Реферат на тему:

Професіограма наладчика.

До даної групи відносяться професії, пов’язані зі створенням,
використанням, обслуговуванням різноманітних технічних устаткувань
(машини, механізми, агрегати, технічні системи, транспортні засоби), які
є основним предметом праці фахівця. Слово «техне» (techne) у перекладі з
грецької означає вміння, майстерність. Сучасна техніка

— результат винаходу і технічної творчості багатьох поколінь людей

— включає в себе як прості устаткування так і складні об’єкти. Прийнято
розрізняти техніку промисловості, будівельну, авіації і космонавтики,
транспорту, зв’язку, сільськогосподарську. Виділяють також галузеву
техніку автоматизації, кібернетики, електронну, вимірювальну, ядерну,
пожежну, автотехніку, оргтехніку.

У зв’язку з науковотехнічним прогресом, комплексною механізацією і
автоматизацією виробничих процесів, впровадженням сучасної технології
значно зростає питома вага інтелектуального навантаження під час
виконання різних виробничих операцій, що створює умови для докорінної
зміни характеру і змісту праці фахівців і ставить серйозні вимоги до
рівня кваліфікації не лише інженерно-технічних працівників, а й до
робітників різних галузей.

Сучасний робітник повинен добре знати виробництво, вміти обслуговувати
складну техніку, контролювати технологічні процеси, роботу обладнання.
Усе це сприяє розвитку творчого характеру праці. Дані досліджень
свідчать, що розумова праця, наприклад, у сталевара електропечі
становить 70% робочого часу, у слюсаря контрольно-вимірювальних приладів
і електромонтерів — 7090%, у наладчика автоматичних ліній — 95%.
Оперування виробничо-технічним матеріалом надає мисленню фахівців групи
«людина — техніка» специфічні спрямування і характер, формує в них так
зване технічне мислення.

Основні характеристики технічного мислення — чіткість і точність
розумових операцій, спрямованість на точні розрахунки, практичність,
гнучкість і нешаблонність (Н.Д.Левітов). Однією з важливих якостей
такого мислення є його оперативність, тобто здатність вирішувати
виробничо-технічні завдання в ліміті часу, «незаплановані» задачі, які
виникають у ході діяльності; вміння використовувати знання у конкретній
ситуації і знаходити оптимальні рішення (Т.В.Кудрявцев). Саме такі
вимоги ставляться до психологічної структури особистості льотчиків,
водіїв, операторів, наладчиків автоматизованих устаткувань тощо.

До структури технічного мислення входить і образний компонент
інтелектуальної діяльності, певний розвиток якого дає змогу спеціалісту
переводити умовні позначення креслень, схем у наочно конкретні образи і
оперувати ними.

Поряд з цим професії типу «людина — техніка» ставлять високі вимоги до
зорового, слухового, вібраційного сприймання спеціаліста.

Кваліфікованих фахівців групи «людина — техніка» відрізняє постійна
технічна спостережливість, підвищений інтерес до техніки, творче
мислення.

Однак ступінь прояву творчого елемента у професіях даної групи не
однаковий, що й було покладено Є.О.Клімовим в основу внутрішнього поділу
професій «людина — техніка». Частину груп складають професії, в яких
представлена не «чиста» творчість (створення чогось зовсім нового), а
відтворення конкретних образів, дій у мало змінюваних (збиральник на
поточній лінії, верстатник серійного виробництва) або значно змінюваних
(слюсар ремонтник, закрійник, кухар) умовах, робота за відомими
загальними правилами з урахуванням обставин (водій міського транспорту,
хімік апаратник та інші).

В окрему групу виділено гностичні (діагностичні) професії, основний
зміст яких полягає в оцінці якості об’єкта, розпізнаванні сигналів
(дегустатор, бракери) або в оцінці складних систем на основі розумового
комбінування (технічний інспектор, настроювач складної радіоапаратури,
робітники різних випробувальних стендів). Таким чином, залежно від
конкретних цілей праці Є.О.Клімов пропонує виділити у даній групі такі
підгрупи: 1) спеціальності, пов’язані з обробкою, впорядкуванням
матеріалів; 2) спеціальності, пов’язані з ремонтом, збором, регулюванням
техніки; 3) спеціальності, пов’язані з ігідйомнотранспортними
операціями.

Однією з перспективних масових професій у ремонтноналагоджувальній
підгрупі є професія наладчика. Зміст його праці включає настройку,
наладку, підналадку, контроль за роботою машин, механізмів, складання
різних програм наладки тощо. Ця професія ніби об’єднує в собі дві
спеціальності — майстра з технічної діагностики і слюсаря з ремонту
обладнання. Таке обумовлює важливі завдання наладчика: виявлення причин
неполадок і визначення заходів щодо їх усунення.

Найбільш кваліфікованими вважаються наладчики верстатівавтоматів і
автоматичних ліній. Чим більше автоматизований виробничий процес, тим
трудомісткіша і складніша діяльність наладчиків. Фахівцю доводиться
уявляти складну взаємодію механізмів, різноманітних пристроїв і систем
машин у цілому, подумки простежувати нормальний хід

технологічного процесу, встановлюючи можливі випадки відхилення від
нього. При здійсненні функцій контролю, регулювання, спостереження
робітнику потрібно визначати функціональну залежність між процесами, які
відбуваються у полі його зору, і тими, що перебувають поза ним.

Для якісного виконання ремонтноналадочних робіт фахівець повинен
досконало володіти відповідними практичними навичками, починаючи з
орієнтування у технічній документації і закінчуючи виконанням певних
ручних операцій.

Як унаочнює психологічний профіль (див. схему 5), професія наладчика
автоматичної системи ставить високі вимоги до розумових процесів
спеціаліста, які нерідко зливаються зі спостереженням за роботою
механізміві з практичною їх наладкою.

Від рівня розумової діяльності, вміння вирішувати практич ні завдання
залежить продуктивність і якість праці наладчика. Психологи відмічають,
що основними типами розумової діяльності у його роботі є: планування і
організація умов діяльності, контроль за нею, регулювання безперебійного
робочого процесу, усунення неполадок. Таким чином, наладчик має справу
із завданнями двох категорій: 1) діагностичними, в яких з кількох
можливих причин відхилень від норми вибирається одна, що відповідає
даному сполученню ознак, і 2) прогностичними, в процесі розв’язання яких
визначаються можливі наслідки вибору того чи іншого плану дій з наладки.
Різні види неполадок трапляються з різною імовірністю — деякі часто,
інші рідко. Досвід роботи допомагає наладчику тільки в знаходженні
несправностей, які трапляються часто. Однак бувають і такі, з якими
наладчик стикається тільки кілька разів у житті. Саме такі неполадки і є
екзаменом на його кмітливість і творчий підхід до справи.

Оскільки заздалегідь можна визначити тільки імовірну причину неполадок,
то в процесі роботи може виявитися, що прийнята послідовність дій не є
оптимальною. Це потребує своєчасно змінити план, перейти від одного
варіанта розв’язання задачі до іншого, тобто потребує певної гнучкості і
сміливості думки фахівця.

Практичне мислення наладчиків включає такий важливий компонент
інтелектуальної діяльності, як просторові уявлення. Добре знати пристрої
і правила експлуатації, розуміти взаємодію механізмів автоматичної
лінії, вміти подумки перенести принципову схему на пристрої неможливо
без добре розвинених просторових уявлень. Наші дослідження підтвердили
чітку залежність успішної виробничої діяльності молодих наладчиків від
рівня розвитку їх просторових уявлень.

Практичне мислення наладчика спирається також на інформацію, яка
зберігається в його пам’яті. Верстати-автомати звичайно обладнані
електричною, гідравлічною і пневматичною апаратурою, роботу якої важче
зрозуміти і запам’ятати, ніж механічну схему. Утримання у пам’яті
складної системи верстата автомата або цілої автоматичної лінії можливе
тільки за умови чіткого розуміння принципів роботи кожного вузла та їх
взаємозв’язку. Таким чином, наочно образна і оперативна пам’ять є
провідними компонентами діяльності наладчиків.

На всіх етапах роботи наладчика певні вимоги ставляться до рівня
розвитку всіх видів уваги.

Оскільки наладка здійснюється вручну, фахівець повинен мати високу
точність і координацію рухів, що допомагає йому працювати, коли виникає
необхідність проникнути у малодоступні місця устаткування і виконувати
дії у незручній позі, додержуючись певної обережності, щоб уникнути
травми. Великої точності рухів потребує установка і регулювання ріжучого
інструменту.

Неабияке значення для праці наладчика мають особливості його характеру,
особистісні якості. Наприклад, недбайливість, поспішність, метушливість
є протипоказаннями для успішного виконання робочих завдань.

Верстати-автомати — дуже точні механізми, які потребують певної
охайності щодо їх наладки і обслуговування, тому охайність і
відповідальність входять у комплекс професійно важливих якостей фахівця.
Висококваліфікований наладчик віддає перевагу перевірці всього верстата,
проведенню комплексу профілактичних заходів, аби забезпечити його
безперебійну роботу протягом усього робочого часу. Необхідність діяти
швидко, не допускаючи простоїв верстатів, викликає додаткове
навантаження на нервову систему наладчика і потребує від нього
врівноваженості і здатності зберігати спокій і вміння швидко
розв’язувати задачі у дуже напруженій обстановці. Особливо це
виявляється, якщо з ладу виходять одночасно кілька верстатів, і люди
ставлять суворі вимоги до наладчика. Незважаючи на це, наладчик повинен
сконцентрувати всю свою увагу на одному з об’єктів, відшукати і усунути
неполадки, виявляючи наполегливість і творчу вигадку. Крім того, він
повинен абстрагуватися не тільки від проявів негативізму з боку
працюючих, а й від таких неприємних речей, як шум, вібрація, запахи
тощо.

Отже, робота наладчика — дуже відповідальна і напружена, потребує
постійного подолання зовнішніх і внутрішніх труднощів, урахування
постійно змінних умов, зосередження, вміння налагоджувати правильні
взаємини з людьми. А ще вона вимагає від робітника хорошої загальної і
спеціальної підготовки, технічної кмітливості, навичок ручної роботи,
спритності та витривалості.

Професійно значущою є здатність з інтересом вбирати нову інформацію щодо
роботи машин, механізмів, іншого технічного обладнання. Поряд з цим
професія наладчика дає необмежені можливості задоволення пізнавальних
інтересів, удосконалення як своїх навичок, так і виробничих процесів.

Таким чином, у психологічному профілі наладчика найбільш прогностичними
з точки зору виробничої успішності є невербальний інтелект, просторові
уявлення, наочнообразна і оперативна пам’ять, точність і координація
рухів, відповідні особистісні якості. Дослідженням встановлено, що
вказані вище якості мають диференційну силу, отже, низький рівень їх
розвитку у допрофесійний період можна розглядати як перешкоду для
досягнення успіху у даному виді діяльності.

Список використаної літератури

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Галкіта О.И., Kaeepima P.T., Кліімов Е.А., Jleeueea C.H.. Пузьіревская
Е.К., Тітюеа И.П. Информационнопоисковая система «Профессиография». —
Л., 1973. —179 с.

Дмитриева М.А., Крьшов А.А., Нафтульее A.M. Психология труда и
инже-нерная психология. — Л., 1979. — 219 с.

Дунаевский Ф.Р. Проблема профессионального подбора (вьібор профессии). —
Харьков, 1923. — 126 с.

Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. —
М., 1966.

Иванова Е.М., Носкова О.Г., Черньїшева В.Н. Спецпрактикум по
психологи-ческому изучению профессиональной деятельности. — М., 1980. —
81 с.

Клітое Е.А. Путь в профессию. — М., 1983.

Jleeueea C.H. Методьі психологического анализа профессиональной
деятельности: Обзор. — Л., 1973. — 48 с.

Назимое И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистиче-ском
обществе. — М., 1972. — 254 с.

Платоное К.К. Проблеми способностей. — М., 1972. — 311 с.

Платоное К.К. Профессиография — ее значение и методьі работьі //
Соц.труд. — 1971. — N 4. — С.7479.

Профессиограммы. — София, 1973. — 350 с.

Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред.
Б.А.Федоришина. — К., 1960. — 158 с.

Руководство по психотехническому профессиональному отбору / Под ред.
И.Н.Шпильрейна. — М.Л., 1929. — 236 с.

Система профессиональной информации в старших классах средней школьї /
Под ред. Б.А.Федоришина. — К., 1977. — 164 с.

Смирнов А.А. Психология профессий. — М., 1927.

Теплов Б.М. Проблеми индивидуальньїх различий. — М., 1961. — 535 с.

Федоришин Б.А., Синявский В.В. Психологические основьі
профориентаци-онной работьі в школе // Школа и производство. — 1985. — N
10. — С.5152.

Шпильрейн Н.И. Основньїе вопросьі профессиографии (Психофизиология труда
и психотехника). — М., 1928. — 4.1. — С.3140.

Похожие записи