.

Причини і механізми розвитку неврозу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
490 1732
Скачать документ

Реферат на тему:

Причини і механізми розвитку неврозу

План

1. Проблема пригнічення темпераменту характером.

2. Загострення інстинкту самозбереження як база передневротичного
характеру.

3. Типи перед невротичного характеру.

В ХХ ст. серед інших проблем медицини відмічається і ріст числа
неврозів як у дорослих, так і в дітей. Не вилікуваний в дитинстві невроз
може спотворити долю людини, відобразитися на всьому її житті. Батьки
повинні розуміти причини неврозу у своєї дитини, оскільки буз цього не
може бути ні попередження, ні його подолання.

На початку викладу цього складного матеріалу розглянемо детально історію
хвороби.

1) Стривожена мати на прийомі у лікаря повідомляє: дитина 10 міс. після
того, як захворіла отитом – гострим запаленням середнього вуха – 3 дні
кричала від різкої болі, а на 4-й явища отиту пройшли, але “дитину ніби
підмінили”:

– тепер вона неспокійна, у неї підвищена чутливість до шуму і яскравого
світла;

– плач у неї жалібний, невтішний;

– вираз її обличчя і поведінка відображають постійне невдоволення;

– вона втомлена, а заснути не може;

– вночі прокидається з криком;

– t тіла нестійка.

2) На прийомі інша мати з отакими скаргами:

– дитина 2,5 років почала відвідувати ясла, але звикала до них погано,
плакала, коли мати йшла – безперестанно кликала її. До вечора
збуджувалася, ставала агресивною, у неї порушився сон. Незабаром вона
захворіла і відвідування ясел припинили. Однак дитина не стала
спокійнішою. Вона змінилася і стала іншою:

– боязливою, капризною, плаксивою, тривожною;

– не залишається одна в кімнаті;

– сон чутливий;

– стала вимогливою – з будь-якого приводу сльози;

– відвідування матір’ю роботи стало нестерпною мукою;

– чужих боїться, ховається за матір;

– апетит поганий, якщо на годуванні настояти – блювота;

– підвищена пітливість.

3) на прийомі третя мати з дитиною 5 років. Вона скаржиться на те, що
останнім часом:

– вона стала дратівливою, плаксивою;

– все їй не так, вона сама не знає, що вона хоче;

– вона швидко втомлюється, бліда, з’явилась синюшність під очима,
скаржиться на головні болі, болі в грудях, в животі, в ногах;

– пропав апетит, годування перетворилося в муку;

– порушився сон, особливо процес засипання;

– зранку прокидається невідпочившою.

А все почалося з того, що пропала собака – єдиний друг, з яким хлопчик
грався, розмовляв, про якого турбувався, зустрічаючи бурхливу відповідну
реакцію. У відповідь дорослі заспокоювали малюка: “Купимо тобі іншого”.
Але нічого не допомагало.

Отже, 3 історії хвороби, у всіх трьох дітей невроз. Ніби все ясно:
психічна травма викликала невроз, і для одного такого травмою став біль,
для другого – направлення в ясла, для третього – зникнення улюбленої
собаки. Насправді все значно складніше. Переносять біль, відвідують
ясла, втрачають домашніх тварин багато дітей, але невроз виникає далеко
не у всіх.

Негативні емоції неминучі в житті будь-якої людини, але чому в одних
людей вони викликають невроз, а в інших не викликають? Проблема
походження і розвитку неврозу до сих пір спірна. В.І.Гарбузов прийшов до
твердого переконання, що шлях в невроз частіше всього починається з
пригнічення у дитини її темпераменту.

В процесі еволюції, в боротьбі за виживання сформувались 3 найбільш
доцільних вроджених типи пристосування – холеричний, сангвінічний і
флегматичний темпераменти. Природа запрограмувала людину на певний стиль
поведінки – хлопчиків на чоловічий, дівчинку на жіночий, і подібно тому,
як, народившись хлопчиком, людина повинна прожити чоловіче життя, дитина
повинна виховуватися і жити у відповідності із своїм темпераментом.

Найяскравіше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях і при
загрозі життю або благополуччю, в труднощах по досягненню особливо
важливих цілей, в життєвій боротьбі, заперечуючи свій, індивідуальний
стиль поведінки. Діючи згідно до свого темпераменту, людина долає
труднощі найбільш ефективно. Діючи всупереч темпераменту, вона чинить
протиприродно. Виховання, період дитинства формують характер або в згоді
темпераментом, або наперекір йому, що протиприродно.

Вродженим є не лише темперамент, але й інстинкт самозбереження. Він
вимагає від живої істоти бути пильною, але міра його вираженості і тип
реагування при відверненні загрози диктуються темпераментом. Темперамент
і інстинкт самозбереження взаємопов’язані:

Людина флегматичного темпераменту повільна, тому інстинкт самозбереження
у неї виражений сильніше, їй потрібно бути обережнішою, ніж швидкий і
спритний сангвінік;

У холерика, з його потужним потенціалом, якому сама природа визначила
роль дослідника і безстрашного воїна, інстинкт самозбереження обмежений;

Таким чином, в ході еволюції, природою все було мудро зважено і
узагальнено. При пригніченні темпераменту природні зв’язки порушуються.
В результаті у холерика, наприклад, інстинкт самозбереження
загострюється, і холерик стає боязливим і обережним. Однак боягузлива
людина з темпераментом холерика – це вже не холерик, а дисгармонійна,
нервова або важка особа.

Чим більше характер відхиляється від своєї природної основи –
темпераменту, тим більше темперамент пригнічується характером, тим менш
ефективно долаються труднощі. В результаті втрачається така риса
характеру як мужність. І вона взаємопов’язана з темпераментом, оскільки
в сукупності своїх рис темперамент формує мужність і гідність в людині.
Дитина з пригніченим темпераментом закономірно терпить невдачі.
Переставши бути мужньою, вона втрачає і впевненість в собі. А раз так,
то загострюється інстинкт самозбереження. Дитина стає все більш боязкою,
її огортають сумніви, які породжуються невпевненістю в собі, тривожність
перетворюється в рису характеру, яка особливо сильно пригнічує
темперамент, страхи виникають навіть в тих випадках, коли боятися немає
чого. Невпевнена в собі, схильна до сумнівів і вагань, боязлива,
тривожна дитина нерішуча, несамостійна, нерідко інфантильна, підвищено
навіювана. Невпевнена, тривожна людина завжди вразлива, а вразливість
породжує недовір’я до інших. Така дитина побоюється інших, лякається
нападу, насмішки, образи. Вона не справляється із задачею в грі, з
ділом. І ось вона вже одинока, замкнута, малоактивна або
тривожно-товариська і тривожно-активна. Невпевнена, тривожна дитина
схильна до перестраховки, педантичності. Дитинство – це період
життєрадісності, енергійності. а перед нами боязливий і нудний дідок.

Так формується передневротичний характер – перший етап на шляху до
неврозу.

Література:

Психологічний словник /Під ред. В.І.Войтко. – К.- Вища школа, 1982. –
216 с.

Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения.
Речевое общение учителя. – М., 1984. – С. 129-144.

Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих
учителей. Психокоррекционная работа в группе активного
социально-психологического обучения. — Киев, 1987. – С. 48-59.

Немов Р.С. Психологія. Книга 1: Основи загальної психології. – М.,
Освіта, 1994.

Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движе-ние.М.,1996.
– 178 с.

Спілкування й оптимізація спільної діяльності. Під ред. Андрєєвої Г.М. і
Яноушека Я. М., МГУ, 1987.

Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. —
К., 1992. – 321 с.

Экман П. Психология лжи. — К., 1999. – 256 с.

Спілкування й оптимізація спільної діяльності. /Під ред. Андрєєвої Г.М.
і Яноушека Я./ М., МГУ, 1987.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020