Реферат на тему:

Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в
суспільстві

Кожна людина стикається з конфліктами. Прагнемо чогось досягти, а мета
виявляється важкодосяжною — це конфліктна проблема, а якщо вдалося її
вирішити —радість. Конфліктом протилежного типу є деградація особи,
деліквентна поведінка. Потрапити в таку ситуацію просто, а як вийти з
неї? Щоб виробити правильну лінію поведінки в різних конфліктних
ситуаціях, важливо знати, що таке конфлікт і як люди приходять до
злагоди з собою, людьми та соціумом. Пізнання суті й причин конфліктів
підвищує культуру спілкування, робить життя спокійнішим, а саму людину
стійкішою у психологічному та правовому відношеннях.

Що означає вивчення конфліктів?

Факти свідчать, що конфлікти відіграють у житті народів, окремих людей і
країн навіть більшу роль, ніж цього хотілося б самим людям: скажімо, всі
прагнуть миру, проте кожен йде до нього «по-своєму», отож виникає
проблема. Стародавні латиняни говорили: «Para bellum, bellum pace!»
(хочеш миру, готуйся до війни). Більшість людей вірять у Бога, він один,
але кожен іде з думкою до нього своїм шляхом, це його право.
Найважливіша конфліктологічна проблема нашого часу — низький рівень
духовності людського суспільства, що породжує складні проблемні ситуації
як у пересічної особистості, так і в політика високого рангу.

Науку як своєрідний, цілісний та самостійний спосіб пізнання світу
визначають такі важливі компоненти: предмет і метод. Якщо предмет — це
чітко визначений зміст, то метод — це шлях, спосіб чи засіб осягнення
сутності предмета пізнання. Метод являє собою систему пізнавальних і
перетворюючих засобів, прийомів, принципів і підходів, які може
застосувати наука для пізнання свого предмета.

Розрізняють універсальні та специфічні методи конфліктологіч-них
досліджень. Універсальними є такі методи, які використовуються в
багатьох галузях наукового знання (індукція, дедукція, спостереження,
експеримент, бесіда, анкетування тощо). Спеціальні методи найчастіше
використовуються в конкретній науці (тестування, соціометрія тощо).

Функціональна диференціація методів конфліктологічного дослідження
відбувається виходячи зі змісту пізнавальних і перетворюючих дій, які
реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом
дослідження. Виокремлюють такі методи:

• метод теоретичного дослідження предмета конфліктології;

• методи емпіричного дослідження предмета;

• методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних
даних дослідження.

Практичні методи соціопсихологічного аналізу конфлікту полягають у тому,
щоб з’ясувати, як саме конфліктуючі сторони оцінюють конфлікт. З цією
метою використовується метод експертного інтерв’ю.

Соціальних ролей у людини багато, кожна роль тісно пов’язана з
проблемами, які людина покликана розв’язувати. Наприклад, він — Володя,
мужчина, син, брат, чоловік, батько, директор, член профспілки,
громадянин, знайомий, товариш, пасажир, емігрант та ін. Якщо якусь із
ролей індивід не виконує, а він зобов’язаний її виконувати, то він
опиняється у проблемній ситуації. Кожен індивід у суспільстві має певний
соціальний статус (позицію, місце в суспільстві). Одні статуси існують
від народження (син Марії та Івана, українець), інші виникають у процесі
життєдіяльності (студент, дідусь, сусід). Але все це в певних рамках,
нормах. За правильним засвоєнням норм і ролей здійснюється соціальний
контроль. Він має багато видів: індивіда контролюють батьки, сусіди,
вчителі, міліція, держава, зрештою, існує самоконтроль. Ось як непросто
жити в суспільстві! Тому до життя в соціумі потрібно готуватися, щоб
уміти запобігати й долати проблеми.

Методологічні засади конфліктології

Конфліктологія як окрема галузь наукових знань виникла, розвивається й
удосконалюється під впливом такого важливого чинника, як потреба
суспільства в гармонізації відносин між окремими людьми, групами,
об’єднаннями, державами та іншими структурними елементами, між якими
можуть виникнути (й виникають) серйозні суперечності, розходження,
конфлікти, війни тощо.

Які методологічні основи конфліктології?

Під методологією всякої науки розуміють «сукупність вихідних
філософських ідей, які лежать в основі дослідження природних чи
суспільних явищ і які істотно позначаються на теоретичній інтерпретації
цих явищ. Методологічні основи конфліктології зорієнтовані на вивчення
конфліктів і причин, що сприяють їх виникненню, на розкриття
закономірностей цієї сфери суспільних явищ і процесів, на пошук шляхів
розв’язання конфліктів. З метою наукового аналізу конфліктологія
спирається на відомі закони і категорії філософської науки. Наприклад,
закон єдності й боротьби протилежностей є методологічною основою
вивчення особистості, в якій поєднуються позитивні та негативні риси,
якості, а також розкриваються причини конкретного виду конфлікту.

Такі поняття, як необхідність і випадковість, причина й наслідок,
загальне й одиничне, сутність і явище, сприяють розкриттю змісту
однойменних понять у конфліктології. Це допомагає встановити причини
конфліктів, їхні мотиви і до певної міри спрогнозувати індивідуальну
конфліктну поведінку.

Вивчення проблеми конфліктології спирається на використання
різноманітних методів і спостережень, специфічної техніки дослідження,
що їх використовують різні науки, а конфліктолог виважено їх запозичує,
вирішує, обмірковує все з позиції здорового глузду, але з урахуванням
набутої практики, досвіду, знань.

Методи наукових досліджень — це прийоми та засоби, за допомогою яких
науковці отримують достовірні дані, які використовують для побудови
наукових теорій та вироблення певних рекомендацій. Сила науки багато в
чому залежить від того, наскільки ці методи, методики дослідження
валідні та надійні, як швидко й ефективно вони здатні сприйняти і
використати те нове, передове, що з’являється в методах інших наук
(наприклад, комп’ютерні технології). Там, де це вдається зробити,
спостерігається прогрес.

Слід зауважити, що методи, які використовуються у конфліктології, мають
на меті розкрити закономірності і механізми психіки індивіда, людей,
їхню поведінку та рішення. Кожен науковий метод, як відомо з
психодіагностики, має свої позитивні й негативні сторони. Які ж
найуживаніші методи дослідження можна використати у процесі
прогнозування й визначення проблемних ситуацій та конфліктів?
Найпоширенішими вважаються методи спостереження, системний, історичний,
конкретно-соціологічних досліджень, аналізу документів, статистичний,
біхевіористський, раціонально-інтуїтивний та ін. Подолання конфліктів за
допомогою поліпшення спілкування. Тут можна використати такі методи:
вибір стилю поведінки, метод посередництва, переконання, навіювання,
прощення, переговорів, бесіди, тестування, метод аутогенного тренування
та ін.

С. М. Ємельянов пропонує своє бачення групування методів
кон-фліктологічних досліджень (табл. 1)

Розглянемо деякі з методів, що використовуються у конфліктології.

Системний метод. Системність вивчення будь-якої проблеми передбачає
порівняно цілісне її вивчення, проте складність застосування системного
підходу до вивчення конфліктів полягає зокрема в тому, що сам об’єкт
дослідження не є системою в точному розумінні цього слова; нині
методичний апарат ще не є самодостатнім.

Емпіричний підхід. Для розв’язання конфліктів важливо забезпечити
оптимальне співвідношення емпіричного і теоретичного компонентів
пізнання при їх вивченні.

Ситуативний підхід. Передбачає вибір як одиниці аналізу конфліктної
взаємодії конфліктної ситуації, що має певні часові та просторові межі,
а також ґрунтовний набір змістових характеристик конфлікту. Він є
описовою, динамічною моделлю конфлікту.

Статистичний метод. Сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу
завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності,
взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.

Метод експертних оцінок. Застосовується для прогнозування розвитку тих
чи інших явищ. Конфліктологи використовують його для прогнозування
конфліктів, оцінювання рівнів латентних конфліктів. Основою якісної та
кількісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на
конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний
науковий та практичний досвід. Важливо в цьому контексті сформулювати
питання, правильно підібрати експертів, організувати їхню роботу.

Метод «картографіїконфлікту». Суть методу полягає у послідовному
заповненні «карти» конфлікту, розділеної на кілька секторів (залежно від
кількості учасників конфлікту). У центр її заноситься основна проблема,
а в розділи — інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому.

Комп’ютерний контент-аналіз. Так званий комп’ютерний контент-аналіз
(ККА) текстів засобів масової комунікації — один із методів
відстежування моделей соціальної реальності, які транслюються масовими
інформаційними та пропагандистськими джерелами. Ці результати можна
використати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний матеріал у
процесі прийняття рішень. Метод ККА досить швидко входить у сучасну
практику.

Примирні та арбітражні процедури. Використовуються з метою розв’язання
конфліктів на різних соціальних рівнях. Вони допомагають мирно
врегульовувати складні трудові конфлікти, що зайшли в глухий кут. У
такому разі аналіз конфліктів здійснюють незалежні організації.
Наприклад, в Україні такою організацією є Національна служба
посередництва і примирення. Завданням незалежної організації є вивчення
ситуації та запропонування проекту вирішення конфліктів. Якщо ж сторони
не доходять згоди, то незалежна організація виносить свій вердикт,
обов’язковий для конфліктуючих сторін.

Соціометрія. Цей метод прийшов у вітчизняну науку із зарубіжної
соціології та соціальної психології. Сам термін «соціометрія» походить
від латинської socius (співучасник) і metrum (вимірювання).

Соціометричне вимірювання у конфліктології передбачає вивчення
емоційно-психологічних зв’язків між людьми.

На думку винахідника цього методу американського вченого Дж. Морено,
соціометричний метод являє собою систему технічних засобів і процедур
для аналізу соціально-емоційних зв’язків індивіда з членами тієї групи,
де він живе і працює.

Соціальне макросередовище (система суспільних відносин) є об’єктивною
основою для виникнення тих та інших взаємин особистості з людьми в
групі. Мікросередовище посідає проміжне становище у відносинах особи й
суспільства, воно ніколи не є пасивним, посилюючи або ж знижуючи вплив
суспільства на особу. За допомогою соціометричних досліджень можна
отримати зріз динаміки внутрішніх взаємин у групі, дати конкретну
кількісну оцінку внут-рішньогрупових і міжгрупових процесів спілкування,
виявити характер психологічних взаємин, наявність лідерства, угруповань,
конфліктних ситуацій. Важливим позитивом цього методу є простота й
швидкість процедури дослідження.

Вимоги до методів конфліктологічного дослідження

Об ‘єктивність — висновки повинні бути зроблені на достовірних даних, а
не на припущеннях чи уявленні.

Валідність — можливість повноти дослідження.

Надійність — отримання однозначних результатів при багаторазовому
контролі.

Специфічність — відповідність певної методики тільки тому фактові,
процесу чи проблемі, які вивчаються.

Економічність — розв’язання цієї проблеми з найменшими витратами часу,
засобів, зусиль тощо.

Функції конфліктології у суспільстві

Кожен суспільний феномен викликається життєвою потребою.

Народна мудрість

Конфліктологія, як і будь-яка інша наука, виконує в суспільстві певні
функції (від лат. functio — здійснення). Основні з них такі:

• інформаційна;

• гносеологічна (пізнавальна);

• прогностична;

• виховна;

• практично-рекомендаційна;

• ідеологічна та ін.

Знання конфліктології потрібне кожній людині в суспільстві, кожному
керівникові, вихователю, педагогу, оскільки це сприяє гармонізації
людських стосунків. Зокрема, надто важливо знати конфліктелогію
управлінцям, бо вони керують людьми і від них залежить злагода в
колективах, у суспільстві та душевний спокій особистості.

Вивчати курс конфліктології важливо майбутнім офіцерам, практичним
психологам та організаторам виховної роботи Збройних сил України, аби у
військовому середовищі передбачати й уникати конфліктних ситуацій, уміти
розв’язувати їх на основі злагоди, консенсусу, взаємопорозуміння, а на
високому рівні (державному) — завдяки закону та загальновизнаним
моральним нормам і принципам розв’язувати суспільні проблеми без
кровопролиття.

Курс конфліктології можна вивчати на лекціях, «круглих столах»,
практичних заняттях, а також у процесі самостійної роботи над науковими
джерелами та іншою інформацією, яку можна отримати з періодики (газет,
журналів), над матеріалами соціопсихологічних досліджень тощо.

Проблеми конфліктів мають багато аспектний характер, через те потрібно,
аби їх досліджували вчені різних наук і профілів: соціологи, політологи,
біологи, медики, журналісти. Наприклад, прогнозувати конфліктні ситуації
неможливо без математичного моделювання, ретроспективного дослідження,
політико-соціопсихо логічного аналізу.

Вивчення проблем конфліктів у життєдіяльності суспільства є певною мірою
прогнозом нашого буття, тими «дороговказами у майбутнє», про які писав
учений, соціолог, економіст, менеджер, наш земляк із Канади Богдан
Гаврилишин в однойменній книзі.

Ставлення до конфлікту за соціалізму було однозначним: будь-який
конфлікт — це аномалія, зло, яке треба усувати, «безконфліктно» долаючи
щонайглибшу кризу. Побутувала думка, що найбільші суперечності можна
долати швидко. Але факти засвідчують, що це не так. Наша суспільна думка
виявилася непідготовленою до проблемних ситуацій XXI ст., про що
засвідчили, скажімо, події 11 вересня 2001 р.

Проте не тільки злободенність проблем суспільного розвитку зумовлює
актуальність розробки конфліктологічного підходу до їх розв’язання, а й
повсякчасні потреби індивіда. Класик сучасної теорії конфліктів Ральф
Дарендорф писав, що «політика свободи — це політика існування в
конфлікті».

Таким чином, можна зробити висновок, що конфліктологія — це нова галузь
наукового знання, викликана практикою життя. Конфліктологія — це система
знань про закономірності та механізми виникнення й розвиток конфліктів,
а також про принципи та технології управління ними. Роль конфліктології
як самостійної науки постійно підвищується, бо у XXI ст. суспільним
життям об’єктивно закладено нові проблемні парадигми, відносини між
народами набирають проблемно-інформаційного характеру. Розв’язувати
проблемні ситуації потрібно й завдяки новим ціннісно-оцінювальни-м
параметрам. Від конфліктів виграють обидві сторони — така конфлікте
логічна парадигма нашого буття в XXI столітті, якщо будемо налаштовані
розумно будувати відносини й політику. Інакше ми загубимо себе як
цінність у реальності природи, бо з природними законами ми втрачаємо
«ниточку розумного співжиття» через вивчення законів природи та
врахування їх на практиці.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. — М., 1999.

2. Бандурка А. М., Друзь В. А. Конфликтология: Учеб. пособ. для вузов. —
Харьков, 1997.

3. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.

4. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учеб. пособ. — М., 2000.

5. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. — СПб., 2000.

6. Журавлев В. И. Основы педагогической конфликтологии. — М., 1995.

7. Загальна конфліктологія: Навч. посіб. / Ващенко І. В. та ін. — Х.,
2001.

8. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. — М., 1995.

9. Конфликтология: Учебник / Под ред. А. С. Кармина. — СПб., 1999.

10. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология кон-фликта:
Учеб. пособие. — К., 2000.

11. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.

12. Пірен М. І. Основи конфліктології. — К., 1996.

13. Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному сві-ті:
Тези Міжнар. наук.-практ. конф.: У 2 кн. — Чернівці, 1993.

14. Психология конфликта. — СПб., 2001.

15. Скотт Д. Г. Конфликты. Пути их преодоления. — К., 1991.

16. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М. І. Пірен, Г.
В. Ложкіна. — Чернівці; Київ, 1995.

17. Уткин Э. А. Конфликтология. Теория и практика. — М., 1998.

18. Харламов И. Ф. Педагогика. — М., 1997.

Похожие записи