Реферат на тему:

Організована злочинність у вимірі глобалізації

Організована злочиннісь еволюціонує одночасно (паралельно) з глобальною
економічною трансформацією. Ці процеси, по суті, залежать одне від
одного: мафія сповна користується плодами глобалізації та модерної
ринкової економіки.

Поряд із значною економічною ефективністю процес глобалізації
господарського та політичного життя спричиняє низку негативних явищ,
пов’язаних з розшаруванням країн на бідні, технологічно відсталі
(периферія, Південь) та багаті метрополії транснаціональних корпорацій
(центральний простір, Північ). У перших, зокрема, спостерігається
культурна, соціально-економічна відсталість та уповільнена модернізація,
велика зовнішня заборгованість, зубожіння населення і високий рівень
його експлуатації, нераціональне використання природних ресурсів,
екологічні лиха, зорієнтованість економічної діяльності на
сільськогосподарський та сировинний сектори.

Такі процеси збільшують міграцію в розвинені країни Заходу, слугують
каталізатором екстремізму, соціальних конфліктів та опосередковано
стимулюють зростання організованої злочинності й корупції. У доповіді
ООН про розвиток людини за 1999 рік підкреслюється, що глобалізація
створює нові загрози безпеці людини як у багатих, так і в бідних
країнах. Її наслідками є фінансова й економічна нестабільність,
негарантованість зайнятості та доходів, ризики для здоров’я,
незадовільна особиста безпека, загострення політичних, гуманітарних і
суспільних проблем. У свою чергу, зниження рівня соціального контролю в
пострадянських країнах, з одного боку, та перехід до капіталізму – з
іншого, супроводжуються навальним поширенням тіньової економіки та
посиленням східноєвропейських злочинних організацій.

Спостерігається також тенденція до локалізації (розширення автономій),
регіоналізації, а звідси – зростання націоналізму та фундаменталізму (у
деяких мусульманських країнах), що призводить до протистояння носіїв
такої ідеології з центральними органами влади, а також до
міжнаціональних конфліктів. Цією ситуацією й користуються злочинні
організації: свого часу вони налагодили великий балканський наркотрафік,
работоргівлю в Чечні. Поряд із цим, етнічні конфлікти стимулюють
постачання зброї конфліктуючим сторонам, що також є досить прибутковою
сферою для оргзлочинності, посилюють переміщення людей до країн
„золотого мільярда”. Це теж приносить неабиякі прибутки організованій
злочинності, а деякі представники утворюваних при цьому етнічних діаспор
нерідко вдаються до поширення нелегальних товарів (наркотиків, зокрема).

За умов, коли зростає вільний рух робочої сили, послуг і капіталу, а
також спеціалізація країн на виробництві певних видів продукції та деяке
послаблення ролі держави, оргзлочинність стає особливо небезпечною,
перетворюючись на активного учасника глобалізаційного процесу. Структура
злочинних угруповань удосконалюється, набуваючи гнучкості й високої
адаптивності за рахунок децентралізації та мережевої організації,
посилюючи оперативні та комунікаційні зв’язки. Організованій злочинності
нині притаманні такі риси, як зростаюча професіоналізація,
інтернаціоналізація та укладання стратегічних союзів задля оптимізації
злочинних промислів, збільшення економічної шкоди та посилення впливу на
політичне життя.

Нині злочинні організацій у своїх діях не лише опікуються традиційними
промислами (наркобізнес, незаконний обіг зброї, контроль за
проституцією, вимагання, викрадення та перепродаж автомобілів,
антикваріату і культурних цінностей, контрабанда, піратство), а й значно
урізноманітнюють діяльність (таблиця 1). Вони беруться за утилізацією
токсичних відходів (зокрема, у міжнародних водах), виробництво
порнографічної продукції, торгівлю людьми. Великі збитки економічній
сфері можуть завдавати фінансові шахрайства (наприклад,
псевдобанкрутства), силове захоплення бізнесу та проникнення у сферу
легального підприємництва (інвестиції в будівництво, ігорний бізнес,
сфера розваг, нерухомість, сільськогосподарські підприємства) і
міжнародну фінансову систему, відмивання „брудних” грошей, таємна
конкуренція в державних конкурсах за прибутковими проектами, отримання
шляхом підкупу державних контрактів на будівництво, імпорт сировини і
товарів, що мають важливе значення для країни.

Таблиця 1

Характеристика найвідоміших злочинних організацій (за матеріалами ООН)

Назва Основна діяльність Характеристика Міжнародні зв’язки

Кокаїнові

картелі Спеціалізація на виробництві й доправленні наркотиків до
будь-якої країни світу.

  Мають жорстку пірамідальну структуру, сфери впливу поділені
географічно. Штаб-квартири розташовані у Колумбії і Мексиці. Зв’язки з
Коза-Ностра, Ла Коза Ностра, тріадами, якудза.

Тріади Наркотики, надання грошових позичок, ігорний бізнес, рекет,
внески у сервісний сектор, інвестиції у сферу послуг, відмивання
„брудних” грошей, контроль системи підпільної імміграції. У бізнесі
тріад задіяно до 170 тис. осіб. Пірамідальна структура складається з
солдатів. Її очолюють бос, його заступник та бос, відповідальний за
кадровий добір. Найвідомішими є „Сун І Вон”, „14К”, „Федерація Ву”
(Гонконг), „Банда чотирьох морів” (Тайвань), „Об’єднаний бамбук”,
„Велике коло” (Тайванська провінція Китаю). Ведуть активну діяльність в
Азії, Європі, США. Основна сфера діяльності — Гонконг, Мьянма, Тайвань,
Філіппіни і США.

Якудза Участь в усіх сферах кримінальної діяльності (рекет, шахрайство,
наркотргівля, контроль проституції, виробництво порнографії тощо). В
Азії спеціалізуються на перевезенні метамфетаміну. Складається з 60
тисяч постійних членів і 25 тисяч асоційованих співробітників.
Вирізняється складною організаційною структурою, яка включає дрібні
групи і родини. Пов’язана з оргзлочинністю США, Колумбії, Німеччини,
Китаю, країн СНД.

Коза Ностра (Італія) Найвідоміша злочинна організація. Здійснює
великомасштабну контрабанду наркотиків, організовує та розробляє нові
маршрути доставки, контролює фінансові розрахунки. Координує зусилля
дрібних груп, допомагає їм відмивати „брудні” гроші. Використовує
вимагання, шахрайство з кредитами і контрактами на громадські роботи.
Має вертикальну структуру і налічує приблизно 5 тисяч членів. Базується
на о. Сицилія, має свої філії на всіх континентах. Підтримує зв’язок з
кокаїновими картелями, Ла Коза Ностра і угрупованнями з країн СНД.

Ла Коза Ностра (США) Сфера діяльності — наркобізнес, незаконний ігорним
бізнес, контрабанда зброї, вимагання, контроль проституції, вплив на
профспілки. Складається з 3 тисяч солдатів і 25 сімейств, з яких 5, що
базуються в Нью-Йорку, є найвпливовішими. Пов’язана з наркокартелями і
Коза Ностра, а також з мафією країн СНД.

Мафіозні угруповання, що базуються в колишньому східному блоці.
Наркобізнес, торгівля зброєю і ядерними матеріалами, контрабанда людей і
товарів. Близько 200 груп мають складну розвинену структуру. Пов’язані з
оргзлочинністю США, кокаїновими картелями і Коза Ностра.

Найбільша активність транснаціональних злочинних організацій – японської
Якудзи, американської та італійської мафії, латиноамериканських
наркокартелів, азійських тріад, східноєвропейських груп –
спостерігається саме в ринкових суспільствах. Результати опитування
населення в 15 країнах Євросоюзу в межах проекту „Євробарометр” у жовтні
– листопаді 2002 року засвідчили, що 76 % населення відчуває
занепокоєність організованою злочинністю. Ця проблема є другою (перша –
міжнародний тероризм) з десяти проблем, що можуть спричинити тяжкий
ефект для світу [1, р. 13]. Боротьба з організованою злочинністю посідає
п’яту позицію з п’ятнадцяти за пріоритетністю (89 % населення Євросоюзу
зазначили це). 47 % респондентів у загальній вибірці вважає політику
боротьби з організованою злочинністю і контрабандою наркотиків
ефективною, 43 % додержується протилежної думки. Спеціалізоване
дослідження Єврокомісії „Аналіз громадських настановлень щодо небезпек,
побоювання злочинності та запобігання злочинності” (вересень – жовтень,
2002 р.) засвідчило, що майже дві третини респондентів (71 %) упевнені в
проникненні організованої злочинності в громадянське суспільство, а
близько половини – в економіку (62 %), національний (47 %) та місцевий
уряд (45 % респондентів погоджується із зазначеним твердженням) [2].

Глобалізація оргзлочинності призводить до поширення тіньової економіки,
зниження інвестиційної та кредитно-фінансової активності у країнах, що
перебувають у перехідному стані (таблиця 2) [3, с. 539].

Таблиця 2

Відповіді на запитання: „Організована злочинність (мафіозно-орієнтований
рекет, вимагання) у вашій країні: 1 – накладають значні збитки дл
бізнесу, 7 – не завдають значних збитків бізнесу”. (Представлено 15
країн, бізнес яких, за даними „Огляду конкуренції у світі” Світового
економічного форуму 2004 року, найбільше потерпає від організованої
злочинності).

Країна Бал

Італія 3,4

Кенія 3,4

Мексика 3,3

Венесуела 3,3

Філіппіни 3,3

Мозамбік 3,2

Польща 3,1

Україна 3,1

Болгарія 3,1

Чад 2,9

Бангладеш 2,8

Македонія 2,7

Ямайка 2,5

Колумбія 2,5

Гватемала 2,3

Середній показник за вибіркою відповідей 8700 респондентів з 104 країн
світу виявився на рівні 4,8 бала (оцінки ділових людей Туреччини, Шрі
Ланки, Нікарагуа, Малаві, Таїланду та Латвії співпадають із
середньовибірковим значенням). Найменший негативний вплив діяльність
мафії справляє на бізнес Ісландії (6,9 бала), Фінляндії та Данії (по 6,7
бала). Зокрема, серед охоплених обстеженням республік колишнього СРСР
2004 року підприємці Росії оцінили значимість вартості організованої
злочинності, яку сплачує бізнес, в 3,5 бала, Грузії – 3,7. Помітно
вирізняються на цьому фоні країни Балтії, особливо Естонія – 5,5 бала та
Латвія – 4,8, а у Литві цей показник становить 4,1 бала.

2002 року в межах міжнародного опитування 4600 підприємців, здійсненого
під егідою недержавної громадської організації „Світовий економічний
форум”, витрати організованої злочинності для бізнесу в Україні (опитано
89 осіб) оцінювалася у 2,9 бала (середнє за вибіркою 80 країн – 4,7), що
забезпечило нашій країні 72 місце. 2003 року (опитано 7700 респондентів
у світі та 67 осіб в Україні) – 3,1 (середнє за вибіркою 102 країн –
4,7), що дало змогу нашій країні посісти 91 місце. 2004 року Україна з
3,1 балами (опитано 101 особу) опинилася на 97 місці (нижня десятка
рейтингу): понад 60 % фірм визнали велику вартість організованої
злочинності для бізнесу [3, c. 96]. (До речі, на початок 2005 року
органи внутрішніх справ України володіли інформацією про існування 114
організованих злочинних груп за участю близько 700 осіб).

Репрезентативні опитування населення, здійснювні Інститутом соціології
НАН України, засвідчують, що серед основних соціальних груп, які
відіграють домінуючу роль у нашому суспільстві, перше місце посідає
мафія, злочинний світ. Зокрема, якщо 1994 року 33,9 % респондентів
вважали, що мафія відіграє значну роль у житті українського суспільства,
то 2004 року погоджувалися з цим вже 40,2 % респондентів [4]. Отже,
громадська думка як країн Заходу, так і України, вважає організовану
злочинність значною загрозою, відзначає небезпечні масштаби її впливу на
суспільне життя та економіку.

Бюджет транснаціональних злочинних організацій можна порівняти з
бюджетами деяких країн. Якщо на початку 1990-х років доходи від основних
промислів організованої злочинності оцінювалися близько $500 мільярдами,
то на початку 2000 року лише обсяг наркоторгівлі становив понад $400
мільярдів, або 8 % обсягу світової торгівлі! Згідно з дослідженням
Інституту Світового Банку, щорічний обсяг сплачуваних хабарів становить
$1 трильйон. За даними ООН, у світі близько 185 мільйонів осіб
споживають наркотики, що становить 3 % від загальної кількості людства
(!), або 4,7 % від кількості людей, старших 15 років.

Істотну загрозу глобальній безпеці створює також посилення процесів
кооперації терористичних угруповань і міжнародних злочинних організацій.
Ці проблеми загострюються з розвитком сучасних технологій, що мають
подвійне призначення, а також із посиленням загрози використання
невійськової техніки у військових цілях, небезпекою техногенних та
екологічних катастроф, що можуть спричинятися „малобюджетними війнами”
або терактами.

Насамкінець зазначимо, що організована злочинність є своєрідною матрицею
ринкових відносин, які розвиваються за законами попиту і пропозиції. В
сучасному світі головним інститутом є ринок, який колосально впливає на
політику, право, мораль. Злочинні організації, історично створені на
ґрунті субкультури, легко адаптуються до ринкових вимог. Співвідношення
попиту і пропозиції, конкуренція, демпінг, створення картелів за
домовленістю про єдину цінову політику, оптимізація податкових
відрахувань тощо є тими ринковими механізмами, якими керуються і
злочинні організації.

У глобальному масштабі Північ потребує працівників, які б виконували
непрестижну роботу, і на такі умови погоджується багато людей з країн
третього світу (з Півдня). Слід також згадати про мережу нелегального
трафіку: контрабандою доправляються антикваріат, рідкісні породи тварин,
цінна деревина тощо. Поряд з цим, платоспроможні представники країн
„золотого мільярда” можуть користуватися послугами нарко- або
секс-туризму. За даними проекту Євросоюзу „ВЕСТ” (Women East Smuggling
Trafficking), щороку у світі більше 700 тисяч жінок поповнюють лави
повій, з них понад півмільйона „осідає” в Європі. Зважаючи на нелегальне
становище таких осіб та малолітніх дітей, переважно вихідців з країн з
перехідною економікою або третього світу, вони зазнають сексуальної
експлуатації. Щорічні доходи сутенерів оцінюються у $7 – 12 мільярдів. З
іншого боку, в країнах, що розвиваються, існує попит на синтетичні
наркотики та викрадені предмети розкоші, що постачаються контрабандою з
країн Заходу.

Розвиток організованої злочинності нині вирізняється двома особливостями
— відмиванням грошей від злочинних промислів і посиленням впливу на
політику.

Відмивання „брудних” грошей здійснюється для надання їм легального
вигляду шляхом використання кількох рахунків, створення для прикриття
законних компаній, смерфінгу, розміщення коштів на фондовій біржі,
придбання депозитних сертифікатів, антикваріату і нерухомості,
інвестування в гральний бізнес тощо. На дев’ятому конгресі ООН з питань
запобігання злочинності (1993 р.) зазначалося, що за рахунок коштів,
одержаних в результаті цієї діяльності, причетні до цього організації
одержують можливість законно придбати підприємства та використовувати їх
для маскування незаконних операцій. Такі підприємства бувають доволі
великими і їх протиправне використання може негативно впливати на життя
багатьох людей.

Групи, пов’язані із злочинними діловими операціями, часто використовують
складні фінансові угоди як засіб, що дає змогу приховати джерело
придбання їх майна та не допустити його конфіскації. Це часто
обумовлюється значними за обсягом операціями з відмивання коштів,
переказуванням грошей через кілька банківських рахунків у різних країнах
або шахрайським використанням цінних паперів для створення можливостей
залучення злочинно отриманих коштів у сферу легальної економіки.

Розвиток світової фінансової системи і новітніх засобів комунікації
сприяє, зокрема, відмиванню грошей злочинних організацій через легальні
інвестиції, а також через залучення „брудних” коштів до процесів
приватизації майна. В цьому процесі задіяні сумнівні фінансові
інституції. Щороку у світі відмивається $1,5 трильйона, що становить
близько 5 % сукупного внутрішнього світового продукту. І навпаки: нині
злочинні організації мають можливість користуватися коштами легальних
інституцій для фінансування своїх промислів.

Організована злочинність прагне впливати і на політичне життя, лобіюючи
вигідні їй рішення, створюючи громадську думку за допомогою
підконтрольних засобів масової інформації. Це здійснюється підкупом та
усуненням невгодних осіб. Організовані злочинні угруповання підривають
демократію шляхом корупції, а в деяких країнах їх діяльність набуває
нової форми авторитаризму. Нагромаджені від продажу наркотичних засобів
кошти йдуть на підкуп політиків, створення їх позитивного іміджу тощо.
Все це характеризує якісно новий щабель розвитку організованої
злочинності.

У цьому контексті характерний приклад колумбійських наркокартелів.
Гроші, одержані від продажу наркотиків, використовуються для
фінансування тероризму. Крім того, деякі картелі у Латинській Америці
звертаються за допомогою до озброєних терористичних угруповань
(наприклад, до „Революційних сил Колумбії” – FARC). Таке явище
називається наркотероризмом. Часом наркоділки створюють державу в
державі, йдуть на співпрацю з військовими чи клептократичними режимами.

За умов глобалізації транснаціональна організована злочинність
характеризується як посиленням іманентно притаманних їй рис, так і
виникненням нових. Наразі вона проявляється також в організаційній
структурі:

· тривалою взаємодією великої кількості осіб у межах соціальної мережі,
що має ієрархічну організаційну структуру і кілька рівнів та підрозділів
(виконавців, технологів, радників, аналітиків, фінансистів, розвідників,
бойовиків, кур’єрів тощо);

· формуванням і наслідуванням взірців кримінальної поведінки у
середовищі злочинних організацій, виробленням корпоративних правил і
кодексів, спрямованих на підтримку дисципліни, слухняності,
беззастережного виконання наказів керівництва, системи кримінальної
соціалізації, суворої конспірації (використання діалектів, спілкування
на жаргоні, застосування кодованих каналів зв’язку, прізвиськ, взаємне
стеження);

· наданням психологічної і матеріальної допомоги членам спільноти (опіка
родин, адвокатські послуги, тиску на свідків та правоохоронців тощо);

· об’єднанням на етнічному, расовому ґрунті, однаковому соціальному
походженні або спільній субкультурі;

· системою вербування кадрів, залучення до злочинної діяльності;

у нелегальній діяльності і вчиненні злочинів:

· розподілом ролей в середині організації, закріпленням певних функцій
за підрозділами, що обумовлює спеціалізацію, підвищення кримінального
професіоналізму, перетворення злочинної діяльності для особи на єдиний
засіб отримання доходу і, зрештою, просування щаблями кримінальної
кар’єри;

· здійсненням, насамперед, нелегальної економічної діяльності,
реалізацією заборонених товарів (наркотиків тощо) і послуг (наприклад,
налагодження інфраструктури секс-бізнесу), розширенням пропозиції шляхом
підвищення якості товару і зниження його ціни. Така діяльність
ґрунтується на раціоналістичних, ринкових засадах, тобто злочинці
прагнуть всіма засобами мінімізувати ризик своєї активності, досягти
максимальної рентабельності оборудок, домогтися гарантій, встановити
контроль за сферами виробництва і збуту, територіями;

· застосуванням психологічного і фізичного тиску, залякування, терору
(іноді й до членів організації);

· систематичним корумпуванням посадових осіб;

· наявністю легальних ланок і логістики (підприємств, торговельних фірм,
громадських організацій) для маскування злочинної діяльності і
диверсифікації активів, відпрацьованих механізмів відмивання коштів,
налагодження кількох транзитних каналів і ринків збуту, використання
засобів комунікації;

· конспірацією, ретельним плануванням злочинів, залученням до цього
висококласних спеціалістів, використанням науково-технічних засобів;

· розширенням ринку нелегальних товарів і послуг, утворенням філіалів (у
тому числі на регіональному і міжнародному рівні) та укладанням
„картельних угод”, кооперацією з терористичними групами задля утримання
розмірів прибутку і максимізації ринків в окремих трансакціях,
опанування нових сфер кримінальної активності, змінами технології
злочину;

у впливі на суспільство:

· спробою співпраці з політичними та економічними угрупованнями,
зв’язками з діячами культури та науки, налагодженням неформальних
контактів з деякими урядами та надурядовими структурами. Такий симбіоз
дає змогу і тим і іншим конвертувати в одній сфері вплив на владу і
гроші. Формування громадської думки відбувається через придбання засобів
масової інформації; це ж сприяє політизації організованої злочинності;

· експортом злочинності з потоками мігрантів;

· присвоєнням злочинними спільнотами функцій держави (арбітраж, суд,
охорона, збір податків, отримання доходів від ренти).

Транснаціональні злочинні організації мають можливість розширювати сфери
діяльності – наприклад, за рахунок організації торгівлі „живим товаром”,
експлуатації іммігрантів з бідних країн, – інтенсифікувати злочинні
промисли, чому сприяє відкриття кордонів, доступ до продуктів
науково-технічного прогресу, використовувати новітні технології та
фінансові мережі для відмивання коштів і проникати у законний бізнес,
підсилюючи свій вплив у різних сферах суспільства.

Відтак, транснаціональна організована злочинність перетворюється на
наддержавну структуру, а глобалізація створює умови для відтворення
кримінального спрута й розширення ареалу його дії. Організована
злочинність, як підсистема суспільства, намагається використати його
інститути у своїх цілях, сформувати вигідну їй економічну і соціальну
політику (наприклад, надання окремим суб’єктам податкових пільг),
громадську думку про респектабельність тих чи тих босів тіньового
бізнесу; маргіналізувати, декласувати населення, знецінити вартість
робочої сили; використати міжнаціональні конфлікти тощо.

За таких умов організована злочинність – мережа кримінальних взаємодій
суб’єктів злочинної діяльності, маючи великі ресурси, включається до
перерозподілу ринків, опановує нові види кримінальної активності,
набуває більшої професіоналізації. При цьому, злочинні спільноти, ніби
опікуючись виробництвом і поширенням нелегальних товарів, наданням
заборонених послуг, вдаючись до насильства і корупції, спрямовують свою
діяльність на нові сфери економіки, створюючи легальні підприємства і
банки, удосконалюючи власні організаційні структури.

Література:

1. Eurobarometer. Public opinion in the European Union. Report Number
58. (Oktober-November 2002). – Brussels, 2003.

2. Analysis of Public Attitudes to Insecurity, Fear of Crime and Crime
Prevention. Results of Eurobarometer 58.0 (Autumn 2002). — Brussels,
2003.

3. Global Competitiveness Report 2004-2005 / M. E. Porter, K. Schwab, X.
Sala-I-Martin, A. Lopez-Carlos. – Basingstoke: N.Y., 2004. – October.

4. Докл. див.: Бова А. А. Громадська думка про роль організованої
злочинності в українському суспільстві // Проблеми розвитку
соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та
інституціональної структури суспільства: наукові доповіді і повідомлення
ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація
України, Інститут соціології НАН України. За ред. М. О. Шульги, В. М.
Ворони. – К., 2003.

5. www.politik.org.ua

Похожие записи