.

Особливості виховної діяльності педагога з підлітком із проблемної сім\’ї (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
160 2518
Скачать документ

Особливості виховної діяльності педагога з підлітком із проблемної сім’ї

Підлітковий вік – це період, коли відбуваються бурхливі фізіологічні та
психологічні зміни, формується особистість зростаючої людини. Негативні
процеси в найближчому соціальному оточенні підлітка, розширення
соціальних вимог до дитини часто провокують різноманітні відхилення в її
поведінці, характері

За умови відсутності позитивного виховного впливу сім’ї та найближчого
оточення особливої ваги набуває позиція вчителя з надання проблемному
підлітку психолого-педагогічної допомоги, підтримки, супроводу з метою
профілактики можливої соціальної або психологічної дезадаптації, а також
корекції його особистісного розвитку і виховання. Тобто мова йде про
психолого-педагогічний супровід, який здійснюється педагогом у взаємодії
з проблемним підлітком і, по можливості, з його батьками.

Особлива роль у цій взаємодії належить саме педагогам: вчителям, класним
керівникам, вихователям, шкільним психологам, уплив яких на проблемних
підлітків часто сильніший за вплив батьків. Недарма багато із них,
намагаючись порозумітися з проблемним підлітком, звертаються саме до
педагога по фахову допомогу.

Поділяючи тезу О. Бодалєва про те, що взаємини дітей з іншими особами є
одним із важливіших чинників їх особистісного розвитку, взаємини
розглядається як взаємодію людей, які беруть участь у різних видах
діяльності, спрямовану на погодження і об’єднання ними зусиль з метою
досягнення загальних результатів.

Науково доведено, що успіх взаємодії в соціальній і
психолого-педагогічній системі “вчитель-підліток-батьки” залежить від
характеру взаємодії учасників цього процесу, де між ними формуються
доцільні для соціально значущої діяльності взаємини (Синягіна Н.).

Психолого-педагогічна взаємодія лише тоді буде успішною, коли педагог
користується повагою і довірою з боку підлітків, готовий до
співробітництва з ними на основі рівноправного діалогу, вміє розуміти за
реакцією дітей, як вони сприймають і оцінюють його особистість. За цих
умов відбувається не тільки особистісний розвиток підлітка, але й
вдосконалюється особистість самого вчителя.

У той же час відмічено, що успіх дитини нерідко привласнюється педагогом
на рахунок своєї професійної компетенції, а неуспіх – саме підлітку, що
великою мірою підтримує у дитини почуття провини через невідповідність
очікуванням педагогів і батьків, формує у неї неадекватну самооцінку.

Як стверджує Д. Грехем, якщо дитина вимушена регулярно турбуватися про
свій захист через те, що відчуває постійний дефіцит любові і тепла на
початковій стадії формування її особистості, вона до цього звикає, і в
подальшому також захищається і від своїх потреб, і від самого себе.
Такий підліток потребує особливого підходу з боку дорослих, а педагогів
– в першу чергу.

Якщо педагог безумовно сприймає кожну дитину, ставиться до неї тепло і
доброзичливо, помічає будь-які зрушення на шляху до успіху, то
тривожність, страхи, захисні реакції підлітка помітно знижуються. Він
починає відверто говорити про свої почуття, думки, переживання, не
прикриваючись при цьому “маскою”, залишаючись самим собою. Причому, чим
більш значимий успіх, тим вищими стають самооцінка, самосприйняття,
самоповага. Така взаємодія педагога і підлітка забезпечує розвиток та
самоактуалізацію особистості дитини.

Саме на це спрямовані принципи, сформульовані на основі теорії
конгруентної комунікації Д. Джайнотта і покладені у фундамент
психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку та виховання
підлітків із проблемних сімей. Наведемо деякі з них:

підтримувати в дитині гідність і позитивний “Я”-образ;

вести мову про ситуацію, вчинки та їх наслідки, а не про особистість і
характер самої дитини;

відмічати позитивні зрушення в особистісному розвитку дитини шляхом
порівняння підлітка з самим собою, а не з іншими дітьми;

не застосовувати негативних оцінювальних суджень, “ярликів” і
програмування життєвого маршруту підлітка;

не нав’язувати дитині всупереч її бажанню способів діяльності і
поведінки;

сприймати і схвалювати всі продукти творчої діяльності дитини, незалежно
від їх змісту, форм, якості і т. ін.

Однією з найважливіших умов особистісного розвитку та виховання
підлітків із проблемних сімей є вміння педагога реалізувати у виховній
діяльності особистісно зорієнтований підхід, який вирізняється не лише
змістом, але й різноманітністю методик.

Головними завданнями реалізації вчителями, класними керівниками,
вихователями, шкільними психологами особистісного зорієнтованого підходу
при вихованні підлітків із проблемних сімей є:

зосередження уваги на особистості та особистому досвіді як первинних
феноменах, притаманних людині;

підкреслення таких унікальних людських якостей як вибір, творчість,
самооцінка, самоактуалізація, індивідуальні здібності;

надання переваги повноті та цілісності в підході до дитини і заперечення
можливості отримання об’єктивних результатів при до-слідженні окремих
характеристик поведінки підлітка;

визнання людської гідності та індивідуальності як самостійних цінностей,
установка на розвиток потенційних можливостей кожної людини.

Широке використання в практиці під час виховання підлітків із проблемних
сімей особистісного зорієнтованого підходу, основаного на вікових
особливостях, специфіці їх потреб і пізнавальних інтересів є найбільш
перспективним напрямком, оскільки дозволяє виділити та проаналізувати
психологічні труднощі підлітка, підібрати найбільш ефективні педагогічні
форми його особистісного розвитку і виховання.

Критеріями ефективності діяльності педагога можуть виступати:

застосування особистісно зорієнтованого підходу до виховання підлітків
із проблемних сімей;

використання сильних індивідуальних, типологічних особливостей
підлітків;

розвиток самостійності дитини;

уміння працювати з батьками, долучати їх до світу життєвих інтересів
їхніх дітей.

Реалізація особистісно-зорієнтованого підходу в педагогічній діяльності
багато в чому залежить від типу особистості педагога: чи є він
особистістю авторитарною, демократичною або ліберально-безпосередньою. У
першому випадку спостерігається схильність до монологів, яким
притаманний наказовий директивний характер: у другому – яскраво виражена
діалогічність форм комунікації; у третьому – виражена безпосередня
манера спілкування з проблемними підлітками та їх батьками.

Характер особистісно зорієнтованої педагогічної діяльності постійно
ставить учителя, класного керівника, вихователя, шкільного психолога в
різноманітні комунікативні ситуації, вимагаючи прояву якостей, які б
сприяли ефективній міжособистісній взаємодії з підлітками із проблемних
сімей та їх батьками.

До таких якостей об’єктивно можна віднести здатність педагога до
рефлексії, емпатії, гнучкості, товариськості, співробітництва. Саме ці
якості стимулюють стан емоційного комфорту, інтелектуальної активності,
творчого пошуку, сприяють взаємному порозумінню та співпереживанню. У
той же час ці якості складають гуманістичний потенціал педагога,
сприяють особистісному розвитку і вихованню кожної дитини, забезпечуючи
доцільність та ефективність педагогічної взаємодії.

й процес, підкреслимо особливу значущість соціально-психологічних
якостей особистості вчителя, класного керівника, шкільного психолога,
оскільки комунікативна спрямованість педагогічної діяльності, з одного
боку, вимагає розвитку названих якостей, а з іншого – сприяє їх
формуванню. Сукупність вказаних якостей утворює своєрідний комплекс,
який можна умовно назвати комунікативним, гуманістично спрямованим.

Безумовно, саме такі якості особистості педагога, як націленість на
успіх дитини, схильність помічати в підлітках найкращі якості і,
відповідно, виховувати у них здатність реалізовувати полі-суб’єктні
взаємини. Конгруентність особистісного і професійного в педагогічній
діяльності створюють передумови для ефективного психолого-педагогічного
супроводу підлітків із проблемних сімей.

Моделі особистості та професійної діяльності педагога розглядають у
своїх працях О. Бодалєв, В. Бочарова, Н. Кузьміна, О. Мудрик, О. Реан,
В. Сластенін та інші, які прийшли до єдиної для всіх дослідників думки,
що не кожен здатний працювати з іншою людиною як особистістю. Наші
дослідження також підтверджують, що не кожний педагог спроможний
здійснювати психолого-педагогічний супровід особистісного розвитку та
виховання підлітків із проблемних сімей на основі особистісно
зорієнтованого підходу.

На практиці наявність гуманістичної спрямованості особистості вчителя,
класного керівника, вихователя, шкільного психолога проявляється в
уявленнях про абсолютну цінність кожної людської істоти; особистісній та
професійній відповідальності; доброті, справедливості, почутті власної
гідності, поваги до чеснот іншої особи; терпимості, ввічливості,
порядності, готовності зрозуміти інших та прийти до них на допомогу
тощо.

Діяльність педагога, вчителя, вихователя, шкільного психолога
багатопрофільна і багатоаспектна. Професійна компетентність визначається
не лише інтелектом, але й особливостями нервової системи, стійкістю та
високою працездатністю у процесі виховання, спілкування, що дозволяє
протистояти емоційній втомі під час роботи з проблемними підлітками.
Емоційна сфера педагога, який здійснює психолого-педагогічний супровід
підлітків із проблемних сімей, має характеризуватись стабільністю,
домінуванням позитиву в міжособистісних взаєминах з дітьми та їхніми
батьками, відсутністю тривожності як риси особистості, здатністю долати
психологічні стреси.

Реалізація психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку та
виховання підлітків із проблемних сімей на основі особистісно
зорієнтованого підходу включає такі етапи:

1-й етап – діагностика особистісного розвитку підлітка з проблемної
сім’ї;

2-й етап – аналіз та інтерпретація отриманої інформації;

3-й етап – спільна розробка плану, програми, змісту, рекомендацій як для
проблемного підлітка, його батьків, так і для педагогів усіх рівнів;

4-й етап – проведення консультацій з усіма учасниками супроводу щодо
шляхів і способів вирішення особистісних проблем підлітка;

5-й етап – реалізація змісту психолого-педагогічного супроводу кожним
його учасником;

6-й етап – аналіз виконання плану і програми психолого-педагогічного
супроводу особистісного розвитку та виховання підлітка з проблемної
сім’ї;

7-й етап – подальший аналіз особистісного розвитку та виховання підлітка
з проблемної сім’ї.

Вирізнення цих етапів психолого-педагогічного супроводу проблемних
підлітків є доволі умовним, оскільки кожній дитині характерні свої
проблеми. Для їх вирішення необхідний не лише особистісно зорієнтований
підхід, потрібні також зацікавленість, висока мотивація всіх учасників
процесу супроводу: самого підлітка, його батьків, класного керівника,
вчителів-предметників, шкільного психолога. Тому на кожному етапі
психолого-педагогічного супроводу його учасники мають різні задачі.

Психолого-педагогічний супровід особистісного розвитку та виховання
підлітків із проблемних сімей – процес доволі тривалий, що здійснюється
у різних формах. Його не можливо обмежити конкретними часовими рамками,
оскільки в кожному випадку ситуація підлітка є суто індивідуальною.

Аналіз педагогічної діяльності учасників психолого-педагогічного
супроводу особистісного розвитку та виховання підлітків із проблемних
сімей дозволяє визначити такі основні напрями:

збереження природних механізмів особистісного розвитку проблемних
підлітків;

запобігання умовам, що спричиняють деформацію особистості;

формування у підлітків потреби до саморозвитку, саморегуляції,
самовдосконалення.

Успіх педагогічної діяльності всіх учасників психолого-педагогічного
супроводу особистісного розвитку та виховання підлітків із проблемних
сімей зумовлений низкою вимог до рівня їх професійного знання та
характеру поведінки, а саме:

зрозуміти світ підлітка, не порушуючи кордонів особистості як педагога,
так і підлітка;

створити безпечну атмосферу підтримки спільних комунікацій;

пригадати себе в підлітковому віці, поважати свою тодішню особистість,
оскільки саме це допомагає встановити контакт із підлітком, усвідомити
його позицію;

знати про сучасні стилі підліткової взаємодії;

отримувати задоволення від роботи з підлітками, спілкування з ними.

Багато педагогів, аналізуючи зміст і організацію роботи по
психолого-педагогічному супроводу, відмічають, що бажано працювати
вдвох, оскільки це не тільки полегшує фізичне та емоційно-вербальне
навантаження, але й забезпечує взаємопідтримку, яка так необхідна при
особистісному спілкуванні. Крім того, взаємодія класного керівника і
шкільного психолога забезпечує процес аналізу психолого-педагогічного
супроводу, демонструє підліткам модель позитивних партнерських взаємин
між дорослими людьми.

Звідси всім учасникам психолого-педагогічного супроводу необхідно знати,
пам’ятати і керуватися такими правилами:

Якщо ви не знаєте, як взаємодіяти з проблемним підлітком, зупиніться!
Закон лікарів: “Не зашкодь!” – повною мірою можна віднести до педагогіки
і психології. Помилка вчителя, класного керівника, вихователя, шкільного
психолога стає очевидною лише через певний проміжок часу, але її
наслідки можуть бути не менш трагічними, ніж помилка лікаря. Тому, перш
ніж починати психолого-педагогічну діяльність з проблемним підлітком,
необхідно відчути внутрішню готовність надати йому реальну допомогу.

Усувайте із вашого спілкування з проблемним підлітком ті засоби або
форми виміру, які викликають у них протест або негативну реакцію.
Виключіть особисте не-сприйняття проблемного підлітка, свої негативні
емоції на момент ваших занять з ним. Пам’ятайте, що ваші негативні
емоції можуть звести нанівець весь позитивний ефект від спілкування та
взаємодії з дитиною.

Зберігайте принцип співробітництва з підлітком. Функціонально рольовим
наслідком процесу психолого-педагогічного супроводу має стати активна
роль проблемного підлітка в системі його взаємодії з вчителем, класним
керівником, вихователем, шкільним психологом.

Не фіксуйте увагу підлітка на його невдачах. Якщо цього не уникнути, то
дайте комплексну оцінку причин їх виникнення.

Не порівнюйте підлітка з будь-ким, ані в позитивному, ані в негативному
аспектах. Важливими принципами психолого-педагогічного супроводу є
безумовна цінність, унікальність особистості підлітка, пріоритетність
його потреб, цілей і особливостей розвитку. Тому будь-яке порівняння
неприпустиме, оскільки може зашкодити формуванню його особистості.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020