Реферат на тему:

Особливості застосування ігрового методу та засобів мистецтва у
психокорекційній роботі

ПЛАН

1. Використання методів ігрової психотерапії у психокорекційній роботі.
Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.

2. Терапія мистецтвом.

3. Казкотерапія.

      Ігрова психотерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і
дорослих з використанням гри. Сьогодні гра, без перебільшення є
найпопулярнішим видом психологічної роботи як з дітьми, так і з
дорослими.

      Чому більшість людей у будь-якому віці так люблять грати?

      Перш за все, тому що гра – це цілісний стан душі. Гра захоплює
людину повністю. Це єдність думок, почуттів і руху. Це гармонія життя в
образі, ролі, ситуації, світі.

      Крім того, гра – це унікальний фантастичний простір, що має
величезний творчий потенціал. Можна творити себе, свої відносини з
іншими, своє майбутнє і майбутнє світу в абсолютно безпечній атмосфері і
ситуації.

      Характерна особливість гри – її двоплановість, тобто:

      · Гравець виконує реальну діяльність, пов’язану з рішенням
конкретних задач,

      · Ряд аспектів цієї діяльності носять умовний характер, що
дозволяє відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю та
багатьма обставинами.

      Двоплановість гри обумовлює її розвивальний ефект.

      У роботі з дорослими гра використовується у груповій психотерапії
і с\п тренінгу у виді спеціальних вправ, завдань на невербальні
комунікації, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких
стосунків між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед
оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних
ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально-значимих наслідків.

      У роботі з дітьми гра коригує негативні відносини, страхи,
невпевненість у собі, що подавляються дитиною, розвиває здібності дитини
до спілкування, збільшує діапазон доступних для дитини дій з предметами.

      Структуру дитячої гри складають:

      ролі, взяті на себе гравцями,

      ігрові дії як засіб реалізації цих ролей,

      ігрове застосування предметів – заміщення реальних предметів
ігровими (умовними),

      реальні стосунки між гравцями.

      Одиниця гри і в той же час центральний момент, який об’єднує всі
її аспекти – роль.

      Сюжет гри – відтворювальна дійсність.

      Зміст гри – те, що відтворюється дітьми як головний момент
діяльності і відносин.

      В грі відбувається формування довільної поведінки дитини і її
соціалізація.

      Ігрова психотерапія застосовується при наявності даних проблем:

      соціальний інфантилізм, замкнутість, фобічні реакції,
надконформність і надслухняність, порушення поведінки і шкідливі звички,

      — при агресивності в поведінці,

      — як засіб покращення емоційного стану дітей після розлучення
батьків,

      — для дітей, що потерпіли насилля і покинутих дітей,

      — для зниження страхів,

      — при корекції труднощів у навчанні,

      — відставанні у мовному розвитку,

      — покращенні “Я-концепції”.

      Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.

      1. Моделювання системи соціальних стосунків в наочно дієвій формі
в особливих ігрових умовах.

      2. Зміна позиції дитини  в напрямку подолання пізнавального і
особистісного егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому
відбувається усвідомлення власного “Я” в грі і зростає рівень соціальної
компетентності і здібності до вирішення проблемних ситуацій.

      3. Формування реальних відносин партнерства та співробітництва.

      4. Організація поетапної обробки в грі нових, більш адекватних
способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях, їх інтеріорізація,
засвоєння.

      5. Формування здібності дитини до довільної регуляції діяльності
на основі підпорядкування поведінки системі правил.

      Принципи здійснення ігротерапії.

      — Безумовне прийняття дитини.

      — Недирективність в управлінні корекційним процесом (мінімальність
обмежень).

      — Встановлення фокусу корекційного процесу на почуттях і
переживаннях дитини (необхідно добитися відкритого вербального вираження
дитиною своїх почуттів, стати для дитини своєрідним дзеркалом, в якому
вона може побачити себе).

      Корекційний процес можливий лише тоді, коли психолог сензитивний
до почуттів дитини, висловлює віру в можливості дитини прийняти на себе
відповідальність за рішення проблеми.  

      Вперше методи ігрової терапії були застосовані М.Кляйн, гра
використовувалася як заміна методу вільних асоціацій в психоаналізі. Гра
на думку М.Кляйн представляє символічну діяльність, в якій знаходять
вільне вираження подавлені і обмежені соціальним контролем несвідомі
несвідомі імпульси і бажання,

      — В ролях, які приймає на себе дитина, в ігрових діях з іграшками
приховується певний символічний зміст;

      — В грі дитина є вільною від тиску з боку оточення, розкриваються
можливості вираження несвідомих бажань.

      Кляйн рахувала, що символічний зміст повинен бути
проінтерпретований терапевтом і доведений до свідомості дитини.

      Ігротерапію одна з перших застосовувала Анна Фрейд в роботі з
дітьми, які пережили бомбардування Лондону під час ІІ світової війни.
Якщо дитина мала можливість виразити в грі свої переживання, то вона
звільнялася від страху, і пережите не розвивалося в психологічну травму.

      До використання гри в психокорекційних цілях зверталися вітчизняні
дослідники – практики Л.Абрамян (1986), А.Варга (1989), А.Захаров
(1988), А.Співаковська (1988).

      А.Співаковська вважала, що для того, щоб включити в дію механізм
перебудови поведінки несміливих у спілкуванні дітей, необхідно змінити
умови, тотбо вивести з того середовища, в якому з’явилися небажані форми
поведінки.

      За Захаровим метою корекції є перенос негативних емоцій і якостей
дитини на ігровий образ. Діти наділяють персонажів власними негативними
емоціями, рисами характеру, переносять на ляльку свої недоліки.

      Гра як діяльність і її психолого-педагогічні можливості.

Особливості гри як діяльності. Психолого-педагогічні можливості гри.

Гра – це внутрішньо мотиваційна, самоцінна для людини діяльність. В грі
людина почуває себе природно, адекватно своїй людській природі, так як
природній стан людини – це стан Діяча, ініціатора власного розвитку.

Людина включається в гру цілковито: всім своїм інтелектуальним,
особистісним, емоційним потенціалом, своїм життєвим досвідом і творчими
ресурсами. Гра надає широкі можливості для розвитку і саморозвитку так
як людина знаходиться в стані “максимальної готовності” до цього.

Гра задає учаснику правила поведінки, границі дозволеного, часові межі
самореалізації в даному ігровому просторі. Гра надає значні можливості
для формування саморегуляції, навичок планування, самоконтролю і
самооцінки.

Гра є “експериментальною площадкою” особистості, дозволяє почувати себе
вільним від всіх обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних
варіантів рішення проблеми) Гра дозволяє осмислити і зрозуміти себе,
побачити (відчути) перспективи зміни, побудувати нові моделі поведінки,
навчитися по-іншому ставитися до світу і себе.

Гра – це сумісна діяльність, що передбачає колективну взаємозалежність і
збільшення особистих можливостей  через залучення потенціалу інших
учасників. Гра розвиває важливі соціальні навички і вміння, здібність до
емпатії, кооперації, вирішенню конфліктів шляхом співпраці, вчить людину
бачити ситуацію очима іншого.

      Терапія мистецтвом.

      Інтерес до арт-терапевтичних методів відображає потребу сучасної
людини до більш природних, комплексних способів лікування і
гармонізації, в яких однакову роль грають розум і почуття, тіло і рух,
чоловічі і жіночі якості, здібність до інтроспекції і активної дії.

      Практично кожна людина може брати участь в арттерапевтичній
роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до образотворчої
діяльності і практично не має обмежень у використанні.

      Арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування.

      Образотворча діяльність у багатьох випадках надає унікальну
можливість для дослідження несвідомих процесів, актуалізації тих
соціальних ролей і форм поведінки, які знаходяться у “витісненому” виді
або слабо проявляється у повсякденному житті.

      Арт-терапія має інсайт-орієнтований характер.

      Юнг рахував, що образотворче мистецтво є внутрішньою потребою,
свого роду інстинктом, який перетворює людину в інструмент для вираження
досвіду колективного несвідомого. Відомо, що Юнг активно займався
образотворчою творчістю і спонукав до цього своїх пацієнтів.

      Поняття символу має для арт-терапії принципове значення. Це
пов’язано з тим, що арт-терапія представляє собою процес динамічної
комунікації, що здійснюється через символічну “мову” образів. Крім того,
символи виступають в якості мосту, що з’єднує свідоме і несвідоме.

      В символічних образах, що проявляються у творчій уяві чи
сновидіннях людини, знаходить своє вираження енергія несвідомого,
тимчасове блокування якої є причиною психічної нестабільності і
нездоров’я. Таким чином, на відміну від З.Фрейда, що рахував символи
проявом психічного інфантилізму, К.Юнг вважав, що символи можуть служити
не тільки відновленню психічного балансу, але й особистісному зростанню.
Через них людина здібна вступати у взаємодію з блокованими аспектами
несвідомого і їх енергією, тим самим поступово  наближаючись до їх
усвідомлення і психічної цілісності.

      Мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати
конфліктну травмуючу ситуацію і знайти її вирішення через
переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей
суб’єкта.

      Завданнями арттерапії є:

      — дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним
почуттям;

      — отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних заключень;

      — пропрацювати думки і почуття, які клієнт звик подавляти;

      — сконцентруватися на відчуттях і почуттях;

      — розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.

      Арттерапія також використовується для дослідження
внутрішньосімейних проблем.

      Прийомами арттерапії є малювання, моделювання з папером, фарбами,
деревом, образні розмови, написання розповідей, спів, музика, виразні
рухи тіла та ін.

      Основні методи арттерапії.

      Музикотерапія представляє метод, що використовує музику в якості
засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних
порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Існують
“лікувальні” каталоги музики.

      Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на клієнта з
допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації
і оптимізації його психічного стану.

      Танцювальна терапія спрямована на розвиток усвідомлення власного
тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування,
дослідження почуттів і набуття групового досвіду. Тіло і розум
розглядаються як єдине ціле.

      Проективний малюнок дає вихід почуттям, бажанням, мріям,
перебудовує свої відношення в різних ситуаціях. Цей метод використовують
для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів,
страхів.

      Орієнтовні теми:

      O Минуле і теперішнє. “Ситуації в житті, в яких я почуваю себе
невпевнено”, “Мій звичайний день”.

      O Майбутнє і абстрактні поняття. “Ким би я хотів бути”, “Три
бажання”, “Самотність”, “Острів щастя”, “Любов”, “Ненависть”, “Страх”.

      O Для дітей.“Моя сім’я”, “Я в школі”, “Я вдома”, “Я – який я
зараз”, “Я в майбутньому”, “Що я люблю”, “Мій найкращий вчинок”, “Мій
світ”.

      Психогімнастика основний акцент робить на навчанні елементам
техніки виразних рухів у вихованні емоцій і вищих почуттів, набуття
навичок релаксації. Діти вивчають різні емоції, можливість керувати
ними.

      Вправи, що тренують почуття партнера “Дзеркало”, “Знайди сховану
річ”, “Двійник” “Через скло”.

      Психом’язове тренування з фіксуванням уваги на диханні “Гра з
піском”, “Сонечко і хмарка”, “Кулька”.

      Етюди на вираження основних емоцій  “Гнів L”, “Радість J”.

      Вправи на релаксацію “Пластилінові люди”, “Святковий пиріг”,
“Піднімаємо однією рукою”, “Скульптура”.

Перелік музичних творів, що використовуються в ході корекційних занять

      При перевтомі і нервовому виснаженні:

      — “Ранок” Гріга

      — “Полонез” Оговінського

      При пригніченому меланхолічному настрої:

      — “До радості” Бетховен

      — “Аве Марія” Шуберт

      При вираженій дратівливості, гніві:

      — “Хор пілігримів” Вагнер

      — “Сентиментальний вальс” Чайковський

      — “Грьози”  Шуман

      Розслабляючий вплив здійснюють:

      — “Баркарола” Чайковський

      — “Пастораль” Бізе

      — “Соната До-мажор (Ч.3)” Лек лен

      — “Лебідь” Сен-Санс

      — Романс з кінофільму “Овід” Шостакович

      — “Старовинна пісенька” Бізе

      — “Історія кохання” Лей

      — “Вчора” Леннон

      — “Елегія” Форе

      Тонізуючий вплив:

      — “Чардаш” Монті

      — “Кулепарсіта” Родрігес

      — “Аделіта” Пурсел

      — “Шербурські парасольки” Легран і ін.

      Казкотерапія.

      Можливості роботи з казкою:

      — Використання казки як метафори.

      — Малювання за мотивами казки.

      — Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу.

      — Програвання епізодів казки.

      — Використання казки як притчі ( з допомогою метафори можливий
варіант вирішення ситуації)

      Позитивний вплив методів казкотерапії на дитину:

      — Казка допомагає пізнати оточуючий світ.

      — Знімає емоційну напругу, розслабляє.

      — Допомагає побачити шлях з емоційної безвиході.

      — В непрямій формі дитина отримує морально-етичний урок і,
наслідуючи героя, може змінити власну поведінку.

      — Дає можливість налагодити емоційний контакт дорослого з дитиною.

      Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:

      Художні – народні казки, міфи, притчі, авторські історії.

      Дидактичні – у формі дидактичних казок подаються навчальні
завдання.

      Медитативні служать для зняття психоемоційної напруги, створення
кращих моделей взаємовідносин.

      Психотерапевтичні – казки, що розкривають глибинний зміст подій.

      Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку
дитини. Під корекцією розуміється “Заміщення” неефективного стилю
поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині зміст того, що
відбувається.

      Застосування психокорекційних казок обмежене за віком ( до
11-13р.) і проблематиці (неадекватна, неефективна поведінка).

      Батькам можна запропонувати створити самостійно психокорекційну
казку:

      1. В першу чергу, ми підбираємо героя, близького дитині за статтю,
віком, характером.

      2. Потім описуємо життя героя у казковій країні так, щоб дитина
знайшла схожість зі своїм життям.

      3. Далі включаємо героя в проблемну ситуацію, схожу на реальну
ситуацію дитини, приписуємо герою всі переживання дитини.

      4. Герой починає шукати вихід з ситуації (може зустріти “фігуру
психотерапевта”, мудрого наставника). Завдання – через казкові події
показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні
моделі поведінки.

      5. Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.

      Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину
“поганої” поведінки. У створенні психокорекційної казки може допомогти
життєвий досвід.

Похожие записи