Реферат на тему:

План-схема психологічної характеристики професії

Таким чином, план схема психологічної характеристики професії з метою
профорієнтації повинна містити таку інформацію:

І. Загальні дані про професію

1. Історія виникнення професії.

2. Зміни, які відбулися у професійній діяльності у зв’язку з
науковотехнічним прогресом.

3. Соціальноекономічне значення і місце професії у народному
господарстві.

4. Перспективи розвитку професії.

5. Розгалуження професії за спеціальностями.

II. Характеристика процесу праці

1. Сфера діяльності і вид праці:

а) матеріальне виробництво, сфера обслуговуючої праці, сфера
інтелектуальної праці;

б) праця ручна, механізована, змішана, управління автоматами;

в) праця в індивідуальному виробництві;

г) праця у серійному виробництві;

д) праця у технічній системі, системі «людина — людина», «людина —
природа» тощо.

2. Продукція.

3. Основні знаряддя праці:

а) речові;

б) функціональні.

4. Основні виробничі операції, професійні обов’язки, опис робочого
місця.

5. Робоча поза.

6. Застосування технічних засобів.

7. Види труднощів, помилок, аварій з вини працюючого.

8. Організація праці і характер соціальних зв’язків (праця індивідуальна
чи в колективі; виконавча, керівна; ділові контакти).

III. Санітарно-гігієнічні умови праці

1. Мікрокліматичні умови: робота у приміщенні чи на повітрі,
запиленість, шум, вібрація, освітлення, температура.

2. Режим і ритм праці: змінність, темп (заданий чи вільний),
монотонність, вільний час, відпустка.

3. Можливості виробничого травматизму; професійні захворювання.

4. Медичні протипоказання.

IV. Психологічні вимоги професії до працівника

1. Характеристика різних видів сприймання інформації у професійній
діяльності: гострота і точність зорового і слухового сприймання;
точність тактильних і рухових відчуттів і сприйняття; правильне
сприймання статичних і рухомих об’єктів, рівновага тощо.

2. Моторні (рухові) дії: сила, точність, швидкість, темп, ритм,
координація рухів, швидкість реакцій.

3. Інтелектуальна сфера: особливості уваги (стійкість, зосередженість чи
розподіл, об’єм уваги, мимовільність); особливості пам’яті
(короткочасна, тривала, оперативна, слухова, зорова, рухова);
спостереження у професійній діяльності; мислення: репродуктивне чи
творче, образне чи словеснологічне, практичне, оперативне; вирішення
оперативних завдань, контроль; теоретичне мислення.

4. Емоційновольові якості особистості: самовладання при дії сильних,
несподіваних подразників та в інших напружених ситуаціях; витривалість
(психічна і фізична); врівноваженість (рівний характер і настрій, спокій
у спілкуванні з людьми, стриманість, зібраність); рішучість, впевненість
у собі, здатність до ризику.

5. Ділові якості: ініціативність, допитливість, енергійність,
самостійність, організованість, дисциплінованість, відповідальність,
принциповість, комунікабельність, правильна самооцінка.

6. Моральні якості особистості: справедливість, чесність, чуйність,
турботливе і уважне ставлення до людей, доброзичливість, сумлінність.

7. Вплив професії на загальний культурний рівень, на формування
сенсомоторної діяльності, розумових здібностей і характер.

Отже, професіограму можна визначити як обумовлену змістом праці систему
інформації про соціальнопсихологічні, психофізіологічні, особистісні і
соціальноекономічні властивості і якості особистості, які є необхідними
і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та
вдосконалення у ній. Одержавши таку інформацію про професію, людина має
змогу «приміряти» її до себе, порівняти свої інтереси, нахили, здібності
з вимогами, що їх ставить професія до індивідуальнопсихологічних
особливостей працівника.

Вивчення професійної діяльності передбачає не тільки аналіз ступеня
активності в процесі праці окремих аналізаторів, перцептивних, мнемічних
та інтелектуальних процесів спеціаліста, а й виявлення психологічної
структури його діяльності в цілому. Структурування має будуватися на
визначенні найбільш складних, вузлових моментів процесу праці (одночасне
керування декількома об’єктами, приймання та переробка інформації в
умовах перешкод, дефіциту часу і т.ін.), визначення небезпечних,
«вузьких» місць у роботі, втрата ефективності в ситуаціях надмірної
напруги, що викликається як технологічними, так і
соціально-психологічними причинами.

Професіографічне вивчення різних видів діяльності включає також розгляд
істотних зв’язків, відношень між людиною і професією з урахуванням їх
зміни, розвитку. Динамічність системи «людина — професія» обумовлюється,
з одного боку, постійним удосконаленням різних компонентів професійної
діяльності (знарядь праці, предмета і умов праці тощо), а, з другого, —
зміною у процесі діяльності ролі тих чи інших професійно важливих
якостей і перебудова їх сукупності у цілому.

Вивчення професій повинно бути багатоаспектним; відображати водночас
результати вивчення самої діяльності (з її знаряддями і засобами праці,
послідовністю трудових операцій, нормативними установками і т.ін.),
умов, в яких виконує ться робота, особистості спеціаліста як
індивідуального і сукупного суб’єкта діяльності, своєрідності і динаміки
його психічного (функціонального) стану, соціальних і психологічних
аспектів трудового процесу.

Повнота профорієнтаційних професіограм визначається їх цільовою
спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть використовуватися з
різною метою: для профінформаційної роботи, профконсультації і
профвідбору, раціоналізації праці, підготовки кадрів. Залежно від
цільового призначення вивчення професій, професіографічний матеріал
набуває спеціального змісту і специфічної структури. Насамперед це
стосується психограми як основного ядра професіограми будьякої професії.

Професіографічний матеріал необхідний для професійної інформації, тобто
для ознайомлення молоді і дорослого населення з особливостями тієї чи
іншої професійної діяльності. Такі знання потрібні для формування у
молоді вміння самостійно орієнтуватися в світі професій, для активізації
пізнавальних і професійних інтересів, стимулювання самопізнання і
«примірювання» своїх інтересів і здібностей до майбутньої професійної
діяльності. Тому професіограми, розроблені з метою профінформації,
характеризуються широтою викладу. Вони повинні розкривати привабливі,
творчі моменти діяльності, її труднощі, основні вимоги до
індивідуальнопсихологічних особливостей працівника, процес професійної
підготовки, особливості професійного середовища тощо. Професіографічні
матеріали для профорієнтації мають бути привабливими, щоб після
ознайомлення з ними хотілось оволодіти професією.

Широка інформація про професії потрібна профконсультанту, інспектору
служби зайнятості, який приймає громадян і допомагає їм у виборі чи
зміні професії, місця роботи. Оскільки професіограма є систематизацією
інформації про професію, вона стає тим необхідним матеріалом, на якому
повинні будуватися методичні прийоми професійної консультації.
Центральною частиною профконсультаційної професіограми є психограма.
Виділений у психограмі перелік професійно важливих якостей є основою для
підбору психодіагностичних методик вивчення особистості, що
консультується, і проведення профконсультантом заключної бесіди.

Профконсультаційна робота вимагає інформації про професії, про те, які
вимоги вони ставлять до розумового, психологічного і фізичного розвитку,
освіти і здоров’я людини, про характер підготовки, можливості і
швидкість професійного росту. Вивчаючи професії з метою
профконсультації, варто робити акцент на психологічній характеристиці
професійної діяльності, а не на вивченні особистості у процесі праці. Це
зобов’язує відповісти на запитання, яку роль у структурі тієї чи іншої
професійної діяльності відіграють різні психофізіологічні компоненти:
сенсорні процеси, розумові дії, психічні процеси, а також деякі
особливості особистості, тобто необхідно дати професіографічну
інформацію, яка б достатньо відображала систему вимог професії до
психологічної структури особистості. Така інформація дасть змогу
профконсультанту порівняти вимоги професії з
індивідуально-психологічними можливостями особистості і дати
обгрунтовану пораду щодо вибору чи зміни професії, місця роботи.

Таким чином, використання професіографічного матеріалу у
профконсультаційній роботі має свої особливості. Професіограма допомагає
профконсультанту правильно визначити критерії придатності людини до
певної професійної діяльності, обгрунтувати вибір психодіагностичних
методів для оцінки і прогнозування ефективності професійного навчання і
професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу результатів
психодіагностичного обстеження і професіографічних матеріалів працівник
служби профорієнтації конструює профконсультаційну бесіду і дає
відвідувачу служби зайнятості пораду щодо вибору чи зміни професії. Крім
того, професіографічний матеріал дає змогу самій особистості усвідомити
свої психофізіологічні якості, здібності і адекватно оцінити їх з огляду
на придатність до конкретної професії. Професіографічна інформація
спонукає особистість «аналізувати» себе, «приміряти» професію на себе,
проводити, таким чином, самоконсультацію щодо вибору чи зміни професії,
роботи.

У профвідборі встановлюється жорсткіший зв’язок між людиною і професією,
тому і методика розробки професіограм з цією метою має свою специфіку.
Профвідбір проводиться передусім на професії, які ставлять підвищені чи
специфічні вимоги до психіки людини. До такої професійної діяльності не
можна допускати першого ліпшого працівника, не враховуючи його
відповідних індивідуальних якостей. Так, професії машиніста, водія,
диспетчера, оператора доступні не кожному. Особливі психологічні
характеристики вимагаються також для посад керівників усіх рівнів
управління.

У психологічному аналізі діяльності з метою профвідбору увага
акцентується на стрижневих, професійно необхідних якостях і кількісних
показниках рівня їх розвитку, що дає змогу диференціювати людей на
професійно придатних і непридатних. Наприклад, професійно необхідними
для професії водія транспортних засобів є такі якості: високо розвинута
сенсомоторика, динамічний окомір, широкий розподіл і швидке переключення
уваги, оперативне мислення, здібність до прогнозування, емоційна
стійкість, нахил до виправданого ризику, відповідальність,
організованість тощо.

У ході вивчення професій з метою профвідбору особливу значущість набуває
визначення та всесторонній аналіз професійно важливих якостей, які
диференціюють людей за ефективністю праці і протягом всієї діяльності
залишаються відносно стійкими, стабільними, погано піддаються тренажу і
вправлянню. Недостатній розвиток таких якостей не вдається повною мірою
компенсувати іншими якостями. Визначення міри тренованості професійно
важливих якостей і можливості їх компенсації за рахунок вироблення
індивідуального стилю діяльності має велике значення для практики.
Знання цих показників дає змогу, з одного боку, прийняти рішення про
необхідність професійного відбору і визначити критерії професійної
придатності людини, а, з другого, розробити психологічно обґрунтовані
практичні рекомендації для управління процесом професійного становлення
спеціаліста.

Розробка професіограм з метою профвідбору — складний і трудомісткий
процес, який включає ряд етапів, а саме: а) попередню розробку
психограми; б) добір психодіагностичних методик для дослідження й оцінки
рівня розвитку професійно важливих функцій, визначених психограмою; в)
проведення експерименту з метою перевірки адекватності методик і
уточнення психограми на різних групах спеціалістів (з високою, середньою
і низькою продуктивністю праці); г) статистична обробка і якісний аналіз
отриманих експериментальних даних у групах спеціалістів з різним рівнем
продуктивності праці; д) складання методичних рекомендацій.

Для проведення профвідбору на особливо відповідальні професії, пов’язані
з ризиком, небезпекою для життя людей, можуть використовуватися
стандартизовані психодіагностичні тести. В особливих випадках
розробляються спеціальні психодіагностичні методики, що моделюють ту чи
іншу професійну діяльність.

Інші завдання має вивчення професій з метою раціоналізації та підвищення
ефективності процесу професійної підготовки та перепідготовки кадрів.
Специфікою професіограм у цьому випадку є установка на визначення
насамперед тих професійно важливих якостей, які піддаються значному
розвитку в процесі вправляння в міру оволодіння професійною
майстерністю. Відшуканню шляхів найбільш ефективного навчання
спеціалістів сприятиме порівняльний аналіз діяльності досвідченого
спеціаліста з динамікою формування молодого працівника. В тому чи іншому
випадку необхідно виділити характерні психологічні структури і порівняти
їх для того, щоб визначити, наскільки процес формування молодого
спеціаліста відповідає вимогам, що ставляться до професіонала зі значним
досвідом роботи. На основі такої професіограми у дальшому намічають
заходи, спрямовані на раціоналізацію навчання. Успішне формування
професійних умінь і навичок багато в чому залежить саме від того, в якій
послідовності, в якій системі взаємодії реалізуються в
навчальновиробничому процесі професійно важливі якості особистості.

Немаловажною є оцінка навчальних методів з точки зору того, наскільки у
ході професійного навчання активізуються психофізіологічні системи і
функції, відображені у психограмах тих чи інших професій.

Раціоналізація режиму та умов праці теж розпочинається з вивчення
особливостей конкретної професійної діяльності та розробки її
професіограми. Як і в будь-якій іншій психограмі тут визначаються
основні професійно важливі якості, найкраще використання яких мусить
забезпечуватися оптимізацією умов роботи. Разом з тим особлива увага
приділяється виявленню найбільш лабільних психічних функцій, динаміка
яких є показником найслабкіших місць в організації праці. Наприклад,
істотне зниження зорового аналізатора під кінець робочого дня свідчить
про необхідність раціоналізації освітлення, кольорового вирішення
інтер’єру і робочого місця тощо. Зміна картини динаміки психічних
функцій після оп-тимізації умов праці може служити індикатором
ефективності вжитих заходів. Оцінюючи зрушення у працездатності у
зв’язку з особливостями професійної діяльності, необхідно враховувати
наявність значних індивідуальних відмінностей в динаміці

пропускної здатності аналізаторів, швидкості і точності реакцій, у
коливанні, стійкості і переключенні уваги та інше.

Вивчаючи професії з метою профорієнтації, важливо додержувати ряд
методичних вимог. Необхідно добиватися доступності викладу, по
можливості менше використовувати спеціальні професійні терміни. Не слід
докладно зупинятися на суто технологічних тонкощах професії, якщо для їх
розуміння потрібна спеціальна підготовка. Бажано добиватися образності
викладу, яка досягається використанням прикладів з професійної
діяльності, яскравих порівнянь, залученням унаочнення. У процесі
вивчення професій необхідно дотримуватися визначеної схеми, але не можна
допускати шаблону.

Таким чином, професіографія є фундаментом професійної орієнтації. Вона
дає змогу ефективніше вести практичну роботу з раціонального розподілу
трудових ресурсів.

Список використаної літератури

Автоматизация прогнозирования профессиональной пригодности рабочих на
промьішленном предприятии / Под ред. Л.И.Меньшикова. — Рига, 1982. — 194
с.

Архангельский С.Н. Схема профориентационного описання профессии // Школа
и производство. — 1966. —N10. — С.2425.

Асеев В.Г. К истории психологического изучения профессии (2030 годы) //
Вопросы психологии труда и профтехобразования / Под ред. В.Г.Асеева. —
Иркутск, 1978. —С.105120.

Богданое В.А. Структурная модель личности и психология деятельности //
Зкспериментальная и прикладная психология: Межвуз.сб.— Л.,1982.— С.2632.

Владимирові Н.И. Психографический метод как способ прогнозирования
успешности профессиональной деятельности // Содержание и методы
профессионального воспитания: Межвуз. сб. — Тюмень, 1981. — С.5361.

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Галкіта О.И., Kaeepima P.T., Кліімов Е.А., Jleeueea C.H.. Пузьіревская
Е.К., Тітюеа И.П. Информационнопоисковая система «Профессиография». —
Л., 1973. —179 с.

Похожие записи