Реферат на тему:
Методи вивчення конфлікту
ПЛАН
Лабораторні методи.
Специфічні форми соціальної взаємодії як модель конфлікту.
Питальникові методи.
Використання проективних методів у попередженні конфліктів.
Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в
суспільстві
Кожна людина стикається з конфліктами. Прагнемо чогось досягти, а
мета виявляється важкодосяжною — це конфліктна проблема, а якщо вдалося
її вирішити — радість. Конфліктом протилежного типу є деградація особи,
деліквентна поведінка. Потрапити в таку ситуацію просто, а як вийти з
неї4? Щоб виробити правильну лінію поведінки в різних конфліктних
ситуаціях, важливо знати, що таке конфлікт і як люди приходять до
злагоди з собою, людьми та соціумом. Пізнання суті й причин конфліктів
підвищує культуру спілкування, робить життя спокійнішим, а саму людину
стійкішою у психологічному та правовому відношеннях.
Що означає вивчення конфліктів?
Факти свідчать, що конфлікти відіграють у житті народів, окремих
людей і країн навіть більшу роль, ніж цього хотілося б самим людям:
скажімо, всі прагнуть миру, проте кожен йде до нього “по-своєму”, отож
виникає проблема. Стародавні латиняни говорили: “Рага Ьеііит, Ьеііит
расе!” (хочеш миру, готуйся до війни). Більшість людей вірять у Бога,
він один, але кожен іде з думкою до нього своїм шляхом, це його право.
Найважливіша конфліктологічна проблема нашого часу — низький рівень
духовності людського суспільства, що породжує складні проблемні ситуації
як у пересічної особистості, так і в політика високого рангу.
Науку як своєрідний, цілісний та самостійний спосіб пізнання світу
визначають такі важливі компоненти: предмет і метод. Якщо предмет — це
чітко визначений зміст, то метод — це шлях, спосіб чи засіб осягнення
сутності предмета пізнання. Метод являє собою систему пізнавальних і
перетворюючих засобів, прийомів, принципів і підходів, які може
застосувати наука для пізнання свого предмета.
Розрізняють універсальні та специфічні методи конфліктологіч-них
досліджень. Універсальними є такі методи, які використовуються в
багатьох галузях наукового знання (індукція, дедукція, спостереження,
експеримент, бесіда, анкетування тощо). Спеціальні методи найчастіше
використовуються в конкретній науці (тестування, соціо-метрія тощо).
Функціональна диференціація методів конфліктологічного дослідження
відбувається виходячи зі змісту пізнавальних і перетворюючих дій, які
реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом
дослідження. Виокремлюють такі методи:
• метод теоретичного дослідження предмета конфліктології;
• методи емпіричного дослідження предмета;
• методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та
емпіричних даних дослідження.
Практичні методи соціопсихологічного аналізу конфлікту полягають у
тому, щоб з’ясувати, як саме конфліктуючі сторони оцінюють конфлікт. З
цією метою використовується метод експертного інтерв’ю. Соціальних ролей
у людини багато, кожна роль тісно пов’язана з проблемами, які людина
покликана розв’язувати. Наприклад, він — Володя, мужчина, син, брат,
чоловік, батько, директор, член профспілки, громадянин, знайомий,
товариш, пасажир, емігрант та ін. Якщо якусь із ролей індивід не
виконує, а він зобов’язаний її виконувати, то він опиняється у
проблемній ситуації. Кожен індивід у суспільстві має певний соціальний
статус (позицію, місце в суспільстві). Одні статуси існують від
народження (син Марії та Івана, українець), інші виникають у процесі
життєдіяльності (студент, дідусь, сусід). Але все це в певних рамках,
нормах. За правильним засвоєнням норм і ролей здійснюється соціальний
контроль. Він має багато видів: індивіда контролюють батьки, сусіди,
вчителі, міліція, держава, зрештою, існує самоконтроль. Ось як непросто
жити в суспільстві! Тому до життя в соціумі потрібно готуватися, щоб
уміти запобігати й долати проблеми.
Методологічні засади конфліктології
Конфліктологія як окрема галузь наукових знань виникла,
розвивається й удосконалюється під впливом такого важливого чинника, як
потреба суспільства в гармонізації відносин між окремими людьми,
групами, об’єднаннями, державами та іншими структурними елементами, між
якими можуть виникнути (й виникають) серйозні суперечності, розходження,
конфлікти, війни тощо.
Які методологічні основи конфліктології?
Під методологією всякої науки розуміють “сукупність вихідних
філософських ідей, які лежать в основі дослідження природних чи
суспільних явищ і які істотно позначаються на теоретичній інтерпретації
цих явищ” [14, 29]. Методологічні основи конфліктології зорієнтовані на
вивчення конфліктів і причин, що сприяють їх виникненню, на розкриття
закономірностей цієї сфери суспільних явищ і процесів, на пошук шляхів
розв’язання конфліктів. З метою наукового аналізу конфліктологія
спирається на відомі закони і категорії філософської науки. Наприклад,
закон єдності й боротьби протилежностей є методологічною основою
вивчення особистості, в якій поєднуються позитивні та негативні риси,
якості, а також розкриваються причини конкретного виду конфлікту.
Такі поняття, як необхідність і випадковість, причина й наслідок,
загальне й одиничне, сутність і явище, сприяють розкриттю змісту
однойменних понять у конфліктології. Це допомагає встановити причини
конфліктів, їхні мотиви і до певної міри спрогнозувати індивідуальну
конфліктну поведінку.
Вивчення проблеми конфліктології спирається на використання
різноманітних методів і спостережень, специфічної техніки дослідження,
що їх використовують різні науки, а конфліктолог виважено їх запозичує,
вирішує, обмірковує все з позиції здорового глузду, але з урахуванням
набутої практики, досвіду, знань.
Методи наукових досліджень — це прийоми та засоби, за допомогою
яких науковці отримують достовірні дані, які використовують для побудови
наукових теорій та вироблення певних рекомендацій. Сила науки багато в
чому залежить від того, наскільки ці методи, методики дослідження
валідні та надійні, як швидко й ефективно вони здатні сприйняти і
використати те нове, передове, що з’являється в методах інших наук
(наприклад, комп’ютерні технології). Там, де це вдається зробити,
спостерігається прогрес.
Слід зауважити, що методи, які використовуються у конфліктології,
мають на меті розкрити закономірності і механізми психіки індивіда,
людей, їхню поведінку та рішення. Кожен науковий метод, як відомо з
психодіагностики, має свої позитивні й негативні сторони. Які ж
найуживаніші методи дослідження можна використати у процесі
прогнозування й визначення проблемних ситуацій та конфліктів?
Найпоширенішими вважаються методи спостереження, системний, історичний,
конкретно-соціологічних досліджень, аналізу документів, статистичний,
біхевіористський, раціонально-інтуїтивний та ін. Подолання конфліктів за
допомогою поліпшення спілкування. Тут можна використати такі методи:
вибір стилю поведінки, метод посередництва, переконання, навіювання,
прощення, переговорів, бесіди, тестування, метод аутогенного тренування
та ін.
С. М. Ємельянов пропонує своє бачення групування методів
кон-фліктологічних досліджень (табл. 1) [5, 13].
Таблиця 1
Методи конфліктологічних досліджень
№п/п Група методів Конкретні методи
І Методи вивчення та оцінки особистості Спостереження Опитування
Тестування
II Методи вивчення та оцінки соціально-психологічних явищ у групах
Спостереження Опитування Соціометричний метод
III Методи діагностики та аналізу конфлікту Спостереження Опитування
Аналіз результатів діяльності.Метод експертного інтерв’ю
IV Методи керування конфліктами Структурні методи Метод картографії
Розглянемо деякі з методів, що використовуються у конфліктології.
Системний метод. Системність вивчення будь-якої проблеми
передбачає порівняно цілісне її вивчення, проте складність застосування
системного підходу до вивчення конфліктів полягає зокрема в тому, що сам
об’єкт дослідження не є системою в точному розумінні цього слова; нині
методичний апарат ще не є самодостатнім.
Емпіричний підхід. Для розв’язання конфліктів важливо забезпечити
оптимальне співвідношення емпіричного і теоретичного компонентів
пізнання при їх вивченні.
Ситуативний підхід. Передбачає вибір як одиниці аналізу
конфліктної взаємодії конфліктної ситуації, що має певні часові та
просторові межі, а також ґрунтовний набір змістових характеристик
конфлікту. Він є описовою, динамічною моделлю конфлікту.
Статистичний метод. Сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу
завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності,
взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.
Метод експертних оцінок. Застосовується для прогнозування розвитку
тих чи інших явищ. Конфліктологи використовують його для прогнозування
конфліктів, оцінювання рівнів латентних конфліктів. Основою якісної та
кількісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на
конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний
науковий та практичний досвід. Важливо в цьому контексті сформулювати
питання, правильно підібрати експертів, організувати їхню роботу.
Метод “картографіїконфлікту”. Суть методу полягає у послідовному
заповненні “карти” конфлікту, розділеної на кілька секторів (залежно від
кількості учасників конфлікту). У центр її заноситься основна проблема,
а в розділи — інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому.
Комп’ютерний контент-аналіз. Так званий комп’ютерний
кон-тент-аналіз (ККА) текстів засобів масової комунікації — один із
методів відстежування моделей соціальної реальності, які транслюються
масовими інформаційними та пропагандистськими джерелами. Ці результати
можна використати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний
матеріал у процесі прийняття рішень. Метод ККА досить швидко входить у
сучасну практику.
Примирні та арбітражні процедури. Використовуються з метою
розв’язання конфліктів на різних соціальних рівнях. Вони допомагають
мирно врегульовувати складні трудові конфлікти, що зайшли в глухий кут.
У такому разі аналіз конфліктів здійснюють незалежні організації.
Наприклад, в Україні такою організацією є Національна служба
посередництва і примирення. Завданням незалежної організації є вивчення
ситуації та запропонування проекту вирішення конфліктів. Якщо ж сторони
не доходять згоди, то незалежна організація виносить свій вердикт,
обов’язковий для конфліктуючих сторін.
Соціометрія. Цей метод прийшов у вітчизняну науку із зарубіжної
соціології та соціальної психології. Сам термін “соціометрія” походить
від латинської зосіш (співучасник) і теїгит (вимірювання).
Соціометричне вимірювання у конфліктології передбачає вивчення
емоційно-психологічних зв’язків між людьми.
На думку винахідника цього методу американського вченого Дж.
Морено, соціометричний метод являє собою систему технічних засобів і
процедур для аналізу соціально-емоційних зв’язків індивіда з членами
тієї групи, де він живе і працює.
Соціальне макросередовище (система суспільних відносин) є
об’єктивною основою для виникнення тих та інших взаємин особистості з
людьми в групі. Мікросередовище посідає проміжне становище у відносинах
особи й суспільства, воно ніколи не є пасивним, посилюючи або ж знижуючи
вплив суспільства на особу. За допомогою соціометричних досліджень можна
отримати зріз динаміки внутрішніх взаємин у групі, дати конкретну
кількісну оцінку внут-рішньогрупових і міжгрупових процесів спілкування,
виявити характер психологічних взаємин, наявність лідерства, угруповань,
конфліктних ситуацій. Важливим позитивом цього методу є простота й
швидкість процедури дослідження.
Вимоги до методів конфліктологічного дослідження
Об’єктивність — висновки повинні бути зроблені на достовірних
даних, а не на припущеннях чи уявленні.
Валідність — можливість повноти дослідження.
Надійність — отримання однозначних результатів при багаторазовому
контролі.
Специфічність — відповідність певної методики тільки тому фактові,
процесу чи проблемі, які вивчаються.
Економічність — розв’язання цієї проблеми з найменшими витратами
часу, засобів, зусиль тощо.
Методи дослідження конфліктів
У становленні конфліктологічної практики особливе місце належить
переговорним методам вирішення конфліктів (Д. Скотт, Т. Боуер, Т.
Кельман розробили програми психологічного тренінгу, які навчають
конструктивній поведінці у конфліктній взаємодії). Розробляються
технології переговорів за участю посередників — медіаторів (В. Лінкольн,
Л. Томпсон, Р. Рубін).
Своїми методами конфліктологія суттєво відрізняється від власне
психолого-соціолого-політологічних.
Специфіка суспільно-політичного життя дуже розмаїта, через те
процес вивчення конфліктів — досить складний, він потребує інтегративних
підходів. Над виробленням вимог і підходів до створення методів
конфліктології працювали західні і вітчизняні науковці: П. П. Блонський,
Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьєв, Б. М. Теплов, Г. С.
Костюк, К. К. Платонов, Б. Ф. Ломов, П. Фресс, Ж. Піяже та ін.
На думку науковців, найголовнішими вимогами до вивчення конфліктів
є:
• об’єктивність (полягає у вивченні об’єктивних умов виникнення та
дії проявів психічних явищ). Наукове вивчення психіки стає можливим
завдяки опосередкованому аналізу та синтезу проявів психіки у процесах і
продуктах діяльності й поведінки людини;
• генетичний підхід полягає у вивченні психічних явищ у динаміці,
при переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на
інший;
• системний підхід до психічного явища як своєрідної системи, що
має свої специфічні закономірності. Б. Ф. Ломов називає три основні
підсистеми — когнітивну (в якій реалізується функція пізнання),
регулятивну (що забезпечує регуляцію діяльності та поведінки) й
комунікативну (яка формується й реалізується у процесі спілкування);
• багаторівневий характер має і детермінація психічних явищ.
Однією з форм реалізації системного підходу в психологічному дослідженні
є особистісний підхід; особистісний підхід передбачає вивчення
конкретної особистості в конкретній проблемній ситуації. Водночас кожне
психічне явище має розглядатись у контексті цілісної системи психічних
властивостей індивіда — його потреб, знань, цілей, діяльності та
поведінки, емоційно-почуттєвої сфери, здібностей до спілкування, сфер
життєвої спрямованості, рис характеру, самосвідомості, досвіду,
інтелекту, психофізіології та віку.
Це надзвичайно важливо при внутрішньоособистісних і
міжособистісних конфліктах;
• вимога індивідуалізації полягає у розкритті своєрідності кожної
особистості, притаманного їй індивідуального стилю поведінки та
діяльності;
• вимога єдності теорії та практики передбачає здійснення
корекції, реабілітації, вдосконалення розвитку особистості на основі
розкритих законів психіки тощо.
Для вивчення конфліктів використовується весь арсенал основних
психологічних методів, який включає спостереження, вивчення документів,
експертизи, опитування, аналіз результатів діяльності тощо. У
вітчизняній практиці психологи називають кілька підходів до пошуку
методів вивчення конфліктів.
Підхід, що опирається на експериментальне конструювання
конфліктної ситуації переважно в лабораторних умовах (прості конфліктні
ігри, різні ситуації, що моделюють зіткнення).
Наступний підхід полягає у вивченні таких конфліктних явищ
• групах (колективах), як напруженість у взаєминах, можливість
агресивної поведінки окремих осіб, наявність осіб (мікрогруп) з
негативною спрямованістю тощо. З цією метою використовують різні
особистіші опитувальники й тести, а також варіанти соціологічного
опитування.
Конфлікти вивчають також шляхом історичного підходу (метод
ретроспективи) та ін.
Ефективність роботи конфліктолога чи психолога залежить від
багатьох чинників:
• узагальненої теорії, яку вибирають для дослідження конфліктів;
• засобів отримання психолого-конфліктологічної інформації;
• засобів передачі одержаної інформації.
У контексті розгляду проблеми доцільно зауважити про небезпечність
використання тестів іноземних авторів. Річ у тому, що спостерігаються
труднощі, пов’язані з мовою, традиціями, культурою, характером етносів
та їхньою ментальністю.
В. В. Столін сформулював вимоги до методик різного виду:
• процедуру дослідження потрібно задавати у вигляді однозначного
алгоритму;
• аналіз результатів повинен включати статистичне обґрунтовані
методи підрахунку;
• тестові шкали повинні бути перевірені на репрезентативність,
надійність і валідність;
• ведення банку даних, зібраних з усіх використаних методик.
Існують певні апробовані психологічні технології розв’язання
конфліктів:
• виявлення реальних причин конфліктів;
• визначення проблеми конфлікту;
• виявлення реальних і прихованих учасників конфлікту; .
• аналіз, визначення частоти й тематики інцидентів;
• подолання конфліктної ситуації, яка передбачає вирішення
нагромаджених суперечностей, які містять у собі причину конфлікту;
• подолання інциденту тощо.
Ліксон передбачає психотехнологію розв’язання конфліктів, шо має
сім етапів [14]:.
• знімання масок;
• виявлення справжньої проблеми;
• відмова від установки “тільки перемога”;
• знаходження кількох можливих рішень;
• оцінка варіантів і вибір кращого з них;
• прагнення до діалогу та порозуміння.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
