Реферат на тему:

Місце ціннісних орієнтацій в утвердженні життєвих пріоритетів
студентської молоді

Проблеми, пов’язані з людськими цінностями, належать до числа
найважливіших у будь-якій із наук, в центрі яких перебувають людина і
суспільство, оскільки цінності виступають інтегративним стрижнем як для
окремо взятого індивіда, так і для малої або великої соціальної
групи, культури, нації і людства в цілому.

Зруйнування ціннісної основи обов’язково приводить до кризи, вихід з
якої можливий тільки шляхом набуття нових цінностей.

Одним із наслідків краху тоталітарноїї ідеології є ціннісна криза,
поглиблена тим фактором, що місце втрачених цінностей залишилось
незаповненим новими ціннісними орієнтаціями, які хоч якоюсь мірою
співвідносні з попередніми.

Такі умови стали сприятливим грунтом для багатьох соціальних проблем,
які сьогодні постають перед суспільством: криза моралі і
правосвідомості, соціальна нестабільність, політична дезорієнтація і
демократизація суспільства, зниження цінності людського життя і багато
іншого. Тривалий час панував погляд, згідно з яким особистість
розглядалася як пасивний об’єкт навчально-виховного процесу. Але
практика стверждувала, що сучасне життя вимагає необхідності зміщення
акцентів з процесу виховання на процес самовиховання, тобто на зміну
самого себе. Саме в цей час у свідомості молодої людини відбуваються
зміни, і вона з об’єкта перетворюється на суб’єкт самовиховання.

Тому на сучасному етапі реформування життя суспільства висунуто високі
вимоги до системи освіти, існує нагальна потреба не тільки ретельної
фахової підготовки студентської молоді, але й розширення світогляду,
сучасного професійного мислення, високої освіченості, індивідуального
усвідомлення значення загальнолюдських цінностей. У процесі отримання
вищої освіти сучасний майбутній фахівець знайомиться з тим, що принцип
пріоритету загальнолюдських цінностей закладено в стратегію і тактику
реформування системи освіти. Нова ієрархія цінностей, у якій
загальнолюдське стоїть на першому місці, — методологічна ідея, закладена
в національні закони, концепції, програми в сфері виховання й освіти. Це
у свою чергу випливає з Конституції України, де підтверджено
пріоритетність загальнолюдських цінностей. Постановка проблеми
загальнолюдських цінностей виникає як відповідь на виклик часу. Тому
гуманітарний бік освіти є однією зі складових процесу виховання
індивідуальних якостей фахівця. Саме гуманізація виступає складовою
сфери формування майбутнього професіонала, забезпечуючи всебічний
розвиток особистості.

Виходячи з того, що нині, як і раніше, на молоде покоління покладаються
надії, пов’язані з подальшою долею України, доцільно зосередити увагу
владним структурам на реалізації молодіжної державної політики.

Серцевиною такої багатофункціональної політики повинне стати формування
у молоді всіх національностей високих гуманістичних і патріотичних
почуттів. Однак слід прийняти до уваги, що поряд з соціальними
цінностями особливої уваги заслуговують особистісні цінності. Вони, як і
соціальні, існують у вигляді ідеалів, взірця досконалості й остаточно
орієнтують індивідуальну діяльність кожного конкретного суб’єкта. В
особистісному плані цінність може бути визначена як відношення до
предметів і явищ дійсності, яке спрямовує людину до істинного блага,
розкриває перед нею можливості життя, сповненого всебічного щастя.

Залежність між різними об’єктами, які входять у сферу ціннісної
орієнтації молоді, дозволяє визначити деякі загальні тенденції процесу
їх формування, встановити вплив факторів, які визначають їхню поведінку.
Ті чи інші ціннісні орієнтації особистості зумовлені тим, що пріоритети
студентської молоді як суб’єкта суспільної поведінки в багатогранній
соціальній діяльності є складовою ставлення студентства до різноманітних
видів діяльності, а також до самої себе, установок і спонукань, якими
вона керується, цінностей, на які спрямована її діяльність.

Як основний показник аналізу вивчення кількісних і якісних характеристик
ролі ціннісних орієнтацій в утвердженні життєвих пріоритетів визначимо
перш за все понятійний апарат. Особливу увагу слід звернути на поняття
“життєвий пріоритет”, що розглядається як вираження системи домінантних
ціннісних орієнтацій. Це визначає спрямованість її діяльності.
Розглядаючи співвідношення пріоритетів особистості з ціннісними
орієнтаціями, просліджується їхній зв’язок з діяльністю, адже саме це
має суттєве значення в справі діагностики формування активних життєвих
пріоритетів.

Коли мова йде про цілеспрямовану діяльність особистості, вона завжди
буде певним чином орієнтована відносно цінностей, тому саме в системі
цінностей виражається ставлення людини, суспільства до світу. Ціннісна
свідомість творить власний світ, світ емоційних переживань, ціннісних
образів. У ціннісній формі людина не об’єктивує, а суб’єктивує зовнішню
дійсність, привласнюючи її, надаючи «людського» значення, стверджуючи
тотожність з собою. Світ цінностей – це світ практичної діяльності. Наше
емоційне становище до явищ зовнішнього буття, їх оцінка здійснюється в
практичному житті.

У зміст категорії “цінності” закладені об’єктивні і суб’єктивні моменти.
За своєю суттю цінності об’єктивні, оскільки визначені певними якостями
незалежної від особистості об’єктивної природи і соціально-економічними
умовами суспільного розвитку. Відношення ж будь-яких явищ до цінностей
означає вказівку на їхнє значення для людини, на необхідність оволодіння
ними, на мету діяльності. Оцінне відношення завжди припускає наявність
суб’єкта, який виражає своє ставлення до об’єкта. Тому цінності
одночасно і суб’єктивні, оскільки одні і ті ж реальні явища і предмети
дійсності, а також ідеали, до яких прагне людина, можуть бути ототожнені
з багатьма ціннісними критеріями. Все залежить від того, яким з них
особистість надає перевагу. Суб’єктивність цінності, ймовірно,
виражається в його ціннісних орієнтаціях, які не є окремими
повтореннями, що існують відокремлено один від одного, створюють цілісну
систему взаємовизначених, взаємодіючих елементів. Отже, ціннісні
орієнтації – це системно пов’язані соціально значущі уявлення, реально
детермінуючі вчинки та дії, які виявляють себе в практичній поведінці
особистості з її якісною своєрідністю життєдіяльності, способом життя.

Методологічною основою аналізу впливу ціннісних орієнтацій на формування
активних життєвих пріоритетів студентської молоді є розуміння єдності
пізнавального і ціннісного відношень: природно-історичного, тобто
об’єктивного стану, і реального перебігу процесу, а також ціннісного,
тобто нормативного, певного перебігу процесу з точки зору значущості.
Ціннісний аспект дає уявлення про напрямки життєдіяльності особистості,
їх збіг чи розбіжності з основною тенденцією суспільного розвитку.

Життєві пріоритети особистості розглядаються як система категорій:
світогляд, мотиви, потреби, інтереси, переконання, установки,
самореалізація. І досить важливе місце тут належить створенню ідеалу,
який сприяє усвідомленості особистістю своїх дій і вчинків. Зміна
ціннісних орієнтацій, ідеалу, до якого прагне молодь – засіб для
здійснення чогось зовні позитивного, протилежного їй, призвело до
уявлення про цей ідеал та цінності на рівні буденної свідомості як про
якусь надприродну силу, що наділена ірреальним існуванням.

Зворотний бік цієї проблеми – зосередження суттєвих характеристик
життєдіяльності молодого покоління на боці ідеалу, метафізично
відірваного від дійсності, призводить до того, що саму реальність
розуміють у викривленому вигляді – молодь починає жити в ірреальному
просторі, не орієнтуючись в дійсному часі, в розумінні якого у неї не
виникає потреби: орієнтація на цінності перетворюється у фетиш, що
сприймається метафізично і не сприяє суспільному розвиткові. Подолання
такого протиріччя між ідеалом, цінностями і дійсністю полягає не в
протиставленні сфери данного і сущого, а в подоланні цього стану, адже
молодь не просто реагує на ту чи іншу ситуацію, а визначає її, одночасно
“визначаючи” і себе в цій ситуації.

Ціннісні орієнтації настільки усвідомлюються особистістю, наскільки
світогляд адекватно відображає дійсність і на цьому обґрунтовує реальні,
відповідні законам розвитку природи і суспільства, ідеали людини і шляхи
їх досягнення.

Якщо вважати світоглядними лише ті цінності внутрішнього світу
особистості, які є соціально значущими, то залишається ще невідомим, чи
значать вони те ж саме для неї самої. Тому порівняння тієї чи іншої
системи цінностей з іншими цінностями може відрізняти один світогляд від
іншого як цінне і прогресивне. Ідейна стабільність ціннісних орієнтацій
залежить від того, що в свою чергу забезпечує єдність мислення,
переконання і дій.

F

H

H

????????ЃQ?озицію. Це означає, що в найважливіших життєвих питаннях
кожен суб’єкт у змозі обґрунтувати особисті пріоритети як загальні
вимоги, що визначають суть особистості. На основі світогляду ціннісні
орієнтації фіксують перевагу певного виду діяльності, але відображення в
ній можуть не знайти. Оскільки ціннісні орієнтації визнають поведінку і
причини соціальної діяльності молоді, на перший план виступає не те, що
необхідно, без неможливості існування (це вирішується на рівні потреб),
не те, що вигідно з точки зору матеріальних умов життя (на рівні
зацікавлень), а те, що відповідає уявленням про призначенням людини.
Тобто ті норми і ідеали, які виступають результатом діяльності
особистості, визнають розвиток її цінностей (ціннісні орієнтації). Тому
саме їхня наявність виступає основою для формування життєвих
пріоритетів.

У зв’язку з цим навіть спеціально зосереджені на особистості виховні та
інші впливи можуть бути ефективними лише в тому разі, якщо вони
опосередковані самою особистістю. Саме об’єктивно оцінюючи себе, молодь
свідомо, враховуючи умови, що склалися, спрямовує розвиток і реалізацію
своїх сутнісних сил, які визначають рівень активності її життєвих
пріоритетів.

Тому ціннісні орієнтації мають велике значення для розвитку
особистості, оскільки засвоєний життєвий досвід, який пройшов крізь
призму внутрішнього світу особистості, оцінюється, критично
переробляється нею і переходить у дійсну позицію, умову самореалізації.

Як акумулятор індивідуального досвіду, механізми ціннісних орієнтацій
надають діяльності і поведінці людини особистісного сенсу, який
розкривається через спрямованість на задоволення найбільш
фундаментальних потреб у праці, творчості та ін.

Разом з тим, прагнення особистості до реалізації цих потреб перебуває в
єдності з потребою у реалізації своєї індивідуальності. Ці дві тенденції
людської особистості взаємопов’язані і нерозривні. Якщо ж інтереси і
потреби особистості недостатньо враховані, вона діє на примітивному
рівні, щоб уникнути санкції.

Отже, зацікавленість студентів процесами і результатами навчальної
діяльності забезпечується не окремими фрагментам, заходами, а якісною
організацією всіх компонентів навчально-виховного процесу у вузі:
цільового, стимулюючого, мотиваційного, оцінно-результативного. А в
педагогічній майстерності сам студент виступає суб’єктом формування
суспільних відносин, а не лише як їх результат. У його поведінці саме за
цих умов проявляється вольовий чинник: ініціативність пошуку,
самостійність при здобутті знань, принциповість, вільне самовизначення
індивіда в культурному просторі світоглядів. Тому спрямованість молоді
на реалізацію потреб формує ціннісні орієнтації. Останні ж формують
стиль життя особистості, який проявляється у її активності.

Тому цілком очевидно, що між системою цінностей і стратегією виховання
існує взаємозалежність. Цінності визначають зміст виховання, а виховання
прагне прищепити віру у прийняті цінності. Але в цьому симбіозі
переважає система цінностей, оскільки вона йде від самого життя народу,
від цього історичного досвіду, від політичної ситуації, від віри, від
потреб і прагнень до самореалізації тощо. І, власне, в цьому значенні
стосовно стратегії система цінностей є визначальною, життєдайною. Тому,
на наш погляд, тільки аксіологічний підхід до вивчення життєвих
пріоритетів студентства допомагає виділити і конкретизувати змістовний
бік освіти, визначити як першочергове завдання формування ціннісних
відносин до моральних принципів і норм, що, в кінцевому результаті,
сприяє становленню гуманного світогляду. Реалізація аксіологічного
підходу передбачає таку постановку навчально-виховного процесу, при
якому студенти вчаться поступати морально, оцінювати і акцентувати свої
вчинки і вчинки інших.

Радикальні зміни, що відбуваються в державі, спричинені ними
гуманістичні й демократичні зрушення в світогляді, ідеології, науці та
культурі, потребують формування та впровадження нової концепції
гуманітарної освіти, яка має стати основою підготовки студентської
молоді до самостійної, активної та творчої самодіяльності в нових
соціальних та культурних умовах, важливим чинником формування
особистості сучасного типу, свідомого громадянина України, патріота
незалежної держави.

Потреба у впровадженні такої концепції зумовлена, насамперед,
необхідністю приведення гуманітарної освіти і виховання студентів у
відповідність до тієї системи ціннісних орієнтацій та соціальних
нормативів, які визначають поступ людської цивілізації протягом третього
тисячоліття. Вона формально не зорієнтована на знання як результат, її
зміст і сила – у процесі пізнання, який відбувається у формі діалогу:
викладача зі студентом, вчителя з учнем, і, нарешті, через форму
внутрішного діалогу студента. За такого підходу істина не може бути
єдиною, вона у кожного своя, і кожен має право на своє бачення світу і
його пізнання, на творчість власним шляхом. Гуманістична парадигма
освіти передбачає, перш за все, розвиток різноманітних форм мислення.

Гуманізацію освіти в розумінні науково-педагогічного колективу означає
створення умов для вирішення першочергових завдань: оволодіння
культурною спадщиною гуманістичного спрямування; забезпечення системою
інтегрованих знань про суспільство, які б, разом із набутими вміннями,
стали основою самопізнання, самоосвіти особистості, виявлення та
розвитку її творчого потенціалу; адаптація особистості до навколишнього
світу як результат засвоєння необхідних знань, так і формування навичок
і вмінь спілкування з іншими людьми на гуманістичній основі,організації
власної діяльності тощо.

Сьогодні національна система виховання покликана відтворити в молодому
поколінні генетичний код рідного народу, його мову, національний
характер, своєрідність світосприйняття, національний спосіб мислення,
самосвідомість, духовність. А для цього необхідно звернутися до суті
ціннісних орієнтацій українського народу і традицій їх формування в
історичному розвиткові нації.

Гуманізація освіти потребує особистісного висвітлення й сприйняття
минулого на основі співвідношення суб’єктивних оцінок із
загальнолюдськими цінностями, що має докорінно змінити мету викладання
гуманітарних дисциплін у вузі. Таке ставлення відображає ціннісний
підхід до об’єкта і відбивається в оцінних судженнях.

У процесі навчання у кожного студента формується система індивідуального
ставлення до культурних надбань. Його неідентичність визначається не
тільки соціальною належністю, але й різноманітним усвідомленням цих
цінностей. Спрямованість свідомості й поведінки молодих людей на певні
моральні та гуманістичні цілі й установки вивляється в ціннісних
орієнтаціях їх світогляду, і як саме поняття «цінності» відбиває етичний
бік відношення людини до світу. Але це не просто набуття знань, але й
переживання, в яких концентрується впевненість людини в істинності
поглядів, які вона поділяє. Тому загальний напрямок ціннісних
орієнтацій, ядро його життєвої позиції, становить переконання. Вони є
основою духовного світу людини, формують суспільно-політичну позицію,
критерії та оцінки своїх вчинків, бажань. Як наслідок, наявність
переживання несумісна з пасивним спогляданням світу. Чим більша
переконаність особистості, тим активніша її життєва позиція. Ціннісні
орієнтації настільки усвідомлюються особистістю, наскільки світогляд
адекватно відображає дійсність і на цій підставі обгрунтовує реальні,
відповідні закони розвитку природи і суспільства ідеалами людини і шляхи
їх досягнення.

Коли вважати світоглядними лише ті цінності внутрішнього світу
особистості, які є соціально значущими, то залишається невідомим,
означають вони те ж саме для неї самої. Тому порівняння тієї чи іншої
системи цінностей з іншими дає змогу відрізнити один світогляд від
іншого. Ідейна стабільність ціннісних орієнтацій визначається тим,
наскільки певні погляди стали внутрішніми принципами її світогляду, що
забезпечують єдність мислення, переконання та дій. Найзагальніша
орієнтація світоглядної свідомості полягає в її здатності визначати
позицію. Це означає, що в найважливіших життєво-смислових питаннях кожен
суб’єкт у змозі обгрунтувати особисту позицію.

Отже, особистісний підхід передбачає інтелектуальний і духовний розвиток
студентів через сприйняття, усвідомлення і осмислення загальнолюдських
цінностей, формування мотивацій, творчої діяльності й самореалізації
особистості. Тому ставлення до вихованців, на наш погляд, повинне
будуватися на сприйнятті їх як вільних особистостей, які розвиваючись
будуть здатні робити самостійний вибір цінностей у майбутньому.

Література:

1. Діалог культур і духовний розвиток людини: Матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції. – К., 1995. – 237с.

2. Кафарський В. Нація і держава: культура, ідеологія, духовність. –
Івано-Франківськ, 1999. – 78с.

3. Корженко В. Філософія виховання: зміни орієнтацій. – К., 1998. –
304с.

4. Максимов С.І. Особистість і суспільство. – Харків, 1993. – 20с.

5. Римаренко Ю.І. Національний розвій України. – К., 1995. – 272с.

Похожие записи