Реферат на тему:

Професіограма водія (на матеріалі дослідження праці водія міського
транспорту)

Водій транспортного засобу — одна з численних професій, попит на яку
постійно зростає.

Значення і роль міського транспорту важко переоцінити. Від налагодження
і чіткого функціонування різних його видів залежить чіткий ритм роботи
багатьох галузей народного господарства, моральне самопочуття мешканців
міста.

Міський транспорт до середини минулого століття був в основному кінний:
карети, диліжанси, омнібуси, фіакри. Пізніше почали будувати залізничні
дороги з кінською тягою — конки. Згодом англійський винахідник Джон
О’Трам вперше застосував рельсовий шлях для руху вагонів з використанням
парової тяги. Дорогу, побудовану у Лондоні, назвали трамвай (дорога
Трама).

Перший електричний трамвай також побудували в Англії у 1842 році. А в
Росії перший електричний трамвай був запущений у Києві в 1892 р. на
колії, яка простягалася на 1,6 км.

До електричного наземного транспорту відноситься також тролейбус, який
має більшу маневреність, ніж трамвай.

Серед наземного транспорту важливе місце посідає автомобільний.
Прообрази автобусів з’явилися півтора століття тому на шляхах Англії. Це
були багатомісні пасажирські автомобілі громадського використання з
паровою тягою. З появою двигуна внутрішнього згоряння, автобуси
вдосконалилися, підвищилася їх комфортабельність. Більша швидкість і
маневреність, ніж у електричного транспорту, складніший технічний устрій
ставлять підвищені вимоги до водія автобуса, особливо в умовах великого
міста з інтенсивним рухом.

Різноманітність міського транспорту вимагає й різних спеціальностей
водіїв. Усі вони мають свої особливості. Але спільне, що їх об’єднує, —
перевезення пасажирів — покладає на водіїв матеріальну, моральну та
карну відповідальність. Тому водій транспортного засобу повинен відмінно
знати і розуміти правила дорожного руху, безпомилково вміти
використовувати їх на практиці. Правила дорожного руху — це документ,
який встановлює єдиний порядок дорожного руху на всій території держави.
Вони твердо й однозначно регламентують поведінку всіх учасників
дорожного руху. Статистика свідчить, що 80% транспортних пригод —
результат відступу водіїв і пішоходів від норм, встановлених правилами.

Водій повинен не тільки додержуватися правил дорожного руху, а й
досконало володіти прийомами керування транспортним засобом. Чим глибше
він знає сутність явищ, які відбуваються при керуванні, тим скоріше
стане кваліфікованим фахівцем.

Перед тим, як виїхати на лінію, водій має здійснити підготовчі роботи,
зробити огляд транспортного засобу. Халатність чи неуважність, допущені
при прийомі останнього, ускладнюють роботу на лінії і можуть спричинити
аварію.

При керуванні пасажирським транспортом водій повинен додержуватися
розкладу, спостерігати за посадкою і висадкою пасажирів, об’являти
зупинки, усувати прості неполадки і в разі необхідності вміти подати
першу допомогу пасажирові.

Досвідчені водії добре знають особливості свого маршруту, плавно ведуть
транспорт, забезпечують регулярність руху і безпечність пасажирів.

Жителі великого міста витрачають тільки на проїзд до місця роботи у
середньому близько 1 години. Дослідження показали, що 10 хвилин
пересування у переповненому транспорті знижують продуктивність праці на
4%. Отже, транспортна втома значно впливає на наш настрій, а значить, і
на працездатність.

Складні умови діяльності водія ставлять високі вимоги до стану його
здоров’я, особливо до зору, слуху, нервової системи. Водій по-

винен правильно розрізняти кольорові сигнали, швидко відновлювати зорову
здатність після темряви і різкого освітлення.

Водій весь робочий час проводить у малорухомій позі, його м’язи
навантажені нерівномірно, тому особам, які страждають захворюванням
опорнорухового апарату та ревматичними захворюваннями, небажано обирати
дану професію.

Медичними протипоказаннями є також захворювання, які супроводжуються
непритомністю (епілепсія) і серцевосудинні захворювання.

В роботі водія міського транспорту переважає змінний графік, що ставить
серйозні вимоги до адаптаційних властивостей організму: однаково добре
працювати у будьякий час доби (незалежно від зміни) і вміти
пристосовуватися до порушень ритму сну і неспання.

Але не тільки здоров’я визначає якість водіння. Як показують
дослідження, найбільше гинуть внаслідок аварій молоді, здорові люди
віком до 25 років. Розслідування причин автокатастроф встановлює, що
приблизно у 7080% випадків вони відбуваються з вини людини, тобто
пов’язані з так званим людським фактором.

Психограма професії водія міського транспорту

Процес управління транспортним засобом пов’язаний з вирішенням складних
завдань, побудованих на інформаційному моделюванні. Отримуючи необхідну
інформацію про дорожну обстановку, водій оцінює її, аналізує, моделює
різні варіанти, приймає рішення, спираючись на які, діє. Від здатності
водія швидко і точно сприймати та переробляти всю інформацію, своєчасно
виконувати відповідні дії залежить забезпечення безпеки руху. Постійне
спостереження і виконання одночасно чи послідовно як головних, так і
другорядних операцій є основною характерною рисою водія.

Рух на шляхах постійно зростає. За цих умов в обстановці, яка постійно
змінюється, водій є оператором складної системи механізмів. На 1 км
шляху він виконує 4050 операцій, тобто при швидкості 60 км/год на одну
операцію припадає трохи більше 1 секунди. Ці розрахунки унаочнюють, яке
величезне навантаження на психіку доводиться витримувати водієві.

У процесі руху водію необхідно оцінювати значну частину простору, який
знаходиться перед ним. Провідна роль при цьому належить зоровому
сприйманню, яке дає 80% основної інформації про дорогу і положення
автомобіля на ній, про швидкість, напрям руху і його зміни, рухомі і
нерухомі об’єкти тощо. Ці оцінки здійснюються з допомогою динамічного
окоміру, який формується у процесі діяльності. Добре розвинений
динамічний окомір допомагає водію вибрати правильну дистанцію й інтервал
між машинами, відчувати габарити своєї машини у загальному потоці
транспорту і при русі в обмеженому просторі (в’їзд у ворота, під’їзд до
об’єкта та ін.).

Важливою професійною якістю водія є оцінка часу, тих чи інших його
відрізків. Неточна оцінка часових відрізків призводить до помилкових дій
під час виконання якогось маневру, наприклад, обгону. Недооцінка чи
переоцінка швидкості іншого автомобіля, неправильний розрахунок часу,
необхідного для обгону, можуть спричинити аварійну ситуацію.

Вміння оцінювати просторовочасові відношення об’єктів середовища руху
тісно пов’язані з увагою водія. Увага забезпечує прийом і переробку
інформації, допомагає правильно сприймати дорож-нотранспортну обстановку
і адекватно діяти. Такі характеристики уваги, як розподіл, переключення,
об’єм відіграють провідну роль при керуванні транспортним засобом.

Розподіл і переключення уваги поряд із зоровими, слуховими і руховими
компонентами діяльності водія формують його професійну уважність. Водій
повинен спостерігати за дорогою, її розміткою, поворотами, перехрестями,
спусками, підйомами, за дорожними знаками і сигналами, постійно стежити
за іншими транспортними засобами і пішоходами. Крім того, увагу водія
притягують і об’єкти, які безпосередньо не пов’язані з водінням:
будинки, споруди, елементи ландшафту, які знаходяться біля доріг. Однак
це не пасивне споглядання, бо водій повинен в цей час управляти
транспортним засобом: стежити за показаннями приладів, маніпулювати
пристроями управління, прислуховуватися до роботи двигуна тощо. Таким
чином, його увага несе велике навантаження і від ступеня її розвитку
залежить якість водіння.

У професійній діяльності водія важливе значення має вміння певний час
зосереджувати увагу на властивостях і параметрах об’єктів. Особливо
необхідно підтримувати стійкість зосередження уваги при одноманітному
характері руху на рівній автостраді. Дослідження показують, що при русі
у потоці машин з великою швидкістю водій менше припускає помилок, бо не
може дозволити собі розслабитися в цій обстановці, всі його аналізатори
працюють з великим навантаженням. У дорожно-транспортні аварії водій
переважно потрапляє, коли ясно, сухо, спокійно. Саме у цій сприятливій
обстановці він розслаблюється, втрачає здатність до безперервної оцінки
ситуації. Тому добре розвинений рівень стійкості зосередження уваги
сприяє підтриманню пильності водія під час монотонної роботи.

Важливе значення у діяльності водія має час його сенсомоторної реакції,
тобто часовий інтервал між моментом появи сигналу і початком реалізації
відповідних дій. Чим менший час, який витрачається на відповідні дії
подразника, тим більша швидкість реакції водія. Час реакції навіть в
одного й того ж водія не залишається постійним, оскільки залежить від
умов руху, суб’єктивного стану самого водія, багатьох інших факторів.
Раптове виникнення небезпеки збільшує час реакції, особливо, коли
темніє. В експертних висновках нормою вважається час реакції 0,8 сек.

Для управління транспортним засобом необхідні навички у вигляді складних
комплексів реакцій: поєднання рухових дій із зоровими оцінками
орієнтирів руху дорожної обстановки.

У формуванні рухових навичок маніпулювання пристроями управління певну
роль відіграє рівень розвитку точності і координації рухів, що має
особливе значення на стадії навчання.

До комплексу здібностей водія можна віднести здатність до
запам’ятовування, збереження і відтворення різноманітної інформації. На
стадії навчання і в подальшій самостійній роботі певну допомогу подає
добре розвинена наочно-образна пам’ять, слабкий розвиток якої утруднює
вивчення правил дорожного руху, маршрутів, різних дорожних знаків,
інструкцій. Цей вид пам’яті тісно пов’язаний з оперативною пам’яттю, бо
водій повинен швидко запам’ятати поточну інформацію, своєчасно і точно
виконати необхідні дії, потім запам’ятати нову інформацію і
скоординувати дії. Оперативна пам’ять і оперативне мислення допомагають
йому прогнозувати, передбачати зміни у дорожнотранспортній обстановці, а
значить, і допомагають запобігати аварійним ситуаціям.

Прогнозування дорожнотранспортної обстановки — складний процес, який
продовжує формуватися у процесі діяльності. Водію мало одержати
інформацію про рух, швидкість і напрямок автомобілів на дорогах, для
нього важливо передбачати, які об’єкти і у яких випадках можуть
становити небезпеку і як можна їй запобігти. Тому водій моделює
обстановку, перебирає імовірні варіанти, складає нову модель єдиної
загальної картини ситуації. Причому у небезпечних ситуаціях процес
моделювання здійснюється протягом секунд, навіть частини секунди. Відбір
і синтезування відтвореної інформації поєднуються з даними, які
зберігаються у пам’яті і доповнюються уявою.

У діяльності водія особливо значуща здатність ефективно діяти у
напружених, критичних ситуаціях, коли нерідко є тільки єдиний вихід для
запобігання дорожно-транспортній пригоді. Наскільки раціонально в
небезпечній ситуації буде діяти водій, залежить від його стійкості до
різних негативних факторів. Високий рівень вияву емоційної стійкості дає
йому змогу діяти швидко, точно і правильно.

Успішність діяльності водія визначається сукупністю психофізіологічних і
особистісних якостей, пов’язаних зі спрямованістю людини і її
мотивацією. Дослідження показують, що водії, які тривалий час не мають
аварій, характеризуються віповідальністю і дисциплінованістю, точністю і
охайністю, скромністю і самокритичністю. Незважаючи на те, що
особистісні якості з віком, освітою, сімейним станом можуть змінюватися,
побутує думка, що людина керує автомобілем так, як вона живе. Це
підтверджують чеські дослідники, які встановили чітку закономірність між
поведінкою людини у суспільстві і при керуванні автомобілем. Чим краще
пристосована людина до життя в суспільстві, тим кращі її виробничі
показники. І навпаки, тенденція до антисуспільної поведінки тягне за
собою постійне порушення правил водіння і велику кількість аварій.

Співробітники дослідного інституту в Празі розробили і сформулювали
перелік вимог, які ставляться до професії водія. Серед них такі
особистісні характеристики: 1) спостережливість, рішучість, спритність;
2) врівноваженість, розсудливість; 3) емоційна зрілість, соціальна
пристосованість; 4) сумлінне ставлення до роботи; 5) ініціативність,
активність, енергійність; 6) відповідальність, господарність, охайність;
7) обережність, обачливість; 8) витривалість, дисциплінованість.

Таким чином, літературні дані і психодіагностичні дослідження допомогли
скласти орієнтовну психограму професій, зв’язаних з керуванням
транспортними засобами з метою профорієнтації (див. схему 6).

До психограми включені такі професійно важливі якості, як розподіл,
переключення і зосередження уваги, наочнообразна та оперативна пам’ять,
точність і координація рухів, просторові уявлення, невербальний
інтелект. Динамічний окомір і прогнозування транспортної обстановки є
складними утвореннями і формуються безпосередньо у практичній
діяльності. Тому їх недоцільно включати в психограму для
профконсультації учнів.

Подані у психограмі якості характерні для виконання різних видів
діяльності, але певне їх сполучення і рівень розвитку специфічні саме
для цих професій.

Список використаної літератури

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Галкіта О.И., Kaeepima P.T., Кліімов Е.А., Jleeueea C.H.. Пузьіревская
Е.К., Тітюеа И.П. Информационнопоисковая система «Профессиография». —
Л., 1973. —179 с.

Дмитриева М.А., Крьшов А.А., Нафтульее A.M. Психология труда и
инже-нерная психология. — Л., 1979. — 219 с.

Дунаевский Ф.Р. Проблема профессионального подбора (вьібор профессии). —
Харьков, 1923. — 126 с.

Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. —
М., 1966.

Иванова Е.М., Носкова О.Г., Черньїшева В.Н. Спецпрактикум по
психологи-ческому изучению профессиональной деятельности. — М., 1980. —
81 с.

Клітое Е.А. Путь в профессию. — М., 1983.

Jleeueea C.H. Методьі психологического анализа профессиональной
деятельности: Обзор. — Л., 1973. — 48 с.

Назимое И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистиче-ском
обществе. — М., 1972. — 254 с.

Платоное К.К. Проблеми способностей. — М., 1972. — 311 с.

Платоное К.К. Профессиография — ее значение и методьі работьі //
Соц.труд. — 1971. — N 4. — С.7479.

Профессиограммы. — София, 1973. — 350 с.

Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред.
Б.А.Федоришина. — К., 1960. — 158 с.

Руководство по психотехническому профессиональному отбору / Под ред.
И.Н.Шпильрейна. — М.Л., 1929. — 236 с.

Система профессиональной информации в старших классах средней школьї /
Под ред. Б.А.Федоришина. — К., 1977. — 164 с.

Смирнов А.А. Психология профессий. — М., 1927.

Теплов Б.М. Проблеми индивидуальньїх различий. — М., 1961. — 535 с.

Федоришин Б.А., Синявский В.В. Психологические основьі
профориентаци-онной работьі в школе // Школа и производство. — 1985. — N
10. — С.5152.

Шпильрейн Н.И. Основньїе вопросьі профессографии (Психофизиология труда
и психотехника). — М., 1928. — 4.1. — С.3140.

Похожие записи