають до праці, інші продовжують
навчання. Таке розмежування суспільних ролей відбивається також і на
характері релігійних почуттів, особливостях проблем з вірою, наприклад,
у студентів можуть виникати складнощі з узгодженням релігійних догм і
набутих знань.
Але період навчання або професійної діяльності пов’язаний з певною
стабілізацією, спробою зінтегрувати різнорідні досвід і знання про
людину й світ, щоби побудувати досить цілісний світогляд. У порівнянні
з періодом середньої школи, тепер у молодих людей менше емоційної
поспішності й розхитаності, а більше роздумів і поважності у ставленні
до духовної дійсності. Але така респектабельність не пов’язана з
пасивністю, навпаки, вона підштовхує до динамічності й ідеалу. Про цю
фазу релігійного розвитку людини можемо говорити, як про період
релігійної автентичності. Виникає прагнення до чистої релігії, яка б
відкривала сенс життя. З’являється бажання самовдосконалюватися через
цілковиту довіру до Бога як основи життя. Релігія стає джерелом сили,
безкомпромісності, надихає до суспільних і патріотичних ідей.
Розвиток релігійного життя в цьому періоді слід підтримувати
використовуючи основні козирі молодості (автентичність, ідеалізм,
відкритість, безкомпромісність, солідарність).
Описаний час – це не лише конфлікти й кризи, які багато в чому природні
і належать до правил розвитку. Трапляється в цьому віці ряд парадоксів
релігійного життя. Вирішуючи проблему власної ідентичності, приймаючи
багато рішень стосовно життєвих цінностей, молоді люди стараються
розв’язати іноді через нервозні й незрілі контакти з лідером групи,
друзями або сексуальними партнерами. Вони ще непевні в собі, можуть
попасти під вплив найодіозніших доктрин (наприклад сатанізму). Сатаністи
знищують усе, що добре, оскільки вважають, що не Бог, а сатана є
володарем світу, і що його слід почитати через брутальність, розпусту,
убивства й матеріальні розколи.
Власне, у цьому віці, іде боротьба за власний світогляд, дуже часто
виникають кризи власної ідентичності. Окрім конфліктів з дорослими,
особливо батьками, що може призвести до відторгнення репрезентованої
ними релігійності, треба нагадати про ряд тривог і неспокоїв у молодих
людей. Вони можуть бути пов’язані, зокрема, з першим сексуальним
досвідом, що не узгоджується з релігійними нормами. Конфлікт сумління,
який виникає в подібних випадках, може стати причиною відходу від віри й
навіть негативного та агресивного ставлення до неї.
У цьому віці спостерігається один із типів релігійних криз, яка
характеризується швидким наростанням та інтенсивністю. Утримуються
впродовж деякого часу. Найпримітніші вияви цих криз – це занедбання
релігійних обов’язків і догматичні сумніви. Як і в будь-якому іншому
типі криз, тут відбувається погіршення настрою, з’являється багато
претензій і бунт. Причинами такої кризи звичайно бувають: вплив
світського оточення, занедбування релігійних обов’язків і зневіра в
людській доброті й чесності.
Але криза ще не є цілковитою катастрофою. Скоріше слід оцінювати її як
переломний пункт у житті людини або ж, принаймні, шанс для здійснення
етичних корективів.
До основних факторів на формування релігійного життя належить
релігійність батьків, групи ровесників, приятелів, “ідолів”, “мода”,
засоби масової інформації тощо.
Власне, деперсоналізуючий вплив сучасних суспільних структур нерідко
породжує ці кризові ситуації. А деякі релігійні рухи можуть запевнити,
що можуть вивести з такої ситуації, а також заспокоїти найглибші людські
запити як у почуттєвому, так і в пізнавальному планах.
Для здобуття нових членів релігійні рухи застосовують своєрідний стиль
пропаганди й вербування (сердечність і обман) та психологічно-суспільні
маніпуляції (зокрема, колективний тиск, бомбардування любов’ю,
перебудову свідомості, утримування в стані постійної активності), і,
власне, це в людини може розвинутися пізнавально-емоційний дисонанс,
маніпулюючи яким , можна остаточно зламати опір особи й навіть довести
її до екзальтації.
Отже, вибір духовних реалій проходить диференційовано: в одних він
глибокий і пов’язаний з багатьма шарами психіки, а в інших зачіпає лише
другорядні проблеми життя. Відповідно то того чи іншого вибору Бога
формується конкретна релігійна особистість, яка має комплекс психічних
рис і поведінки, визначальних для релігійної особи.
Література
S.Mika. Psychologia spoleczna. Варшава, 1981, с.334.
E.Aronson. Czlowiek – istota spoleczna. Варшава, 1978, с. 43.
M.Przetacznikowa, Z.Wlodarski. Psychologia wychowawcza. Варшава, 1980,
с.325.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
