Реферат на тему:

Психологічна наука і сучасні підходи до модернізації професійної
підготовки майбутнього вчителя

Протягом останнього десятиріччя психологія впевнено ввійшла в
свідомість населення нашої держави, а також у педагогічний процес різних
навчальних установ. Педагогічний навчальний заклад готує студентів до
педагогічної роботи в школі. Відповідно, його випускник повинен бути
підготовленим до розв’язання тих завдань, які ставляться сьогодні перед
загальноосвітньою школою. Саме тому, на думку  С.О. Сисоєвої, особливого
значення набуває модернізація системи педагогічної освіти  в усіх її
ланках і виконання завдання якомога швидшої орієнтації педагогів на
реалізацію потреб швидкозмінного суспільства та його громадян [4], а
підготовка вчителів на сучасному стає етапі центральною проблемою не
тільки педагогіки але й психології.

Від випускників професійної школи сьогодні вимагається гнучка адаптація
до соціально-економічних умов, що постійно зазнають змін, самостійність,
уміння критично мислити і генерувати ідеї (педагогічні, авт.), оперувати
зростаючими об’ємами наукової інформації. Підвищується роль
інтелектуальної власності в житті суспільства, збільшується об’єм
інформації і вдосконалюється її перероблення та використання, а від
якості її відображення залежать всі види мислення і пізнання. Інтелект,
розвиток мислення все більш усвідомлюється як основа успішного навчання
[3].

Впроваджуючи психологічну науку в педагогічну практику, головну увагу
слід звертати на формування в майбутнього педагога вміння
використовувати психологічні знання для розв’язання конкретних
педагогічних ситуацій. Виходячи з цього, доречною є думка відомого
психолога Ю.М.Кулюткіна, який наголошував на тому, що розв’язання
вчителем практичних завдань потребує від нього вміння інтегрувати
знання, здобуті в процесі вивчення психології, педагогіки, методики
викладання тих чи інших предметів. На жаль, у більшості педвузів
спостерігається розрив між цими домінуючими дисциплінами. Багато
викладачів-методистів зовсім не обізнані із здобутками сучасної
психології. Психологи, в свою чергу, не знають методичних знахідок,
нових технологій тощо [1].

?????????{?’язку з цим слушними є розроблені Ю.М.Кулюткіним і Г.С.
Сухобською «ситуаційні» методи підготовки вчителів. У цьому випадку
об’єктом аналізу студента виступають практичні ситуації, а сам він
виконує роль дослідника, який має знайти засоби аналізу певної ситуації,
визначити критерії та показники її оцінки, відшукати оптимальний спосіб
дій [2].

Такий підхід до організації навчального процесу створює підґрунтя для
практичного використання здобутих знань із психології, педагогіки,
методики викладання різних дисциплін, що, в свою чергу, прискорює процес
адаптації майбутніх учителів до роботи в реальних педагогічних умовах.

Модернізація системи професійної підготовки вчителя має бути спрямована
не тільки на озброєння майбутніх спеціалістів найновішими знаннями з
психології, педагогіки, різних методик, а й на підготовку до їх
поглиблення, розширення, комплексного використання на практиці та на
формування умінь і навичок самоосвіти, що повинно стати важливою рисою
педагога.

Таким чином, модернізуючи систему професійної підготовки майбутнього
вчителя, психологічну науку слід націлити на формування таких його
якостей: любов до своєї професії, позитивна мотивація до набуття
необхідних для майбутньої діяльності знань, умінь і навичок; високий
рівень теоретичної і практичної підготовки із загальної, вікової,
педагогічної, соціальної психології; вміння самостійно здобувати й
поглиблювати знання з допомогою різноманітних джерел інформації
(навчальна й наукова література, періодичні видання, Інтернет тощо);
складати плани й тези виступів, писати реферати, виконувати курсові та
дипломні роботи; вміти логічно обґрунтовувати  й аргументувати судження,
висовувати гіпотези й володіти методикою експериментальної їх перевірки;
вміння самостійно проводити дослідження й спостереження, грамотно
оформляти хід і результати експериментальних робіт і спостережень,
формулювати висновки; вміти діяти за алгоритмом, а також у нестандартних
ситуаціях, не вдаючись до шаблонів; уміти самостійно систематизувати та
узагальнювати раніше одержані знання;  порівнювати, співвідносити,
оцінювати, класифікувати об’єкти за одним чи кількома запропонованими
критеріями; розділяти педагогічні процеси на етапи, виділяти
причинно-наслідкові зв’язки; здійснювати міжпредметні зв’язки,
насамперед із педагогікою, методикою викладання різних предметів тощо.

Література:

1. Кулюткин Ю.Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности
учителя // Вопр. психологии. — 1986. — № 2. — С.31 — 39.

2. Моделирование педагогических ситуаций / Под ред. Ю.Н. Кулюткина и
Г.С. Сухобской. — М., 1981. — 120с.

3. Морозова И.С. Технологии интенсификации образовательного процесса в
вузе //Психология в вузе. — 2007. — № 1. — С. 72 — 82.

4. Сисоєва С.О. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя //
Педагогіка і психологія. — 2005. — № 4. — С. 60 — 66.

Похожие записи