РЕФЕРАТ

на тему:

Психокорекційна робота психолога

з вчителями

      

Ні для кого не секрет, що професія вчителя відноситься до розряду
стрегогенних і вимагає від нього великих резервів самоуправління і
саморегуляції. Не дивно, що вчителі, як професійна группа, відрізняється
надто низькими показниками фізичного і психічного здоров”я. Ці показники
збільшуються по мірі збільшення стажу роботи в школі.

       Лише 34% досліджених педагогів знаходяться в зоні психологічного
благополуччя. Вони здатні справлятися з негативними впливами життя на
психологічному рівні. Біля 40% мають помірні нервові розлади і їм
необхідна спеціальна психологічна допомога (Л.М. Мітіна 1998).

       Більше 80% вчителів мали високий рівень ситуативної напруги (за
методикою Спілбергера), а 60% — постійної напруги (в тих випадках, які
проробили 10-15р.) (Казанська В.Г 1995)

       Важливою умовою ефективності професійної діяльності є достатній
рівень розвитку професійної самосвідомості.

       Вона включає:

      —  ставлення особистості до професії;

      — систему уявлень про сутність педагогічної професії і вимоги, що
вимагає професія до особистості педагога;

      — систему уявлень про своє професійне Я. 

       Складовою професійної самосвідомості є високий рівень
педагогічної культури:

      — поєднання вимогливості і поваги до оточуючих учня;

      — об”єктивна моральна поведінка.

       

Вагомі зусилля, спрямованість на самоконтроль і корекцію поведінки

       Професійно значимі якості особистості педагога – любов до дітей і
професії, гуманність, педагогічний такт, самокритичність, справедливість
відповідальність.

       “Я – образ” педагога є відносно стійким утворенням, але інколи
може змінюватися під впливом внутрішніх (особистих) і зовнішніх
(соціальних) факторів.

       Реальний і ідеальний професійний “Я – образ” можуть не
співпадати, що може стати джерелом серйозних внутрішньо особистих
конфліктів. З іншого боку це неспівпадання професійних Я – образів є
джерелом самовдосконалення особистості до її розвитку.

Самоактуалізованій особистості притаманні такі властивості (А.Маслоу):

      — адекватне, об”єктивне сприйняття реальності;

      — прийняття себе та інших;

      — концентрація не тільки на собі, але на інших;

      — здібність до творчої діяльності,

      — спільність з іншими, почуття належності, співучасті;

      — здібність створювати стійкі емоційні стосунки з іншими;

      — здібність до позитивної ціннісної орієнтації;

      — почуття гумору, доброта;

      — творчі здібності та оригінальність.

       Педагогічна діяльність дає можливість до власного розвитку.

       Знання педагога про самого себе, про свої особистості і
професійні якості,  оцінка професійної компетентності є предметом його
самоставлення.

       В сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін
„ефективні вчителі” .

       До важливих особливостей ефективного вчителя відносять:

      — впевненість у собі і високу самооцінку (позитивна оцінка себе як
здібної людини, достойної поваги),

      — емоційна стабільність;

      — прагнення до максимальної гнучкості.

Активне соціально-психологічне навчання вчителів 

       При наявності психологічного захисту у суб”акта розвивається
одностороння підвищена чутливість до професії, що стосується позитивних
сторін власного Я. Людина проявляє нечутливість, жорстокість до іншої
людини, якщо вчинки останньої не відповідають захисним бажанням і цілям,
не приймає частину людей.

       Виникає проблема: визнати переваги інших – значить поставити під
сумнів власні цінності, „а значить переваги його Я”.

       Неприйняття всіх людей.

       Підвищенна чутливісті до ситуації схвалення, несхвалення,
породжує невпевненість, напругу в ситуаціях, які є небезпечними для „Я”.

        Загальна педагогічна дезадаптація проявляється в тому, що
вчитель при розвинутому „захисті” прагне до задоволення власних бажань і
слабо відображає у скривленому виді бажання партнера (учня) по
спілкуванню.

      — Ще однією складністю педагогічного спілкування при „захисті” є
пошук винного в невдачі, а також у  зовнішніх обставинах..

       Не бажає  загострювати увагу на власних особистісних
особливостях.

       Є небезпека непомічання різних сторін своєї поведінки, заміна
яких могла б привести до успіху педагогічної взаємодії з учнями.

      — скривлення  зворотнього зв”язку,

      — непослідовність поведінки;

      — розходження між словом і ділом 

      — протиречивість у ставленнях

                   Принципи організації занять АСПН:

      -добровільність;

      -“тут і тепер”;

      -взаємне прийняття один одного;

      -конфідеційність.

      Об”єктивні фактори ,які діють в групі:

      -зворотня інформація- психологічна атмосфера(довіра)

      -групова динаміка

      — етичні норми

      -поетапність розвитку

      Особливості    управління тренінгом:

      структурування групового  процесу- підкріплення важливих моментів,
підведення підсумку,уточнення, інтерпретація, конфронтація,блокування
непродуктивних форм поведінки,-вміння використовувати  різні методи  і
прийоми  роботи: психодраму, соціодраму, гру, психопластику,
психомалюнок.

       

      Суб”єктивні фактори:

       

      Самосвідомість;

      самозміни;

      здивування;

      переживання значимих подій і станів;

      рішучість і бажання змінитися;

      преорієнтація установок;

      ідентифікація;

      саморозкриття;

            Оволодіння уміннями і навичками  психологічного спілкування.

       Учасники повинні усвідомлювати перешкоди:

      -неповне слухання;

      -“відхід” в отримуванні відповіді;

      -стурбованість собою;

      -оцінювання того, хто говорить;

      -невміння поставити себе на місце іншого.

       Спосіб активізувати “пасивних “ : “Акваріум” 

       У внутр. колі говорять про те, як почувають себе в групі, в чому
полягають труднощі при включенні  в контакт з іншими, які тривоги,
страхи при цьому відчуваються, яким чином хотіли б змінити свою
поведінку.

      Потім члени”зовнішньої” групи міняються з “внутрішніми” місцями і
реагують на те, що вони чули. Таким чином вся група є залученою в
обговорення питання про “участь-неучасть”.

       Може зупиняти страх відкрити перед іншими свої негативні сторони.
Тому важливо забезпечити всім учасникам можливість відкрити в собі
позитивні сторони.

       Робота відбувається з опорою на позитивний потенціал особистості.

       Один з специфічних факторів процесу спілкування і розвитку
кожного є конфронтація вміння йти на зіткнення (бояться йти на
конфронтацію через страх образити,( удару у відповідь).Є така поведінка
, коли прагнуть атакувати, критикувати інших.Така поведінка повинна
блокуватися.

       Уникати навішування ярликів, оцінок, кидати виклик тільки тій
поведінці, яка повинна бути досліджена(напр.демонстративн а поведінка).

       Метою конфронтації є розвиток суб”єкта, а не розкриття його
недоліків.

       Вміння  ставити запитання. Питання можуть бути формою 
відволікання від власних переживань  і заважають переживанням інших
членів групи.

       Можуть заважати розвитку групового процесу. Така поведінка може
бути продиктована бажанням сховатися за іншим.

            Підтримка.Вміння надати підтримку полягає в тому, щоб
визначити, коли вона умісна-тільки тоді цей фактор матиме навчальний
ефект.Заг.помилкою є надання підтримки до того ,як учасник який її
потребує, встигне пережити внутр.конфлікт чи негативну емоцію.

       Підтримка умісна у випадку кризових станів чи коли учасники
рішаються на ризикований крок.

       Дане  навчання   відрізняється  від традиційного своїм емоційним
аспектом. Але в результаті цього підходу можуть залишитися в тіні
важливі, пізнавальні аспекти, які забезпечуються через  мислення ,
розвиток здібності до аналізу, синтезу і прийняттю рішення.

       Важливо не тільки переживати, відчувати певні емоції, але й
розуміти один одного. Цьому допомагають  інтерпретації-пояснення
поведінки,

      міні-лекції

      вміння підводити підсумок (узагальнювати проблему); 

      оцінювати те, що відбувається в групі.

      Результат роботи в тренінгу:

       Вміння брати на себе відповідальність самостійно вирішувати
проблеми.

       Формування навичок прийняття людини такою, якою вона є.

       Так як самооцінка є похідною від оцінок інших людей, тому
наслідком           прийняття людини групою буде збільшення адекватності
самооцінки.

      Важливо не випускати з виду , що даний досвід може бути
перенесений учасниками в повсякденне життя , професійну діяльність.
Тренеру потрібно бути уважним до ситуацій, які дозволяють “перекидати
місток” в педагогічну практику. Тому важливо підкреслювати, що тут немає
вчителя,  авторитету, а з іншого боку що з тренера не знімається
відповідальність за перенесення отриманого в групі досвіду в
професійно-педагогічну діяльність.

       Організаційні аспекти створення групи  АСПН

      Оптимальна кількість –12 чоловік.

      При відборі в групу остерігатися включати потенційно нездорових
людей, з особливо вираженою стереотипною поведінкою.

       Група гетерогенна, закрита(після комплектування ніким не
доповнюється).

       Загальна кількість год.-100-120.

      Заняття можна  проводити протягом навчального року 1 раз в
тиждень(2-4 чол).

       Принципи

      1)звертатися на ти і по імені;

      2)бути відповідальним за слова, вчинки,

      3)все відбувається тут і зараз

      4)все що відбувається в групі на добровільних началах

      5)приймати себе та інших такими як вони є

        Методи роботи

      -групова дискусія;

      -проективний малюнок;

      -розігрування рольових ситуацій,

      -психодрама

Похожие записи