Профілактика культового впливу в освіті
Проблема втручання культових установ усіх конфесій у сучасну українську
школу не є новою. У цій статті представляється досвід роботи із
фахівцями освітньої системи, що є результатом реалізації
соціально-психологічних програм із профілактики психологічної
маніпуляції та негативного культового впливу на учнів
Ми вичленяємо такі умови й основні моменти зацікавленості культових груп
упровадження свого впливу в освітню систему:
можливість підвищення власного авторитету й додання видимості
легітимності своїй діяльності за рахунок співробітництва з державними
навчальними установами;
можливість пропаганди власної ідеології під виглядом навчальної
інформації;
можливість масового впливу й масового вербування нових адептів;
можливість рекламувати свою «соціально корисну діяльність» із духовного
виховання підростаючого покоління.
Відзначаємо, що свій вплив культи здійснюють комплексно й на всіх рівнях
освітньої системи.
За підтримки центральних і місцевих адміністративних апаратів системи
освіти для її працівників організуються та проводяться під виглядом
навчальних семінарів великомасштабні вербувальні семінари. Відбувається
популяризація культової ідеології та культових технологій під виглядом
новітніх профілактичних чи інформаційно-психологічних розробок.
Культи, користуючись слабким матеріальним та економічним становищем
навчальних закладів, установлюють з їхніми керівниками й адміністрацією
тісний зв’язок через організацію спонсорської та гуманітарної допомоги,
проведення екскурсій і літніх таборів для учнів і викладачів. Це
призводить до того, що адміністрація надає свої приміщення для оренди
організаціям із сумнівною репутацією для проведення своєї обрядової
діяльності. Часто це призводить до впровадження поряд зі звичайною
навчальною програмою методик, що не пройшли відповідну експертизу й
використовуються без згоди батьків, що містять елементи культової
ідеології та догматики. За рахунок часу, відведеного для навчання,
представниками культів проводяться уроки та лекції для учнів і
викладачів, які часто супроводжуються поширенням літератури,
інформаційних буклетів та інших інформаційних матеріалів організації
вербувального змісту.
Особливої гостроти та специфічності проблема набуває на рівні взаємин
батьки-дитина-учитель, якщо перший та/або останній є членом культової
організації.
При проведенні профілактичної роботи зі зниження ризику негативного
впливу з боку культів серед працівників системи освіти нами були
відзначені певні об’єктивні та суб’єктивні труднощі, подолання яких
дозволило би більш якісно підійти до викладення проблеми, а саме:
відсутність державної релігії та відділення освіти від церкви часто
транслюються на традиційні для України церкви, а не на культові
організації в цілому. Особливо це стосується руху «New Age», що часто
подає себе у вигляді філософських шкіл і психотерапевтичних культів;
перекручене тлумачення поняття «свобода совісті», що часто розуміється
як уседозволеність і заперечливий аналітичний і критичний підхід до тієї
чи іншої доктрини;
відсутність чіткого розуміння розходжень між історичним для України та
забарвленим християнством, що має позитивну емоційну та християнську
термінологію, яку використовують неокульти при впровадженні ними своїх
профілактичних програм (за здоровий спосіб життя, проти наркотиків та
ін.);
низька інформованість учителів про такі поняття, як культ, культова
залежність, вербування, психологічне насильство й експлуатація,
маніпуляція та контроль свідомості, критичне мислення;
недостатній рівень психологічних знань учителів, пов’язаний з тим, що
академічне навчання основам психології в державній системі підготовки
кадрів і підвищення кваліфікації часто мають тільки теоретичний характер
і містять застарілу інформацію.
З огляду на все вищеозначене нами були запропоновані й реалізовані
заходи та програми із профілактики негативного впливу культів у системі
освіти як через учнів, так і через самих фахівців освітньої сфери (у
тому числі керівників та адміністрацію навчальних закладів).
Спілкою захисту сім’ї та особистості протягом 2003-2004 років був
організований комплекс заходів, що містив у собі заняття в навчальних
закладах, «круглі столи», консультації, семінари та конференції, у
результаті яких були створені дві профілактичних програми.
Соціально-психологічна програма «Профілактика психологічної маніпуляції
та контролю свідомості», що призначена для старших класів середніх
навчальних закладів.
І друга – навчально-тренінгова програма «Психологічна безпека –
учителеві», що включає дистанційне навчання, рубрику у спеціалізованому
журналі, матеріали, розміщені на сайті, спеціалізовані семінари та
тренінги для фахівців освітньої сфери.
Освіта асоціюється в цілому з надбанням нових навичок і знань,
психологічним і духовним ростом людини для її успішної наступної
діяльності, формуванням вільної, незалежної та самостійної особистості.
Усе пов’язане з освітою, освітніми структурами сприймається в масовій
свідомості не зовсім однозначно, але в цілому – позитивно. Так,
консерватизм освітніх структур може викликати в нас критику
невідповідності навчальних програм до вимог сьогоднішнього дня, але
також і гордість за традиції та наступність стосовно нашої альма-матер.
Однак ми можемо сказати виразно, що сфера освіти нікого не залишає
байдужим: ані батьків, ані дітей, ані самих фахівців цієї сфери.
Тема освіти залучила нашу увагу зовсім не випадково. Величезне значення,
що має період навчання в навчальних закладах для життя людини, було
помічено не тільки нами, а й людьми та організаціями різної культової
спрямованості, які намагаються використати систему освіти у своїх цілях.
Нами була розпочата спроба розібратись у причинах самої можливості
проникнення культів у державну систему обов’язкової середньої освіти, що
в Україні носить світський характер. Аналіз привів нас до невтішних
результатів: на сьогодні у школі в основному залишились люди, які або
сильно люблять свою професію, або кому нікуди йти, або запізно міняти
свою професію; рівень знань і соціально-психологічної інформованості
педагогічного складу дуже низький; керівники схильні вибирати директивні
й авторитарні методи керівництва; велика кількість педагогів застосовує
у своїй практиці елементи радянської системи виховання.
Невелике дослідження організаційної культури, проведене нами серед
педагогів, показало перевагу авторитарної бюрократичної системи
управління (реальна організація) у навчальних закладах. При цьому мрія
вчителів (ідеальна організація) пов’язується з діяльністю в якості
самостійних особистостей, які здатні самореалізуватися, спільно
вирішувати загальні завдання. Ця розбіжність реальної та ідеальної
картини призводить не тільки до психологічних проблем самих учителів, а
й до того, що вчителі схильні вибирати при спілкуванні з учнями
маніпуляційні й авторитарні методи управління.
У ході наших занять з учителями доходили колективного висновку, що
психологічна маніпуляція є дуже розповсюдженим явищем у вітчизняній
системі середньої освіти. Часом учасники семінарів відчували певний шок:
«Я маніпулятор! І я робив (-ла) це завжди», «Ми самі виховуємо
психологічно залежних людей».
Другий момент полягає в тому, що соціальний і психологічний нестабільний
стан учителя, відчуття власної безвихідності часто штовхають його на
пошук розради в різного роду культах і сектах. І тоді педагоги починають
нести пряму погрозу психологічному здоров’ю своїх вихованців.
Так, наприклад, в одному з київських ліцеїв учителька біології, яку
сміливо можна віднести до категорії «учителів старого загартування»,
ставши послідовницею однієї з груп «New Age», у декількох класах
розповідала учням про близький кінець світу. Звичайно, вона це робила із
кращих спонукань і святої віри у власну правоту. Але вдома в деяких
дітей була істерика. Потім істерика була в батьків. Потім – в
адміністрації ліцею, коли прийшли батьки. Конфлікт удалось погасити.
Батькам розповіли про складну життєву ситуацію, в якій опинилась
учителька, – у неї вмер онук. Інцидент начебто був закритий, але
потенційна погроза психологічному здоров’ю учнів залишилась.
Третя причина полягає в тому, що вчительське середовище дуже слабко
інформоване про діяльність тоталітарних і деструктивних культів, про
такі поняття, як культ, культова залежність, вербування, психологічне
насильство й експлуатація, маніпуляція та контроль свідомості, критичне
мислення.
Це зовсім не пов’язано з тим, що такої проблеми не існує. Так, на
занятті з педагогами, на якому були присутні близько 50-ти вчителів з
усієї України, був показаний невеликий 15-хвилинний відеофільм про
небезпеку культового впливу однієї з харизматичних церков у м. Києві.
Його обговорення з перервами тривало до пізньої ночі. Нам було
поставлено багато запитань, а ми, у свою чергу, почули багато нового про
специфіку діяльності деструктивних культів у різних регіонах України.
Але про те, що така діяльність може нести яку-небудь серйозну небезпеку,
говорили тільки кілька людей, які безпосередньо зштовхнулися з
наслідками культового впливу. Для інших це була просто цікава тема, не
більше того.
Для ілюстрації інформаційної та психологічної неготовності вчителів до
зустрічі з культами хотілося б навести такий приклад. До нас звернулась
адміністрація одного з київських коледжів із проханням про допомогу.
Проблема полягала в тому, що студенти коледжу – творчі, активні й
нестандартні молоді люди, з головою пішли в Товариство Свідомості
Крішни. Вони стали проповідувати в гуртожитку коледжу, утворили свою
невелику громаду. Адміністрація не знала, ні що робити з цими учнями, ні
які методичні рекомендації дати вчителям із приводу взаємодії з ними, ні
як запобігти подібним інцидентам у майбутньому. Ми виступили на зборах
педагогів і проінформували вчителів з юридичної, релігіознавчої та
психологічної точок зору про цю організацію. Нас здивувала реакція
педагогів. Багато хто дивувався – навіщо взагалі щось робити? Дітям
добре – вони знайшли себе, вони вірять у щось світле й високе. Кожний
може вірити в те, що він вільно вибирає. У цьому складається свобода
совісті.
Великої праці коштувало пояснити, що в цьому випадку не може йти мова
про свободу. Там, де з’являються деструктивні культи і працюють
психотехніки контролю свідомості, – там уже немає місця реальній свободі
вибору. Нам допомогли донести це до аудиторії саме ті викладачі, які
безпосередньо взаємодіяли з молодими кришнаїтами, звернувши увагу інших
присутніх на те, як змінились діти після відвідування цього культу.
Зрештою, розуміння наступних шляхів розвитку ситуації було знайдено.
Відсутність чіткого розуміння в педагогічному середовищі різниці між
деструктивним культом, сектою та традиційною церквою призводить до того,
що вони ставляться за своїм впливом в одну лінію. Нерідко можна почути
від педагогів висловлювання на зразок того, що найбільшим тоталітарним
культом в Україні є культ Православної Церкви. І тут відкриваються нові
можливості для маніпулювання інформацією. Так, у школу можуть не пустити
представника традиційної для України Православної церкви, мотивуючи це
відділенням церкви від держави, але дозволити проводити у школі заняття
представникам нового релігійного руху, що діє під прикриттям громадської
організації, філософського й освітнього руху, спортивної секції.
З офіційного дозволу адміністрації навчальних закладів під виглядом
лекцій про шкоду наркотиків, про здоровий спосіб життя, про підготовку
до сімейного життя, про просунуті методи та форми психічного й духовного
самовдосконалення членами культів і сект проводиться активна пропаганда
власних релігійних поглядів і світоглядних доктрин.
Так, на рівні міських і районних відділів народної освіти Церквою
Об’єднання Муна через дочірні організації були організовані
великомасштабні семінари для директорів шкіл, завучів з навчальної та
виховної роботи, учителів.
¦
THv
oe
ає, що таке ставлення сформувалось далеко не в усіх. Група педагогів
досить захопились новоявленим навчанням і надалі проходили «обряд
вінчання», що був організований на центральному стадіоні міста в один із
сонячних літніх днів. А ініціативна група однієї з міських гімназій
після подібного семінару організувала систему семінарських занять на
території власної освітньої установи з методик цього культу.
Інтерес і використання тих чи інших методик, розроблених культами, у
системі освіти, на жаль, стають уже дуже помітними. Такі педагогічні та
психологічні інновації подаються як щось виняткове, ноу-хау.
Проводячи семінар із психологами з нашої профілактичної програми
«Профілактика психологічної маніпуляції та контролю свідомості» у
великому промисловому й культурному центрі східної України м. Харкові,
ми звернули увагу на величезну кількість реклами на вулицях міста Центру
Діанетики. І оскільки наша програма розкриває питання культового впливу
та його профілактики, розмова зайшла про вплив, що все збільшується,
окремих культів на життя міста взагалі та систему освіти зокрема.
Конкретно розмова пішла про сайєнтологічний рух. Ми здивувались,
настільки відкрита та явна пропаганда – куди дивляться адміністративні
органи влади? На що місцеві викладачі здивували нас іще більше.
Виявилось, що саме з подачі обласної влади окремі чиновники відкрито
пропагують сайєнтологічні технології в системі освіти і в
добровільно-примусовому режимі рекомендують їх для занять із учнями.
Це не дивно, адже при зустрічі сайєнтологи щосили намагаються показати
свій товар обличчям: техніки навчання дітей скорочитанню, програми
підвищення грамотності, технології стабілізації емоційного стану,
програми профілактики наркоманії (Нарконон). Треба сказати, техніки
дійсно досить привабливі: компактні, доступні і, головне, працюють.
Відмовитись від співробітництва може допомогти тільки наявність повної
інформації про цю організацію. Нажаль, подібною інформацією володіють
далеко не всі.
З огляду на слабке фінансування шкіл нерідкі випадки обігу культових
організацій із проханням надання оренди приміщення для проведення тих чи
інших заходів, занять, зовсім безкоштовних для вчителів і школи.
Наприклад, в адміністрацію ліцею, в якому я працюю, звернулись
представники одного з рухів «New Age» – «Мистецтво життя». Вони хотіли
домовитись про оренду спортивного залу, тому що для проведення занять
необхідна наявність спортивних матів. Керівництво ліцею попросило мене
дати експертну оцінку запропонованих ними послуг. Я почула розповідь про
те, як це вчення стрімко підкоряє світ (уже підкорило Прибалтику, Росію
та Бєларусь), побачила сумнівну ідеологію й досить небезпечні практики:
сугестивні, контроль дихання й т. п. У підсумку вчителі нашого ліцею
залишились без «ексклюзивних знань» про «мистецтво життя». Але, нажаль,
немає жодних гарантій, що ці «знання» зараз не отримують учителі інших
шкіл міста Києва.
Треба сказати, що оренда шкільних приміщень – класів, актових і
спортивних залів – звичайна практика. Сумнівні семінари філософської,
духовної або психологічної спрямованості досить часто проходять у
приміщеннях тієї чи іншої школи міста. Незмінними атрибутами цих
семінарів є присутність живого «пророка» чи «месії», від якої горять очі
його послідовників, і загальна захопленість стрункою (чи не дуже)
теорією переробки суспільства.
Часто способи, які обирають культові організації, щоби подружитися з
освітньою установою, на перший погляд не викликають жодних підозр:
подарунки малозабезпеченим дітям на Новий Рік, організація екскурсій для
дітей і вчителів, організація відпочинку й дозвілля. Наприклад,
організація різними новими релігійними рухами псевдохристиянського
напрямку наметових таборів для старшокласників у літню пору. Це дуже
приваблива пропозиція для батьків, оскільки дітей часто вивозять на
берег моря чи в іншу екологічно чисту зону абсолютно безкоштовно.
Причому обіцяють при цьому насичену культурну й освітню програму, не
попереджаючи батьків про проведену там індоктринацію учнів.
Таким чином, культовий вплив у навчальних установах здійснюється через:
проведення лекцій для вчителів та учнів;
надання інформаційних послуг, змістом яких є культова ідеологія;
оренду шкільних приміщень для проведення своїх занять;
установлення тісних контактів з адміністрацією навчального закладу під
виглядом спонсорської та благодійної допомоги;
організацію дозвілля дітей і/або вчителів;
поширення своєї літератури, інформаційних буклетів і т. д.
Крім цього, складності виникають і в учителів при організації взаємодії
з батьками учнів, які є адептами тоталітарних і деструктивних культів.
Це може виражатись у тому, що батьки не погоджуються з тією інформацією,
що розходиться за змістом з доктриною культу. Наприклад, батько учня
9-го класу, член організації Свідків Ієгови, був обурений і писав
скандальні листи у вищі інстанції, чому його синові викладають
психологію, якої немає в переліку обов’язкової програми середньої школи.
Треба сказати, що в рамках саме цієї дисципліни реалізуються наші
програми профілактики психологічної маніпуляції та контролю свідомості.
Конфлікт удалось погасити, переконавши батька, що всі додаткові
факультативні курси – специфіка даного навчального закладу. Забирати
хлопчика з навчального закладу він не захотів.
Але не всі випадки такі невинні. Наприклад, дівчинки-семикласниці були
помічені в активному злодійстві: брали в однокласників гроші, дрібні
канцелярські приналежності й т. п. Батьки дівчинок – теж члени
організації Свідків Ієгови. Вийти на який-небудь конструктивний діалог з
батьками із цього приводу не вдалось. Батьки відповідали: «Якщо дівчинки
щось і брали – вони просто брали, це не злодійство. Вони не можуть
красти – вони вірять у Бога й моляться щодня».
Ми не думаємо, що найближчим часом на адміністративному рівні щось
зміниться в розумінні механізмів і небезпеки здійснення впливу тих чи
інших культів у системі освіти. Адже проникнення в державні навчальні
заклади дає культам певні переваги:
можливість підвищення власного авторитету й додання видимості
легітимності своїй діяльності за рахунок співробітництва з державними
навчальними установами;
можливість пропаганди власної ідеології під виглядом навчальної
інформації;
можливість здійснення масового впливу й масового вербування нових
адептів;
можливість рекламувати свою «соціально корисну діяльність» з духовного
виховання підростаючого покоління.
На сьогоднішньому етапі розвитку освіти важко очікувати державної
підтримки нашим ініціативам з недопущення проникнення культової
ідеології в систему державної освіти. Основне навантаження по
профілактиці падає на громадські організації й педагогів-ентузіастів. І
в цьому напрямку нами був накопичений певний досвід, яким би хотілось
поділитися з вами.
На міжнародній науково-практичній конференції «Профілактика
психологічного насильства, маніпуляції свідомості та розвиток критичного
мислення в молодіжному середовищі», що проходила у травні 2004 року в
Києві, були представлені наші програми «Профілактика психологічної
маніпуляції та контролю свідомості», а також «Психологічна безпека –
учителеві».
Головна суть першої програми полягає в розвитку в молодих людей навичок
асертивності (відкритої конструктивної взаємодії), рефлексії (умінь
бачити й розуміти ситуацію), критичності мислення (навички роботи з
інформацією: її аналіз, переробка, технології прийняття незалежних
рішень), наявність інформації про культи та культовий контроль
свідомості.
У ході дослідження контрольних показників із психодіагностичних методик
була відзначена позитивна тенденція зниження ризиків негативного
психологічного впливу серед учнів, які займались за програмою зниження
небезпеки розвитку в них психологічної залежності.
Крім того, перевірку на критичність мислення учні пройшли під час подій
«помаранчевої революції». Ця тема неодноразово була змістом бесід і
психологічних вправ на наших заняттях. Учні в основному бачили й
розуміли моменти психологічного маніпулювання в ЗМІ, по телебаченню та в
інших джерелах інформації. Виходить, і по відношенню до інших можливих
спроб впливу на їхню свідомість можна бути більш спокійними – вони їх
побачать, зрозуміють і не піддадуться їхньому впливу.
Оскільки для роботи із цієї програми необхідно було підготувати
інструкторів – педагогів, шкільних психологів, ми проводили семінари для
працівників системи освіти. І зштовхнулися з такою проблемою: перш ніж
навчити педагогів, яким чином розмовляти з дітьми на антиманіпуляційну
тему, необхідно самих педагогів учити взаємодіяти (і навчати) без
практик психологічної маніпуляції.
Нажаль, академічне навчання основам психології в державній системі
підготовки кадрів і підвищення кваліфікації дуже часто має теоретичний
характер. Учителі ж у першу чергу мають потребу в конкретних практичних
знаннях, методиках, у тому числі й методиках нейтралізації наслідків
маніпулювання та запобігання розвитку психологічної залежності.
Так народилась друга наша програма «Психологічна безпека – учителеві».
Ця програма складається з чотирьох модулів:
1. Уведення в антиманіпуляційну тематику (тут же перебуває інформація
про культи).
2. Побутова та сімейна взаємодія – навички спілкування без
маніпулювання.
3. Психологія професіоналізму – чи обов’язково ефективний педагог є
досвідченим маніпулятором?
4. Школа без маніпулювання – презентація програми «Профілактика
психологічної маніпуляції та контролю свідомості» для старшокласників і
навчання педагогів методиці роботи з нею.
Виявилося, що дуже важко зібрати групу зацікавлених педагогів, готових
цілеспрямовано працювати в заданому антиманіпуляційному напрямку. Навіть
якщо в такій роботі зацікавлений керівник тієї чи іншої школи, учителі,
яких примушують відвідувати заняття, намагаються під будь-яким приводом
їх уникнути. Частіше в кожній школі є всього кілька людей з доброю
мотивацією до навчання. Виникає запитання, як об’єднати їх у групи.
На даний момент нам у реалізації програми дуже допомагає співробітництво
з українським видавництвом «Плеяди» (видавництво спеціалізується на
психолого-педагогічному напрямі, випускає серію журналів для системи
середньої освіти).
Реалізація наших програм у системі державної освіти показала
необхідність:
проведення конференцій, «круглих столів», семінарів з фахівцями для
залучення уваги широкої громадськості до проблеми негативного впливу на
школу з боку культів, до профілактики у шкільному середовищі
психологічного насильства та психологічних залежностей;
підготовки документів, що дозволяють регулювати взаємини культових
організацій та освітніх структур на правовій основі. На даний момент у
нашій країні немає чітко прописаної юридично-правової бази, що обумовлює
законну взаємодію установ державної системи середньої освіти та інших
некомерційних структур;
створення експертних структур, які могли б зробити компетентний висновок
про небезпеку (безпеку) тієї чи іншої концепції, віровчення, ідеології.
При цьому насущним стало питання проведення соціально-психологічних
експертиз програм, які впроваджуються в систему освіти під виглядом
факультативів різними громадськими та релігійними організаціями;
формування широкого розуміння в педагогічному середовищі того, що
демократизація управлінської структури повинна сприяти формуванню
особливої організаційної культури шкільних взаємин, культури, де
ключовими словами будуть відкритість, доброзичливість, толерантність,
критичність. Подібна система всередині шкільних взаємин стане й
найкращою профілактикою можливого культового впливу, і найбільш надійним
гарантом збереження психологічного здоров’я і вчителів, і учнів;
постійно звертати увагу Міністерства освіти і науки України, керівників
місцевих органів освіти на всі порушення принципу світськості освіти в
державних освітніх установах;
при викладанні світоглядних дисциплін у навчальних установах робити
особливий акцент на формування критичного мислення учнів, а також на
формування механізмів психологічного захисту й забезпечення
інформаційної та психологічної безпеки;
постійно вивчати способи й засоби психологічного впливу, які
використовуються релігійними організаціями деструктивної спрямованості.
Необхідно формувати розуміння суті тоталітарного деструктивного культу
як соціального феномена, того, що прихід нових адептів є основою його
існування та розвитку. Деструктивний культ можна порівняти з раковим
утворенням. Його мета – не підтримка організму в цілому (організм –
метафора людського співтовариства), а підтримка власного існування й
забезпечення росту. Прихід нових адептів забезпечує стабільність, ріст і
процвітання культу. У такому ракурсі освітня система – по-справжньому
«золота жила» для незрілих розумів і душ, уже зібраних в одному місці й
готових «слухати і слухати».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
