Реферат на тему:
Патологічний просоночний стан
Патологічний просоночний стан, що виникає в момент здійснення
правопорушення, – явище надзвичайно рідке. У судово-психіатричній
літературі воно описувалося під назвами «фізіологічне й патологічне
сп’яніння сном», «сновидное сп’яніння», що ставиться до розладів
пробудження. Патологічні просоночні стани, як правило, розвиваються в
осіб, схильних і раніше до розладів сну, особливо пробудження, що
супроводжуються повільним відновленням орієнтування в навколишньому.
Виникнення їх може провокуватися прийомом алкоголю.
Хворобливим просоночным станам перед пробудженням властиві яскраві
сновидіння зі страхом. Об’єктом агресивного поводження звичайно стають
особи, що перебувають поблизу, і перекручене сприйняття їх є як би
продовженням сновидіння. У період просоночного стану свідомість буває
потьмарено, у силу чого повністю відсутній контакт із навколишніми,
послідовність і цілеспрямованість дій визначається змістом сновидінь.
Після правопорушення сон або триває, або наступає пробудження з
наступною адекватною реакцією розгубленості й подиву із приводу що
відбувся. Однак можливі фрагментарні спогади, що стосуються, в
основному, змісту сновидінь. Сновидіння, як правило, носять яскравий,
застрашливий характер, що супроводжується страхом і необхідністю
оборони. Сновидіння тривають і після того, як моторні функції
звільняються від сонного гальмування.
Особи, що зробили правопорушення в стані патологічного просоночного
стану, зізнаються несамовитими.
Клінічне спостереження. Випробуваний С., 45 років, обвинувачується в
убивстві. У Центрі ім. В.П. Сербського перебував в 1996 р. З матеріалів
кримінальної справи, зі слів випробуваного й медичної документації
відомо, що С. народився в строк, ріс і розвивався правильно, вчасно
пішов у школу, закінчив 10 класів. Був активним, дисциплінованим,
займався спортом, мав розряд по боксі й лижному спорті. Служив в армії,
звільнений на загальних підставах. Одружений, має двох дітей, відносини
в родині нормальні. З 1992 р. служив в органах міліції. По роботі
характеризувався позитивно, алкоголь уживав помірковано. У стані
сп’яніння завжди був спокійний, лягав спати. В амбулаторній карті
відзначено, що з 1992 р. він страждав гіпертонічною хворобою 2-й стадії.
Приблизно з 1993 р. у нього стали частіше відзначатися підйоми
артеріального тиску, скаржився на головні болі, запаморочення, нудоту,
що ниють болі в серце, переніс гіпертонічний криз. Як видно з матеріалів
кримінальної справи, С. 14.12.95 близько 5 годин ранку в кабінеті він
зробив 3 постріли з пістолета, у результаті чого одержав вогнепальні
поранення А., від яких помер на місці. У своїх показаннях випробуваний
повідомив, що напередодні він чергував 2 зміни й почував себе дуже
утомленим. Ранком він випив 100 м горілки. Далі він прийшов у кабінет,
де перебував разом із трьома товаришами по службі, сіл за стіл і заснув.
Перед засипанням чув розмову, що незабаром в установу повинна приїхати
«мафія», «блатні», які втримувалися під охороною. Скільки часу спав – не
пам’ятає. Розбудив його якийсь шум. Сидячи за столом він підняв голову,
побачив, що «хтось іде на нього», вихопив пістолет і вистрілив кілька
разів. Скільки разів стріляв – не пам’ятає. Повідомив, що перед очами в
нього стояв «начебто туман, сіра завіса». Через короткий час «отямився»,
туман перед очами розсіявся, і він побачив лежачого біля стола людини, у
якому довідався А. Свідки, що є присутнім у кабінеті, показують, що
випробуваний не був п’яний, але від нього виходив захід алкоголю.
Виглядав у той день він утомленої, А. запропонував йому «здрімнути» і
поклав йому на стіл свій бушлат. А. прикрив голову С. бушлатом, після
чого випробуваний заснув. Мінут через 15 С. зненацька підхопився, щось
крикнув, у руках у нього виявився пістолет, і він став безладно
стріляти, робив постріли без перерви, один за іншим. Коли він скінчив
стріляти, то його побачили вартої біля стола з опущеними руками. Вид у
нього був розгублений, зложилося враження, що він «нічого не розумів».
Інший свідка показав, що С. після случившегося був у стресовому стані. У
той же день С. освидетельствовался в наркологічному диспансері на
предмет алкогольного сп’яніння. В акті огляду відзначено: «міміка млява,
загальмованої рухової реакції, невеликий тремор рук, бліді шкірні
покриви, пітливість, пульс 120 ударів у мінуту, артеріальне тиск 180/125
мм рт.ст. На момент обстеження ознак алкогольного сп’яніння не
виявлене». Лікар наркологічного диспансеру на наслідку показав, що
відзначені в акті загальмованість, прискорений пульс і підвищений
артеріальний тиск були викликані психічним станом С., що перебував в
«стані стресу із приводу случившегося». Випробуваному була проведена
стаціонарна судово-психіатрична експертиза в обласній психіатричній
лікарні. Комісія дійшла висновку, що С. психічним захворюванням не
страждає, у момент здійснення правопорушення перебував у стані
тимчасового розладу психічної діяльності – патологічному просоночном
стані. Несамовитий. Йому рекомендувалося спостереження в
психоневрологічному диспансері за місцем проживання. При обстеженні в
Центрі ім. В.П. Сербського встановлено. Соматичний стан: тони серця
приглушені, артеріальний тиск 160/100 мм рт.ст., інші органи без
патології. Висновок терапевта: «гіпертонічна хвороба». З боку нервової
системи: неуважна неврологічна симптоматика. Висновок невропатолога:
«дисциркуляторная энцефалопатия 1-й стадії на тлі гіпертонічної
хвороби». Психічний стан: свідомість ясне, орієнтування всіх видів
збережені. Мова послідовна зі схильністю до застреванию на несуттєвих і
другорядних деталях. Повідомляє, що протягом тривалого часу страждає
гіпертонічною хворобою, періодично мало місце підвищення артеріального
тиску. Скаржиться на головні болі, запаморочення, при різкій зміні
положення тіла «перед очами з’являються кола». Себе характеризує
спокійним, урівноваженим, добрим, чуйним. При бесіді про інкримінованому
йому правопорушенні хвилюється, особа покривається червоними плямами.
Повідомляє, що перед правопорушенням чергував двоє діб. Випробовував
сильну утому, слабість, розбитість. Щоб підбадьоритися випив 100 м
горілки, після чого «потягнуло спати». Засипаючи, чув розмову про мафію,
як через плівку бачив тінь, що насувається, відчував страх. Подальше не
пам’ятає, опам’ятався тільки тоді, коли побачив потерпілого, лежачого в
крові на підлозі. Випробуваний украй шкодує про те, що трапилося,, на
очах з’являються сльози, дотепер не може зрозуміти, «як це все
відбулося». Психотических переживань на момент обстеження не виявляє.
Критичні здатності збережені. Висновок комісії: психічним захворюванням
не страждає, у С. виявляються ознаки органічного захворювання головного
мозку (судинна патологія). У період часу, що ставиться до зробленого
правопорушення, відзначався тимчасовий розлад психічної діяльності у
формі патологічного просоночного стану. Несамовитий. У застосуванні
примусових мір медичного характеру С. не має потреби, йому
рекомендуються динамічні спостереження невропатолога й психіатра за
місцем проживання.
Вибір мер медичного характеру відносно осіб, перенесших короткочасні
розлади психічної діяльності, повинен бути диференційованим.
Наявність в анамнезі у хворих органічної недостатності, зловживання
алкогольними напоями, з урахуванням особистості й суспільно небезпечних
дій, є підставою для призначення примусових мір медичного характеру.
Примусові міри відносно зазначених осіб можуть бути здійснені в
психіатричних лікарнях загального типу.
У тих випадках, коли виняткові стани виникають в осіб, що не зловживали
раніше алкоголем, з позитивним соціальним статусом, при нерізко
вираженої патології ґрунту, можна рекомендувати спостереження районного
психоневрологічного диспансеру або амбулаторне примусове лікування (ст.
99 КК). При необхідності лікування органічного ґрунту й психогенних
розладів, що спостерігаються нерідко в осіб, перенесших короткочасні
психотические стану, особливо психогенного генеза, хворі можуть бути
спрямовані на лікування в психіатричні лікарні без застосування
примусових мір медичного характеру.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
