Реферат на тему:
Порівняльна характеристика проявів спрямованості особистості
Найсуттєвішим компонентом структури особистості, її системоутворюючою
властивістю є спрямованість – тобто система стійких мотивів, ціннісних
орієнтацій, котрі визначають змістовий бік світосприйняття й поведінки
людини, її ставлення до оточуючого світу, до інших людей, до самої себе.
Одним із найсерйозніших наслідків інституціональних змін в Україні,
пов’язаних зі зміною політичної системи та розвитком ринкових відносин,
є зміна соціальної мотивації її громадян.
Особливої гостроти набуває нині вивчення змін, які відбуваються у
свідомості молоді. Неминуча в умовах зламу старих підвалин переоцінка
поглядів, їх криза найвиразніше проявляються у свідомості саме цієї
соціальної групи. Сьогодні перед молоддю постає непросте завдання:
визначити життєву позицію, пріоритети поведінки.
Сукупність сучасних умов не могла не розширити межі дозволеного й
спровокувати зростання егоїстичної тенденції особистості. Саме ці
обставини диктують необхідність всебічного вивчення питань
альтруїстично-егоїстичної її спрямованості. Особливої актуальності
набуває потреба наукового переосмислення основних положень стосовно
обраної дослідницької теми. Адже проблема залишається практично поза
сферою психологічної науки. Окремі спроби вирішити ці питання (К.
Муздибаєв, С. Нартова-Бочавер [1; 2]) хоча й дещо заповнюють цю лакуну,
проте не охоплюють проблеми в цілому. Тим часом, глибоке її вивчення має
важливе як теоретичне, так і практичне значення. Наявність елементів
альтруїзму, безкорисливості у поведінці людини висуває серйозні завдання
перед такими теоретичними напрямками у психології, як психоаналіз і
біхевіоризм. Конкретне дослідження цієї спрямованості у перспективі дає
можливість випливати на такі важко керовані процеси, як моральне і
патріотичне виховання, суспільна підтримка і взаємодопомога в
екстремальних ситуаціях тощо.
Методика і організація дослідження
Ми дослідили прояв альтруїстично-егоїстичної позиції особистості на
різних вікових зрізах: 1) рання дорослість (19 – 23 роки); 2) зрілість
(40 – 45 років); 3) прихована старість (60 – 65 років). Початок і кінець
кожного вікового зрізу повністю співпадає або з кінцем плинного великого
біологічного циклу С, або з Ѕ С, у першій підгрупі з ј С (Б. Цуканов
[3]). Саме ці вікові відрізки припадають на межі 2 – 3 – 4 – 5 фаз
життєвого циклу за Ш. Бюллер [4].
У дослідженні використовувався метод анкетування (дві анкети). Запитання
першої анкети стосувалися ситуації, безвідносної до респондента. Друга
анкета пропонувала оцінити себе у певній ситуації. Кожне запитання
передбачало висвітлення конкретного аспекту поведінки людини стосовно
альтруїстично-егоїстичної спрямованості.
Перші запитання анкет стосувалися альтруїстичної позиції особистості.
Під альтруїзмом ми розуміємо „систему ціннісних орієнтацій особистості,
за якої центральним мотивом і критерієм моральної оцінки виступають
інтереси іншої людини або соціальної спільноти” [5; с. 20]. Центральною
є ідея безкорисливого служіння іншим людям, готовність поступитися своїм
інтересом заради блага інших. Це моральний принцип, згідно з яким інший
та благо іншого значущіші, ніж власне Я. Цей же мотив проявляється у
прагненні підтримувати, піклуватися, втішати, годувати, захищати,
заспокоювати тих, хто цього потребує. Альтруїстичну поведінку можна
визначити і як таку, що здійснюється заради блага людей без розрахунку
на винагороду. При такій поведінці акти турботи про інших і допомога їм
здійснюються за власними переконаннями людини, без будь-якого тиску на
неї.
Діаметрально протилежним до альтруїзму поняттям є егоїзм. Зміст останніх
пунктів анкет відповідав даній позиції. Це ціннісна орієнтація суб’єкта,
яка визначає таку поведінку людини, за якої перевага віддається власним
інтересам, нехтуються інтереси суспільства та інших людей. Егоїзм
характеризується переважанням у життєдіяльності суб’єкта своєкорисливих
прагнень, ігноруванням інтересів інших людей і соціальних груп [5; с.
773]. Прояв егоїзму характеризується ставленням до іншої людини як до
об’єкта і засобу досягнення корисливих цілей. Ставлення до інших –
тільки споживацьке.
Проаналізувавши різни типи поведінки, ми виокремили не лише діаметрально
протилежні особистісні позиції – альтруїзм і егоїзм, але й такі види
поведінки, як альтруїстичний егоїзм та егоїстичний альтруїзм. Другий і
третій пункти анкет відповідали саме цим позиціям.
Аналізуючи поведінку особистості, потрібно розуміти, чим саме керується
людина, здійснюючи певні вчинки, заради яких психологічних мотивів і
потреб ми допомагаємо іншим. Інколи дія, яка зовні здається
альтруїстичною, є проявом себелюбства та егоїзму. Термін „альтруїстичний
егоїзм” увів канадський вчений Г. Сельє. Він охарактеризував код
поведінки, сенс якої такий: думай про себе, але будь необхідний іншим, і
ти досягнеш доброго ставлення до себе [6]. Отже, така позиція
грунтується на очікуванні того, що люди, скоріш за все, допоможуть, а не
нашкодять тим, хто їм допоміг.
При альтруїстичному егоїзмі винагорода, на яку претендує діючий індивід,
завжди є зовнішньою. Коли фірми заради поліпшення свого корпоративного
іміджу вдаються до спонсорства, або ж коли якась особа, щоб отримати
визнання чи, наприклад, премію на роботі, пропонує скористатися її
послугами, то користь є зовнішньою. Ми даємо, щоб отримати. Відтак
прагнемо допомогти тим, хто для нас привабливий, чиї послуги можуть
знадобитися нам у майбутньому.
Однак вигодою, отриманою внаслідок альтруїстичного вчинку, може бути і
внутрішня самовинагорода. Такі вчинки класифікуємо як „егоїстичний
альтруїзм”. Цей термін у психологічній науці зустрічається не часто.
Якщо у когось, хто поруч, поганий настрій, кепські справи, ми, як
правило, відповідаємо емпатією. І робимо це для зменшення дистресу
іншого (або й свого). Альтруїстичні вчинки підкріплюють наше почуття
власної гідності. Егоїстичний альтруїзм – це життєва позиція
особистості, за якої вона, задовольняючи свої потреби, допомагає іншим,
хоча й не розраховує на конкретну (наприклад, матеріальну) винагороду.
На перший план тут все ж виступають власні почуття, емоції, настрої.
Результати дослідження
На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що існують певні
розбiжностi між представниками різних вікових груп стосовно
альтруїстично-егоїстичної спрямованості (див. таблицю).
З’ясовано, що в основі поведінки юнаків та дівчат переважає егоїстична
цiннiсно-смислова позиція суб’єкта. У них чітко простежується
особистісна прагматично-егоїстична мотивація. Вона проявляється тоді,
коли людина діє, виходячи з обставин i керуючись власною вигодою. Цю
мотивацію можна розглядати як усвідомлену i престижну. Вона залежить від
ситуації i настрою в певний момент i не зумовлена системою стійких
цiннiсних орiєнтацiй, iнтересiв. Така мотивація може бути зумовлена
системою цінностей суспільства, яке пропонує відповідний спосіб життя.
Ті приблизно 50 % конформiстiв, які є за будь-яких часів у будь-якому
суспiльствi, будуть такими, якими їх хоче бачити час, вони залежатимуть
від панівної iдеологiї. Від суспільства, панівної культури залежить,
скільки з 50 % будуть альтруїстами, а скільки егоїстами, чи, може, всі
50 % вiдiйдуть до якоїсь певної позиції.
Таблиця
Прояви альтруїзму-егоїзму у представників різних вікових груп (дані у %)
Рання дорослість
(19 – 23 роки) Зрiлiсть
(40 – 45 років) Прихована старість
(60 – 65 років)
Альтруїзм 5 39 36
Альтруїстичний егоїзм 31 26 36
Егоїстичний альтруїзм 44 27 19
Егоїзм 20 8 9
Отримані нами результати можна пояснити ще й тим, що студенти, середній
вік яких у вибiрцi 20,5 року, перебувають переважно на забезпеченнi
батьків. Тільки окремі з них заробляють кошти самі. Молоді люди в такому
вiцi привчені отримувати, а не віддавати. На цій вiковiй фазі звичніше
чекати допомоги i піклування, а не самим проявляти піклування i надавати
допомогу. Ці люди ще не відчувають вiдповiдальностi за інших.
Представники другої групи теоретично можуть виступати батьками першої.
За результатами дослідження цієї вікової категорії (40 – 45 років)
виявлено, що в основі поведінки дорослих явно переважає альтруїстичне
сприйняття дiйсностi. Тут спостерігається порiвняно більша нормативність
i лояльність, повага до iнтересiв оточуючих. Представники цієї вікової
групи мають чимало різнопланових обов’язків стосовно інших. Турбота про
потреби близьких людей з’являється у чоловiкiв і жінок з віком, коли вже
одержано освіту, стале місце роботи, сформовано сім’ю.
Низький егоїстичний моральний принцип людей пенсійного віку пояснюється
звуженням їхньої життєвої перспективи, зменшенням гострих бажань i
прагнень. Найчастіше представники цієї вікової групи живуть мріями і
сподіваннями своїх дітей та онуків. У поважному вiцi замислюються над
прожитими роками, переоцінюють зроблене, намагаються залишити добрий
слід після себе. Тому переважна бiльшiсть таких осіб схиляється до
альтруїстичних вчинків.
Висновки
1. Альтруїзм-егоїзм – одна з головних, визначальних позицій особистості.
Центральною для поняття альтруїзм є ідея безкорисливого служіння іншим
без розрахунку на реальну винагороду. Діаметрально протилежним поняттям
є егоїзм.
2. Перехідними позиціями щодо егоїзму є альтруїстичний егоїзм та
егоїстичний альтруїзм. На наше прагнення допомагати іншим впливають
міркування різного характеру. Причиною може бути бажання заслужити
схвалення чи отримати впевненість, що у відповідь допоможуть тобі;
прагнення зменшити свій внутрішній дистрес. Подібну мотивацію
класифікуємо як альтруїстичний егоїзм і егоїстичний альтруїзм. Істинний
альтруїзм заснований лише на співчутті і співпереживанні.
3. Одним із найсерйозніших наслідків змін у політичному та економічному
житті нашого суспільства є зміна соціальних мотивацій громадян. Саме
сукупність соціальних змін у суспільстві можна вважати однією з причин
розгальмовування відповідного зростання егоїстичної тенденції
особистості.
4. Існують певні вікові розбіжності між представниками різних груп
стосовно альтруїстично-егоїстичної спрямованості особистості. В групі
молодих респондентів рівень альтруїзму виявився значно нижчим у
порівнянні з респондентами із старших вікових груп (5 % проти 39 % і 36
%). Відповідно, егоїзм у студентів вищий, аніж у старших осіб (21 %
проти 8 % і 9 %). Стосовно альтруїстичного егоїзму та егоїстичного
альтруїзму, то таких великих розбіжностей між представниками різних
вікових зрізів не спостерігається.
5. Відсоток альтруїстів не збільшувався з кожною віковою групою. З
незначною перевагою стосовно респондентів поважного віку переважає
альтруїстична спрямованість у 40 – 45-річних осіб (39 % проти 36 % –
прихована старість і 5 % – рання дорослість).
Література:
1. Муздыбаев К. Эгоизм личности // Психологический журнал. – 2000. – Т.
21. – №2. – С. 27 – 39.
2. Нартова-Бочавер С. К. Два типа нравственной самоактуализации личности
// Психологический журнал. – 1993. – Т. 14. – №4. – С. 24 – 31.
3. Цуканов Б. Й. Время в психике человека. – Одесса: Астропринт, 2000. –
220 с.
4. Столяренко Л. Д. Основы психологии.- Ростов н\Д.: Феникс, 1999. – 576
с.
5. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. – Минск. –
Харвест, 1998. – 807 с.
6. Селье Г. Стресс без дистресса. – Рига.: Виеда, 1992. – 109 с.
7. www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
