Реферат на тему:

Професіограма маляра-альфрейника

Маляр-альфрейник — одна з найдавніших професій монументально
декоративного мистецтва. Назва професії походить від німецького слова
«mahler», що означає «живописець» та і алійського слова «al fresco», яке
означає «по свіжому». Словом «аі fresco» у давнину називався вельми
поширений вид стінного розпису мінеральними фарбами по свіжій, ще
вологій штукатурці. З часом альфрейними роботами почали називати й інші
види декоративного живопису.

Маляральфрейник — професія, яка має не тільки давню історію, а й багаті
та глибокі художні традиції.

Власне малярні роботи — це оздоблювання дерев’яних відштукатурених і
металевих поверхонь різноманітними фарбниками після попередньої
підготовки (грунтування, шпаклювання, шліфування). Виконуються малярні
роботи після штукатурних у ході остаточної обробки будівель. Таким
чином, головний предмет праці маляра — різноманітні покриття (фарби,
лаки), які використовуються з метою захисту та естетичного оздоблення
поверхонь. Властивості предмета праці маляра не тільки фізикохімічні,
технічні, а й естетичні, художні. За предметом праці маляр наближається
до живописцяхудожника, а значить, він передусім повинен мати здатність
практично відтворювати видиму оком красу. Маляр, як і художник, живе у
світі фарб, властивості яких він повинен не тільки добре відчувати і
знати, а й створювати, використовуючи відповідні прийоми і методи.

У процесі фарбування, оздоблювання та ремонту поверхонь
маляри-альфрейники виконують найрізноманітніші малярно декоративні
роботи. Найбільш розповсюдженими є: фактурне оздоблення поверхонь
(набризком, левкасами, піском, кришкою); імітаційна підробка під цінні
породи дерева (дуб, горіх), під декоративні камені (мармур, лазурит),
під шовк, оксамит і т.ін.; оздоблення за трафаретом, аерографія,
вітражі; золочення і сріблення; розпис під ліплення; декоративний
живопис фреска; орнаментальні розписи, композиції, візерунки.

У малярно декоративних роботах в основному застосовуються такі ж
матеріали й інструменти, як і у звичайному малярному оздобленні. Але
через підвищені вимоги до якості цих робіт переважають найбільш
високоякісні і дорогі матеріали, а з інструментів переважно
застосовуються придатні для тонких дрібних робіт.

Найбільше значення у малярно декоративних роботах набувають пігменти
(білі, чорні, жовті, червоні, сині, зелені, коричневі), золота фольга,
потель і бронза. Із зв’язувальних речовин застосовуються ті ж, що і в
звичайній малярній техніці, але вищої якості.

За зовнішнім виглядом фарби у декоративному оздобленні повинні бути
чистішими: точніше збігатися з відповідним зразком.

Через високу вартість роботи особливо важливо добиватися максимальної
міцності оздоблення.

Типовими інструментами маляра-альфрейника є ніж (для різання щілин),
шпателі (гладенькі лопаточки), валики, а також механізовані розпилювачі
фарб. Проте основний інструмент у декоративно малярних роботах — пензлі,
за розмірами і формою пристосовані до виконання тонких робіт.

Внаслідок багатоопераційності, необхідності технологічних інтервалів між
окремими процесами, неможливості механізувати багато складних операцій
малярноальфрейні роботи досі залишаються досить трудомісткими і
тривалими.

Планування робочого місця маляраальфрейника залежить від фронту
професійних робіт, змінюється з їх зміною. Робота може виконуватися як у
приміщенні, так і на відкритому повітрі.

Робоча поза в основному постійна: маляр працює стоячи. Але часто йому
доводиться працювати на висоті, займаючи незвичні пози, особливо при
оздоблюванні стель.

Працюють маляриальфрейники колективно — ланками і бригадами. У складі
ланки може бути від 2 до 7 чоловік. Кожний виконує роботу згідно зі
своєю кваліфікацією. Така організація праці дає змогу менш досвідченим
малярам у ході спільної роботи навчатись у більш кваліфікованих,
удосконалювати свої вміння, підвищувати майстерність.

Режим діяльності малярівальфрейників однозмінний, працюють вони вдень.
Але робота може виконуватися в різноманітних, іноді складних
мікрокліматичних умовах (пари розчинів, фарб тощо).

Комплексні (бригадні) форми організації малярно декоративних робіт
ставлять підвищені вимоги до таких особливостей особистості фахівця, як
здатність до співробітництва, доброзичливість, витриманість, чесність і
принциповість. Творчий настрій, заробіток, задоволення роботою багато в
чому залежать від психологічного клімату, який склався у ланці
(бригаді).

Працює маляральфрейник згідно з архітектурно-будівельними кресленнями,
малюнками, кресленнями декоративного оздоблення будівель. Саме вони і
визначають той або інший вид декоративно малярної техніки.

Для того, щоб на хорошому професійному рівні виконувати особливо складні
роботи під час фарбування, художнього оздоблювання і

ремонту поверхонь (наприклад, рельєфне і фактурне фарбування,
аерографічне оздоблювання, орнаментальний розпис, декоративне лакування,
золочення і т.ін.), альфрейник повинен знати види розпису і шрифтів,
способи складання трафарету, засоби і прийоми розпису поверхні, правила
кольороутворювання і прийоми змішування пігментів з урахуванням їх
хімічної взаємодії. І звичайно, він мусить бути обізнаний з будовою і
правилами роботи механізмів і приладів, інструментів і пристроїв, які
застосовує, а також вміти читати складні графічні матеріали.

Якість роботи маляра-альфрейника і можливості підвищення його
кваліфікації залежать не тільки від його знань. Значною мірою вони
визначаються деякими психофізіологічними особливостями його особистості.

Основним завданням кольорового оздоблення об’єкта є підбір найбільш
гармонійного і красивого сполучення фарб, їх відтінків, правильне
виготовлення фарбового складу. Недотримання гармонії кольорів, погане їх
поєднання справляють відштовхуюче враження на глядача, «ріжуть око».
Гармонійний підбір кольорів вимагає від альфрейника не тільки знання
законів змішування фарб, а й високо розвиненого художнього смаку,
хорошої пам’яті на кольорові відтінки (а їх безліч), правильного
сприймання кольорів. Майстер альфрейних робіт з розвинутим естетичним
почуттям кольору завжди відчуває неспокій, коли бачить неохайне
пофарбування або дисгармонійно підібрані фарби. Значну допомогу у
підборі кольорів може подати вивчення теоретичних основ кольоробачення —
спеціальної галузі знань про властивості і сполучення кольорів, а також
систематичне вивчення творів мистецтва і зразків оздоблення.

Якість і продуктивність праці маляра-альфрейника значною мірою залежать
від рівня розвитку функцій зорового і рухового аналізаторів. Робота
альфрейника відбувається при постійному зоровому контролі як
підготовчих, так і основних процесів, що вимагає високої здатності до
зорового розрізнення. Так, для виготовлення розчинів і шпаклівки
потрібно вміти підібрати необхідну ступінь гущини, яка відповідає умовам
роботи і призначенню фарбованої поверхні. Гущина розчину визначається на
око — за виглядом струменя, що стікає. Під час ґрунтування оліфою треба
стежити, щоб на поверхні не залишалося пропусків або нерівностей,
оскільки на цих місцях утворюється плівка, що перешкоджає одержанню
рівної

поверхні. Гострота зорового розрізнення потрібна у контролі стану і ходу
обробки поверхні (шерехатості, подряпини, вм’ятини, нерівності тощо).
Дуже важливу роль у роботі альфрейника відіграють різноманітні види
окоміру: лінійний, необхідний для оцінки паралельності ліній (наприклад,
при витягуванні філенок); площинний, потрібний для співвіднесення
величини поверхні та кількості необхідних для її покриття матеріалів —
оліфи, шпаклівки, фарби і т.ін., а також при оздоблюванні «під ситець»
(накатування плоских малюнків валиком по пофарбованій поверхні) та інші.

Велике значення для успішного виконання альфрейних робіт має тактильна
чутливість. Високий рівень її розвитку необхідний для точного дозування
зусиль під час роботи шпателем, валиком і пензлем, для оцінки
шерехатості та вологості поверхні, яку готують до пофарбування. Працюючи
з пензлем, важливо вміти набирати необхідну кількість фарби та наносити
на поверхню точно дозований її шар. Надто тонкий шар не покриває як слід
поверхню, а накладання товстого шару призводить до браку і необхідності
переробляти всю роботу, причому переробка можлива тільки після
попереднього очищення поверхні від раніше нанесеного шару фарби.

Шар фарби має бути не тільки певної товщини, а й рівномірним на всій
поверхні. Оскільки ще немає приладу для контролю товщини шару фарби під
час її нанесення, маляреві-альфрейнику доводиться покладатися виключно
на свій досвід, окомір, чутливість рук.

В альфрейних роботах на руки, які перебувають під «невсипущим» контролем
зору, припадає основне навантаження. Якість праці визначається
здебільшого точністю зоро-рухової координації, рівнем точності та
швидкості рухів рук, особливо провідної руки. Високим у
маляраальфрейника повинен бути і рівень розвитку точності і координації
сенсомоторних дій. В альфрейноживописних роботах лінії, малюнки,
візерунки, орнаменти наносяться у певному ритмі одним рухом руки.
Наприклад, працюючи над фрескою, яка прикрашає стіни і стелі споруд,
малювати потрібно швидко, поки не висохла штукатурка. Тут від
маляраальфрейника вимагаються величезна майстерність, висока точність і
швидкість рухів, «твердість і чутливість» руки, адже в написаному нічого
не можна змінити, виправити — сира штукатурка швидко всмоктує водяні
фарби, а багатошарового покриття фреска не передбачає.

Слід зазначити, що фізичне навантаження маляраальфрейника надзвичайно
різноманітне, розповсюджується на всі частини тіла. Постійне напруження
рук під час роботи викликає їх утому (знімається спеціальними вправами
та ванночками для рук). Стояча, часто в незручній позі робота веде до
значного навантаження на м’язи ніг. Отже, робота альфрейника вимагає
бездоганного фізичного розвитку, нормальних функцій верхніх та нижніх
кінцівок, хорошої координації рухів, спритності, витримки, відчуття
рівноваги (для роботи на висоті).

Важлива для маляраальфрейника мислительна діяльність. Адже у процесі
праці виникає ряд відповідальних завдань, від розв’язання яких залежать
її швидкість і якість. Розумові дії робітника даної спеціальності
нерозривно пов’язані з його практичною діяльністю. Маляруальфрейнику
часто доводиться самостійно робити розрахунки фарбових сумішей,
аналізувати їх рецептуру, вимірювати площу пофарбування, читати численні
графічні матеріали.

Розумові завдання постають під час планування робіт, організації
робочого місця, розподілу обов’язків між членами ланки, визначення
режиму роботи механізмів, виявлення та усунення причин їх несправностей,
з’ясування причин браку та інших операцій.

Читання архітектурно-будівельних креслень, малюнків, ескізів
декоративного оздоблення споруд, створення в уяві образу майбутнього
декору, фіксація цього образу в ескізах, малюнках від руки, трафаретах і
т.ін. вимагають високого рівня розвитку образної зорової пам’яті,
образного мислення, особливо, просторових уявлень.

Завдання маляраальфрейника може полягати не лише у точному відтворенні
креслення або ескізу поверхні, яку прикрашають, айв створенні власної
оригінальної композиції декоративного оформлення (орнаменту, візерунка
тощо). І тут успішність малярно живописної роботи передусім визначається
рівнем сформованості його уявних образів, умінням оперувати ними.
Регулювальну роль при цьому відіграє естетичне чуття, яке керує всіма
діями маляраальфрейника. Тому художня культура спеціаліста є одним з
основних умов високої продуктивності його праці.

Будучи надзвичайно складною за виконанням, декоративномалярна техніка
(особливо декоративний живопис) вимагає наявності у спеціаліста високого
рівня розвитку стійкості зосередження уваги. Нездатність сконцентрувати
увагу у процесі всіх без винятку альфрейних операцій може бути причиною
дефектів у пофарбуванні, оздобленні і т.ін., що в дорогих
альфрейноживописних роботах неприпустиме.

І, нарешті, надзвичайно важливими для маляраальфрейника є такі
інтегральні якості особистості, як відповідальність і акуратність,
рівень розвитку яких має бути дуже високим. Акуратність потрібна під час
роботи з рідинними матеріалами, які мають здатність розливатися при
обклеюванні стін шпалерами, що легко забруднюються і рвуться, при
виготовленні і зберіганні трафаретів, створенні фарбових сумішей і
роботі на висоті, адже основні виробничі травми пов’язані з падінням,
отруєнням тощо.

Відповідальність маляраальфрейника набуває особливого значення у зв’язку
з тим, що малярно декоративні роботи — оздоблювальні, отже, як правило,
завершують більшість ремонтно-будівельних (або будівельно
реставраційних) циклів. Це ставить маляра-альфрейника в особливе
становище: він завершує працю численного загону архітекторів, художників
проектувальників, будівельників.

Судячи з психограми, професія маляраальфрейника доступна тим, кому
притаманний образний тип мислення, пам’яті, розвинені просторові
уявлення, конструктивна уява, окомір, координація рухів рук, уважність,
акуратність, хороший естетичний смак, витривалість і здатність до роботи
на висоті; хто вільно володіє малюнком і добре відчуває тональне
співвідношення кольорів, непогано обізнаний з такими предметами, як
хімія, фізика, малювання і креслення (див. схему 13).

Згідно з даними медицини, у професії маляраальфрейника є істотні медичні
протипоказання. Основні з них: хронічний бронхіт, хвороби легенів,
туберкульоз, бронхіальна астма, серцевосудинні захворювання, гіпертонія
23 ступенів, захворювання центральної нервової системи, нирок, печінки,
крові. Протипоказана ця професія людям, схильним до алергійних,
респіраторних захворювань, а також тим, хто страждає запамороченням
голови, ревматизмом, плоскостопістю та розширенням вен. Не можна
рекомендувати цю професію особам з недостатнім розвитком відчуття
кольору, низькою гостротою зору і патологічними відхиленнями в
опорно-руховому апараті.

Список використаної літератури

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Дунаевский Ф.Р. Проблема профессионального подбора (вьібор профессии). —
Харьков, 1923. — 126 с.

Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. —
М., 1966.

Иванова Е.М., Носкова О.Г., Черньїшева В.Н. Спецпрактикум по
психологи-ческому изучению профессиональной деятельности. — М., 1980. —
81 с.

Клітое Е.А. Путь в профессию. — М., 1983.

Jleeueea C.H. Методьі психологического анализа профессиональной
деятельности: Обзор. — Л., 1973. — 48 с.

Назимое И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистиче-ском
обществе. — М., 1972. — 254 с.

Платоное К.К. Проблеми способностей. — М., 1972. — 311 с.

Платоное К.К. Профессиография — ее значение и методьі работьі //
Соц.труд. — 1971. — N 4. — С.7479.

Профессиограммы. — София, 1973. — 350 с.

Похожие записи