Реферат на тему:

Особливості агресивної поведінки у підлітків в період вікової кризи

Проблема дослідження полягала в тому, щоб вивчити особливості
агресивної поведінки у підлітків в період вікової кризи. Як відомо, що
агресивна поведінка в найбільшій мірі притаманна підліткам, оскільки є
формою самовираження та самоствердження їх особистості в силу того, що в
підлітків ще не сформовані в повній мірі соціальні стосунки,
комунікативні здібності, структура особистості в цілому. Все це
ускладнює стосунки підлітків з соціальним середовищем і агресивність,
ворожість та недостатньо розвинутий локус самоконтролю призводять до
конфліктної поведінки в соціумі. Як показали дослідження А.Адлера,
Бюттера К. та інших, що агресивність невід’ємна якість свідомості людини
і організовує її поведінку, що агресивний компонент мотивації — один з
основних в поведінці людини, як виживання та адаптація людини. Чи може
жити людина без агресивності, ворожості? Адже дитина не народжується
агресивною, а навчається агресивним діям, існуючи в соціумі, тобто
соціальне оточення саме провокує виявлення ворожості та агресивності у
людини.

Як показали дослідження вітчизняних психологів Божович Л.І., Фельдштейна
Д. І., що якщо не задовольняються потреби особистості в спілкуванні з
дорослими в соціально-орієнтованій формі, то вони починають
задовольнятись в соціально-викривленій формі, стихійно-груповому
спілкуванні з дворовими компаніями, де панують агресивність, ворожість,
тиск на особистість. Іноді і в родині дитина зтикається з тиском,
агресивністю, ворожістю, що призводить до кризової поведінки, конфлікту
з батьками. Таким взаєминам сприяють негативні емоції і почуття: гнів,
страх, ненависть, помста, ворожість.

В нашому дослідженні була розроблена соціальна модель формування
позитивних між особових взаємин підлітків з дорослими, зменшення рівня
агресивності і ворожості, профілактика агресивної поведінки. ця модель
будувалась на припущенні про те, що особливу роль в позитивному розвитку
особистості підлітка відіграє провідна діяльність цього віку —
інтимно-особистісне спілкування, яке не завжди використовується в
спілкуванні в достатній мірі. Так як зовнішні впливи дорослих на
поведінку підлітків не завжди знаходять відгук в поведінці дітей, то
дорослі часто вдаються до тиску, насиллю над бажанням підлітків і це
призводить до підвищення агресивності і ворожості з боку дітей і
порушенню між особових взаємин. Необхідно створити такі умови взаємин,
що будувались би саме на основі інтимно-особистісного спілкування і
взаємо порозуміння і сприяли б переходу зовнішніх впливів у внутрішні
спонукання і мотиви моральної поведінки.

В дошкільному дитинстві довірливе спілкування з дорослими приводить до
формування у дитини цілісного свідомого уявлення про свою поведінку
«буду делать хорошо и не буду плохо», то чому в шкільному віці часто
руйнується це свідоме цілісне уявлення про свою поведінку і на його
зміну приходить ворожа і агресивна поведінка підлітка? Як зберегти
цілісне свідоме і не дати можливості агресивності і ворожості заволодіти
поведінкою і душею підлітка. На нашу думку необхідно у дитини починаючи
з  дошкільного та шкільного віку формувати захисні механізми проти тих
чинників соціального оточення, які викликають таку агресивну поведінку
особистості, вміння блокувати в собі небажані дії, вміти протистояти
дискомфорту, агресивності, ворожості.

?. Так, було виявлено, що молодших підлітків низький рівень агресивності
виявлено у 55% учнів, в той час як у середніх підлітків низький рівень
агресивності виявлено у 49% учнів, у старших підлітків низькій рівень
агресивності виявлено у 11% підлітків. Середній рівень агресивності у
середніх підлітків виявлено у 49% учнів, у старших підлітків середній
рівень агресивності виявлено у 58% учнів. Високу агресивність виявлено у
29% старших підлітків, тоді як у молодших і середніх підлітків високий
рівень агресивності виявлено не було.

Так, високий рівень доброзичливого типу міжособових відносин було
виявлено у молодших підлітків у 55% учнів, у середніх підлітків в 35%
учнів і низького рівня у 10% учнів. У середніх підлітків високого рівня
доброзичливого типу міжособових відношень виявлено у 49%, середнього
рівня у 29% і низького рівня у 20%. Серед старших підлітків високого
рівня доброзичливого типу міжособових відношень виявлено у 23% учнів,
середнього рівня у 42% учнів і низького рівня у 35% учнів. Серед
молодших підлітків виявлено 55% учнів з позитивним соціальним статусом і
45% з негативним, серед середніх підлітків виявлено 47% учнів з
позитивним соціальним статусом і 53% з негативним, серед старших
підлітків з позитивним соціальним статусом виявлено 56% учнів і 44% з
негативним. Розподіл підлітків за показниками інтернальності і
екстернальності по локусу контролю самосвідомості отримано результати:
серед молодших підлітків інтернальних виявлено 65% учнів і екстернальних
35%, серед середніх підлітків інтернальних — 45% і екстернальних 55%,
серед старших підлітків інтернальних — 32% і екстернальних 68% учнів.

Так, виявлено, що соціальний статус майже не залежить від екстернального
типу локусу контролю, так як тенденція до низької екстернальності
відмічена у молодших підлітків, а у старших підлітків є перевага
екстернального типу локусу контролю над інтернальним (68% і 32%).

Рівень агресивності пов’язаний з нахилом до екстернальної залежності
особливо у старших підлітків. У молодших підлітків виявлено низький
рівень агресивності і домінування інтернального локусу самосвідомості.
Ця закономірність має підстави для існування і на основі математичного
кореляційного аналізу. Так, було виявлено, що коефіцієнт кореляції між
рівнем агресивності та прагненням до соціального домінування дорівнює
0,67, між типом локусу контроля (екстернальністю — інтернальністю) та
агресивністю виявлено досить слабкий зв’язок 0,26, що свідчить про те,
що соціальний локус контролю слабо впливає на проявви агресивності в
поведінці.

З метою зниження агресивної поведінки у підлітків в період вікової кризи
проводились групові корекційні заняття, індивідуальні бесіди,
консультації підлітків з проблеми поведінки і взаємин, методи в
комплексі, релаксаційні вправи, аутотренінг, музикотерапія, ігри —
драматизації тощо.

 Результати контрольних зрізів показали зниження агресивних форм
поведінки у підлітків в період вікової кризи.

Таким чином, рівень агресивності може бути пов’язаний з екстернальним чи
інтернальним локусом контролю самосвідомості, так як високий рівень
агресивності і екстернальний тип локус контроль притаманний більше
старшим підліткам, в той час, як молодшим підліткам характерно низький
рівень агресивності і домінування інтернального типу локусу контролю
самосвідомості. 

Література:

Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М. 1965.

Бюттер К. Жить с агрессивными детьми. М. 1997.

Фельдштейн Д. Детская агрессивность: психодіагностика и коррекция. М.
1993.

Похожие записи