.

Особистість і конфлікт (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
454 5444
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Особистість і конфлікт

ПЛАН

Види внутрішніх конфліктів.

Генезис та психологічні наслідки внутрішніх конфліктів.

Поняття “конфліктність” та його визначення. Передумови виникнення та
розвитку.

Конфліктна особистість та конфліктні типи поведінки.

      К. Хорні “Ваші внутрішні конфлікти”. Проблеми внутрішніх
конфліктів особливо цікавили К. Хорні, як а присвятила їм низку
основоположних досліджень (“Наші внутрішні конфлікти”, “Невротична
особистість нашого часу” та ін.). Нормальний конфлікт передбачає вибір
між різними можливостями, позиціями, переконаннями тощо; здійснюючи
його, людина розв’язує конфлікт. Невротичний конфлікт завжди несвідомий:
внутрішні суперечності поглинають людину, не залишають їй вибору,
роблять пї безпомічною. Невротик не просто втрачає здатність розібратися
в собі й своїх бажаннях, він стає нездатним вирішити свої внутрішні
проблеми, що і є, за Хорні, основним джерелом конфліктів. Три основні
типи соціальної спрямованості — “рух до людей”, “рух від людеїЗ”, “рух
проти людей” -наявні в кожній людині і виявляються залє>-кно від
ситуації: здатність співпрацювати з людьми, віддалятися ві^д них,
боротися з ними, У невротика ці типи відносин виявляються несумісними,
якийсь із типів стає домінуючим, придушуючи інші. Таким чином,
міжособистісні конфлікти є скоріше проявами внутріїшньоособистісної
тенденції, яку Хорні називає “рух проти людей” і яка фактично
перетворюється на “базову” установку стосовно іншміх і себе і певну
філософію життя. Описуючи таку людину, Хорні хара_йктеризує її так:
“Коли вона рухається проти людей, вона бачить сахімо собою зрозумілу
ворожість навколо себе і приймає, свідомо чи І несвідомо, рішення
боротися. Вона не довіряє почуттям та інтенціжчм інших щодо себе. Вона
протидіє іншим усіма засобами, які їй доступні. Вона хоче бути
силі-нішою і завдати їм поразки задля власног»~о захисту, частково черв
мстивість”. Не слід думати, що йдеться вижінятково про якісь
екстремальні чи особливі ситуації, а про звичайні, п, буденні. Філософія
такої людини — “Ното потіш Іириз езі” (“людімина людині вовк”).

Фрейдівський підхід до внутрішньоособистісного конфлікту

      3. Фрейд визначив внутрішній конфлікт особистості необхідним
виявом руху та динаміки душевного життя. Внутрішньоособис-тісний
конфлікт сприяє розвитку особистості. Однак у зіткненні протилежних сил
неможливо однозначно визначити наслідки цього зіткнення. Тому стається й
так, що особистість може йти шляхом їх пригнічення. У такому разі
замість гармонізації динамічних сил настане розбалансування процесів;
особистість може зануритися в безодню душевної боротьби, втягнувши своїх
близьких у конфліктні стосунки. Якщо ж особистість, яка причетна до
влади, перебуває у стані внутрішньоособистісного конфлікту, то вона може
підштовхнути маси людей до агресивної поведінки (Гітлер, Сталін),
знаходячи в цьому джерело задоволення своїх деспотичних амбіцій та
погамування своїх страхів. Цього вчить нас історія.

      Вихідна система особистості, за 3. Фрейдом, така: “Воно” (Іd), “Я”
(Еgо) і “Над-Я” (5ирег-Еgо). Усі складові керовані різними принципами:
“Воно” — принципом задоволення, “Я” — принципом реальності, “Над-Я” —
принципом належності.

      В основі людської поведінки лежать потреби, які неможливо усунути.
Ця теза дуже важлива в системі 3. Фрейда. Він обґрунтова но стверджував:
потяг неможливо заборонити, його слід визнати і знайти йому відповідну
форму задоволення. Інакше людина або захворіє, або розпочне приховане
від людського ока “гріховне життя “.

      “Воно”, за Фрейдом, створене примітивними бажаннями, інстинктами,
біологічними спонуками (потягом). “Хочу, й край!” — таке гасло
застосовує Фрейд для “Воно”, а саме:

      • прагнення до негайного задоволення;

      • неготовність до врахування як внутрішніх, так і зовнішніх
чинників;

      • нездатність передбачати наслідки своїх вчинків тощо.

      Проте доречно зауважити, що в дитинстві “Воно” виявляється як
святість, бо дитині все, як правило, дається.

      “Я” з’являється внаслідок контактів особистості із зовнішнім
світом, який обмежує невпинні апетити “Воно”; “Я” вже розмежовує
внутрішнє й зовнішнє, суб’єктивне й об’єктивне, бажане й реальне. Саме
тому “Я” раціонально формує плани узгодження потрібного й можливого. Ці
безпосередні імпульси прагнень 3. Фрейд назвав первинними процесами,
логічне ж мислення — процесом вторинним.

      Протягом життя людина осягає властивість світорозуміння через
моральні засади, бо світ ділиться на добро і зло, красиве й потворне,
справедливе й несправедливе. Моральне повинно бути пошановане, а хибне —
покаране, відкинуте. Так за Фрейдом формується совість особистості,
інстанція “Над-Я”.

Види психологічних механізмів захисту особистості

Механізми психологічного захисту Зміст механізмів

Агресія Реакція індивіда у вигляді злісних нападів на того, хто дає йому
правильну оцінку, що може порушити уявлення індивіда про себе

Бажання помститися Перенесення негативного імпульсу або неприємного
відчуття з одного об’єкта, недоступного для відповідної дії, на інший,
більш доступний

Проекція Несвідоме приписування другій особі власних негативних рис,
бажань, почуттів

Ідеалізація Формування ідеалізованого уявлення особистості про себе, про
своє “Я”, невизнання своїх недоліків, помилок

Заперечення Заперечення належності індивіда до події чи певного знання
про події: “Я нічого про це не знав”, “це не моє”, “мені так сказали”,
“я нічого такого не казав”

Забуття або витіснення Забуття того, що неприємно для особистості:
образи, імена людей, спілкування з якими асоціюється з неприємними
згадками щодо себе

Дискредитація Приниження джерела інформації, яке дає негативну оцінку
особистості, яка порушує “Я-образ”, що склався: “А судді хто?..”

Ідентифікація Ототожнення себе з іншою людиною, групою як взірцем
поведінки, форма наслідування для полегшення своєї поведінки з
оточуючими

Конверсія (перетворення) Перетворення неприємної для індивіда ситуації
на жарт для збереження його самолюбства, його “Я”, з гумором сприймати
зауваження чи ситуацію, що створюється

Бажано знати кожному, щоб не бути у внутрішньоособистісному конфлікті.

Шукати й знаходити ідеї

      Ідеї приходять не так часто, як би нам хотілося. Тому ідеї
необхідно шукати систематично. Однак важливо не тільки мати ідеї, а й
уміти їх “пробивати”. Більшість ідей натрапляють на своєму шляху на
численні перешкоди. Тому бажано частіше запитувати себе: “Як зробити
так, щоб ідею зреалізувати практично?” З ідеями треба поводитися, як із
великою цінністю.

Успіх і невдача

      Управлінець зазнає більше невдач, ніж успіхів.

      Невдачі слід навчитися переживати, бо інакше особистість нє
розвиватиметься. Бо ж кажуть: хто вміє використовувати уроки минулого і
вчитися на власному досвіді, той має шанси на успіх. Невдачі не
випадкові, їх причини варто шукати в собі, і таких при4^ завжди багато,
це процес нескінченний. Проте важливо уміти здінювати глибокий аналіз
того, що маємо зараз, прогнозувати ситу-иію, сформувати сильну мотивацію
і тоді — “через терни до зірок”! Управлінець повинен продумати
заздалегідь реакцію на невдачу, підготувати до цього людей, колектив.
Реакції можуть бути конструктивними та деструктивними, раціональними й
емоційними, нормальними і патологічними. Тут управлінець повинен
консультуватися із психоаналітиком. Це теж шлях до певного рівня
управлінської культури.

Чому успіх супроводжує творчу особистість?

      Бо вона шукає шляхів розв’язання проблем, вона мислить. Якщо
займається певною справою, то із зацікавленням і задоволенням її
виконує.

Як мотивувати себе до корисних справ?

      Пізнай свої сили й здібності, прагни з найбільшою віддачею
реалізувати свою ініціативу, примножуй свої власні знання та вміння
щогодини, щодня. Ось такі мотиваційні завдання повинна ставити перед
собою мисляча особистість. До останніх днів життя особистість має
перебувати у пошуку себе і в русі.

Як мотивувати інших до корисних справ?

      Мотивацію інших людей найкраще пояснити, уявивши себе на їхньому
місці. Вміти побачити їхні реальні можливості, переконати в необхідності
невтомно вершити справу протягом усього життя.

“Незамінний” чи потрібний?

      Інколи у керівника складається думка, що в колективі є
особистість, яка домінує над усіма. Тоді з’являється спокуса саме цьому
службовцеві доручити виконання всіх важливих справ. Зможе він чи ні, але
на нього покладаються всі надії. Життя бере своє, лідер ско-Рр
втомлюється, перевантажений, не встигає, нервується. В колекти-ВІ
створюється нездорова атмосфера. “Незамінний” постійно нама-Гається
робити так, щоб хтось інший не став так само поінформова-НИм й
обізнаним, як він. “Незамінний” хворобливо любить славу, “Родовжує
послуговуватися своїми колишніми методами, які уже за-аРіли (а час
плинний — потребує нового), це може негативно пливати на ефективність
роботи, виробничі показники та на мік-Р°клімат у колективі. Керівник
повинен піклуватися про стабільність, пошук нових лідерів-професіоналів.
“Незамінному” бажано пам’ятати, що нічого вічного немає, все перебуває в
русі, змінюються потреби й можливості. Бути лідером можна лише певний
період, тому важливо вміти вчасно “зійти зі сцени”, давши дорогу іншим,
яких потребують інновації суспільного розвитку.

Ризик — шлях до успіху

      Ризик відіграє суттєву роль в управлінні та процесі прийняття
рішень, захищає управлінця від консерватизму. Проте необгрунтований
ризик призводить до поразки. Управлінець, який боїться ризику, втрачає
свій шанс. Думаймо — ризикуймо!

В якому співвідношенні мають перебувати душа і тіло особистості?

      У здоровому тілі здоровий дух — так говорили наші пращури. Ми ж
повинні знати: щоб почуватися фізично і психічно здоровими, треба
навести порядок у своєму житті. Як саме? Позбутися шкідливих звичок,
поліпшити фінансовий стан, налагодити особисте життя, відмовитися від
непотрібних контактів, регулярно оцінювати свої успіхи та невдачі,
думати про нові цілі й шляхи їх досягнення, виробляти в собі
громадянську позицію, змагатися за розв’язання проблем державотворення в
Україні.

Як розвивати розум?

      Дійте так:

      • тренуйте розум, удосконалюйте пам’ять;

      • будьте постійно уважні;

      • не тільки ставте собі запитання (що? де? коли? чому?), а й
прагніть відповідати на них;

      • навчіться зосереджуватися, концентрувати увагу;

      • будьте самокритичними щодо власних здібностей;

      • не переоцінюйте свої знання, постійно їх поповнюйте…

Як жити, щоб бути щасливим?

      • не печальтесь, намагайтеся не згадувати про минулі прикрощі;

      • частіше усміхайтеся: усмішка нічого не варта, проте дорого Ш”
ниться;

      • не нагромаджуйте проблеми, а вирішуйте їх. Невирішені пробле ми
породжують відчуття тривоги й турботи;

      • беріться за розв’язання завдань і проблем, зважуючи свої сили;

      • не давайте неприємності “осідлати” вас, забудьте про неї,
зайнявшись цікавими справами;

      • старайтесь менше спілкуватися з людьми, які завдають вам
прикрощів;

      • замість того, щоб боротися з ворогами, шукайте собі однодумців;

      • не шукайте щастя в далекому майбутньому, зробіть щасливим день
сьогоднішній;

      • не мстіть ворогам своїм і не витрачайте себе на них — вони цього
не варті;

      • роблячи добро людям, не чекайте щоразу подяки;

      • аналізуючи прожитий день, зробіть так, аби завтра однією
помилкою й однією турботою стало менше;

      • не акцентуйте увагу лише на недоліках людей, а шукайте в людях
добре;

      • якщо ж у вас трапилася біда, то постарайтеся за можливості
виговоритися, однак лише з людиною, якій довіряєте;

      • за успіхи насамперед дякуйте іншим, проте в усіх бідах
винуватьте себе;

      • пам’ятайте, що щастя — в розкоші людського спілкування, в
благородних діяннях, у спілкуванні з природою, в красиво зроблених
речах, у гармонії з самим собою.

Сім правил особистісної свободи

      • робити все, що не заперечено законом твоєї совісті;

      • робити все, що корисно тобі й близьким тобі людям;

      • робити все, що корисно твоїй Батьківщині та цивілізації;

      • робити все, що сприяє твоєму духовному й фізичному розвиткові;

      • максимально реалізувати себе, проте не на шкоду власному
здоров’ю;

      • щоразу шукати свій єдино правильний шлях;

      • не метушитися й не розмінюватися на дрібниці, віддаючи пріоритет
більш високій, проте реальній меті.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020