Реферат на тему:

Професіограма агронома з захисту рослин

Ми не можемо собі уявити життя людини без хліба, картоплі, фруктів,
овочів. Всі ці продукти харчування дають культурні рослини. Крім того,
вони є сировиною для промисловості, кормом для тварин, паливом тощо.

На зорі розвитку людства людям доводилося задовольнятися лише тим, що
давала їм дика природа. Наші предки збирали плоди різних дерев, ягоди,
зерна дикорослих злаків, насіння бобових рослин, викопували бульби і
цибулини. Перехід від збиральництва до обробітку ґрунту був тривалим.
Поступове окультурення рослин було справою не одного покоління. З появою
і поширенням на Землі культурних рослин змінилися умови життя людей,
сталися великі зрушення в історії розвитку людства.

Світ рослин схильний до захворювань і ураження шкідниками. Це викликає
необхідність його захисту. Якщо на варті здоров’я людей стоїть медицина,
тварин — ветеринарія, то на варті здоров’я рослин — служба їх захисту.
Завдання агронома з захисту рослин полягають не тільки у знищенні
шкідників чи запобіганні захворюванням рослин, а й у прогнозуванні часу
їх появи і можливих масштабів розповсюдження.

Щорічні втрати, яких завдають шкідники і хвороби сільськогосподарських
культур, за даними Організації з продовольства і сільського господарства
ООН, становлять близько 2025% потенційного світового врожаю продовольчих
культур, якими можна було б прогодувати протягом року до 200 млн.
чоловік. Тому роль агронома з захисту рослин у збільшенні виробництва і
збереженні сільськогосподарської продукції величезна.

Шкода, що завдається рослинам хворобами і шкідниками, була відома людині
ще з глибокої давнини. Так, в ассірійських клинописах і єгипетських
фресках (3 тис. років до н.е.) згадується про спустошливі напади
пустельної сарани, у старогрецьких і римських письменників знаходять
описи іржі, головні, раку дерев та інших хвороб, що вважалися проявом
«гніву божого».

На початку XYIII ст. було зроблено спроби класифікувати хвороби рослин,
довести їх заразливість. Наприкінці XIX і на початку XX ст. були
відкриті нові гриби, бактерії, віруси, розпочалося вивчення видового
складу найпоширеніших шкідників, їх біології та фізіології,
вдосконалювалися заходи боротьби з ними. Почали розвиватися
агротехнічні, біологічні, хімічні, біофізичні та інші методи боротьби,
що включають як методи прямого знищення шкідників, так і побічний вплив
на них факторами середовища.

Нині підготовкою кадрів агрономів з захисту рослин займаються
сільськогосподарські вузи, де є факультети чи відділення захисту рослин,
та сільськогосподарські технікуми. Широко функціонують курси підвищення
кваліфікації і перепідготовки кадрів.

Агроном з захисту рослин повинен знати видовий склад шкідників, хвороб і
бур’янів у даній зоні, методику прогнозування їх появи і складання
планів боротьби з ними; устрій і принцип дії механізмів з захисту
рослин, технологічний режим їх роботи, можливі несправності, їх ознаки,
заходи щодо запобігання і усунення; склад отрутохімікатів, гербіцидів,
їх призначення і заходи щодо попередження втрат; правила техніки
безпеки. Крім того, він повинен уміти визначати видовий склад головних
шкідників, хвороб і бур’янів у зоні; розробляти плани заходів щодо
боротьби з ними, ставити діагноз на ураженість рослин шкідниками і
хворобами та обґрунтовувати використання тих чи інших засобів боротьби з
ними; складати прогнози масової появи шкідників, хвороб і визначати
термі ни профілактичної обробки рослин.

Разом з тим агроном з захисту рослин має вести фенологічні спостереження
(вивчення закономірностей життя окремих видів живих організмів, у даному
разі шкідників і збудників хвороб), організовувати роботу щодо захисту
рослин, складати робочі суміші отрутохімікатів, визначати їх дозування,
давати рекомендації відносно заправлення агрегатів. Він мусить уміти
користуватися захисними пристроями (протигазом, респіратором), подавати
першу медичну допомогу при отруєннях.

Основними завданнями щодо захисту рослин є: а) запобігання хворобам
рослин та появі на них шкідників, їх розвитку і збільшенню; б)
вироблення у рослин імунітету до хвороб і пошкоджень шкідниками,
створення таких умов середовища, які сприяють кращому росту рослин і
пригнічують розвиток збудників хвороб і шкідників; в) попередження
проникнення в країну збудників нових карантинних хвороб, шкідників,
бур’янів; г) своєчасне знищення шкідників і збудників хвороб рослин у
разі їх появи, застосовуючи різноманітні методи боротьби.

Агроном з захисту рослин відповідає за організацію і проведення заходів
щодо боротьби з шкідниками і хворобами рослин, бур’янами, за дотримання
строків і високу якість робіт. У його обов’язки входить розробка річних
і календарних планів захисту рослин, визначення потреб у коштах на
захисні роботи, закупівлю хімічних препаратів, аналіз ефективності
заходів, доцільності їх виконання і окупності. Він здійснює інструктаж
механізаторів та інших працівників, зайнятих на роботі з хімічними
препаратами; дає вказівки з питань їх застосування (на основі даних
прогнозів); обстежує поля, сільськогосподарські угіддя, зерносклади і
сховища; відповідає за додержання правил техніки безпеки при роботі з
хімічними препаратами та їх збереженні; стежить за екологічним станом
території; складає плани заходів щодо захисту рослин.

Захист рослин від шкідників і хвороб — багатогранна діяльність, яка
вимагає від спеціаліста певних індивідуально-психологічних особливостей.

Для успішного виконання обов’язків агронома з захисту рослин повинні
бути розвинені сенсорні функції, особливо такі, як окомір і
кольоро-розрізнення. Професія агронома ставить високі вимоги до рухового
апарату людини, її мислення, пам’яті та уваги.

Важлива роль в успішній діяльності агронома з захисту рослин належить
зоровому сприйманню, оскільки він здійснює постійний зоровий контроль
(оцінка засміченості насіння, грунту, посівів). Фахівець спирається на
зорові враження під час порівняння предмета праці зі зразками, які
існують в натурі чи в уявленні. Є спеціальні окомірні методи, якими
користуються агрономи для встановлення засміченості посівів бур’янами чи
ураженості шкідниками. Кольоророзрізнення необхідне у виявленні
зараженості шкідниками посівів за кольором листя та стебел.

Робота агронома з захисту рослин ставить дуже високі вимоги до
спостережливості. Він повинен постійно стежити за станом і розвитком
рослин, щоб не пропустити початку захво рювання, засміченості. Іноді
випадкові, другорядні спостереження служать агрономові важливим опорним
пунктом для діагностики захворювання посівів. Тому він повинен помічати
і випадкові явища. Необхідність точного диференціювання ознак
нормального розвитку рослин вимагає від фахівця здатності фіксувати
найдрібніші відмінності в їх стані та розвитку.

З психологічної точки зору діяльність агронома з захисту рослин протікає
як розв’язання розумових задач з діагностики (виявлення захворювань
рослин та їх причин, методів усунення) і прогнозування (прогнозування,
встановлення ймовірної ефективності вжитих заходів щодо боротьби з
виявленими плодниками і захворюваннями), особливо у процесі вибору
засобів боротьби, очікування результатів. Здатність відрізняти важливі
ознаки від другорядних є необхідною умовою правильної оцінки
захворювання посівів чи появи шкідників, тобто умовою встановлення
правильного діагнозу.

Профілактика у захисті рослин знижує витрати пестицидів, отже, зменшує
їх шкідливий вплив на навколишнє середовище. Головною передумовою її
організації є прогнози, що їх складають агрономи з захисту рослин.
Фахівцю при цьому доводиться зважувати ефективність і строк застосування
того чи іншого методу захисту рослин, оперувати не справжніми фактами, а
очікуваними, тобто мислити ймовірностями. Кожний з видів прогнозу має
спеціальне практичне призначення.

Агроному з захисту рослин часом доводиться робити висновки про
виникнення захворювань чи появу шкідників та їх властивості в умовах
недостатньої інформації. Це ставить високі вимоги до його особистості,
мислення, кмітливості.

Робочий період у рослинництві протяжний у часі, залежить від багатьох
чинників і простежити за ефектом вживаних заходів не завжди можливо.
Тому агроном з захисту рослин, встановлюючи причини тих чи інших
відхилень у розвитку рослин, спирається не тільки на безпосереднє
сприймання, а й на знання причинно-наслідкових зв’язків між змінами у
стані і розвитку рослин, з одного боку, і появою шкідників чи
захворювань — з другого. Тут йому необхідний аналітичний підхід до
об’єкта розпізнання (види захворювань, шкідники), здатність проникати
всередину його структури, розвинута не нижче середнього рівня оперативна
пам’ять.

Зважаючи на кількість шкідників (наприклад, тільки у посівах колоскових
живе близько 500 їх видів) і хвороб рослин, різноманітність їх варіацій
і методів боротьби з ними, фахівцю необхідний дуже високий рівень
довгочасної і середній рівень наочно-образної пам’яті на зорові враження
(форма ураженості посівів, колір листя тощо).

Агроному з захисту рослин потрібна хороша концентрація уваги на нових
об’єктах (види захворювань рослин чи шкідники, які раніше йому не
зустрічалися), стійкість її розподілу, щоб помічати й оцінювати
загрозливі симптоми. Ці якості уваги мають бути розвинені відповідно не
нижче середнього і високого рівня. В той самий час агроному необхідне і
переключення уваги (для контролю ходу захисних заходів), яка мусить бути
розвинена не нижче середнього рівня.

Професійна діяльність агронома з захисту рослин дуже часто вимагає від
нього орієнтації в ситуації (наприклад, поява довгоносика на буряковій
плантації), ретельного аналізу причин явища та прийняття екстрених
нестандартних рішень (вжиття заходів щодо локалізації вогнища появи
шкідника, його ліквідація). Почуття відповідальності за прийняті рішення
потребує високого рівня емоційної стійкості. Помилки дорого коштують і
можуть позначатися на результатах праці цілих колективів. Спеціалісту
часто доводиться приймати рішення в умовах браку часу (поява
захворювання, яке може уразити весь масив посівів у регіоні) на фоні
емоційної напруги. В таких ситуаціях йому необхідні такі особистісні
якості, як кмітливість, оперативність, рішучість, наполегливість,
самовладання, швидкість переробки інформації, ініціативність.

Для приготування отрутохімікатів (особливо дуже токсичних) з метою
обробки територій, посівів агроному з захисту рослин потрібна точність
рухів, яка має бути високо розвинутою.

Професійно важливі для агронома організаторські здібності. Він здійснює
курсову підготовку та інструктаж механізаторів та інших працівників,
зайнятих захистом рослин, дає вказівки щодо застосування тих чи інших
препаратів і виконання робіт, організовує і планує працю інших
працівників, тобто його діяльність передбачає роботу з людьми. Успішне
розв’язання поставлених перед ним завдань неможливе без комунікативних
умінь, розвинутих не нижче середнього рівня.

Відповідальність, пов’язана з професійною діяльністю агронома з захисту
рослин потребує від нього любові до порядку, акуратності, бо, скажімо,
переплутавши призначення чи спосіб застосування того чи іншого хімічного
препарату, він може завдати господарству значної шкоди.

Агроном з захисту рослин працює, як правило, під відкритим небом,
нерідко під вітром, у спеку, сльоту, тому, безумовно, йому необхідно
мати міцне здоров’я. Мінливість умов діяльності, що включає просторові і
кліматичні чинники, різноманітність об’єктів праці ставлять високі
вимоги до здатності швидко пристосовуватися до нових обставин, розвитку
вольових якостей і хорошого орієнтування у новому матеріалі. Подолання
труднощів в роботі можливе за умови високо розвинутого почуття
обов’язку, любові до землі, рослинного світу, своєї професії.

Результати вивчення професії агронома з захисту рослин допомогли нам
скласти її психологічний профіль з виділенням психологічних якостей
особистості працівника, наявність яких визначає успіх професійної
діяльності (див. схему 8).

Список використаної літератури

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Дунаевский Ф.Р. Проблема профессионального подбора (вьібор профессии). —
Харьков, 1923. — 126 с.

Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. —
М., 1966.

Иванова Е.М., Носкова О.Г., Черньїшева В.Н. Спецпрактикум по
психологи-ческому изучению профессиональной деятельности. — М., 1980. —
81 с.

Клітое Е.А. Путь в профессию. — М., 1983.

Jleeueea C.H. Методьі психологического анализа профессиональной
деятельности: Обзор. — Л., 1973. — 48 с.

Назимое И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистиче-ском
обществе. — М., 1972. — 254 с.

Платоное К.К. Проблеми способностей. — М., 1972. — 311 с.

Платоное К.К. Профессиография — ее значение и методьі работьі //
Соц.труд. — 1971. — N 4. — С.7479.

Профессиограммы. — София, 1973. — 350 с.

Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред.
Б.А.Федоришина. — К., 1960. — 158 с.

Руководство по психотехническому профессиональному отбору / Под ред.
И.Н.Шпильрейна. — М.Л., 1929. — 236 с.

Система профессиональной информации в старших классах средней школьї /
Под ред. Б.А.Федоришина. — К., 1977. — 164 с.

Смирнов А.А. Психология профессий. — М., 1927.

Теплов Б.М. Проблеми индивидуальньїх различий. — М., 1961. — 535 с.

Федоришин Б.А., Синявский В.В. Психологические основьі
профориентаци-онной работьі в школе // Школа и производство. — 1985. — N
10. — С.5152.

Шпильрейн Н.И. Основные вопросьі профессиографии (Психофизиология труда
и психотехника). — М., 1928. — 4.1. — С.3140.

Юровская М.А. К психологическим характеристикам профессий (Интелли
гентньїй труд). — М., 1925. — СІ 823.

Похожие записи