Реферат на тему:

Проблеми збереження психічного здоров’я особистості

Зміст

Вступ

Психічне здоров’я в системі психологічних та медичних знань

Психічне здоров’я дітей та особливості його порушень

Критерії та показники оцінки психічного здоров’я особистості

Висновок

Література

Вступ

За умов трансформації українського суспільства особливої значущості
набувають питання формування людиною нових життєвих стратегій,
компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки.
Чим потужніший життєвий ресурс людини, чим ширші її соціальні
можливості, тим легше їй здолати кризові настрої, оволодіти
конструктивно-перетворювальною позицією. Однак на тлі суспільних
негараздів, нестабільності повсякденних умов життя та труднощів
пристосування до них, формування самодостатньої, цільної та зовнішньо і
внутрішньо гармонійної особистості є вельми складним завданням.Сучасний
світ через свою складність, динамічність та суперечливість створює
різноманітні проблеми для людини і владно вторгається в її особистісний
простір. Соціально-технологічний прогрес спричиняє зростання негативного
впливу на особистість інформаційних потоків; збільшення повсякденних
фізичних та психологічних навантажень; загострення екзистенціонального
почуття страху, невпевненості, розгубленості та розчарування. Усе це
негативно позначається на здоров’ї людини загалом і на психічному
здоров’ї зокрема. Ураховуючи те, що людське життя є найвищою суспільною
цінністю, перед людством постає ряд важливих завдань, серед яких
найважливішим є вирішення проблеми збереження здоров’я людини, причому
не тільки фізичного, а й психічного.Державою передбачені певні
механізми здійснення права людини на здоров’я. однак, що стосується
психічного здоров’я, то воно залишається поза увагою. Слід зазначити, що
йдеться не про психічно хворих людей, а про право психічно здорової
людини зберегти своє психічне здоров’я у будь-яких умовах
життєдіяльності Зважаючи на це, сьогодні вітчизняна наука починає
успішно інтегруватися у просторі самовдосконалення людини, орієнтуючись
на гуманістичні ідеали. Більше того, цей простір , перш за все у
філософії та психології, набуває чітко виражених наукових форм.
Свідченням цього є порушення руху транс персональної психології, яка
включає все цінне у сфері досягнення людиною внутрішньої гармонії та
гармонії з оточуючим світом.[22;3].Збереження фізичного і психічного
здоров’я особистості, зокрема підростаючого покоління – одне з
найважливіших завдань нашого суспільства і, насамперед, системи освіти.

Психічне здоров’я в системі психологічних та медичних знань

Існує значне розходження і відносно визначення основних дефініцій
„здоров’я». У літературі, як зарубіжній, так і вітчизняній,
підкреслюється необхідність розглядати здоров’я не тільки як категорію
медичну, але й соціально-психологічну і філософську[19;20].Такий підхід,
на нашу думку, має сенс, оскільки людина – істота не стільки біологічна,
скільки соціальна. Прояви її здоров’я або нездоров’я пов’язані не тільки
з нормальним функціонуванням організму, а й обумовлені її
психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною
адаптацією, власною реалізацією в оточуючому світі. Тому, на наш
погляд, категорія „здоров’я індивіда» може і повинна розглядатися у
контексті постановки і вирішення цілого ряду питань, що стосуються
психологічних характеристик особистості, зокрема проблеми її психічного
здоров’я.Тенденція визначення здоров’я з урахування
соціально-психологічних аспектів життєдіяльності та існування людини
простежується у чисельних наукових працях. Багато науковців намагалися
дати визначення поняттю „здоров’я», серед них можна виділити
Ю.П.Лісіцина, І.І. Брахмана, Є.Н Кудрявцева, Г.П.Апанасенко,
Д.Д.Венедиктова, Т.Є.Бойченко.Вихід за межі визначення здоров’я як
медичної категорії може бути пов’язаний з недостатністю спроб підвищити
рівень здоров’я особи через акцент на формування лише фізичного і
соматичного здоров’я. Співвідношення і оцінки означених понять –
фізичного, соматичного, психічного, психологічного здоров’я,
обговорювались у численних наукових працях [13].Беручи до уваги, що
психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості
[248], розпочнемо його розгляд з проведення загального аналізу
поняття «здоров’я» та інших понять, які з ним пов’язані.На сучасному
етапі розвитку вчення про здоров’я предметом дискусії науковців є ряд
проблематичних понять, зокрема таких, як сутність здоров’я, рівень
здоров’я, його якісні й кількісні характеристики та інші. Здоров’я
людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та
соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в
підтримці стану здоров’я, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації
охорони здоров’я (ВООЗ) записано, що здоров’я — це стан повного
фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність
хвороб і фізичних вад [7;3-8.]. Таке ж саме визначення подається у
психологічному словнику під редакцією Б. Г. Мєщєрякова та В. П. Зінченка
(автори посилаються на статут ВООЗ). Крім цього, у словнику вказується,
що у широкому розумінні під поняттям «здоров’я» дослідники розуміють
можливість організму людини адаптуватися до нових умов з мінімальними
затратами ресурсів і часу [6;173].Як бачимо у визначенні, яке подано, у
статуті ВООЗ відсутнє поняття «душевне благополуччя». Можливо, це
упущення випадкове, або ж автори статуту ототожнюють «душевне
благополуччя» з «духовним благополуччям», що, у певній мірі, є
помилковим. Для підтвердження такої думки продовжимо далі розгляд
поняття «здоров’я».У колективній праці під редакцією Г. С. Нікіфорова
окремо виділяються фізичне, психічне та соціальне здоров’я. Ці поняття
виносяться в назву розділу (розділ II) [26;67]. Однак сама структура
розділу, яку розробляли Г. С. Нікіфоров та В. О. Ананьєв, має дещо
хаотичний характер, оскільки в заголовках підрозділів, крім поняття
«психічне здоров’я» (індивідуально-типологічні аспекти), з’являються ще
поняття «гармонія особистості» і «душевне здоров’я» та ін. На нашу
думку, запропонована дослідниками структура розділу закладає під-стави
для виникнення поняттєвої плутанини. По-перше, ними порушене правило
розподілу поняття і, як наслідок цього, роз-діл не має чіткого поділу на
окремі логічно співпідпорядковані частини. По-друге, заголовок розділу
не відображає зміст тексту (він набагато ширший і включає лишню смислову
інформацію). По-третє, через назви підрозділів складається враження, що
автори, крім поняття «психічне здоров’я», пропонують виділяти окремо ще
такі поняття, як «душевне здоров’я» та «гармонія особистості». При цьому
не зрозуміло, чи слід їх ототожнювати.Отже, вивчення названої роботи не
дає нам чіткої уяви про види чи компоненти здоров’я особистості. Тож
варто розглянути думки інших фахівців з цього приводу.Дослідник проблем
психології управління О. А. Урбанович при розгляді питань, пов’язаних зі
здоров’ям керівника, веде мову про три види здоров’я: фізичне, психічне
та духовне [34;352]. При цьому автор робить висновок, що психічне
здоров’я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації
та індивідуалізації. Далі вказує на те, що духовне здоров’я виявляється
у зв’язках людини з усім світом і виражається у релігійних почуттях,
почутті краси і світової гармонії, почутті захоплення і благоговінні
перед життям.На нашу думку, запропонована характеристика духовного
здоров’я у повній мірі може відображати і психічне здоров’я. Адже
душевне благополуччя також неможливе без відчуття гармонії, захоплення і
благоговіння перед життям. Зважаючи на сказане, можна припустити, що
духовне здоров’я швидше є складовою частиною психічного здоров’я, а не
окремою від нього складовою здоров’я загалом.Р. 3. Поташнюк розрізняє
такі компоненти здоров’я, як соматичне, фізичне, моральне та психічне
[23]. Під соматичним здоров’ям він розуміє поточний стан органів і
систем організму людини, основу якого складає біологічна програма
індивідуального розвитку, зумовлена основними потребами, які домінують
на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є
пусковим механізмом розвитку людини, по-друге, вони забезпечують
індивідуалізацію цього процесу. Фізичне здоров’я автор розуміє як рівень
росту і розвитку органів та систем організму, основу якого становлять
морфологічні й функційні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції до
зміни умов навколишнього середовища.Однак нас більш цікавить думка
дослідника щодо визначення сутності таких понять, як «моральне здоров’я»
та «пси-хічне здоров’я», а точніше те, яким чином він їх розрізняє.
Виявляється, що моральне здоров’я, Р. 3. Поташнюк розглядає як комплекс
характеристик мотиваційної і потрібнісно-інформаційної сфери
життєдіяльності, основу якого визначає систе-ма цінностей, настанов і
мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Він вважає, що моральним
здоров’ям є висока духовність людини, яка пов’язана з загальнолюдськими
цінностями — добром, любов’ю і красою. Щодо психічного здоров’я, то під
цим поняттям автор розуміє стан психічної сфери, основу якого становлять
стан загального душевного комфорту, що забезпечує
адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію. Такий стан зумовлюється
як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх
задоволення. За визначенням М.Є.Бачерикова, В.П.Петленка і Є.А.Щербини,
„психічне здоров’я – це такий відносно стійкий стан організму і
особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні
й психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови,
здійснювати й забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні)
біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування
психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних
відносин в організмі» [3;35-36].Так, за В.П.Бєловим, А.В. Шмаковим,
психічне здоров’я визначається, як єдина і повноцінна життєдіяльність
людини, з притаманною їй видовими та індивідуальними біологічними,
психологічними і соціальними функціями. [4;60-67]. А.В.Петровский, М.П.
М.П. Ярошевський дають наступне визначення: „Психическое здоровье –
состояние душевного благополучия, характеризующееся отсутствием
болезненных психических проявлений и обеспечивающее адекватную условиям
окружающей действительности регуляцию поведения, деятельности.»
[27;301].В.Я. Семке визначає психічне здоров’я як стан динамічної
рівноваги індивіда з оточуючим природним і суспільним середовищем, коли
усі закладені в його біологічній і соціальній суті життєві здібності,
проявляються найбільш повно, а всі підсистеми організму функціонують з
максимальною інтенсивністю. [32;.5-7].Б.Д.Петраков і Л.Б.Петракова,
вказуючи на складність і багатоаспектність визначення психічного
здоров’я, на підставі аналізу значного числа таких досліджень роблять
висновок, що психічне здоров’я – це динамічний процес психічної
діяльності, якому властиві детермінованість психічних явищ, гармонійний
взаємозв’язок між відображенням обставин дійсності і ставленням індивіда
до неї, адекватність реакцій на оточуючі соціальні, біологічні, психічні
і фізичні умови, дякуючи здатності людини самоконтролю вати поведінку,
планувати і здійснювати свій життєвий шлях у мікро- і макросоціальному
середовищі. [21].За А.Ребером, термін „психічне здоров’я» часто
використовується саме для характеристики тієї людини, яка функціонує на
високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, а не просто
тієї, яка не є психічно хворою» [28;141].Андрос М.Є. під поняттям
психічного здоров’я особистості розуміє таке функціонування психіки
індивіда, яке забезпечує йому гармонійну взаємодію з навколишнім світом.
[2;.64]

У дослідженнях
I.Blumberg встановлюється, що психічне здоров’я – це не тільки
відсутність психічних хвороб, а сума обставин, які знаходяться у
рівновазі [42;229-239].

Критерії та показники оцінки психічного здоров’я особистості

Для оцінки рівня психічного здоров’я школярів
використовується класифікація, яку запропоновано Інститутом охорони
здоров’я дітей та підлітків АМП України, що передбачає розподіл на п’ять
груп:- 1гр – здорові та оптимально адаптовані;- 2гр – ознаки напруження
адаптаційних механізмів;- 3гр – напруження і перенапруження адаптаційних
механізмів, головним чином у формі астено-невротичних проявів,
девіантної поведінки та інших стадій відносної компенсації;- 4гр –
субкомпенсація, ознаки „зривів» адаптаційних механізмів; — 5гр –
хворі, які мають певні клінічні прояви, декомпенсація внаслідок „зламу»
адаптаційних механізмів, необхідна активна терапія та госпіталізація
[33].

Так як дитина знаходиться в
постійному розвитку, то взаємини з нею повинні визначатися віковими
особливостями. На різних вікових етапах розвитку спостерігаються різні
переживання. Психологію дитини неможливо оцінити поза
контекстом сім’ї. Важливим для психічного здоров’я дитини є
психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє
стан комфорту або ж дискомфорту. Деякі батьки не лише не можуть
бути взірцем для своїх дітей, а й негативно вливають на їхній психічний
стан. Вивчення дитячих неврозів свідчить, що вони мають дуже тісний
зв’язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей.
[14; 22].Лікарі-педіатри сьогодні зауважують про значне зростання
захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно
перебувають у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресова ситуація
– це все, що є буденним для дорослого, який не може або не бажає
створювати спеціальний режим для ще незміцнілого організму дитини. [14;
41].Батьки закладають підвалини майбутнього своєї дитини. Це потребує
часу, старань, любові, сімейної злагоди, економічних статків. Але
найголовнішим є світла і щира любов до дитини, — „цемент» вашого
єднання, гарантія вашого щастя, взаєморозуміння, наріжний камінь
батьківського гуманізму. [14; 40]. Підхід, який використовується на
практиці, полегшує оцінку ступеня шкідливості психосоціальних факторів,
під впливом яких знаходиться дитина. Останнім часом, як стверджують
О.Кочерга та О.Васильєв, гармонія душі й тіла порушується внаслідок дії
негативних чинників, зокрема, таких, як:1) стан на межі норма –
патологія;2) негаразди у родинних взаєминах;3) вплив авторитарного
вчителя;4) дитячі страхи;5) порушення психогігієнічних основ навчального
процесу;6) порушення оптимумів навчальної діяльності;7) порушення
гармонії творчих здібностей;8) гіподинамія; недостатній рівень
енергопотенціалу [14; 20].У сучасній психології та психіатрії багато
уваги приділяється психічному здоров’ю дітей різних вікових періодів та
факторам середовища, що їх детермінують. У цій галузі проводяться широкі
дослідження у найрізноманітніших напрямках, від патопсихологічних до
соціально-психологічних.У психологічній літературі вивчається
взаємозв’язок психоемоційного розвитку дитини з її мікросередовищем –
дитячим садком, школою, друзями.Перш за все доведено, що негативно
впливає на пізнавально-емоційну сферу дитини відсутність у неї
позитивних контактів у дитячому садочку. Незадоволеність спілкування
формує дитячі фобії, негативізм по відношенню до шкільної установи,
невротичні реакції. Так, серед дошкільнят 70-80% досліджуваних мають
нервово-психічні відхилення і потребують втручання психотерапевта або
психолога. [37] А сироти, які живуть у дитячих будинках, за даними
деяких авторів, потребують психотерапевтичної допомоги у 100% випадків.
Але ці аспекти проблеми поки що не отримали належного наукового
обґрунтування.У доступних нам джерелах вивчається роль школи у
формуванні здоров’я особистості. [39;29] . Психологами доведено, що під
час навчання число здорових дітей скорочується у п’ять разів. При цьому
тільки 14% випускників середньої школи можна вважати повністю
здоровими. [9;36]Зустрічаються у літературі спроби охарактеризувати
причини шкільної невротизації дитини, яка призводить до дезадаптивного
стану [9;36]Чинники погіршення здоров’я індивіда у шкільний період
називають різноманітні. До них , в основному , на думку дослідників,
належать непідготовленість дитини до школи, негативне ставлення вчителів
та учнів, страх покарання та отримування незадовільної оцінки,
нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час учбових
занять. Але в одному автори одностайні, що психічні фактори є основними
в процесі шкільної дезадаптації. У свою чергу, дезадаптація призводить
до безпричинної агресивності, депресії, відмови відвідувати уроки,
заниженої самооцінки, страху відповідати біля дошки, очікування поганого
відношення до себе як з боку вчителів, так і учнів. згідно даних
дослідників, серед дітей, які не адаптувалися до умов школи, у 95%
спостерігаються психічні розлади.[15;37]Значимим чинником, що погіршує
здоров’я дітей, є агресія з боку вчителів. Це ситуація не тільки знижує
рівень успішності учнів, але й призводить до появи так званої шкільної
тривожності і захворювань невротичного характеру.Згідно результатів
досліджень, існує 3 групи дітей, які страждають шкільними неврозами. До
першого типу належать педагогічно занедбані або розумово відсталі учні.
Для них характерні явні відхилення у поведінці, грубість, агресія,
підвищена самооцінка, низька успішність. До другого типу відносяться
школярі, які добре вчаться і задовільно ведуть себе на уроках, але під
впливом стресів різко змінюються: з’являється депресія, апатія,
нав’язливі стани. Третій тип представлений зовнішньо благополучними
дітьми, у яких все ж таки спостерігаються деякі ознаки невротизації:
страх відповідати біля дошки, тремор рук, плаксивість, фобії, занижена
самооцінка.На сьогодні, велика увага приділяється психічному здоров’ю
дітей підліткового віку. [9;36].Аналізуються кризові періоди, невротичні
та психічні прояви, особливості поведінки соціально-благополучних
підлітків і делінквентів, специфіка наркологічної та алкогольної
залежності у сім’ї та школі. Перш за все, дослідники підкреслюють , що
підлітковий вік характеризується поведінковими розладами, порушеннями
емоційної сфери, які притаманні кризовим періодам і зумовлені
ендокринною перебудовою і дозріванням організму. У ряді робіт доведено,
що у підлітків досить часто зустрічаються межові психічні порушення
субклінічного рівня, серед яких є помірна неврологічна симптоматика. І
саме у цьому віці можуть проявлятися психічні розлади, які пізніше
переростуть в ендогенні психози. [10;11-14.].Встановлено, що одним з
найбільш поширених видів психічної патології є депресія, яка часто
призводить до важких форм шкільної дезадаптації. [5;15-21.].Так, прояви
депресії, за даними деяких авторів, виявлені у 20% підлітків, а у
школярів 9-10 класів депресивні стани проявляються у 30%
випадків.[16;34].У сучасній літературі особлива увага приділяється
вивченню здоров’я підлітків-делінквентів, оскільки, починаючи з 90-х р.,
кількість дітей з делінквентною та девіантною поведінкою значно
збільшилась. [9;36.]. Доведено, що у підлітків-делінквентів часто
зустрічаються характерологічні розлади, неврозоподібні та
психопатоподібні стани, низький розвиток інтелектуальної сфери,
алкоголізм. Так, є точка зору, згідно якої серед делінквентів взагалі
відсутні психічно здорові діти. [9;48]. Інші автори підкреслюють, що у
порівнянні з благополучними учнями, частота психічних порушень у
делінквентів у два рази вища.Є дослідження, в яких розглядається
зумовленість антисоціальної поведінки делінквентів підліткового віку
порушенням їх психічного здоров’я. [41; 314]. Авторами відзначається, що
від 60 до 80% злочинності припадає на долю дітей підліткового віку, які
мають психічні аномалії. [40;3-7].Розробляється проблема наркотичної
залежності та алкоголізму підлітків, причини, що їх зумовлюють, засоби
профілактики, наслідки для розвитку особистості. [5;15-21.].Робляться
спроби дослідити психотравмуючу роль між особистісних відносин у
підлітковому віці, хоча в даному аспекті проблема психічного здоров’я
вивчається недостатньо. [31;15-21.]. Так, є дані, що 44%
обстежуваних підлітків незадоволені інтимними відносинами та сосунками з
ровесниками, багато з них мають низький статус у системі міжособистісних
контактів як по вертикалі, так і по горизонталі. [39;29]. А
неблагополучна позиція учня у системі шкільних комунікацій, яка
зумовлена ворожим ставленням педагогів та несприйняттям особистості
дитячим колективом, призводить до виникнення психічних розладів, зміни
школи, пошуку референтної групи поза шкільним середовищем.У
психологічній літературі в останні роки робляться спроби розглянути
психічне здоров’я молоді. [38;22].Це питання є особливо актуальним у
зв’язку зі службою в армії, участю у війнах, ростом психологічної
патології, збільшення числа суїцидів, зниженням учбової успішності у
вищих та середніх навчальних закладах. Так, експериментальними
дослідженнями встановлено, що серед молоді на 10-15% у рік збільшується
число суїцидів. [40; 3-7]. Потапчук Є.М. у своїй роботі наводить дані,
що були зафіксовані військовою прокуратурою протягом попередніх років
на всіх мілітаризованих об’єктах держави. Так, протягом 2000 року серед
військовослужбовців зафіксовано 73 випадки самогубства та 84 випадки
скоєння злочинів у стані алкогольного сп’яніння, протягом 2001 року –
відповідно 48 і 60, протягом 2002 року – 43 і 56, протягом 2003 – 46 і
58. [22; 4].

Висновок

Однією з найголовніших умов збереження психічного здоров’я школярів є
дотримання науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації
навчання школярів з урахуванням індивідуальних норм навантаження,
здатність витримувати навчальне навантаження, не тільки зберігаючи стан
повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й збільшуючи
при цьому якість власного психічного здоров’я, а також принципів
гуманізації освіти. Ці принципи передбачають застосування особистісно
орієнтованих технологій навчання, ставлення до учнів як до рівноправних
партнерів у спільній діяльності, виявлення поваги і любові до них,
створення сприятливих умов для активності учнів.

Отже, головною умовою збереження психічного здоров’я школярів є така
організація навчально-виховного процесу, яка сприяє розвиткові
особистості школяра[18; 5-6].

Література

Амосов Н.И. Страна детства. – Москва: Знание, 1991. – 288с.

Андрос М.Є. Психічне здоров’я особистості: психологічне консультування
керівників шкіл // Освіта і управління. – Том 2. – 1998. – Число 2. –
С.64

Бачерников Н.Е., Петленко В.П., Щербина Е.А. Философские вопросы
психиатрии. – К., 1985. – С.35-36.

Белов В.П. Шмаков А.В. Реабилитация больных как целостная система //
Вестник АМН СССР. – 1987. – 34. – С.60-67].

Бланков А.С. Социальная дезадаптация нарушения поведения у детей и
подростков: Материалы Российской научно-практической конференции. – М.,
1996. – С.15-21.

Большой психологический словарь / Сост. И общ. Ред. В.Мерещяков,
В.Зинченко. – Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.].

Всемирная декларация по здравоохранению ВОЗ. Копенгаген, 1998; Загальна
декларація прав людини. – К., 1998. – С.3-8.

Волошин В.П. Подкорытов В.С. Современное состояние и перспективы
научных исследований по детской психоневрологии в Украине // Журнал
психиатрии и медицинской психологии. – 1998. — №1 (4). – с.11-14.

Дербенев Д.П. Состояние психического здоровья городских подростков с
неделинквентным и деликвентным поведением. // Журн. Неврологии и
психиатрии им. Корсакова. – 1997. — №8. – С.48-52.

Дмитриева Т.Н. Формирование алкогольной зависимости у подростков с
личностью аффективно-возбудимого типа // Журн. Неврологии и психиатрии
им. Корсакова. – 1998. – 33. – С.11-14.

Жузжаков О.Т. Катков А.Л. Развитие общества, ментальное здоровье и
реформа здравоохранения. – Алматы, 1996. – 193с

Иовчук Н.М., Батыгина Г.З. Распространенность и клинические проявления
депрессии в школьной подростковой популяции // Журн. Неврологии и
психиатрии. – 1998. — №9. – С.34].

Катков Л. Теория и практика формирования психического здоровья
населения. Кастанай, 1998.. – 267с.

Кочерга О., Васильєв О. Психічне здоров’я молодшого школяра. // Психолог
на батьківських зборах / Упоряд. О.Главник. – К.: Редакції
загальнопедагогічних газет, 2003. – 112с. – С.20.

Крижанівська Л.О. Психічні розлади непсихотичного рівня у ліквідаторів
наслідків Чорнобильської катастрофи (клініка, діагностика, лікування).
Автореферат дис… д-ра мед. наук: 14.01.16. – Київ, 1998. – 40с. –
С.37]

Крузе В. Психосоматичні розлади в дитячому віці // Практична психологія
та соціальна робота. — 1999. — №2. – С.27

Личко А.Е. Подростковая психиатрия. – Ленинград: Медицина, 1985. —
416с.

Максименко С.Д. Психічне здоров’я дітей // Психолог. – січень1(1) 2002.
– С.4.

Няголова М. Принцип единства сознания и деятельности С.Л.Рубинштейна в
контексте европейской гуманистики // Психолог. журнал. – 1999. – т.20,
№5. – С.20-26.

Педагогическая психология: Учебное пособие /В.Казанская. – СПб.: Питер,
2003. – 366с. – С.186-188.

Петраков Б.Д., Петракова Л.Б. Психическое здоровье народов мира в ХХ
веке // Медицина и здравоохранение. Серия : социальная гигиена и
организация здравоохранения. – М., 1984. – 69с.

Потапчук Є.М. Теорія та практика збереження психічного здоров’я
військовослужбовців: Монографія. – Хмельницький: Видавництво
Національної академії ДПСУ, 2004. – 323с. – С.4.

Поташнюк Р.З. Психогігієна: Навч.посібн. / Волин.держ. ун-т ім..
Л.Українки. – Луцьк: Надстря , 2000. – 62с.].

Практическая психология образования / под ред. И.В.Дубровиной: Учебник
для студентов высших и средних специальных заведений. – М.: ТЦ «Сфера».
– 2000.- С.34.

Проселкова М.Е. Особенности психического здоровья детей-сирот
(возрастной и педагогический аспекты): Автореф. дис… канд. мед. наук. –
Москва, 1996. – 24с. – с.20.

Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С.Никифорова. –
Спб.: Питер, 2003. – 305с].

Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В Петровского, М.Г.Ярошевского. –
2-е изд. – М.: Политиздат. 1990. – С.301.

Ребер А. Большой толковый психологический словарь. – М.: Вече-Аст.,
2000. – Т.1. – С.141.

Ротенберг В.С. Бондаренко С.Н. Мозг. Обучение. Здоровье: Книга для
учителей. – М., Просвещение, 1989. – 329с.

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. –
Москва: ВЛАДОС, 1996. – 529с

Северный А.А. Иовчук Н.М. Социальная дезадаптация поведения у детей и
подростков: Материалы Российской научно-практической конференции. –
1996. – С.15-21.

Семке В.Я. Психическое здоровье и общество // Сибирский вестник
психиатрии и наркологии. — 1996. — №1. – С.5-7].

Технологія моніторингу психічного здоров’я школярів / О.А.Бесєдіна,
Г.М.Даниленко, Н.М.Колотій та ін //Метод. рек. – Харків, 1998. – 22с.

Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест,
2001. – 640с

Фресс П., Пиаже Ж.Экспериментальная психология / Под ред. А.Н.Леонтьева.
– М.: Прогресс, 1975. – 283с. – С.241

Холл К.С. Собрание статей по педологии и педагогике/ Под ред.
Н.Д.Виноградова. – М., 1912. – С.83.

Хрестоматия. Дети с нарушениями развития. Учебное пособие для студентов
и слушателей спецфакультетов./ Составитель В.Астапов. – Москва:
Международная педагогическая академия, 1995. – 264с.

Чуркин А. Психическое здоровье населения России // Врач. – 1995. — №6. –
С.22.

Школа и психическое здоровье учащихся / Под ред. С.И.Громбаха. – М.,
медицина, 1988. – 272с. – С.29.

Щепин О.П. Современные тенденции состояния здоровья подрастающего
поколения страны. // Вопросы охраны материнства и детства. – 1990. –
Т.35. — №2. – С.3-7

Angermayer M.C. (ed). From Social Class to Social Stress. Berlin
Springer. 1987; 314.

Blumberg I. Mental «health» and mental «illness» // Hosp Commun.
Psychiatry. – 1997. – Vol. 130, № 3. – P.229-239

Похожие записи