РЕФЕРАТ

на тему:

Психокорекційна робота психолога з учнями молодшого шкільного віку

ПЛАН

1. Корекція психологічної готовності дітей до школи.

2. Корекція типів невстигання у навчанні учнів початкових класів.      

3. Рання профілактика педагогічної занедбаності учнів

       

       Корекція психологічної готовності дітей до школи.

      В 6-7 років зростає рухливість нервових процесів, відмічається
більша ніж у дошкільників рівновага процесів збудження і гальмування ,
хоча ще процеси збудження переважають (що характеризується
непосидючістю, підвищеною емоційною збудливістю).

      Зростає функціональне значення другої сигнальної системи.

      В структурі психологічної готовності прийнято виділяти наступні
компоненти ( за даними Л. А. Венгер, А. Л. Венгер, В. В. Холмовської, Я.
Я. Коломинського, Е. А. Пашко та ін.).

      1. Особистісна готовність.Включає формування в дитини готовності
до прийняття нової соціальної позиції – статусу школяра, який має свої
права та обов’язки. Це ставлення дитини до школи, навчальної діяльності,
вчителів, самого себе.

      — мотиваційна сфера. Школа приваблює не лише зовнішніми сторонами,
але можливістю отримувати нові знання, що передбачає розвиток
пізнавальних інтересів;

      — розвиток емоційної сфери дитини.

      До початку навчання в дитини повинна бути досягнена порівняно
хороша емоційна стійкість.

      2. Інтелектуальна готовністьдитини до школи.

      — наявність кругозору, запасу конкретних знань.

      — диференційне сприйняття.

      — аналітичне мислення (здібність визначати основні ознаки і
зв’язки     між явищами, здібність відтворити зразок).

      — раціональний підхід до дійсності (послаблення ролі фантазії).

      — логічне запам’ятовування.

      — інтерес до знань, процесу їх отримання за рахунок додаткових
зусиль.

      — оволодіння на слух розмовною мовою

      — розвиток тонких рухів руки і зорово – рухових координацій.

      3. Соціально – психологічна готовністьдо шкільного навчання.

      — формування в дітей якостей, завдяки яким  вони могли б
спілкуватися з іншими дітьми, вчителем.

      — володіння гнучкими способами встановлення взаємостосунків з
іншими дітьми

      — вміння поступатися та захищатися.

      Для визначення готовності дитини до школи, проводяться групові та
індивідуальні психодіагностичні дослідження, а саме:

      рівня інтелектуального розвитку,

      розвитку тонкої моторики руки,

      координації рухів рук і зору,

      вміння дитини малювати за зразком,

      розвиток довільності.

      Для реалізації цієї мети можна використовувати тест шкільної
зрілості Керна – Йірасена, який включає

      Завд.1. Малюнок чоловічої фігури.

      Завд.2.Відтворення письмових букв.

      Завд.3. Змалювання групи точок.

      За результатами тестування ми можемо оцінити різні сторони
психічного розвитку дітей і розвиток моторики, вміння виконувати
завдання за зразком, тобто характеризують довільність психічної
діяльності.

      Методика”Графічний диктант”( Д. Б. Ельконін) спрямована на
виявлення вміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого,
правильно відтворювати на листі паперу задане спрямування ліній,
самостійно діяти по завданню дорослого.

      Результати досліджень обговорюються на психолого- педагогічному
консиліумі , так як класоводи можуть доповнити інформацію про успішність
дітей, адаптацію в нових умовах навчання. Проводяться бесіди з батьками,
за їх згоди психолог може проводити індивідуальну або групову корекційно
– розвивальну роботу з їх дітьми. Індивідуальна психо – корекційна
робота проводиться з однією дитиною, інколи більш ефективною є робота в
групі – тому створюється група розвитку.

      Ідеально коли є система роботи:

      Психолог – вчитель – батьки.

      Необхідне обладнання, роздатковий матеріал.

      Формування елементів навчальної діяльності

      Навчальна діяльність — вищий рівень розвитку діяльності дітей
порівняно з ігровою. Вона ставить і вищі вимоги до розвитку всіх
психічних функцій, їх довільності, усвідомленості, що формується в
тісному взаємозв’язку з розвитком мотиваційної та вольової сфер
особистості дитини. Сформованість навчальної діяльності, насамперед,
передбачає здатність орієнтуватися на певні правила виконання тих чи
інших дій, сприймати ці правила не лише наочно, а й на рівні словесної
інструкції.

      Довільність запам’ятовування, мислення, уваги дає змогу дитині
утримувати інструкцію у свідомості й будувати на її основі план дій,
дотримуватися його, здійснюючи самоконтроль і оцінку виконання
поставленого перед нею завдання. Саме такий зміст має переважна
більшість завдань, які дітям доводиться виконувати з самого початку
навчання в школі. Тим часом чимало дітей під час виконання завдань
зазнають труднощів, що, насамперед, не дає їм змоги працювати разом з
класом. Подані нижче спеціальні завдання передбачають вправляння дітей в
опануванні компонентів навчальної діяльності:

      1) усвідомлення поставленого завдання;

      2) орієнтації на певні правила та побудови на їх основі
відповідного плану дій;

      3) здійснення самоконтролю за його виконанням та оцінки кінцевого
результату.

Завдання     Малювання прапорців.

      Це завдання полягає в тому, що перед дитиною кладеться аркуш
паперу в клітинку, на якому намальовані прапорці з дотриманням таких
правил: держачок прапорця займає три клітинки, прапорець — дві, відстань
між прапорцями — дві клітинки; в рядку чергуються червоні й зелені
прапорці; держачок прапорця коричневий. Дається інструкція: «Ось
намальовані кольорові прапорці. У тебе є аркуш паперу і кольорові
олівці. Намалюй на своєму аркуші такі самі прапорці, як тут (підкреслене
виділяється інтонацією). Зразок буде перед тобою, на нього можна
дивитися під час малювання. Малюй доти, доки я не скажу: “Досить”.

       

Завдання“Графічний  диктант”

       Для виконання графічного диктанту дитина одержує аркуш паперу в
клітинку, олівець чи кулькову ручку й інструкцію: «Зараз ми вчитимемося
малювати візерунки. Для цього потрібно поставити олівець в куточку
клітинки з лівого боку аркуша (дітям, які спочатку матимуть труднощі в
орієнтуванні на сторінці, можна поставити на аркушах крапки на початку
рядків) і проводити лінії так, як я говоритиму, не відриваючи олівець
від паперу».

      Зразки   диктантів:

      1) одна клітинка вниз, одна клітинка праворуч, одна клітинка
вгору, одна клітинка праворуч, одна клітинка вниз, одна клітинка
праворуч, одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч…

      2) одна клітинка вгору, одна клітинка праворуч, одна клітинка
вгору, одна клітинка праворуч, одна клітинка вниз, одна праворуч, одна
клітинка вниз, одна праворуч, одна клітинка вгору, одна праворуч…

      3) три клітинки вгору, одна клітинка праворуч, дві клітинки вниз,
одна клітинка праворуч, дві клітинки вгору, одна праворуч, три клітинки
вниз, одна клітинка праворуч, три клітинки вгору, одна клітинка
праворуч, дві клітинки вниз, одна клітинка праворуч.

      Після того, як буде продиктовано певну кількість ланок, дитині
пропонують продовжувати малювати візерунок

      Час малювання кожного візерунка можна не обмежувати: дитині треба
дати змогу зробити помилки, спробувати їх виправити й надалі малювати
правильно. Звичайно, можливості дітей у малюванні одного візерунка
вичерпуються протягом кількох хвилин.

      Це завдання належить до складних, через те дітям, які недостатньо
готові до навчання, особливо з труднощами зорово-моторної координації,
воно може бути малодоступним. У таких випадках його доцільно поділити на
простіші: а) змальовувати візерунки зі зразка, а не під диктовку

      б) після того, як дитина навчиться змальовувати зразки, їй
пропонують малювати візерунки самостійно, використовуючи зразок із
кількох ланок;

      в) виконувати під диктовку найпростіші візерунки, поступово
переходячи до складних. 

      Додаток1

Програма корекції готовності до школи

Напрям К-сть занять

І.Розвиток тонкої моторики руки 20

II. Тренування концентрації та переключення уваги 31

1 .Завдання по типу коректурних проб (картинки) 8

2. Коректурні проби (5 хв.) напр.. викреслюємо а, викреслюємо о,
викреслюємо а, підкреслюємо е. 8

3. Пошук чисел за таблицями Шульте (5 таблиць) 5

4. Написання слова навпаки (парта-атрап) 10

III. Розвиток уваги, пам’яті, мислення 45

1 .Порівняння

 •   За однією ознакою (розмір, колір, форма)

•   За двома ознаками

•   За трьома ознаками 3

2. Знаходження розрізнень. 4

3 .Проходження лабіринтів 3

4.Робота з кольоровими матрицями Равена 2

5. Об’єднання в групи предметів (фрукти, овочі, одяг, меблі, тварини).
15

6. Виділення четвертого лишнього •   На картинках, •   В поняттях. 4

7. Знаходження деталей, яких недостає і доповнення до цілого (по
Векслеру) 1

8. Складання картинок (к-сть частин збільшується). 4

9. Складання тематичних «Ріхггіе» 5

10. Серії «Вчимося думати» 8

1 1 .Конструювання мозаїк, наборів 4

12Складання розповідей по серії сюжетних картинок. 5

      Деякі види робіт можуть проводитися одночасно в одному занятті.

      Г.Ю.Тряпіцина Експериментальна програма компенсаторно-коректурного
розвитку довільної сфери дітей в початковій школі //Практична психологія
та соціальна робота, 2-3, 2003

       

       

      2.Корекція типів невстигання у навчанні учнів початкових класів.

       

      Корекція труднощів дітей у навчанні — складний і багатогранний
процес. Він торкається не лише усунення чи пом’якшення недоліків їхньої
навчально-пізнавальної діяльності, а й потребує вирішення особистісних
проблем кожної дитини, гармонізації її ставлень до самої себе,
ровесників і дорослих. Тому важливо, аби до корекційної роботи з дитиною
залучалася не лише школа, а й сім’я.

      Важлива роль в організації корекції труднощівунавчанні школярів
належить шкільному психологові. А він проводить, насамперед, діагностику
інтелектуального й особистісного розвитку дітей і,  виходячи з її
результатів, стає консультантом педагога щодо  побудови програми
індивідуально спрямованої корекційно-розвивальної роботи з кожною
дитиною, працює з сім’єю, де виховується дитина, яка має труднощі у
навчанні , нарешті, — він здійснює окремі форми  корекційної роботи з
дітьми. Крім різнобічного діагностичного вивчення дитини, психолог .у
разі потреби порушує питання про обстеження її в
психолого-медико-педагогічній консультації та встановлює контакт з цією
установою.

      Успішність корекції труднощів у навчанні дітей залежить від того,
наскільки тісно вона пов’язана з діагностикою і є її безпосереднім
продовженням. Тому й говорять продіагностико-корекційну системуяк єдине
ціле.Завдання діагностики — виявлення загальних, типових та
індивідуальних особливостей дітей, що мають труднощі у навчанні, з метою
врахування їх у педагогічному процесі. Без такої діагностичної основи
корекція навчання дітей неприпустима і не може -бути успішною.
Здійснювана наосліп, без урахування причин порушення навчальної
діяльності кожної дитини та можливостей їх усунення відповідними
методами педагогічного впливу, вона дискредитує саму ідею допомоги дітям
із труднощами в навчанні.  

      Якими конкретними способами можна виявити наявність чи рівень
сформованості тих чи інших емпіричних характеристик?

Емпіричні прояви Способи виявлення

Адекватність сприйняття Здібності зорового сприйняття можна не
вимірювати спеціально. Достатньо мати на увазі як фонову характеристику
(розуміння зображень на картинках). Вправи на сприйняття звуків мови.

Рівень узагальнення «Виключення 4-го лишнього» Розповідь за картинками
Відповіді на запитання

Розуміння зв’язків між явищами Арифметичні навички Розповідь за
картинкою Малюнок на задану тему

Наявність розгорнутого фразового мовлення Розповідь за картинками
Відповіді на запитання         “Виключення 4-го лишнього»

Адекватний рівень розвитку тонкої моторики
Малюнок                                                

Коректурна проба

Засвоєння нового з допомогою дорослого Введення навчального етапу в
кожному завданні

Достатня незалежність, автономність в поведінці Спостереження в процесі
обстеження

Адекватне ситуації емоційне реагування Спостереження в процесі
обстеження

 

Здібність виконувати розумову роботу за інструкцією Спостереження в
процесі обстеження

Здібність вести себе у відповідності з ситуацією Спостереження в процесі
обстеження     

Інтерес до запропонованої інтелектуальної діяльності Спостереження в
процесі обстеження

Бажання досягнути позитивної оцінки Спостереження в процесі
обстеження        

 

Здібність працювати в групі ровесників Спостереження в процесі
обстеження

Здібність встановлювати контакт з дорослими Спостереження в продесі
обстеження

              

      Ті чи інші труднощі дитини в навчанні негативно позначаються на її
здатності працювати разом з класом. Через те вона більшою чи меншою
міроюпотребує індивідуалізації навчального процесу.Тим часом в умовах
великої наповнюваності класу в масовій школі та напруженого темпу
вивчення програмового матеріалу можливості індивідуальної роботи з
дітьми дуже обмежені. Вони бувають достатніми для тих учнів, які мають
легкі порушення навчальної діяльності, пов’язані з недоліками переважно
мотиваційної та емоційно-вольової сфер чи з вадами окремих функцій,
наприклад, уваги, сенсомоторної координації, за належно сформованої
пізнавальної діяльності  в цілому. 

Типологія дітей з труднощами в навчанні:

      •   Діти з розладами регуляції навчальної діяльності-мають розлади
тих функцій, які забезпечують цілеспрямованість і послідовність,
необхідні для успішного виконання будь-якого завдання (причини, що
дезорганізовують діяльність дитини й перешкоджають формуванню позитивної
навчальної мотивації, є досить поширене порушення поведінки,
званегіперактивністю з дефіцитом уваги),10% хлопчиків і 1% дівчаток;

      Гіпоактивні(недостатня концентрація уваги через ослабленість
нервової системи, проте характерним недоліком її функціонування є
переважання прогресіє гальмування).

      •  Діти з відставанням в інтелектуальному розвиткові та достатніми
передумовами научуваності(стійкі труднощі в навчанні) –педагогічно
занедбані діти.Недостатній розвиток мислення і мовлення,звуженість знань
і уявлень про світ, емоційно-мотиваційнанезрілість зумовлюють
неінформованість в них здатності довільно регулювати свою поведінку:
усвідомлювати мету, послідовність дій, оцінюючи їх правильність.

      •  Діти зі зниженою научуваністю(причина відставання -недоліки
функціонування ЦНС, зумовлені травмами, ускладненнями
внутрішньоутробного розвитку, перенесеними неврологічними захворюваннями
чи просто спадковими вадами)-діти із затримкою психічного гозвитку
(ЗПР). Несприятливі передумови научуваності., інертність пізнавальних
процесів. Це виявляється і в актуалізації необхідних знань для розв
‘язання того чи іншого завдання і в пошукові оптимальних шляхів
досягнення мети. Тому вони не завжди успішно користуються навіть тими
знаннями і вміннями, які у них є. Низька научуваність — дитині важко
скористатися новою інформацією, пов’язавши її з уже наявним досвідом.

      Фактори, які спричиняють ЗПР є різні інтоксикації, неблагополучна
вагітність, ускладнені пологи, хвороби батьків, спадкові аномалії,
нездорове економічне середовище, незадовільні соціальні умови тощо.

      Якщо визначити загальну характеристику ЗПР дітей, то це стан,
зумовлений недостатністю окремих функцій: пам’яті, уваги, мовлення,
емоційно –вольової сфери при відносному збереженні розумових операцій.

      ЗПР соматичного і психогенного походження піддаються корекції
легше, а церебрально – органічного важче.

      Щоб дитині із ЗПР реально допомогти, необхідно попередньо всебічно
вивчити стан її психіки, фізичного здоров’я, визначити потенційні
можливості розвитку, а згодом організувати для неї психологічно
цілеспрямованому діяльність.

      Робота психолога з учнями із ЗПР має включати ігри, вправи, що
спрямовані на формування вольової регуляції, здатності планувати
діяльність, регуляції емоцій.

      Інша категорія дітей, що потребує психокорекції – педагогічно
занедбані.

      В основі педагогічної занедбаності лежить соціальна незрілість
особистості. Інтелектуальна недостатність в цих дітей проявляється в
недоліку об’єму знань, уявлень, якими володіє дитина даного віку при
наявності достатньої здібності до узагальнення, вміння використовувати
допомогу у виконанні завдань, хороші орієнтації у повсякденній
життєйській ситуації.

      Педагогічно занедбані характеризується бідністю інтелектуальних
інтересів, недостатністю вищих потреб особистості.

      Ці випадки поглиблюються як правило ще й недоліками сімейного
виховання, несприятливим психологічним мікрокліматом в сім’ї (постійні
конфлікти,алкоголізм батьків, бездоглядність дитини), тому сім’я, як
правило, не може надати допомогу у подоланні педагогічної занедбаності.

      В психокорекційну програму рекомендується включати групові заняття
із загального розвитку дітей, розширення кругозору.

      Труднощі в навчанні можуть бути пов’язані з типом ВНС  :
гіперактивні,  гіпоактивні (через мірна повільність)

      Корекція невстигання у навчанні полягає:

      1. Встановлення причин, що зумовили труднощі у навчанні.

      2. Збагачувати дітей різноманітними знаннями про навколишнє життя
і про певні взаємозв’язки між предметами і явищами.

      3. необхідно зміцнювати працездатність дітей, їх уміння
зосереджувати увагу н і цілеспрямовано працювати:

      4. ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення,
адекватно оцінювати результати.

      5. розвивати позитивно навчальну мотивацію.

      Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі
перейти від одного до іншого.

      Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом.

Розвиток довільності.  .

      В молодшому шкільному віці в центр психічного розвитку дитини
висувається формування довільності і розвиваються довільна пам’ять,
увага, мислення. Дитина вчиться керувати своєю поведінкою, протіканням
психічних процесів (мислення, уваги, пам’яті).

      Важливою стороною корекційних програм по розвитку довільності є
формування функції планування. Ефективним прийомом тут являються
спеціальні тренування.

      Імпульсивним дітям пропонується виконувати завдання з відстрочкою
(10…15с.), в ході якої вони повинні були обдумати, що і як робити.
Крім того, їх навчати конкретним правилам і прийомам аналізу завдання,
контролю, вміння діяти за правилами.

      Для розвитку довільності можна використовувати вправи:

      “Будиночок”

      “Домалюй узор”і т. д. (вміння діяти за правилом). Правилом є схема
з’єднання в цілісний узор окремих елементів.

      Для розвитку довільності уваги, можна використовувати завдання на
запам’ятовування картинок і слів.

      (25 картинок, тривалість сприйняття кожної картинки 3с.)

      Методика“Заучування 10 слів”– дитині пропонується запам’ятати
назви 10 знайомих їй предметів.

      У корекційні заняття слід включати вправи на стійкість уваги та
спостережливість

      “Простеж за напрямком”

      “Порівняй два ескізи”

      “Чого не вистачає на картинці”

      Вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати
зображений предмет на окремі елементи (деталі, частини).

      “Знайди малюнок двійник”(сприяє подоланню надмірної імпульсивності
при сприйманні різноманітних об’єктів).

      Ці вправи сприятимуть подальшому розвитку швидкості сприймання.

      Якщо дитина дає швидко неправильні відповіді, це свідчить про її
підвищену імпульсивність.

      Якщо дитина довго думає, але не дає правильної відповіді, це
говорить про недостатню стійкість здорової пам’яті.

      Підвищена імпульсивність і недостатня стійкість здорової пам’яті
долаються однаковими способами:

      o      поелементним порівнянням основного зображення з іншими
зображеннями;

      o      називання дій, що виконуються в голос (“Я мушу виконувати
завдання уважно, не квапитися, спочатку буду порівнювати плавці, потім
хвости….”).

      Діти, які розв’язують задачі повільно мають в основному інертний
тип ВНД, надмірно обережні, невпевнені.

      Таких дітей слід поступово навчати  швидшого темпу розумових дій –
наприклад, нормування часу за допомогою секундоміра. Важливо
підкріплювати правильні дії словами: “Молодець! Вірно”.

      Вправи на просторову уяву та просторове мислення:

      “Скільки тут кубиків”

      “Яка вийде коробка”.

      Задачі на умовиводи при співставленні предметів та подій:

      “Пара до пари”– вміння виділяти суттєву ознаку предмета.

      “Добери пару”– має усвідомити призначення предмета, що знаходиться
у рамці, а потім і всіх предметів по за нею.

      “Протилежності на малюнках”(визначення суттєвих ознак, і в першу
чергу функціональних усіх предметів, що досягається при абстрагуванні
від ознак випадкових).

      “П’ятий зайвий”– вивчення суттєвих ознак зображених предметів,
далі – узагальнення предметів, що мають одну і ту ж властивість.

      “Як розвивалися події”– розуміння життєвих подій, зв’язків між
подібними епізодами, вміння логічно їх аналізувати.

      Дитина не може усвідомлено поставити перед собою мету позбутися
від своїх психологічних проблем і порушень. Тільки тоді вона буде
співпрацювати з психологом, коли їй це буде цікаво. Тому важливе
використання ігрових моментів, особливо привабливих для дітей.

Завдання .Складання цілого зображення з окремих частин.

            Це завдання може мати багато варіантів, які ускладнюють його
чи полегшують. Основний його зміст полягає в конструюванні на площині:
складання .окремого зображення чи цілого сюжетного малюнка з частин. Чим
більший набір зображень матиме   психолог, тим цікавішою й
різноманітнішою для дитини буде гра. Для цього знадобляться будь-які
малюнки, наклеєні на картон і розрізані на кілька частин. Чим більше
частин, тим складніше завдання. Воно ускладниться також, якщо змішати
разом частинки різних зображень і запропонувати дитині знайти потрібні
для відтворення якогось зображення. Найдоступнішим матеріалом можуть
бути художні поштові листівки. Колекція таких листівок, розрізаних на
частини, урізноманітнить завдання за змістом зображень.

      Для дітей із недостатньо сформованим сприйманням, особливо
просторовими уявленнями, такі завдання можуть становити значні труднощі.

      Найпростішим завданням є складання окремого зображення (наприклад,
обличчя ляльки, фігури тварини, контури літака та ін.), розрізаного на
5—6 частин (можна і на 3—4, якщо дитина має значні труднощі).

      Можливі такі варіанти завдань:

      1)складання зображення за уявленням.

      Даються частинки зображення і пропонується скласти з них ціле. За
окремими деталями дитина має уявити те зображення, яке треба відтворити
.

       2)Складання зображення за зразком.

      Для цього потрібно мати два примірники зображень: Цілий і
розрізаний. Перед дитиною кладеться ціле зображення та безладно
розсипаються окремі його частини й пропонується скласти таке саме.

       

                 Для корекційно-розвивальних занять із молодшими
школярами кабінет шкільного психолога має устатковуватися достатньою
кількістю різних дидактичних ігор і вправ. Звичайно, весь обсяг завдань
і дидактичного матеріалу до них в одному посібнику подати неможливо.

      Ось деякі зразки,   типові завдання,  де показано їх розвивальні
можливості, дано деякі методичні поради щодо їх використання. Психолог,
який скористається цим матеріалом для практичної роботи, має до кожного
типу завдань дібрати аналогічні, простіші, складніші. Цікаві й змістовні
заняття з дітьми можливі за наявності багатьох однотипних завдань на
різному дидактичному матеріалі.

Розвиток сприймання та орієнтування в просторі      Складання одночасно
двох фігур різної величини. :

      Для виконання цього завдання потрібно мати два однакові зображення
різної величини, розрізані на однакові деталі і змішані. Процес
складання

      відповідних фігур потребує, крім аналізу деталей за формою, ще й
за величиною

       ВправаСкладання візерунків з мозаїки.      

      Комплекти «Мозаїка» можна придбати в магазині іграшок як відому
дидактичну гру. Це набір різнокольорових многокутників і спеціальної
панелі, на якій вони закріплюються відповідно до заданого малюнка.
Складність малюнка може регулюватися залежно від можливостей виконавців.

      За відсутності готових наборів можна виготовити .з пластика,
цупкого паперу чи картону набори   і викладати з них різнікомпозиції за
накресленим зразком.

      Для цієї гри придатні будь-які площинні зображення чи об’ємні
фігури, іграшки, предмети побуту, які можна розкласти чи поставити в
різному порядку. Наприклад, на столі викладається композиція: будиночок,
праворуч ростуть квіти, ліворуч — ялина, перед будиночком — песик.
Дитина уважно розглядає композицію. Потім вона заплющує очі або
відходить вбік, а тим часом деталі композиції міняються місцями.
Повернувшись, дитина має розповісти, що змінилося.

      Просторова орієнтація дітей особливо добре тренується, якщо в
різному порядку розташовувати об’ємні предмети: іграшки, навчальне
приладдя. Наприклад: на столі лежить книжка, праворуч від неї — олівець,
зліва — ручка

      Непомітно для дитини предмети розкладають в іншому порядку.
Розглянувши їх знову, дитина має пояснити, як вони тепер розміщені один
відносно іншого. Предмети потрібно розміщувати так, щоб доводилося
вживати різні прийменники:під, над, ззаду, збоку, спереду, зліва,
справа,поряд.Добре, коли в грі бере участь кілька учнів, вони придумують
завдання одне для одного, переміщуючи предмети.

Похожие записи