Реферат на тему:

Міжособистісні конфлікти

Міжособистісний конфлікт — окремий випадок взаємодії людей у процесі
їхнього спілкування та спільної діяльності. Найбільш очевидні вияви
міжособистісних конфліктів — через взаємні звинувачення, суперечки,
нападки та захист.

У кожному міжособистісному конфлікті є два або кілька учасників і певна
ситуація їхньої взаємодії.

Як утриматися від агресії? Існують три способи зняття агресії -пасивний,
активний і логічний.

Подаємо стислу їх характеристику.

Пасивний спосіб полягає в тому, щоб «поплакатися».

Активний спосіб — це спосіб, який проявляється у дії.

Логічний спосіб полягає в тому, щоб працею думки вгамувати емоції.

Подолання егоїзму теж потребує свого прийому. Найбільша перемога
особистості над егоїзмом — та, яку отримує егоїст над со-

бою, коли він усвідомлює, яке зло він робить собі такою поведінкою. Його
не люблять, йому не співчувають, з ним не спілкуються тощо.

Для визначення причин конфліктів потрібен всебічний і глибокий аналіз як
дій, позицій, психологічних особливостей його учасників, так і обставин,
які виникли в ситуації їхньої взаємодії.

Які ж причини конфліктів? У психологічній, конфліктологічній, науковій
літературі вирізняють такі причини:

• інформаційні (неточні факти, чутки, запізніла інформація тощо);

• фактори поведінки (прагнення до зверхності, прояв агресивності,
егоїзму);

• фактори відносин (незадоволення взаємодією сторін);

• ціннісні фактори (принципи, що проголошуються чи заперечуються, яких
ми потребуємо або уникаємо);

• структурні фактори (влада, політичні партії і течії, релігія, право
тощо).

Однак у реальному житті, як правило, «чисті» конфлікти, тобто зумовлені
тільки однією групою причин, трапляються досить рідко.

Першопричини міжособистісних конфліктів

Типи конфліктогенів міжособистісного характеру різні. Міжособистісні
конфлікти можна класифікувати:

• за сферами існування;

• за ефектом і функціональними наслідками;

• за критерієм реальності або правдивості тощо.

Більшість конфліктогенів можна зарахувати до одного з трьох
запропонованих типів:

• прагнення до зверхності;

• прояв агресивності;

• прояв егоїзму.

Прагнення до зверхності може проявитися через:

• зверхність (наказ і загроза, критика, насмішка, сарказм);

• зверхність у доброзичливості («не ображайтеся», «заспокойтеся», «невже
ви не розумієте», «ви мудра людина, але такий вчинок (дія) …»тощо;

• вихваляння, розмови про свої успіхи (наявні й надумані);

• категоричність, безапеляційність, вияв надмірної впевненості у своїй
правоті;

• нав’язування своїх порад (давайте пораду лише тоді, коли вас просять);

• перебивання розмови співрозмовника (наче ваші думки цінніші, ніж думки
інших);

• приховування інформації стосовно роботи або передача її певним особам;

• жартування з окремих осіб у колективі;

• обманювання всіх або окремих осіб;

• нагадування про якусь неприємну для співрозмовника ситуацію;

• перекладання відповідальності на інших людей тощо. Прояви
агресивності:

• природна агресивність, коли людина не може жити без сварки (частіше
жінки);

• людина з підвищеною агресивністю (конфліктоген) часто вирішує свої
внутрішні проблеми за рахунок оточення;

• людина з агресивністю нижче середньої ризикує домогтися в житті менше,
ніж заслуговує;

• ситуативна агресивність (фрустрація).

Пам’ятаймо, що агресивність нерідко стимулює невроз та інші психічні
розлади. Прояви егоїзму:

• егоїст домагається чогось для себе за будь-яких обставин, нехтуючи
етичні норми.

Як запобігти конфліктогенам?

По-перше, бажано постійно пам’ятати, що будь-яке необережне
висловлювання завдяки ескалації конфліктогенів може призвести до
конфлікту.

По-друге, прагніть виявити симпатію до співрозмовника.

Це загальні положення.

Психологи, педагоги, мислителі виробили певні способи подолання
зверхності, агресивності й егоїзму.

Як позбутися прагнення зверхності?

Китайський мислитель Лао-Цзи вчив: «Ріки й потічки віддають свою воду
морям тому, що нижчі за них. Так і людина, що прагне піднятися, повинна
триматися нижче від інших.» Індійський мислитель Будда писав: «Справжня
перемога та, коли ніхто не почуває себе переможеним». Однак таке в
суспільстві є рідкістю, для цього потрібно змінити свідомість,
наблизивши її до високої моралі та духовності, дати собі можливість
усвідомити, що я вирізняюся своїми високими якостями, які визнають лише
люди, саме вони мають право оцінювати їх, я ж маю право виважено
порівнювати оцінки, враховувати негативне, думати про шляхи свого
удосконалення. На це дано Господом життя, розум і силу.

Вивчення особливостей причин, видів і мотивів врегулювання конфліктів у
міжособистісних відносинах базується на таких основних підходах:
мотиваційному, когнітивному, діяльному, організаційному.

У вивченні міжособистісних конфліктів домінує мотиваційний підхід, його
основоположники М. Дойч, Л. Козер, Г. Зіммель, К. Ле-дерер, Дж. Бертон,
К. Мітчелл, Н. Паузард, Н. Тимашев, К. Райт та ін. Прихильники
мотиваційного підходу вважають джерелами конфліктів у міжособистісних
відносинах усвідомлення несумісних прагнень та інтересів суперників.

У мотиваційному підході до вивчення міжособистісних конфліктів широко
застосовують поняття «конкуренція».

Когнітивний підхід до вивчення конфліктних ситуацій розглядається у
дослідженнях Н. Фригіної і М. Крогіуса, а в зарубіжній літературі — у
працях скандинавських і швейцарських психологів. Когнітивний підхід
досліджує конфлікт в аспекті впливу когнітивного, суб’єктивного світу
особистості на її поведінку.

Діяльний підхід дослідження міжособистісних конфліктів дає змогу
проаналізувати рівень ефективності спільної діяльності індивідів.
Діяльний підхід знаходимо в Ф. Бородкіна, М. Іванова, Л. Петровської, Н.
Пов’якель та ін. Діяльність допомагає по-новому підійти до явищ
детермінації міжособистісних внутрішньогрупових конфліктів. Діяльний
підхід як об’єктивні детермінанти міжособистісних конфліктів виокремлює
суперечності предметно-діяльного характеру, зумовлені спільною груповою
діяльністю.

Організаційний підхід широко застосовується для аналізу конфліктів
насамперед у сфері управлінських відносин. Моделі органі-

заційного конфлікту запропоновані Н. Гриіпиною, О. Єршовим, Р. Блейком
та ін.

Кожен із запропонованих підходів по-своєму ефективний і дає змогу
визначити напрямок розвитку міжособистісного конфлікту, його причини,
зміст і наслідки.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Алексеева М. І. Моральний вибір у конфліктній ситуації // Конфлікти в
суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ.
конф.: У 2 кн. — Київ; Чернівці, 1995. — Кн. 2.

2. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. — М., 1999.

3. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості. — X., 1996.

4. Бурлачук В. Життєвий світ і структура конфлікту // Соціологія:
теорія, методи, маркетинг. — 1998. — № 4—5.

5. Гризунова Г. В. Межличностный конфликт в сфере управленческой
деятельности. — М., 1994.

6. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.

7. Донцов А. Психология коллектива (Методологические проблемы
исследования). — М., 1984.

8. Конфлікти у суспільній діяльності / Г. В. Ложкін, С. В. Сьомій, Т. В.
Петровська, О. О. Кисельова. — К., 1997.

9. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.

10. Практическая психодиагностика. — Самара, 2000.

11. Психология конфликта / Сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной. — СПб.,
2001.

12. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая,
Т. М. Титаренко. — К., 2001.

13. Семенченко В. А. Психологія особистості. — К., 2001.

14. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. -2-е изд.,
перераб. и доп. — К., 2001.

15. Фрейд 3. Введение в психоанализ. Лекции. — М., 1989.

16. Фрейд 3. Психология бессознательного. — М., 1990.

17. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. — М., 1994.

18. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. — СПб., 1997.

Похожие записи