Реферат на тему:

Основні проблеми адаптації першокурсника у вузі

Перші кроки вчорашнього школяра на тернистій стежці вищої школи
вимагають від нього не тільки старання та загальної підготовки, але й
значних якісних змін. Той, хто не готовий до них, нерідко втрачає навіть
бажання здобувати вищу освіту. В умовах контрактного навчання, це
істотно впливає на гаманець батьків чи самого студента, але й сам ВНЗ
втрачає певні кошти для свого розвитку. Тому період адаптації, який
ніколи не був простим, набуває ще одного важливого сенсу.

Визначенню основних проблем, які виникають у студента, а також у
навчального закладу в період адаптації було присвячено дослідження, яке
проводилось в п’яти вищих навчальних закладах міста Сєвєродонецька
Луганської області. Проведено опитування всіх студентів перших курсів.
Найбільш представницькою (272 з 391 опитаного) виявилась студентська
громада Сєвєродонецького технологічного інституту (СТІ). По 30 – 40
першокурсників інституту підвищення кваліфікації, міських філій Екомену
та МАУП, а також музичного училища відповіли на анкету. Це дозволило
порівняти особливості адаптаційного процесу в різних закладах міста і
визначити вплив культури кожної організації.

Предметом уваги дослідників були організаційні та соціально-психологічні
проблеми. Серед організаційних виділялись труднощі навчального
характеру, які виникають у першокурсників через різницю в особливостях
учбового процесу школи і ВНЗ. Насамперед, це брак вмінь: самостійно
працювати, конспектувати, розподіляти час, увагу, тощо. Іншою групою
проблем були проблеми психологічного характеру. Перш за все, це
стресовий, чи, навіть, кризовий стан, першокурсника. Це його емоційні
переживання і спроби зняти тягар емоцій в спілкуванні чи самостійно.
Вагомим залишається вплив рівня мотивації до навчання в цьому ВНЗ і за
обраним фахом. Саме це є поштовхом до переходу від навичок шкільного
навчання до культури студентської праці.

Рівень труднощів, в різних ВНЗ міста істотно відрізнявся. Значні
труднощі мали 67,3% першокурсників технологічного інституту (СТІ), в
інших, (комерційних) закладах, цей показник був на рівні 41-46%. Не мали
ускладнень біля 2% студентів СТІ, в інших закладах таких було в 4-6
разів більше. Зміст труднощів, за результатами опитування складають,
насамперед:

адаптація до вимог викладачів -46,29%,

освоєння нової системи навчання – 36,32%,

великий обсяг самостійної роботи – 35,29%.

Помічено досить істотні розбіжності між оцінками студентів державних та
комерційних ВНЗ. Адаптацію до вимог викладачів вважають складною більше
половини студентів СТІ та музичного училища. А в філіях комерційних
закладів, таких тільки один з трьох, або навіть з п’яти.

Серед емоцій, характерних для періоду адаптації, біля третини
першокурсників відмічає внутрішню напругу, невпевненість у власних силах
та емоційну насиченість подіями. Спостерігаються труднощі
зосередженості, підвищена тривожність та порушення сну. Відбувається
перегляд власної самооцінки.

В цей період майже 60% студентів хвилювалися про оцінки. Кожен п’ятий
порівнював себе з іншими, один з шести усвідомлював необхідність взяти
відповідальність на себе, а кожен четвертий думав, що „якось все
владнається”. Це свідчить, що якісних змін у звичках із вступом до ВНЗ
не відбулося.

До яких же дій вдавалися студенти в цій обстановці?

— 51,92% шукали вихід із складного становища,

— 33,25% обговорювали ці проблеми з однокурсниками,

— 27,88% самостійно шукали раціональні способи засвоєння навчального
матеріалу. В цих відповідях важливо відзначити, що проблему намагались
вирішити в процесі комунікації з однокурсниками, до розмов з викладачами
та кураторами вдавалося не більше чверті першокурсників, в залежності
від закладу. Біля третини консультувалися з батьками. Активний пошук
раціональних способів навчання свідчить про певну потребу студентів у
здобутті нових раціональних способів праці. Але наскільки активними, у
яких напрямках здійснювались ті пошуки і до яких результатів привели,
невідомо. Кожен десятий визнав, що нічого не робив. В СТІ таких було
значно менше, ніж в філіях.

Мотивація навчання є досить значущим фактором процесу адаптації, тому
бажання вчитися саме в цьому навчальному закладі і саме по цій
спеціальності підтвердили 31,20% опитаних першокурсників. 23,79%
відповідей набрав варіант „Дуже хотів одержати вищу освіту незалежно від
учбового закладу”. В цьому випадку про бажання оволодіти конкретними
фаховими знаннями, для майбутньої роботи, не йшлося. Майже 19% визнають,
що хотіли б вчитися в своєму місті, поруч з батьками. Оскільки вибирали
ВНЗ та спеціальність під впливом батьків та друзів. Але найбільше, майже
32% вибрали варіант „Просто розумів, що потрібна вища освіта, диплом”.
Ще 4,35% вчитися не люблять, але їм потрібен диплом. Тобто, більше 36%
першокурсників до навчання відносяться як до необхідності, і тільки
31,20% мають досить глибокі мотиви до здобуття вищої освіти за певним
фахом. Але це бажання не завжди підкріплюється рівнем підготовки та
навичками до навчання у ВНЗ.

Серед причин, які заважають адаптуватись до навчання називають:

власну неорганізованість та лінощі – 44,25%;

напругу втому від занять – 34,27%;

недостатній інтерес до обраної спеціалізації – 33,50%;

— невміння розподіляти час – 28, 64%.

Спроба визнати власну провину, це, по суті, форма психологічного
захисту, яка ніяких конструктивних наслідків не передбачає. Студент
вважає, що якби він не лінувався, то добре б вчився. Справжні причини
труднощів, необхідність якісної зміни стилю роботи залишаються
неусвідомленими. Відбувається загроза зниження самооцінки особистості,
яку суб’єктивно студент не хоче визнати. А причини цього в тому, що його
навчальна робота за принципами шкільної освіти виявляється недостатньо
ефективною і раціональною у ВНЗ.

Напруга і втома, це наслідок декількох факторів, в тому числі й
недостатньої результативності зусиль, які не адекватні новим вимогам
навчання, не слід забувати й про невміння розподіляти час.

Що на думку студентів могло б допомогти їм швидко освоїтися у ВНЗ?

— 39,39% студентів називають лекції до вступу у спеціальність;

— 32,99% соціально-психологічне консультування;

— 24,30% організацію культурного дозвілля.

Серед суто навчальних проблем називають огляди літератури за фахом,
заняття з організації студентської праці та навчання конспектуванню.

Безсумнівно, все це дуже корисні вміння, які значно поліпшать процес
адаптації, але постають питання: як, хто і коли буде цим займатися? Чи
залишиться це справою самого першокурсника, чи ляже новою турботою на
плечі куратора групи і чи не пора розробити комплексну систему заходів
по вирішенню цієї актуальної проблеми?

Висновки.

1.За літературними джерелами і на основі матеріалів власного дослідження
встановлено, що між системами шкільної і вищої освіти існують значні
відмінності. Ці відмінності вимагають від першокурсників якісної
перебудови системи звичок і психологічних вмінь, які складають основу
культури навчальної праці.

2.Проблема адаптації студентів першого курсу, в новій системі
економічних взаємовідносин між замовником і постачальником навчальних
послуг перестає бути латентною функцією навчального закладу, як
соціального інституту. Вона переходить до розряду реальних, і вимагає
практичного вирішення.

3.Між шкільною і вищою освітою не існує певної структури, яка б
виконувала функцію підготовки школяра до ефективної діяльності в ролі
студента. В нових економічних умовах, таку функцію має виконувати ВНЗ.

4.Форма підготовки першокурсників до навчання в системі вищої освіти
залежить від особливостей і можливостей навчального закладу. Але в
функції структури, яка буде вирішувати цю проблему варто внести, крім
навчання основам студентської праці ще й надання соціально-психологічної
підтримки, індивідуальне та групове консультування.

5. Варто звернути увагу на роль куратора групи, як чинника в процесі
адаптації студентів. З цією метою доцільно забезпечити його методичними
матеріалами з основ самостійної роботи, та інших елементів, що складають
культуру навчальної діяльності студента. Ознайомити з основними засадами
психологічної підтримки в стресових ситуаціях.

6.Враховуючи, що студенти в ході адаптації активно використовують
комунікативні канали з своїми однолітками, варто залучити органи
студентського самоврядування до вирішення проблеми адаптації
першокурсників.

7.Звернути увагу на вплив мотиваційного аспекту, рівня бажання вчитися
саме в цьому ВНЗ і за цією спеціальністю. Варто розробити систему
заходів по формуванню такої культури навчального закладу, яка б
створювала б у студента уявлення про місце навчання, як доброзичливе
середовище, в якому він зможе реалізувати більшість своїх потреб.

Література:

1.Бохонкова Ю.О. Социально — психологическая адаптация студенчества в
условиях вуза // Теоретичні і прикладні проблеми психології № 2 (7) 2004
с. 138-149

2.Казміренко В.П. Програма дослідження психосоціальних чинників
адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії. //
Практична психологія та соціальна робота №6 2004. с. 76-78.

3.Рєзник Т.І. Психологічний зміст труднощів у навчанні студентів —
першокурсників // Практична психологія та соціальна робота №1 2002. с.
1-3.

Похожие записи