.

Образ вчителя і впорядкування картини світу підлітків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
294 3151
Скачать документ

Реферат на тему:

Образ вчителя і впорядкування картини світу підлітків

Різні епохи мають різний рівень стабільності умов людського життя.
Природні, культурні та історичні чинники сформували складну систему
соціальних, біологічних і психологічних механізмів пристосування людини
до кліматичних, ландшафтних, виробничих, громадських,
соціально-політичних і соціально-психологічних умов життєдіяльності. В
людській свідомості і підсвідомості працюють стереотипи, уявлення,
настановлення і цінності, світоглядні утворення, моральні нормативи,
система мотивів соціальної поведінки, які забезпечують певну лінію
життя, усталеність стосунків з навколишнім світом, фізичну і психічну
рівновагу.

Картина світу цілком визначає своєрідність сприйняття й інтерпретації
людиною будь-яких явищ. Вона являє собою фундамент світосприймання,
спираючись на який людина діє у світі. Потужні й раптові зрушення у
звично стабільних обставинах викликають у психіці людини втрату
цілісності, що позначається на багатьох аспектах особистісного і
суспільного життя.

Нині у світі відбувається глибинна трансформація усталених форм
людського існування, викликана загальноцивілізаційними тенденціями
останніх десятиліть. Триває розвиток науково-технічної революції, який
характеризується бурхливим нарощуванням якості і кількості інформації,
динамічним формуванням масових процесів, що змінюють світ. Це, зокрема,
утворення транснаціональних інституцій (МВФ, Світовий банк тощо),
впровадження новітніх засобів комунікації (Інтернет, нові види
транспорту), навальне поширення так званої масової культури, поява таких
психоекологічних факторів, як міжнародний тероризм, невротичне відчуття
незахищеності, духовне спустошення.

XX століття принесло людству не тільки видатні досягнення науки,
техніки, технології, збагачення культурної спадщини, але й катастрофічні
за своїми наслідками катаклізми – війни, тоталітаризм, расову
нетерпимість, криваві міжнаціональні конфлікти, невідомі раніш хвороби,
деформацію моральних ідеалів і цінностей [8].

Сучасна Україна, а особливо її молоде покоління, потрапивши в
екстремальні умови системного розладу, чи не найбільше потерпає від
деформації морально-виховних ідеалів і цінностей. В умовах економічної і
соціально-політичної нестабільності посилюється соціально-психологічна
напруга в системі стосунків між людьми (недоброзичливість, агресивність,
заздрість), поглиблюються песимістичні настрої, знижуються смисложиттєві
орієнтири і ціннісно-мотиваційні чинники поведінки і діяльності.
Змінюються спосіб мислення сучасного покоління, механізми людських
відносин, зміщуються моральні орієнтири. Відтак можна говорити, що
українській нації загрожує духовна деградація. Все це не може не
впливати на такі важливі аспекти соціального життя, як праця і
виховання.

Головними агентами соціалізації молоді найчастіше виступають сім’я і
школа. Соціалізація за своїм змістом є процесом становлення особистості,
який розпочинається з перших хвилин життя людини.

Виокремлюють три сфери, в яких, передусім, відбувається становлення
особистості: діяльність, спілкування, самосвідомість. Загальною
характеристикою цих сфер є процес примноження соціальних зв’язків
індивіда із зовнішнім світом, який полягає у засвоєнні стереотипів
поведінки, чинних соціальних норм, звичаїв, інтересів, ціннісних
орієнтацій. У сім’ї дитина здобуває перші навички взаємодії і
спілкування, освоює перші соціальні ролі, осмислює перші норми і
цінності. Тип поведінки батьків впливає на формування у дитини
„Я-образу”. Школа ж забезпечує учневі системну освіту, яка сама по собі
є важливим елементом соціалізації. Окрім того, школа сприяє підготовці
людини до життя в суспільстві і в ширшому розумінні. Вона задає первинні
уявлення людини як громадянина, внаслідок чого сприяє входженню учня в
доросле, самостійне життя або ж ускладнює його.

Роль і місце вчителя і школи завжди були неоднозначні. Так, із
соціальної позиції, функція школи і вчителя полягає у відтворенні
продуктивних сил, сприянні розвитку інтелектуального і
духовно-морального потенціалу суспільства. Тобто, школа є соціальним
інститутом, пов’язаним із станом і перспективами розвитку суспільства.

З психо-педагогічної позиції школа і вчитель впливають на розвиток і
становлення особистості конкретної дитини в єдності інтелектуальних,
світоглядних, емоційно-вольових якостей на засадах професійної
компетентності, авторитету, права, розумного примусу. Можна впевнено
говорити, що школа і педагог впливають на формування самооцінки школяра,
процеси його самоідентифікації, самопізнання, самореалізації,
становлення відносин з однолітками й дорослими, вибір професії,
вироблення життєвих поглядів, планів, змістів, формування системи
значень, цінностей і норм соціуму на основі загальнолюдських цінностей і
менталітету українського народу. Формування ціннісних орієнтацій школяра
свідчитиме про стабільність його світоглядної і життєвої позицій.

В ідеалі роль учителя в суспільстві, на нашу думку, полягає в тому, що
він є носієм загальнолюдських і державницьких цінностей. Основним
психологічним механізмом формування певних психосоціальних цінностей у
дітей і підлітків та їх свідомості в цілому є так звана персоніфікація.
Для дитини морально-психічні ціннісні орієнтації, як правило,
персоніфіковані в образах батьків і вчителів. Саме від них вони
довідуються, як личить триматися в різних ситуаціях, копіюють з них
моделі соціальної поведінки. Однак, ступінь і глибина засвоєння зразків
поведінки, морально-ціннісних настановлень значно залежить від ставлення
дитини до конкретних осіб – носіїв певних ціннісних орієнтацій. При
позитивному емоційному ставленні до батьків, а пізніше й до вчителів,
дитина засвоює не тільки конкретний зміст процесу спілкування, але і
їхнє ставлення до предметів, явищ, їх спосіб мислення, світогляд, а
також звички, смаки, риси тощо. При цьому, природно, відбувається
засвоєння, переймання і тих моральних цінностей, носієм яких є та чи
інша людина (мати, батько, вчитель).

Вплив сьогочасних трансформаційних тенденцій призвів до того, що в
Україні відбулися суттєві зміни в шкільній системі, в самій сутності
образу вчителя та його формування у свідомості підлітків. Яким чином
розглядаються обов’язки і роль учителя в суспільстві? Як зовнішній світ
звертається до нього? Чого учень очікує від вчителя? Здебільш це
невідомо. Нині або існує постійне протиріччя між заявами і деклараціями
суспільства, держави та реальностями щодо функцій і образу учителя, або
не існує зовсім сталих уявлень щодо того, хто має виступати в образі
вчителя і які функції він повинен виконувати. Образ вчителя став
виразником неусвідомлюваних прагнень і очікувань великих мас людей – як
дорослих, так і дітей.

Розглядаючи образ учителя як носія психосоціальних цінностей, треба
розуміти його образ як ідеальний у зв’язку з тим, що в процесі
формування образу вчителя у свідомості дитини він наділяється
досконалими і головними, в її розумінні, характеристиками і становить
саме той зразок учителя, з яким школяреві було б комфортно
співпрацювати, у якого було б бажання навчатися і який би був для нього
наставником у житті і основою ціннісної орієнтації особистості. У
кожного школяра, звісно, образ такого ідеального вчителя
відрізнятиметься як за змістом, так і за будовою та дієвістю. Під
змістом слід розуміти те, які якості особистості школяр вважає
ідеальними, яких людей, літературних героїв наділяє ідеальними рисами.
Під будовою ідеалу слід розуміти міру його узагальненості; тобто, чи є
ідеалом конкретна людина чи сукупність рис, взятих у окремих людей і
узагальнених в єдиний ідеальний образ.

Не останнє місце в побудові образу вчителя посідає і віковий фактор
школяра. Саме тому підлітки і старшокласники, на нашу думку, становлять
той контингент, який повчально розглядати у зв’язку з формуванням
ідеального образу вчителя.

По-перше, 1991 року постала незалежна українська держава, і підлітки є
її ровесниками. Кожен історичний період створює свій ідеальний образ
вчителя, який наділяється певними особистісними якостями, цінностями,
функціями. І саме сьогодні можна проаналізувати, чи змінилося щось у
шкільній освіті і, зокрема, в створеному ідеальному образі вчителя в
Україні з доперебудовчого періоду й по сьогодні, чи ефективно виховує
вчитель дітей і формує у них розуміння цілісної наукової картини світу і
чи взагалі формує він таку картину, чи задоволені учні цим вихованням і
шкільною освітою в цілому, чи не вважають вони, що вчитель не повинен їх
виховувати і в зв’язку з чим, чи необхідно в школі щось змінювати:
методи навчання, виховання, стиль спілкування, рівень підготовки
вчителів тощо?

По-друге, підлітки і старшокласники відзначаються тим, що надбаний ними
життєвий досвід і перспектива життєвого самовизначення на порозі
дорослого життя якісно змінюють їх ставлення до себе і суспільства. Саме
в цей період закладаються основи свідомості особистості.

У психології підлітковий вік фундаментально описаний у працях таких
дослідників, як Л. Виготський, А. Захаров, О. Леонтьєв, Л. Божович, Н.
Неймарк, Д. Фельдштейн [15], Д. Ельконін та інші.

Слід зазначити, що в підлітковому віці активно відбуваються два процеси:
поглиблення самопізнання (побудова цілісного уявлення про себе,
вироблення індивідуальності, неповторності) і свідома цілеспрямована
самосоціалізація (вироблення особистісних якостей, моральних норм,
ціннісних орієнтацій, що відповідають вимогам суспільства). Численні
дослідження свідчать, що саме в цьому віці значно підвищується інтерес
не тільки до власного зовнішнього і внутрішнього світу, а й до світу
інших людей [17]. У цьому віці, згідно з Ж. Піаже, розвивається
формальне мислення, остаточно формується особистість, вибудовується
програма життя. Зміст підліткового віку С. Холл описав як кризу
самосвідомості, подолавши яку людина здобуває „відчуття
індивідуальності”.

Розвиток самосвідомості стимулює виникнення потреби в самовихованні, у
цілеспрямованому прагненні змінити себе у зв’язку з усвідомленням
власних психологічних невідповідностей зовнішнім вимогам, ідеалам,
моральним зразкам, яким треба відповідати. В період юнацтва відбувається
„соціальна локомація” – перехід з групи „дітей” до групи „дорослих”
(теорія К. Левіна). Це означає переструктурування оточення. Підліток
опиняється в становищі людини, яка в соціальній психології має назву
„marginal man” – „неприкаяний”. Вже сам стан „неприкаяності” є джерелом
внутрішньої нестабільності і конфліктності. Ті області, які були раніш
доступні підлітку, віддаляються від нього, а інші – наближаються. Проте
ці нові області ще неструктуровані. Підліток не знає, до чого можуть
призвести ті чи інші дії. З одного боку, в цей період надзвичайно важко
узгодити власні переживання і цінності інших та здійснити адекватне
пристосування до суспільних норм, а з іншого – постає питання фізичної і
психічної нестабільності очікувань з боку суспільства щодо тих ідеалів і
зразків, які є носіями цінностей і на які має рівнятися підліток в
переломний період в країні.

Отже, підлітки опинилися на роздоріжжі, коли не існує
загальнонаціональних ідеалів, які виступають найістотнішою
характеристикою особистості і найвищою формою моральних цінностей.
Молодь нині переважно жадає матеріальних благ. Ніхто не знає, якими
необхідно чи бажано бачити наших майбутніх громадян.

Байдуже ставлення держави і суспільства до формування суспільної
свідомості, до школи, до змісту виховання і образу вихователя призвели
до девальвації цінностей, бездумного заперечення традицій освіти. Вони
обумовили наслідування західних зразків, що, в силу особливостей
українського менталітету, просто не спрацьовує. За умов існування в
суспільстві розбіжностей декларованих і реальних норм і цінностей,
соціальної нерівності, непередбачуваності майбутнього і слабкого
соціального захисту в цілому закономірним стає підвищення тривожності і
виникнення болісного стану конфліктних напружень у молоді.

Підлітки, в силу особливостей свого віку, вишукають зразки поведінки і
готові йти за тими, хто пропонує їм певну систему цінностей, здатних
виступити регуляторами їх поведінки і впливати на формування
настановлень або атитюдів – ставлення особистості до самої себе і
об’єктів зовнішнього світу, а також надати юнакові впевненості в собі й
розібратися із реаліями сьогодення та спрогнозувати майбутнє. Батьки, в
багатьох випадках, втрачають авторитет, оскільки їх досвід молодь вважає
непереконливим.

Отже, регулятором, зразком і чи не головним агентом соціалізації,
соціокультурним і виховним центром, мікрокосмосом для молоді, яка
навчається і водночас включається в широкий соціум в умовах
трансформаційних тенденцій, може виступити школа і вчитель. Ці агенти
соціалізації спроможні забезпечити старшокласникові відносно стабільну
систему уявлень, норм, цінностей, формувати особистість, долати кризові
явища у сфері картини світу тощо. Для цього вчителю важливо виступити
зразком для наслідування, ідеалом, який підлягає безумовному копіюванню
учнем не стільки в навчальному процесі, скільки у ставленні до життя.
Причому, особистий приклад наставника, якого поважають, переконує в
істинності моральних норм та ідей, які ним декларуються ніби мимоволі,
автоматично, що не потребує якогось чисто вербального оформлення [13].

Звісно, що ідеал учителя у кожного школяра буде свій, і можна бути
певним, що той ідеал в принципі недосяжний. Але ідеальний образ вчителя
кожного окремого школяра в будь-якому випадку буде наділений рисами,
характерними для уявлень цього образу великої кількості школярів. Це і
буде узагальненим ідеальним образом учителя.

У випадку неможливості учителя бути таким зразком, актуалізується
проблема впливу інших агентів соціалізації (інформаційних, політичних,
культурних, ідеологічних тощо) на процес становлення підростаючої
особистості, який найчастіше носить руйнівний характер, оскільки
насичений пропагандою культу сили, індивідуалізму й конкуренції.

Отже, коли в школу приходять нові соціальні реалії, обумовлені зміною
економічних структур, норм політичного життя, істотною переорієнтацією в
світогляді, то важливу роль починає відігравати структурно-функціональна
організація школи як соціального інституту, що сприяє прийняттю
соціокультурних цінностей і адаптивності до ментальних змін.

В сучасній Україні цей фактор набуває чи не найбільшого значення,
оскільки зачіпає соціогенетичну та соціокультурну сфери життєдіяльності
народу. Трансформаційні процеси, в тому числі і в соціально-економічній
сфері, формування нової соціально-політичної системи, заснованої на
цінностях індивідуалізму, сприяють перебудові усталених стереотипів,
уявлень, настановлень щодо ролі, місця і функції школи, шкільної освіти
і особистості вчителя. З одного боку, школа і вчитель мають бути
гнучкими й адаптивними до цих змін, а з іншого – бути здатними до
самопізнання і рефлексії щодо соціальних очікувань і ціннісних уявлень
молоді про роль і завдання школи в цьому мінливому світі.

За своєю суттю школа взагалі і вчитель зокрема є моделлю тих відносин і
процесів, які відбуваються в суспільстві. Адже в особистісному зразку
вчителя в концентрованій формі виражаються норми, зразки, прообрази та
еталони культури конкретного суспільства і субкультури соціуму. І якщо
створити в ній нормальні, комфортні для школяра умови, то негативність
впливу навколишнього середовища (особливо ЗМІ) буде помітно знижена.

Отже, сьогодні вкрай необхідно працювати над формуванням вчителя з
оновленим мисленням і світосприйняттям, здатного супроводжувати дітей на
шляху до складного життя. Усвідомлення особистісної і соціальної
значущості своєї професії, володіння цілісним уявленням про основні
соціально-психологічні цінності, які має формувати школа, вміння
створити національну соціокультурну атмосферу в школі – все це необхідно
для збагачення дитини соціальною енергією і вірою в своє суспільство.

Учитель ХХІ століття – це людина з планетарним мисленням. Місія вчителя
нової формації не може обмежуватися наданням знань і умінь, а також
фіксацією радикальних перетворень, що відбуваються в світі. Місія
вчителя нової України – бути попереду політики в смислі формування
громадянина цивілізованої Європи. Тому вчитель сам повинен володіти
системою загальнолюдських цінностей, високою культурою, мати високі
моральні принципи. Він має бути здатним протистояти антикультурі,
пропаганді насильства, уміти серед потужного потоку інформації
віднаходити найважливіше, швидко реагувати на зміни в інформаційному
середовищі, динамічно освоювати соціально-психологічні інновації,
визначати й переглядати своє місце в суспільному і професійному житті.

Проте образ вчителя – це не сукупність перелічених якостей і не людина,
що прагне підтягнутися до них. Образ вчителя – не абстрактний ідеал.
Скоріш це сукупність психосоціальних станів задоволення чи незадоволення
дитиною тим, які відповіді на свої прагнення і запити вона отримує від
учителя. Коли з’являється учитель нового типу, освітнє середовище
змінюється. Вчитель і учень шукають одне одного для спільної діяльності,
і тоді навчання стає продуктивним. З’являється потреба і можливість
проектної діяльності, яка може навчити школяра з’ясовувати й вирішувати
проблеми.

Для виявлення і оцінки думки школярів про вчителя, який працює в їх
школі та їх ставлення до нього, нами було розроблено опитувальник
„Узагальнений образ учителя, якого я поважаю…”. До опитування було
залучено учнів двох 8-х класів загальноосвітньої школи №281 м. Києва,
яким пропонувалося оцінити за п’ятибальною шкалою твердження щодо
учителя, у якого вони б хотіли навчатися, який викликав би у них повагу
та інтерес на прикладі реальних вчителів, що викладають у них в школі.
Дата опитування – 22 – 23 березня 2005 року.

Бланк анкети

№ твердження Варіанти відповідей Прізвища вчителів, які викладають у
школі Бали

(1 – 5)

    1 2 … 10  

1 Учитель вміє точно прогнозувати мої успіхи в предметі, який він
викладає          

2 Учитель – справедлива людина          

3 Учитель професійно готує мене до контрольних робіт, екзаменів, заліків
тощо          

4 Думка і слово вчителя для мене закон          

5 Учитель ретельно планує роботу зі мною          

6 Я цілком задоволений учителем як професіоналом          

7 Я цілком задоволений учителем як людиною          

8 Учитель завжди може дати розумну пораду в тому предметі, який він
викладає          

9 Я повністю довіряю учителю і поважаю його          

10 Оцінка учителя для мене дуже важлива          

11 Мені подобається спілкуватися з вчителем          

12 Мені подобається навчатися у вчителя          

13 Учитель уважно вислуховує мою думку          

14 Я не беру під сумнів правильність і необхідність методів і способів,
які вчитель застосовує на уроках          

15 Я можу поділитися з вчителем  своїми думками          

16 Учитель добре знає мої сильні і слабкі сторони          

17 Я хотів би стати схожим на вчителя своїми людськими якостями        
 

Варіанти відповідей: 1 – не відноситься до нього; 2 – більш не
відноситься, ніж відноситься; 3 – іноді відноситься; 4 – більш
відноситься, ніж не відноситься; 5 – відноситься до нього.

У дослідженні взяли участь 59 старшокласників. Першим етапом опрацювання
даних був підрахунок сирих балів. Кожний з вчителів повинен був набрати
від 15 до 75 балів. Отримані таким чином бали переводилися в оцінки за
десятибальною шкалою. Низьким вважається результат менший, ніж 3 бали.

Сирі бали 17 – 31 32 – 37 38 – 43 44 – 49 50 – 55 56 – 61 62 – 67 68 –
73 74 – 79 80 – 85

Оцінки 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

За цими результатами виходить, по-перше, що найважливішими судженнями є
„Я цілком задоволений учителем як професіоналом”, „Я повністю довіряю
учителю”, „Мені подобається працювати з вчителем” і „Я хотів би стати
схожим на вчителя своїми людськими якостями”, а менш важливими –
„Учитель вміє точно прогнозувати мої успіхи в предметі, який викладає”,
„Оцінка учителя для мене дуже важлива”, „Учитель професійно готує мене
до контрольних робіт, іспитів, заліків тощо”.

З цього випливає, що особливе значення для школярів 8-х класів має
оцінка учителя, довіра і повага до нього, задоволення від роботи з ним,
очікування поваги до власної особистості, до внутрішнього життя,
проблем, що виникають в ході самооцінки. Це для учнів набагато
важливіше, ніж уміння педагога передбачати його успіхи в предметі, який
він викладає, що він говорить і чому навчає на уроках. Ставлення учнів
до вчителя багато в чому визначається рівнем задоволення цих очікувань.

Основою формування ставлення школярів до своїх вчителів при оцінці є,
по-перше, емоційний компонент взаємодії між ними, по-друге, оцінка
вчителя як спеціаліста, по-третє, оцінка того, наскільки вдало
складаються їх реальні відносини. В оцінках учнями уміння вчителя
викладати свій предмет в цьому експерименті посіло майже останнє місце.

Література:

1. Абраменкова В. В. Образ ядерной энергетики в детской картине мира //
Вопр. психол. 1990. № 5. С. 48 – 56.

2. Антропологические основания образования: Ученые записки ООИУУ. Т. 3.
– Оренбург: Изд-во ООИУУ, 1998. С. 105 – 114.

3. Андреева Г. М. Социальная психология: Учебник для высших учебных
заведений. – 5-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 364 с.

4. Астахов Е. Е. Старшеклассник и формирование его личности в
современных социокультурных условиях // ВУЗ-школа. – Самара, 1998. Вып.
1. С. 22 – 31.

5. Бутківська Т. В. Цінності в контексті соціокультурної освіти /
Педагогіка і психологія, № 3, 2004. С. 33 – 39.

6. Веденов А. В. Вопросы коммунистического воспитания и психологическая
наука // Вопросы психологии, 1963, № 4.

7. Гаженко О. П. Соціальні очікування старшокласників та їх батьків від
системи вищої освіти // Практична психологія та соціальна робота, № 4,
2002. С. 23 – 25.

8. Гершунский Б. С. Готово ли современное образование ответить на вызовы
XXI века? // Педагогика, № 10, 2001г. С. 3 – 12.

9. Гуменюк О. Є. Психологія Я-концепції: Монографія. – Тернопіль:
Економічна думка, 2002. – 186 с.

10. Данилова Л. В. Формувати особистість нового типу // Педагогіка і
психологія, 2000, № 3. С. 59 – 64

11. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник / За
ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, Г. М. Несен – К.: Богдана, 2003. –
520 с.

12. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін – К.: Інститут
соціології НАН України, 2004. – 400 с.

13. Зосимовский А. В. Нравственное воспитание и учитель в условиях
социальных перемен // Педагогика, № 7, 1998. С.74 – 77.

14. Зубкова І. Ю. Психологічні особливості Я-образу вчителя-професіонала
за структурними компонентами цілісної моделі // Практична психологія та
соціальна робота, № 5, 2003. С. 4 – 11.

15. Красникова Е. И. Современные подростки – реальные и зримые // Журнал
практикующего психолога, № 3, 1997. С. 172 – 182.

16. Кузікова С. Б. Психологічна програма корекції та розвитку
особистості у підлітковому віці. Навчально-методичний посібник. – Суми:
Редакційно-видавничий відділ СДПІ, 1998. – 80 с.

17. Кузікова С. Б. Проблеми конфліктності підлітків у сучасній
психологічній науці. (Російською мовою). – Суми: Редакційно-видавничий
відділ СДПІ, 1999. – 32 с.

18. Лановенко Ю. Переживання суб’єктом свого дорослішання // Соціальна
психологія, № 4, 2004. С. 113 – 122.

19. Мусатов С. О., Зливков В. М., Хомутиннікова Н. Н. та ін. Актуальна
готовність вчителів до взаємодії з учнями // Практична психологія та
соціальна робота, № 2, 2002. С. 5 – 17.

20. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук-метод. посібник: У 2 ч. /
Ред. рада: В. М. Доній (голова), Г. М. Несен (заст. голови), Л. В.
Сохань, І. Г. Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. – К.,
1997. – Ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості. – 392 с.

21. Орлов А. А. Современный учитель: социальный престиж и
профессиональный статус // Педагогика, 1999, № 7. С. 60 – 68.

22. Образование взрослых: перспективы развития в ХХІ веке. Материалы
Международной научно-практической конференции. – СПб: ИОВ РАО, 2003. С.
121 – 126.

23. Ремшмидт Х. Подрастковый и юношеский возраст: Проблемы становления
личности. Пер. с нем. – М.: „Мир”, 1994. – 320 с.

24. Смирнов С. Д. Мир образов и образ мира // Вестник Моск. ун-та. Сер.
„Психология”. – 1981. – №2.

25. Старовойтенко Е. Б. Противоречия и проблемы жизни подростка:
теоретическая модель психологического консультирования // Журнал
практикующего психолога, № 3, 1997. С. 136 – 145.

26. Учитель в современном мире: Материалы девятой научно-практической
конференции / Под ред. С. В. Тарасова. – СПб.: Изд-во Ленинградского
областного института развития образования, 2003. – 208 с.

27. Шевандрин Н. И. Социальная психология в образовании. Учеб. пособие.
Ч. 1. Концептуальные и прикладные основы социальной психологии. – М.:
ВЛАДОС, 1995. – 544 с.

28. www.politik.org.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020